Постанова

від 10.12.2024 по справі 940/296/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 940/296/24

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/16367/2024

Головуючий у суді першої інстанції: Мандзюк С.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.

секретар - Черняк Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Акціонерного товариства «Акцент-Банк», третя особа: Голосіївський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту зі спадкового майна (земельної ділянки),

за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Пелих Яни Миколаївни на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 30 липня 2024 року,

встановив:

у березні 2024 року позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив зняти арешт з нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 3224681600:03:013:0019, загальною площею 2,7286 га, розташованої на території Голодьківської сільської ради Тетіївського району Київської області, який зареєстровано на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції міста Києва від 20 травня 2015 року № НОМЕР_2.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 30 липня 2024 року позов було задоволено, знято арешт з нерухомого майна, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 3224681600:03:013:0019, загальною площею 2,7286 га, розташованої на території Голодьківської сільської ради Тетіївського району Київської області (спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 274633 від 18 грудня 2001 року), який зареєстровано на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції від 20 травня 2015 року, № НОМЕР_2 (номер запису про обтяження (спеціальний розділ) № 10236941 від 01 липня 2015 року).

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 968,96 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 гривень.

Не погоджуючись з рішенням, представник АТ КБ «ПриватБанк» - Пелих Я.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - Шевченко А.М. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. За заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 державним нотаріусом Кагарлицької державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було зареєстровано в Спадковому реєстрі спадкову справу № 71496323 від 02 листопада 2023 року.

Відповідно до довідки Кагарлицької державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про склад спадкоємців № 554/02-14 від 30 листопада 2023 року єдиними спадкоємцями померлої, які прийняли спадщину за законом на все майно, є її чоловік - ОСОБА_1 , та син - ОСОБА_4 .

До складу спадкового майна входить, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 3224681600:03:013:0019, загальною площею 2,7286 га, розташована на території Голодьківської сільської ради Тетіївського району Київської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 274633 від 18 грудня 2001 року.

Право власності ОСОБА_2 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 квітня 2020 року, номер запису 36273428.

Позивач зазначає, що позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом щодо зазначеної земельної ділянки у зв`язку з наявністю арешту нерухомого майна померлої.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 367390460 від 26 лютого 2024 року зареєстровано обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за номером (спеціальний розділ) 10236941, вид обтяження: арешт нерухомого майна, зареєстрованого на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № НОМЕР_2 20 травня 2015 року Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві на все нерухоме майно, що перебуває у власності боржника ОСОБА_2 .

Разом з тим зазначено, що станом на 26 лютого 2024 року ОСОБА_2 відсутня в Єдиному реєстрі боржників, що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру боржників станом на 26 лютого 2024 року.

У відповідь на адвокатський запит Голосіївський ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом від 07 грудня 2023 року № 144844/27.1-23 повідомив, що при перевірці даних АСВП встановлено, що у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 380/492/14-ц, виданого 23 травня 2014 року Тетіївським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 23 597,09 гривень, у якому 30 лютого 2015 року державним виконавцем, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

У відповідь на повторний адвокатський запит Голосіївський ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом від 05 лютого 2024 року № 14271/27.1-24 повідомив, що станом на 28 грудня 2023 року виконавче провадження № НОМЕР_2 знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання, який становить три роки.

Крім того, у відповідь на заяву представника позивача від 26 січня 2024 року Тетіївський районний суд Київської області листом від 30 січня 2024 року надав копію рішення по справі № 380/492/14-ц від 13 травня 2014 року та повідомив, що виконавчий лист по справі був направлений стягувачу (ПАТ КБ «ПриватБанк») за його запитом.

Позивач зазначив, що рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 13 травня 2014 року у справі № 380/492/14-ц позовні вимоги ПАТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 були задоволені та вирішено стягнути з відповідача на користь ПАТ «Акцент-Банк» заборгованість в сумі 23 353, 49 гривні та 243,60 гривні судових витрат, що разом становить 23 597,09 гривень.

У зв`язку з тим, що за інформацією відділу ДВС стягувачем за виконавчим провадженням № НОМЕР_2 є АТ КБ «ПриватБанк», а згідно із судовим рішенням позивачем було ПАТ «Акцент-Банк», адвокатом Шевченко А.М. в інтересах позивача було подано повторно заяву від 10 лютого 2024 року до Тетіївського районного суду Київської області з вимогою надати належним чином засвідчену копію процесуального рішення Тетіївського районного суду Київської області по справі № 380/492/14-ц про заміну сторони стягувача з ПАТ «Акцент-Банк» на ПАТ КБ «ПриватБанк».

Листом Тетіївського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року № 380/492/14-ц/1360/2024 повідомлено, що заява про заміну сторони стягувача з ПАТ «Акцент-Банк» на ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі № 380/492/14-ц Тетіївським районним судом не розглядалася.

З огляду на викладене, у зв`язку із накладеним арештом на майно померлої ОСОБА_2 , позивач позбавлений можливості оформити спадщину за законом.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 30 липня 2024 року позов було задоволено, знято арешт з нерухомого майна, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 3224681600:03:013:0019, загальною площею 2,7286 га, розташованої на території Голодьківської сільської ради Тетіївського району Київської області (спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 274633 від 18 грудня 2001 року), який зареєстровано на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції від 20 травня 2015 року, № НОМЕР_2 (номер запису про обтяження (спеціальний розділ) № 10236941 від 01 липня 2015 року), стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 968,96 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні до суду з позовом позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 380/492/14-ц, виданого 23 травня 2014 року Тетіївським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 23 597,09 гривень, у межах якого накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 , на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби наразі не перебуває, боржник ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому підстав для продовження обтяження на майно боржника не встановлено. Крім того, наявність арешту, накладеного на нерухоме майно дружини позивача, порушує його право на спадщину за законом. Такий висновок суду не можна визнати законним та обґрунтованим, оскільки він не відповідає встановленим по справі обставинам.

У своїй апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» - Пелих Я.М. посилається на те, що АТ КБ «ПриватБанк» не має на своєму обліку заборгованості спадкодавця - ОСОБА_5 в розмірі 23 597,09 гривень, а відтак не є зацікавленою особою на користь якої накладено арешт, адже включення відповідача як стягувача у виконавче провадження № НОМЕР_2 здійснено безпідставно і помилково. Тому АТ КБ «ПриватБанк» не є належним відповідачем по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (том І, а/с 31).

Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 74577208 від 02 листопада 2023 року, Кагарлицькою державною нотаріальною конторою зареєстровано в Спадковому реєстрі спадкову справу № 71496323 (номер у нотаріуса 95/2023) після смерті ОСОБА_2 (том І, а.с. 32).

Відповідно до довідки, виданої 30 листопада 2023 року державним нотаріусом Кагарлицької державної нотаріальної контори, у провадженні Кагарлицької державної нотаріальної контори знаходиться спадкова справа № 95/2023, заведена після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є єдиними спадкоємцями, що прийняли спадщину за законом на все майно, яке належало ОСОБА_2 (том І, аа/с 33).

До складу спадкового майна входить, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 3224681600:03:013:0019, загальною площею 2,7286 га, розташована на території Голодьківської сільської ради Тетіївського району, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 274633 від 18 грудня 2001 року, виданого відповідно до рішення 16 сесії 23 скликання Голодьківської сільської ради народних депутатів від 01 червня 2001 року (том І, а/с 34-35).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26 лютого 2024 року № 367390460, право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224681600:03:013:0019, загальною площею 2,7286 га, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 квітня 2020 року, номер запису 36273428. Крім того, наявна реєстрація обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за номером (спеціальний розділ) 10236941, вид обтяження: арешт нерухомого майна, зареєстрованого на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № НОМЕР_2 20 травня 2015 року Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві на все нерухоме майно, що перебуває у власності боржника ОСОБА_2 (том І, а/с 36-38).

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру боржників, станом на 26 лютого 2024 року ОСОБА_2 відсутня в Єдиному реєстрі боржників (том І, а.с. 39).

У відповідь на адвокатський запит Шевченко А.М., яка діє в інтересах позивача, від 01 грудня 2023 року № 55/А.З. з вимогою надати інформацію щодо підстав відкриття, закриття виконавчого провадження, змісту та обсягу стягнення, підстав накладення арешту на нерухоме майно Голосіївський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом від 07 грудня 2023 року № 144844/27.1-23 повідомив, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 380/492/14-ц, виданого 23 травня 2014 року Тетіївським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 23 597,09 гривень, у якому 30 лютого 2015 року державним виконавцем, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (том І, а/с 44).

26 січня 2024 року адвокат Шевченко А.М. в інтересах позивача подала до Голосіївського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) повторний адвокатський запит № 4/А.З із інформацією та запитом з приводу того, що листом № 144844/27.1-23 від 07 грудня 2023 року Голосіївським ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) частково надано відповідь на адвокатський запит, зокрема вказано, що стягувачем за виконавчим провадженням є ПАТ КБ «Приват Банк», тоді як не містить ухвали по справі № 380/492/14-ц про заміну сторони стягувача, зважаючи, що позивачем у справі було ПАТ «Акцент-Банк». Разом з тим, просила надати інформацію, чи було в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 здійснено заміну стягувача з ПАТ «Акцент-Банк» та ПАТ КБ «ПриватБанк».

У відповідь на адвокатський запит Голосіївський відділ ДВС листом від 05 лютого 2024 року № 14271/27.1-24 повідомив, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 380/492/14-ц, виданого 23 травня 2014 року Тетіївським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 23 597,09 гривень, у якому 30 лютого 2015 року державним виконавцем, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Щодо надання копій матеріалів виконавчого провадження зазначено, що відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 08 грудня 2009 року № 2392/5 «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» термін зберігання виконавчих проваджень 3 роки. Після закінчення терміну зберігання виконавче провадження підлягає знищенню. Станом на 28 грудня 2023 року дане виконавче провадження знищено (том І, а.с. 47-48).

У відповідь на заяву представника позивача від 26 січня 2024 року Тетіївський районний суд Київської області листом від 30 січня 2024 року надав копію рішення по справі № 380/492/14-ц від 13 травня 2014 року та одночасно повідомив, що виконавчий лист по справі був направлений стягувачу (ПАТ КБ «ПриватБанк») за його запитом та на підтвердження надано супровідний лист вих. № 5388/14-вих./2/380/163/14 від 12 вересня 2014 року (том І, а.с. 51-54).

Листом Тетіївського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року № 380/492/14-ц/1360/2024 повідомлено, що заява про заміну сторони позивача (стягувача) з ПАТ «Акцент-Банк» на ПАТ КБ «Приватбанк» у цій справі Тетіївським районним судом не розглядалася.

Листом Тетіївського районного суду Київської області від 28 лютого 2024 року № 380/492/14-ц/1810/2024 повідомлено, що згідно з архівними даними Тетіївським районним судом Київської області рішення про заміну сторони виконавчого провадження по цій справі не ухвалювалось.

Згідно з листом від 06 березня 2024 року АТ КБ «Приватбанк», наданим на адвокатський запит №9/А.3. від 26 лютого 2024 року від адвоката Шевченко А.М., яка діє в інтересах позивача, банк повідомив, що не має змоги надати копію документу, на підставі якого здійснено заміну сторони стягувача ПАТ «Акцент-Банк» на АТ КБ «ПриватБанк» в межах примусового виконання рішення Тетіївського районного суду Київської області від 13 травня 2014 року у справі № 380/492/14-ц з тієї підстави, що по боргу клієнта банк до суду не звертався, тому рекомендує звертатися за копіями документів до суду або ДВС (том І, а.с. 63).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 608 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1281 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Статтею 1282 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, то у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні.

Пунктом 189 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, передбачено. що нотаріус за місцем відкриття спадщини у строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця.

Претензії мають бути заявлені в письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги.

Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину або виконавця заповіту.

Положеннями ч. 1,2 ст. 55 ЦПК України визначено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Всупереч вищенаведених норм права, ОСОБА_1 не повідомив кредитора спадкодавця (ПАТ «Акцент Банк») про відкриття спадщини, попри те, що йому було відомо про наявність реєстрації обтяження на майно дружини ОСОБА_2 .

Верховний Суд у своїй постанові від 15 листопада 2018 року (справа № 487/6604/17) зазначив, що позивачі, будучи обізнаними із наявністю кредитних зобов`язань спадкодавця, не надали суду належних і допустимих доказів на підтвердження виконання свого обов`язку, встановленого частиною першою статті 1281 ЦК України.

Сплив строку, передбаченого частиною другою статті 1281 ЦК України, сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2019 року (справа № 311/1811/16) та у постанові від 26 вересня 2019 року (справа № 620/136/17), зазначивши, що посилання заявника на те, що банк не пред`явив вимог щодо погашення заборгованості протягом шестимісячного строку від дня, коли дізнався про смерть позичальника, а тому він пропустив такий строк, є необґрунтованими, оскільки кредитор не зобов`язаний повідомляти спадкоємців про наявність вимог щодо спадщини безпосередньо.

Таке повідомлення може бути зроблено через нотаріальну контору, адже Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім цього, колегія суддів враховує те, що ОСОБА_1 знав про існування виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 20 травня 2015 року про арешт нерухомого майна, що перебуває у власності боржника ОСОБА_2 , однак не вчинив дій по погашенню заборгованості у справі № 380/492/14-ц, а отже рішення в зазначеній справі виконано не було.

В матеріалах справи міститься відповідь Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 08.12.2023 на звернення адвоката Шевченко А.М. в якому зазначається, що станом на 06.11.2023 борг не погашено, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження по вказаному виконавчому провадженню не сплачені, кошти на рахунок не надходили. Одночасно було вказано реквізити для сплати боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (а/с 44 т. 1). Отже, позивач не позбавлений можливості захистити свої права в передбачений законом спосіб.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05 червня 2018 року (справа № 338/180/17) звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Одним із засад (принципів) цивільного судочинства є принцип диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). За змістом частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України)

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2022 року у справі № 539/3212/19 (провадження № 61-15069св21).

Відповідно до чч. 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим по справі обставинам, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Пелих Яни Миколаївни задовольнити.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 30 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Акціонерного товариства «Акцент-Банк», третя особа: Голосіївський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту зі спадкового майна (земельної ділянки) відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 453,44 гривні.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 19 грудня 2024 року.

Головуючий

Судді