Постанова

від 23.12.2024 по справі 759/9086/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 759/9086/24 Головуючий у суді І інстанції: Ключник А.С.

провадження №22-ц/824/17337/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Головачова Я.В., Олійника В.І., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою адвоката Мещанінова Анатолія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

01.05.2024 року позивач звернувся Святошинського районного суду м. Києва з вказаним позовом, у якому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №4877232 від 20.04.2021 у розмірі 34842,23 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.04.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 оформлено кредит онлайн шляхом укладення кредитного договору №4877232, згідно з яким відповідач як позичальник отримав кредит у розмірі 15 000, 00 грн, на строк 15 днів з 20.04.2021 року, а термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 05.05.2021 року, із відсотковою ставкою 2,00 % за кожен день користування в межах строку кредитування вказаного п. 1.3. договору, на засадах строковості, поворотності, платності, який відповідач зобов`язався повернути, сплативши проценти у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів. 20.04.2021 року позивач перерахував відповідачу кредит у розмірі 15 000, 00 грн, проте відповідач не виконує взяті на себе грошові зобов`язання перед кредитодавцем, у зв`язку із чим утворилася заборгованість, що є предметом спору у цій справі. Станом на день звернення до суду відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань за договором на загальну суму 34 842,23 грн з якої 13 334 грн - заборгованість за тілом кредиту, 18 658,23 грн - заборгованість по відсоткам, 2 850, 00 грн - заборгованість за комісією.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №4877232 від 20.04.2021 року у розмірі 31 992 грн 23 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 2 224 грн 25 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, адвокат Мещанінов А.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Також просив стягнути з позивача судові витрати у зв`язку з розглядом справи, а саме судовий збір за подачу апеляційної скарги та витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що поза увагою суду першої інстанції залишились вимоги Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якого (стаття 23) кредитодавець, новий кредитор має право залучати до врегулювання простроченої заборгованості виключно колекторську компанію, включену до реєстру колекторських компаній, шляхом укладення відповідного договору. Договір, спрямований на врегулювання простроченої заборгованості, укладений кредитодавцем, новим кредитором з юридичною особою, яка не включена до реєстру колекторських компаній, є нікчемним.

Вказував на те, що згідно витягу з реєстру колекторських компаній України ТОВ «Діджи Фінанс» не знайдена в реєстрі, (витяг додається), тобто вона не включена до реєстру колекторських компаній, а відтак договір факторингу №07Е від 13.09.2021 року укладений між ТОВ Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» про відступлення права вимоги за кредитним договором №4877232 від 20.04.2021 року укладеним між відповідачем та ТОВ «Мілоан» є нікчемним.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що у порушення ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування», матеріали справи не містять такого повідомлення з боку кредитодавця на адресу відповідача.

Посилався на те, що з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Діджи Фінанс» направило досудову вимогу від 27.09.2023 року про сплату заборгованості на загальну суму 34842,23 грн за кредитним договором на адресу відповідача, на що посилається в своєму рішенні суд першої інстанції, але при цьому суд не звернув уваги на те, що позивачем не надано доказів отримання цієї вимоги відповідачем, так само і відсутні докази направлення цієї вимоги на адресу відповідача, що на переконання сторони відповідача свідчить про те, що дана вимога скоріш за все була написана позивачем перед подачею позову до суду.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги також посилався на те, що судом першої інстанції були стягнуті з відповідача проценти за користування кредитом нараховані позивачем на момент подачі позову до суду, тоді як строк кредитного договору закінчився 05.05.2021 року, що не узгоджується з правою позицією Верховного Суду.

04 листопада 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Діджи Фінанс», в якому просило рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що сума заборгованості позичальником не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було здійснено заходи по погашенню заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 4877232 від 20.04.2021 року в розмірі 31 992,23 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 13 334,00 грн; заборгованість за відсотками становить 18 658,23 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 2850,00 грн, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача комісії не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки такі послуги не є послугою у визначенні вказаного Закону.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Встановлено, що 20.04.2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» https://miloan.ua/, ОСОБА_1 було подано заявку на отримання кредиту № 4877232.

Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/.

ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного договору № 4877232 від 20.04.2021 pоку, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/.

20.04.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір № 4877232 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с. 26-31).

Оскільки, відповідач уклав Договір про споживчий кредит №4877232 від 20.04.2021 року з ТОВ «Мілоан», на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 15 000 грн (а.с. 34).

Відповідно до п. 1.2. договору кредиту, ТОВ «Мілоан» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 15 000, 00 грн, з 20.04.2021 року (строк кредитування).

Кредит надається строком на 15 днів з 20.04.2021 року (строк кредитування) (п.1.3.). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 05.05.2021 року (п. 1.4.).

Пунктом 1.5. договору кредиту визначені загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 7350.00 грн. в грошовому виразі та 1,339.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 22350.00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов?язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальних здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміс та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Також згідно до пунктів вказаного кредитного договору, встановлено, що:

1.5.1. комісія за надання кредиту: 2 850, 00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово;

1.5.2. Проценти за користування кредитом: 4 500, 00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом;

1.6. стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом;

11.7. тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2., 2.3. цього договору;

2.1. кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок;

2.2.1. позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1.-1.5.2. договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п.п. 2.3 договору;

2.2.2. нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору.

13.09.2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу № 07Е, згідно з умов якого ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ 40484607) було відступлено право вимоги за кредитним договором №4877232 від 20.04.2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746), а ТОВ «Діджи Фінанс» у свою чергу набуло права вимоги до відповідача (а.с. 48-54).

Згідно Витягу з додатку до договору факторингу №07Т від 13.09.2021 року ТОВ «Діджи Фінанс» передано право вимоги до відповідача в рамках кредитного договору №4877232 від 20.04.2021 року на загальну суму 34 842,23 грн від ТОВ «Мілоан» (а.с. 19).

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Діджи Фінанс» було вжито заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення Досудової вимоги за Вих. № 3687907016-АВ від 27.09.2023 року про сплату заборгованості на загальну суму - 34 842,23 грн за договором №4877232 від 20.04.2021 року на адресу відповідача (а.с. 32, 33).

Згідно розрахунку, заборгованість відповідача перед ТОВ «Мілоан» станом на 20 лютого 2024 року складає 34 842,23 грн, з якої 13 334, 00 грн - заборгованість поосновному боргу (тіло кредиту), 18 658,23 грн - заборгованість по відсоткам, 2850,00 грн - заборгованість за комісією (а.с. 15-18, 22).

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками, оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу, як правонаступнику Фінансової установи, не повернуті, що свідчить про порушення його прав, у зв`язку з цим позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, та сплати відсотків

Із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що відповідачем здійснено відповідний алгоритм дій, спрямованих на укладення Кредитного договору №4877232 від 20.04.2021 року.

Отже, заповненням Анкети-заяви на кредит № 4877232 (дата створення 20 квітня 2021 року) та підписанням Договору про споживчий кредит № 4877232 від 20 квітня 2021 року, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню Анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс», як набувача права вимоги до цього боржника на підставі Договору відступлення прав вимог №07Е від 13.09.2021 року, заборгованості за кредитом.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Діджи Фінанс» не включена до реєстру колекторських компаній, а відтак договір факторингу №07Е від 13.09.2021 року укладений між ТОВ Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» про відступлення права вимоги за кредитним договором №4877232 від 20.04.2021 року укладеним між відповідачем та ТОВ «Мілоан» є нікчемним, у відповідності до ст. 23 Закону України «Про споживче кредитування», суд апеляційної інстанції відхиляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про споживче кредитування» небанківська фінансова установа, що має право надавати фінансові послуги з факторингу та/або надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, не включена до реєстру колекторських компаній, має право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості лише у власних інтересах.

З матеріалів справи вбачається, що 14.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 07Т, відповідно до п. 2 якого, ТОВ «Мілоан» зобов`язується відступити ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Мілоан» за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про споживче кредитування» заявник набуває статусу колекторської компанії та право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості з дня включення відомостей про нього до реєстру колекторських компаній.

Юридичній особі, не включеній до реєстру колекторських компаній, забороняється здійснювати врегулювання простроченої заборгованості.

Положення абзацу другого цієї частини не поширюється на кредитодавців та нових кредиторів, які здійснюють врегулювання простроченої заборгованості, право вимоги за якою належить таким особам.

Отже, ТОВ «Діджи Фінанс» є новим кредитором за кредитним договором № 4877232 від 20.04.2021 року, адже право вимоги за цим кредитним договором було відступлене за укладеним між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» договором факторингу № 07Т від 13.09.2021 року відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про споживче кредитування».

Колегія суддів також зазначає, що предметом розгляду у даній справі є виключно питання щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами. Таким чином, питання щодо дійсності або недійсності Договору Факторингу № 07Т від 13.09.2021 року не відноситься до предмета доказування у справі, та не має правового значення для її вирішення. Колегія суддів також враховує, що Договір Факторингу № 07Т від 13.09.2021 року не був у встановленому законом порядку визнаний недійсним, а тому, в силу положень ст. 204 ЦК України, є чинним.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем досудової вимоги від 27.09.2023 року про сплату заборгованості на загальну суму 34842,23 грн, суд апеляційної інстанції відхиляє.

Верховний Суд України у своїй постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 зробив висновок про те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції були стягнуті з відповідача проценти за користування кредитом нараховані позивачем на момент подачі позову до суду, тоді як строк кредитного договору закінчився 05.05.2021 року, суд апеляційної інстанції відхиляє.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Договору про споживчий кредит № 4877232 від 20.04.2021 року строк дії кредиту на 15 днів з 20.04.2021 року (строк кредитування), з терміном (датою) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 05.05.2021 року.

При цьому, відповідно до п.2.3.1.2 кредитного договору № 4877232 від 20.04.2021 року позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 договору.

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Відповідно до п. 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4 (у даному випадку 05.05.2021 року), а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

Відповідно до п. 2.4.2 у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання Позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п. 1.4 Договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно п. 1.3 та п. 2.3 цього Договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4 , п. 3.2.5 Договору.

Водночас, п. 4.2 розділу 4 кредитного договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що майнові права позивача були порушені відповідачем.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Мещанінова Анатолія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено «23» грудня 2024 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Я.В. Головачов

В.І. Олійник