Постанова

від 11.12.2024 по справі 480/12683/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 р.Справа № 480/12683/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Конотопський агролісгосп" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2024, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, м. Суми, повний текст складено 05.04.24 по справі № 480/12683/23

за позовом Конотопського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Конотопський агролісгосп"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Конотопське дочірнє агролісогосподарське підприємство "Конотопський агролісгосп", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області № 523318280703 від 09.08.2023, № 523018280703 від 09.08.2023, № 523218280703 від 09.08.2023, № 523418280703 від 09.08.2023, № 523118280703 від 09.08.2023, № 523718280703 від 09.08.2023, № 523518280703 від 09.08.2023, № 523818280703 від 09.08.2023,№ 523918280703 від 09.08.2023, № 524318282405 від 09.08.2023, № 524518282405 від 09.08.2023, № 524218282405 від 09.08.2023, № 524418282405 від 09.08.2023.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 року в задоволенні позову Конотопського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Конотопський агролісгосп" відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням порядку і строків їх прийняття, встановлених порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Зауважив, що згідно п. 102.9 ст. 102 ПК України, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Тобто, весь період дії воєнного стану додаватиметься до перебігу відведених 1095 днів, відлік яких ще не добіг кінця станом на 24.02.2022. Фактично це означає, що Головне управління ДПС у Сумській області може визначати податкові зобов`язання за періоди не пізніше ніж з 24.02.2019.

Однак в порушення зазначених вимог, у розрахунку податкових повідомлень-рішень визначені податкові зобов`язання поза вказаним періодом.

Щодо решти періодів в межах строків ст. 102 ПК України, а саме 2020, 2021, 2022 року, апелянт зазначив, що згідно акту перевірки донарахування відбулись через те, що Головне управління ДПС у Сумській області прийшло до висновку про не пов`язаність з їх господарською діяльністю перерахування коштів до Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс".

Однак, згідно статуту підприємства, Конотопське дочірнє агролісогосподарське підприємство "Конотопський агролісгосп" є дочірнім підприємством Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс", що засноване на майні спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області. Засновником підприємства є Сумське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство "Сумиоблагроліс". Згідно статуту підприємство підконтрольне, підзвітне та відповідальне перед Засновником - Сумським обласним комунальним агролісогосподарським підприємством "Сумиоблагроліс". Статутом визначено, що: "Дочірнє підприємство за рахунок доходу проводить відрахування Засновнику на здійснення ним координаційної, методичної та організаційної роботи агролісгоспів. Порядок, розмір та періодичність відрахувань встановлюється щорічним протокольним рішенням наради директорів з цього питання, на підставі якого складається наказ ОКАП "Сумиоблагроліс".

Сумське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство "Сумиоблагроліс" щорічно видавало накази про розмір перерахування коштів йому як Засновнику, що підприємством і виконувалось.

Тобто, підприємство діяло в рамках статуту та відповідних наказів Засновника, а тому цілком правомірно відображало у складі витрат перерахування зазначених сум Засновнику -Сумському обласному комунальному агролісогосподарському підприємству "Сумиоблагроліс".

Посилання в акті перевірки, що відсутні первинні документи по отриманню послуг від Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс", свідчить про те, що Головне управління ДПС у Сумській області трактує перерахування коштів як господарську операцію, але це не відповідає дійсності, адже мало місце не господарські зобов`язання по господарським операціям, а виконання статутних зобов`язань перед Засновником.

Тому, відповідно, в даному випадку наявність первинних документів у вигляді актів виконаних робіт/надання послуг, видаткових накладних, звітів виконання робіт, тощо, не потребується, а в підтвердження надано статут підприємства та відповідні накази Засновника -Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс", які були досліджені на перевірці Головним управлінням ДПС у Сумській області.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні взагалі не надана оцінка такому порушенню з боку відповідача.

Щодо визначення як безнадійної, заборгованості по контрагентам-покупцям та контрагентам-постачальникам, апелянт зазначив, що зазначена кредиторська заборгованість з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками не є безнадійною в розумінні п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, оскільки строк позовної давності по ній не минув, та заходи стягнення по ній в судовому порядку можливі, якщо в добровільному порядку зобов`язання не будуть виконані правонаступником підприємства.

Стосовно порушення по неправомірному відображенню у складі витрат нарахованої амортизації від безоплатно отриманих основних засобів, без визнання доходів для отримання яких вони здійснені, а також заниження доходу від реалізації товарів у зв`язку із невірним визначенням доходу від реалізації, то вони, як вважає апелянт, також не доведені актом перевірки та не дають змоги змістовно зрозуміти яких саме документів було недостатньо для підтвердження відсутності порушень.

Щодо ППР № 523118280703 від 09.08.2023, № 523718280703 від 09.08.2023, № 523518280703 від 09.08.2023, № 523818280703 від 09.08.2023, № 523918280703 від 09.08.2023, № 524518282405 від 09.08.2023 апелянт зазначив, що відповідно до п.86.7 ст. 86 Податкового кодексу України: У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки) .

Керуючись п.86.7 ст. 86 ПК України, позивач просив суд апеляційної інстанції врахувати наявність пом`якшуючих обставин, а саме попередню бездоганну поведінку та відсутність порушення податкової дисципліни в діяльності нашого підприємства. Також просив врахувати, що відповідно до п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України: У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків .

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Конотопський агролісгосп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 11.06.2023, дотримання єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 11.06.2023.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 07.07.2023 № 4512/18-28-07-03-07/23825720/201 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 09 серпня 2023 року: № 523318280703, № 523018280703, № 523218280703, № 523418280703, № 523118280703, № 523718280703, № 523518280703, № 523818280703, № 523918280703, № 524318282405, № 524518282405, № 524218282405, № 524418282405.

Непогодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позов не підлягає задоволенню.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 102.4. статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 18 березня 2020 року, до ПК України внесено зміни, зокрема, підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктами 52-1, 52-5.

Відповідно до абзацу десятого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом № 591-IX до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України внесені зміни, які набрали чинності 29 травня 2020 року. Згідно з внесеними змінами в абзаці десятому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2120-IX (набрав чинності з 17 березня 2022 року) статтю 102 доповнено пунктом 102.9 такого змісту: "102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи".

В подальшому пункт 102.9 статті 102 виключено на підставі Закону № 3219-IX від 30 червня 2023 року, який набрав чинності 01 серпня 2023 року.

Отже, в період з 18 березня 2020 року по 30 червня 2023 року, строк давності, передбачений статтею 102 ПК України, був зупинений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а в період з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року - у зв`язку з дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану.

Колегія суддів зазначає, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/20222, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.

27.05.2022 набрав чинності Закон України від 12.05.2022 № 2260- ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів країни щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану", яким внесено зміни, зокрема до п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України щодо відновлення перебігу строків проведення перевірок.

Так, відповідно до п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім визначених п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України випадків, зокрема, строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок.

Таким чином, контролюючий орган протягом дії карантину та воєнного стану в країні має право проводити перевірки встановлені п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України за період, який перевищує 1095 днів, оскільки строки давності, визначені ст. 102 ПК України, збільшуються на період починаючи з дати дії карантину до набрання чинності Закону України від 12.05.2022 № 2260-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів країни щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2023 по справі № 240/34220/22.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що дія п. 52 підрозділу 10 розділу ХХ зупинилась на період дії воєнного, надзвичайного стану, але перебіг строків давності не поновився (п.102.9 ст.102 ПК України), у зв`язку з чим, Головне управління ДПС у Сумській області мало право визначати податкові зобов`язання починаючи з 18.03.2017.

Так, судовим розглядом встановлено наступні обставини.

Щодо податкового повідомлення-рішення №523318280703 від 09.08.2023.

Перевіркою повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток за період 2017-2022 рр. встановлено, що позивачем в порушення п. 14.1.11 п.п. 14.1.257 п. 14.1, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 та п. 135.1 ст. 135 ПК України занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 264 384 грн., з огляду на: 1) не підтвердження первинними документами задекларованих витрат господарської діяльності (оплата послуг, наданих ОКАП «Сумиоблагроліс») на суму 1 497 962 грн.; 2) заниження доходу у зв`язку з невідображенням у складі доходів суми протермінованої кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув на суму 334 884,08 грн.; 3) заниження доходів внаслідок відображення у складі витрат нарахованої амортизації від безоплатно отриманих основних засобів, без визнання доходів для отримання яких вони здійснені на загальну суму 3813 грн.; 4) заниження доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) у зв`язку із невірним визначенням доходу від реалізації продукції та інших доходів на загальну суму 62 714 грн.

Тому, згідно з пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123, п. 52-1 підрозділу 10 розділу 10 ПК України та п. 57.3 ст. 57 ПК України, контролюючим органом збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 264 384 грн., яка підлягає сплаті позивачем, та застосовано штрафну (фінансову санкцію) у розмірі 25253,30 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №523018280703 від 09.08.2023.

Перевіркою повноти визначення частини чистого прибутку (доходу) за період 2017 р. - 1 квартал 2023 р. встановлено, що позивачем в порушення п. 57.1 ст. 57 ПК України, п. 1 ст. 11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями» занижено частину чистого прибутку (доходу) всього на суму 188 854 грн.

Зокрема, з огляду на не відображення суми протермінованої кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, та завищення інших витрат, у зв`язку з безпідставним включенням до їх складу сум витрат без підтверджуючих документів по послугам, наданим ОКАП «Сумиоблагроліс», позивачем занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає відрахуванню до бюджету.

Тому, згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123, п. 52-1 підрозділу 10 розділу 10 ПК України та п. 57.3 ст. 57 ПК України, контролюючим органом збільшено суму податкового зобов`язання зі сплати частини чистого прибутку (доходу) на 188 854 грн. та застосовано штрафну (фінансову санкцію) у розмірі 11364,90 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №523218280703 від 09.08.2023.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 2017-2023 рр. встановлено, що в порушення пп.пп. 14.1.11, 14.1.257 п. 14.1 ст.14, п. 198.1 п. 198.3 ст. 198, п. 188.1 ст. 188 ПК України позивачем занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 77589 грн. внаслідок реалізації дров працівникам підприємства нижче звичайних цін на суму 71 177 грн. та не проведення коригування податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 6812 грн.

Тому, згідно з пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123, п. 57.3 ст. 57 ПК України, контролюючим органом збільшено суму податкового зобов`язання з ПДВ на 77589 грн. та застосовано штрафну (фінансову санкцію) у розмірі 7758,90 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №523418280703 від 09.08.2023.

Перевіркою встановлено, що за період 2017-2021 рр. на порушення п.201.1 ст. 201 ПК України Конотопським дочірнім агролісогосподарським підприємством «Конотопський агролісгосп» не забезпечено складення та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку, передбаченого п.201.10 ст. 201 ПК України, на суму ПДВ 41 668,59 грн.

Тому, у зв`язку з виявленими порушеннями, контролюючим органом попереджено платника про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні у граничні строки та згідно з ст. 120-1, п.п. 52-1, 69 підрозділу 10 розділу 10 ПК України застосовано штрафні санкції на суму 10 417,15 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №524318282405 від 09.08.2023 судом встановлено, що в ході перевірки встановлено, що в період 2017-2021 рр. на порушення п.п. 31.3 та 33.1 ст. 31, п. 54.2 ст. 54, п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54, абз. 2 п. 57.1 ст. 57, п. 176.2 ст. 176, п. 168.1 ст. 168 ПК України позивачем несвоєчасно перераховано до бюджету ПДФО у вигляді заробітної плати та не перераховано до бюджету ПДФО при виплаті доходів інших, ніж заробітна плата.

Тому, у зв`язку з виявленими порушеннями, контролюючим органом згідно пп.54.3.5 п. 54.3 ст. 54, ст. 58 на підставі п. 125-1.1 ст. 125-1, п.п. 129.1.4 п. 129.1 ст. 129 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО на 60476,12 та застосовано штрафні санкції на суму 4762,51 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №524218282405 від 09.08.2023..

В ході перевірки встановлено, що в 3 кварталі 2017 року на порушення п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України позивачем своєчасно не подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу).

Тому, у зв`язку з виявленим порушенням, контролюючим органом згідно пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 119.1 ст. 119 ПК України застосовано штрафну санкцію на суму 1020,00 грн.

Надаючи правову оцінку охопленому контролюючим органом в ході перевірки періоду, за який було визначено суми грошових зобов`язань згідно наведених податкових повідомлень-рішень, з урахуванням викладених вище норм права, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що контролюючий орган має право проводити перевірки за період, який перевищує 1095 днів, оскільки строки давності, визначені ст. 102 ПК України, збільшуються на період починаючи з 18 березня 2020 року (дата початку дії карантинних обмежень) по 01 серпня 2023 року (виключення п. 102.9 ст. 102 ПК України Законом № 3219-IX від 30 червня 2023 року).

Крім того, колегія суддів зазначає, що податковим повідомленням-рішенням №523318280703 від 09.08.2023 було збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, а податковим повідомленням-рішенням № 523018280703 від 09.08.2023 - суму податкового зобов`язання зі сплати частини чистого прибутку (доходу), за період з 01.01.2017.

Згідно з вимогами п. 137.4 ст. 137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Поряд з цим, Конотопським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Конотопський агролісгосп" податкові зобов`язання зі сплати податку на прибуток підприємства визначались у річних податкових деклараціях (ППР №523318280703).

Згідно з абз. 2 п. 49.19 ст. 49 ПК України для платників частини чистого прибутку (доходу) податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.

Відповідно, Конотопським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Конотопський агролісгосп" зобов`язання з перерахування частини чистого прибутку (доходу) визначались у квартальних розрахунках (ППР №523018280703).

Таким чином, в ході документальної перевірки дослідженню підлягала річна та квартальна податкова звітність позивача.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що під час документальної позапланової перевірки контролюючим органом правомірно було охоплено період, починаючи з 01.01.2017.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням №523318280703 від 09.08.2023, №523018280703 від 09.08.2023 в контексті питання стосовно визначення безнадійної заборгованості по контрагентам-покупцям та контрагентам-постачальникам, колегія суддів зазначає наступне.

В апеляційні скарзі позивач, зокрема, зазначає про те, що 13.04.2023 було розпочато процес припинення Конотопського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Конотопський агролісгосп» в результаті реорганізації шляхом приєднання його до Конотопського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Конотопський лісгосп». Тобто, права та обов`язки підприємства переходять до Конотопського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Конотопський лісгосп», яке є правонаступником. Не пред`явлення вимог кредиторів у двомісячний строк з початку реорганізації юридичної особи не означає що ці вимоги не можуть бути пред`явлені до правонаступника. Так, згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Отже, як покупці позивача, так і постачальники зможуть звернутися до суду до правонаступника підприємства з вимогою погашення кредиторської заборгованості яка виникла за 2020 р., за 2021 р. та за 2022 р, відповідно з 2023 по 2025 р. Відповідно, в даному випадку підстави для визнання кредиторської заборгованості безнадійною, на переконання позивача, відсутні.

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, в ході перевірки контролюючим органом було встановлено, що наказом Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс» від 11.04.2023 року №55 «Про припинення Конотопського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Конотопський агролісгосп», наказано припинити Конотопське дочірнє агролісогосподарське підприємство «Конотопський агролісгосп» (далі також ДП «Конотопський агролісгосп») шляхом реорганізації, а саме приєднання до Конотопського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Конотопський лісгосп» відповідно до чинного законодавства України.

Даним наказом визначено термін припинення Конотопського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Конотопський агролісгосп» до 16.06.2023 р., а також, встановлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог до Конотопського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Конотопський агролісгосп», який складає два місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення засновника про припинення юридичної особи. У наказі також визначено, що після закінчення строку заявлення вимог кредиторами забезпечити складання передавального акта Конотопського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Конотопський агролісгосп» та подання його на затвердження до Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс» та погодження з Управлінням майна комунальної власності Сумської обласної ради.

Проте, за визначений термін щодо контрагентів-покупців та контрагентів-постачальників позивачем не пред`явлено жодних вимог щодо стягнення кредиторської заборгованості в загальній сумі 323 710,75 грн.

Так, згідно наданих на перевірку документів, контролюючим органом встановлено, що ДП «Конотопський агролісгосп» отримувало кошти від контрагентів-покупців за лісопродукцію, яку станом на дату проведення перевірки не відвантажило та здійснювало придбання товарів та послуг від контрагентів-постачальників, розрахунки з якими станом на дату проведення перевірки не проведено, що свідчить про наявність кредиторської заборгованості.

Відповідно до наданих первинних документів встановлено наявність протермінованої кредиторської заборгованості між ДП «Конотопський агролісгосп» та контрагентами-покупцями.

Зокрема, проведеним аналізом наданих первинних документів та даних бухгалтерського обліку встановлено, що станом на дату завершення перевірки ДП «Конотопський агролісгосп» взаєморозрахунки з підприємствами-покупцями за отримані кошти не проведено (стор. 14-16 акту перевірки). Так, оплата покупцями проведена згідно платіжних доручень на загальну суму 824 601,60 грн. Водночас, станом на 11.06.2023 відвантаження товару згідно первинних документів та даних бухгалтерського обліку не відбулося. Зокрема, згідно даних бухгалтерського обліку ДП «Конотопський агролісгосп» станом на 11.06.2023 перед контрагентами-покупцями рахується кредиторська заборгованість в загальній сумі 314 978,20 грн.

Крім того, відповідно до наданих первинних документів встановлено наявність протермінованої кредиторської заборгованості між ДП «Конотопський агролісгосп» та контрагентами-постачальниками (стор. 16 акту перевірки).

Так, проведеним аналізом наданих первинних документів та даних бухгалтерського обліку встановлено, що станом на дату завершення перевірки ДП «Конотопський агролісгосп» взаєморозрахунки з підприємствами-постачальниками за отримані товари/послуги не проведено (стор. 17 акту перевірки). Зокрема, отримання товарів/послуг позивачем здійснено згідно видаткових накладних та актів виконаних робіт на загальну суму 99 153,82 грн. Поряд з цим, станом на 11.06.2023 підприємством оплату за відвантажений товар/отримані послуги згідно первинних документів та даних бухгалтерського обліку не здійснено. Зокрема, згідно даних бухгалтерського обліку ДП «Конотопський агролісгосп» станом на 11.06.2023 перед контрагентами-постачальниками рахується кредиторська заборгованість в загальній сумі 19 905,88 грн.

Відповідач зазначив, що позивачем на перевірку не надано документів щодо вжиття кредиторами заходів стягнення.

Одночасно, згідно пп. 14.1.11. п. 14.1. ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, вважається безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України визначено для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996) зобов`язання заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Пунктом 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290 визначено, що доходом визнається сума зобов`язання, яка не підлягає погашенню.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку №11 «Зобов`язання», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000р. №20.

Відповідно до п. 5 П(С)БО 11 Даного Стандарту визначено, що якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, зазначена кредиторська заборгованість за отриманими авансами/товарами та послугами не підлягає погашенню та вважається безнадійною, в бухгалтерському обліку потрапляє до складу інших доходів, тобто впливає на фінансовий результат, а у податковому обліку вона підлягає списанню з відповідним відображенням у складі іншого доходу та фінансового результату.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що контролюючим органом правомірно встановлено порушення позивачем п.п.14.1.11 п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, а саме: не віднесення до складу інших доходів безнадійної кредиторської заборгованості по взаємовідносинам із контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками на загальну суму 334 884,08 грн.

Щодо твердження апелянта про можливість контрагентів підприємства звернутися до суду з вимогою погашення кредиторської заборгованості до правонаступника ДП «Конотопський агролісгосп», колегія суддів зазначає, що під час перевірки не встановлювалися порушення щодо протермінованої кредиторської заборгованості з покупцями та постачальниками, яка б виникла у період з 2020 р. Кредиторська заборгованість, по якій встановлено порушення, виникла у періоді до 2020 року та станом на 31.11.2022 р. вже вважалася протермінованою (зазначено у табл. на стор. 13-14 акту перевірки).

Крім того, щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень №523318280703 від 09.08.2023, №523018280703 від 09.08.2023 в контексті питання стосовно підтвердження правомірності формування ДП «Конотопський агролісгосп» операцій щодо декларування витрат, які пов`язані із перерахуванням коштів Сумському обласному комунальному агролісогосподарському підприємству «Сумиоблагроліс», та які включено до складу інших витрат за період 2017 - 2022 років, що вплинуло на визначення задекларованих показників у Звіті про фінансові результати, судом встановлено наступні обставини.

Так, апелянт зазначає, що перерахування коштів Сумському обласному комунальному агролісогосподарському підприємству «Сумиоблагроліс» є не господарською операцією, а виконанням зобов`язань перед засновником згідно статуту та наказів, а тому формування валових витрат у зв`язку із перерахуванням йому відповідних сум є цілком правомірним.

З приводу зазначеного колегія суддів зауважує, що проведеною перевіркою відображених показників Звіту про фінансові результати (форма №2-м) платника податків за період з 2017-2022 рр. встановлено заниження задекларованих показників на суму 1 497 962 грн., у зв`язку з завищенням суми рядка «Інші витрати», внаслідок непідтвердження платником первинними документами відповідних операцій.

Зокрема, до перевірки позивачем не надано первинні документи, які підтверджують здійснення операцій, пов`язаних із перерахуванням коштів Сумському ОКАП «Сумиоблагроліс», що віднесені ним до складу інших витрат за період 2017-2022 на загальну суму 1 497 962 грн., що свідчить про неможливість достовірно визначити та підтвердити під час перевірки дані витрати.

До перевірки позивачем надавались накази Сумського обласного комунального агролісогосподарського підпиємства «Сумиоблагроліс», в яких відповідно до протокольного рішення та розрахунку по перерахуванню коштів від дочірніх агролісогосподарських підприємств ОКАП «Сумиоблагроліс» постановлено встановити місячні норми перерахувань коштів на здійснення координаційної, методичної та організаційної роботи ОКАП «Сумиоблагроліс».

Водночас, як зазначає відповідач, під час проведення перевірки жодних пояснень та документів щодо здійснення координаційної, методичної та організаційної роботи ОКАП «Сумиоблагроліс» ДП «Конотопський агролісгосп» не було надано.

Так, п. 44.1 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

В ст. 2 Закону Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996-XIV) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Так, ст. 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Тому, враховуючи наведені норми права та встановлені судом обставини, колегія суддів вважає правомірним висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження правомірності формування ДП «Конотопський агролісгосп» операцій щодо декларування витрат, які пов`язані із перерахуванням коштів Сумському обласному комунальному агролісогосподарському підприємству «Сумиоблагроліс», та які включено до складу інших витрат за період 2017-2022 року.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №523318280703 від 09.08.2023 в контексті питання стосовно заниження доходів внаслідок відображення у складі витрат нарахованої амортизації від безоплатно отриманих основних засобів, без визнання доходів для отримання яких вони здійснені, на загальну суму 3813 грн., судовим розглядом встановлено наступні обставини.

Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що відповідно до акту прийому-передачі майна колективної власності ТОВ Конотопського «Райагробуду», яке належить господарствам засновникам та передається ОКАП «Сумиоблагроліс» для створення виробничої бази ДП «Конотопський агролісгосп» від 25.07.2011 р. на баланс підприємства було передано безоплатно об`єкти, які у подальшому використовувались для ведення фінансово-господарської діяльності (перелік зазначений на стор. 20 акту перевірки).

Відповідно до бухгалтерського обліку відображення нарахування амортизації у складі витрат за 2017-2022 роки та І квартал 2023 року відображалися наступним чином: Д-т 92 «Адміністративні витрати» - К-т 13 «Знос основних засобів» та Д-т 23 «Виробництво» - К-т «Знос основних засобів» - відображення нарахованої амортизації у складі витрат.

При цьому, перевіркою встановлено, що підприємство при нарахуванні амортизаційних відрахувань на безоплатно отримані основні фонди та включенні їх до складу витрат не визначало доходи від нарахованої амортизації на безоплатно отримані основні засоби.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та їх розкриття в фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку №15 «Дохід» затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290 (Положення №290).

У п. 5 Положення №290 визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Пунктом 21 Положення №290 визначено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

При безоплатному отриманні об`єкта основних засобів бухгалтерський облік здійснюється відповідно до п.10 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92, яким визначено, що первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених пунктом 8 Положення (стандарту) 7.

Пунктом 6 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, визначено, що об`єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Пунктом 22 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, зазначено, що об`єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій).

Пунктом 23 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, визначено, що нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Пунктом 30 П(С)БО 7 зазначено, що суму нарахованої амортизації всі підприємства/ установи відображають збільшенням суми витрат підприємства/установи і зносу основних засобів.

Таким чином, безоплатно отримані основні засоби підлягають амортизації. Нараховують її починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому об`єкт став придатним для корисного використання (п.29 П(С)БО 7). При цьому, одночасно з нарахуванням амортизації слід зменшувати залишок додаткового капіталу, визнаючи дохід підприємства (Дт 424 «Безоплатно отримані необоротні активи» - Кт 745 «Дохід від безоплатно отриманих активів»). Тобто в міру нарахування доходу і амортизації величина додаткового капіталу зменшуватиметься.

Перевіркою встановлено, що позивач при нарахуванні амортизаційних відрахувань на безоплатно отримані основні фонди та включенні їх до складу витрат не визначав доходи від нарахованої амортизації на безоплатно отримані основні засоби.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновок контролюючого органу про порушення позивачем п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України внаслідок чого ним занижено показник доходу всього на суму 3813 грн.

Щодо доводів апелянта стосовно скасування спірних податкових повідомлень-рішень: № 523118280703 від 09.08.2023, № 523718280703 від 09.08.2023, № 523518280703 від 09.08.2023, № 523818280703 від 09.08.2023, № 523918280703 від 09.08.2023, № 524518282405 від 09.08.2023 з підстав неврахування податковим органом наявності пом`якшуючих обставин, а саме бездоганної поведінки ДП «Конотопський агролісгосп» та відсутності порушень податкової дисципліни в його діяльності, суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Відповідно до вимог п. 111.2 ст. 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій.

Статтею 112-1 ПК України визначено обставини, що пом`якшують відповідальність особи, а саме:

п. 112-1.1.1 вчинення діяння під впливом погрози, примусу або через матеріальну чи іншу залежність;

п. 112-1.1.2 вчинення діяння при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;

п. 112-1.1.3 самостійне повідомлення платником податків про вчинене ним правопорушення (крім складів правопорушень, передбачених ст. 123 та 125-1 цього Кодексу).

Тобто, бездоганна поведінка платника податків за відсутності порушень податкової дисципліни в його діяльності не віднесено податковим законодавством до обставин, що пом`якшують відповідальність.

При цьому, жодної з наведених у ст. 112-1 ПК України обставин апелянтом наведено не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позов не підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 року по справі № 480/12683/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Конотопського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Конотопський агролісгосп" залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 по справі № 480/12683/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 23.12.2024 року