Постанова
від 23.12.2024 по справі 440/15580/23
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 р. Справа № 440/15580/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2024, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, м. Полтава, по справі № 440/15580/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків(далі відповідач), в якому просило суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.09.2023 № 000/911/5001, від 28.09.2023 № 000/912/5001.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариство придбало товари у постачальників: ТОВ "НВО "ІНМА УКРАЇНА" та ТОВ "АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА". Реальність господарських операцій з цими постачальниками повністю підтверджена документами, наданими до перевірки: рахунками-фактурами, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, договорами, сертифікатами тощо. Зазначено, що висновки контролюючого органу базуються лише на припущеннях та неповній інформації податкової бази по спірним контрагентам. За доводами позивача, ці висновки, зроблені в акті перевірки, не доводять відсутності господарських операцій.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби від 28.09.2023 № 000/911/5001 та № 000/912/5001.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що стосовно операцій ТОВ "Єристівський ГЗК" з ТОВ "АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА" на суму ПДВ 25782,45 грн, то відповідно до даних ІС "Податковий блок", ЄРПН, проведеного аналізу співставлення придбання/продажу ТОВ "АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА" ТМЦ встановлено, що у ланцюгу оформлення/реєстрації податкових накладних з номенклатурою ідентичних товарів приймало участь декілька суб`єктів господарської діяльності. Внаслідок проведеного аналізу встановлено, що кодУКТ ЗЕДтовару, імпортованого від іншого контрагента по ланцюгу постачання до ТОВ "АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА" не відповідає даним податкових накладних, виписаних цим підприємством на адресу ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат". Стосовно операцій ТОВ "Єристівський ГЗК" з ТОВ "ІНМА УКРАЇНА" на суму ПДВ 11660,00 грн. відповідач зазначив, що ТОВ "ІНМА УКРАЇНА" придбано Лак бакелітовий ЛБС-1 у травні 2023 року та по ланцюгу постачання перевіркою не встановлено фактичного виробника ТМЦ, придбаних ТОВ "Єристівський ГЗК" у ТОВ "ІНМА УКРАЇНА". Однак судом першої інстанції під час прийняття рішення у справі вказаних обставин враховано не було.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, яка відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено які нові докази він просить витребувати або дослідити, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні та розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства Українипри розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині та в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Єристівський ГЗК" (код ЄДРПОУ 35713283) зареєстровано як юридичну особу.

Основний вид економічної діяльності: 07.10 Добування залізних руд.

У період з 24.07.2023 по 11.08.2023, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20,підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10розділу XX Податкового кодексу України, з урахуваннямУказу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженогоЗаконом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ(зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженогоЗаконом України від 21 квітня 2022 року №2212-ІХта Указом від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженогоЗаконом України від 22 травня 2022 року №2263-ІХ) та наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.07.2023 №172-п "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Єристівський ГЗК", проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по деклараціям з податку на додану вартість за травень 2023 року (вх. № 9144002166 від 16.06.2023), з урахуванням уточнюючихрозрахунків податкових зобов`язань з ПДВ.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Єристівський ГЗК" з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, Східним міжрегіональнимуправлінням ДПС по роботі з великими платниками податків 16 серпня 2023 року складено Акт № 872/32-00-50-01/35713283.

За висновками Акту № 872/32-00-50-01/35713283 встановлено порушення ТОВ "Єристівський ГЗК":

- пп. "а" пункту 198.1, абзацу 1-3 пункту 198.2, абзацу 1, 2 пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, абз. "і" п. 201.1 статті 201 з урахуванням норм пункту44.1 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за травень 2023 року на суму ПДВ 25782,45 грн;

- пункт200.1, абзац "в" пункту200.4 статті 200розділуV Податкового кодексу Українив результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за травень 2023 року на суму ПДВ у розмірі 25782,45 грн.

На підставі акту перевірки Східним міжрегіональнимуправлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено податкові повідомлення - рішення:

- № 000/911/5001 від 28.09.2023, яким ТОВ "Єристівський ГЗК" зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість за травень 2023 року на суму 25782,00 грн,

- № 000/912/5001 від 28.09.2023, яким ТОВ "Єристівський ГЗК" зменшено податкові зобов`язання та податковий кредит за травень 2023 року на суму ПДВ 11660,00 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки відповідачем не доведено належними доказами порушення позивачем вимог податкового законодавства, а надані позивачем до матеріалів справи первинні документи в своїй сукупності підтверджують фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Колегія суддів погоджується за таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовано Податковим кодексом України, (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Предметом оскарження у справі є податкові повідомлення-рішення № 000/911/5001 від 28.09.2023 про зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість за травень 2023 року на суму 25782,00 грн та № 000/912/5001 від 28.09.2023 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за травень 2023 року на суму ПДВ 11660,00 грн.

Підставою для винесення вказаного рішення суб`єкта владних повноважень стало невизнання контролюючим органом реальними господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ "АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА" та ТОВ "ІНМА УКРАЇНА" з придбання товару (робіт, послуг).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів перевіряючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення на відповідність наведеним вимогам ч.2 ст.2 КАС України, а також подані сторонами по справі докази, приходить до висновку, що вказані рішення прийнято необґрунтовано, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки про завищення позивачем суми податкового кредиту за травень 2023 року на суму ПДВ 25782,45 грн та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за травень 2023 року на суму ПДВ у розмірі 25782,45 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п.п.200.1, 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому, пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України врегульовано, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, відповідає сутності податкового обліку, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Отже, у податковому обліку суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Податковий кредит, крім цього, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною, зареєстрованою відповідно до пункту 201.10 статті201 ПК.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Також вимагається, щоб операція була пов`язана з господарською діяльністю платника податків, тобто була спрямована на отримання доходу (була економічно доцільною з точки зору звичайної господарської практики).

Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №320/14788/23, від 09.08.2022 у справі №380/1905/20.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо фінансово-господарських відносин між ТОВ "Єристівський ГЗК" та ТОВ "АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА" колегією суддів встановлено придбання позивачем у ТОВ "АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА" товару та за результатами здійснення господарських операцій із вказаним контрагентом позивачем сформовано податковий кредит за травень 2023 року на загальну суму ПДВ 25 782,00 грн.

Так, 13 квітня 2023 року між ТОВ "Єристівський ГЗК" (покупець) та ТОВ "АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА" (постачальник) укладено договір поставки № 142/4694, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у визначені строки покупцю товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар за цінами та у кількості, у строки та на умовах, передбачених цим договором, а так само обумовлених специфікаціями та/або рахунками, які є невідємною частиною договору.

Поставка товару здійснюється постачальником: на умовах DDP згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція - 1010 року) - "Інкотермс-2010", склад покупця, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Горішні Плавні, с.Гора, вул. Волошинська, 3, монтажний майданчик кар`єру ТОВ "Єристівський ГЗК", якщо інше не зазначено у відповідних специфікаціях до договору, (т. 1 а.с. 109-116).

19.04.2023 року між ТОВ "Єристівський ГЗК" та ТОВ "АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА" підписано специфікацію № 1 до договору поставки № 142/4694 (т. 1 а.с. 117).

За умовами цієї специфікації постачальник зобов`язується поставити та передати покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступний товар: лампи різної модифікації на загальну суму 309389,40 грн.

24 квітня 2023 року ТОВ "АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА" складено рахунок-фактуру № АСТ26438 на товар: лампи різної модифікації, на суму 309 389,40 грн (т. 1 а.с. 96).

Рахунок частково оплачено платіжними дорученнями № 3825 від 25.04.2023 в сумі 154694,70 грн (т. 1 а.с. 95), № 6599 від 20.07.2023 на суму 2259,00 грн (т. 1 а.с. 108), № 4832 від 24.05.2023 на суму 47547,69 грн(т. 1 а.с. 100).

Вищезазначений товар оприбутковано позивачем згідно прибуткових ордерів № 269 від 12.05.2023 (т. 1 а.с. 97), № 429 від 16.06.2023 (т. 1 а.с. 101), № 485 від 10.07.2023 (т. 1 а.с. 105).

У ході виконання умов договору поставки ТОВ "АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА" складено видаткові накладні № АСТ18491 від 05 травня 2023 року (т. 1 а.с. 98), № АСТ25303 від 14.06.2023 (т. 1 а.с. 102), № АСТ29123 від 04.07.2023 (т. 1 а.с. 106).

25.04.2023 ТОВ "АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА" складено податкову накладну № 13262 на суму 154694,70 грн, в тому числі ПДВ - 25782,45 грн (т. 1 а.с. 93). Згідно додатку № 3.2 до акту перевіркиподаткова накладна № 13262 зареєстрована в ЄРПН 10.05.2023 (т. 1 а.с. 44).

На підтвердження факту транспортування товару позивачем надано експрес - накладні ТОВ "Нова пошта" № 59000965886033 (т. 1 а.с. 99), № 59000982304031 (т. 1 а.с. 103), № 59000991316392 (т. 1 а.с. 107).

Отже, із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА" укладено договір поставки товару (лампи), виконання якого підтверджено вищезазначеними документами, котрі відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності.

Єдиною підставою в акті перевірки та додатках до нього, а також в доводах апеляційної скарги, на які відповідач посилається щодо встановленних порушень позивачем правил податкового обліку та відсутності реального здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА", є встановлення помилки в реквізитах, а саме: невідповідність коду УКТ ЗЕД товару в податковій накладній, виписаній позивачу від ТОВ "АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА" в податковій накладній по ланцюгу постачання товару від контрагентів ТОВ "АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА".

З приводу вказаного колегія суддів зазначає, що згідно з п.201.10ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цьогоКодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів приходить до втсновку, що відсутність у податкових накладних такого реквізиту як код УКТ ЗЕД (або помилки коду УКТ ЗЕД) за обставин реєстрації таких податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, слід розцінювати як наслідок неналежного виконання контролюючим органом при такій реєстрації своїх обов`язків, з огляду на що подальше виключення сум податкового кредиту за такими податковими накладними, як і застосування до цього платника податків штрафних санкцій є неправомірним, так як за змістом вказаних норм обов`язок перевірки податкових накладних на відповідність пункту201.10статті201 Податкового кодексу Українипри їх реєстрації покладений на контролюючий орган.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07.03.2023 року у справі № 440/2211/19, від 20.06.2018 року у справі № 819/1383/17.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи те, що складена ТОВ "АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА" податкова накладна від 25.04.2023 №13262 на суму 154694,70 грн, в тому числі ПДВ - 25782,45 грн, зареєстрована контролюючим органом в ЄРПН 10.05.2023 року, доводи відповідача щодо неправомірності підтвердження позивачем податкового кредиту звітного періоду на підставі такої податкової накладної, є необґрунтованими та безпідставними.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт здійснення господарських операцій позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується належними первинними документами.

Щодо фінансово-господарських відносин між ТОВ "Єристівський ГЗК" та ТОВ "ІНМА УКРАЇНА" колегією суддів встановлено, що 01.05.2023 між ТОВ "Єристівський ГЗК" (покупець) та ТОВ "ІНМА УКРАЇНА" (постачальник) укладено договір поставки № 193/4694.

За умовами договору постачальник зобов`язується поставити та передати у визначені строки покупцю товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Якщо інше не зазначено у відповідних специфікаціях до договору, поставка товару здійснюється постачальником: на умовах DАP, згідно ІНКОТЕРМС - 2010 склад вантажоодержувача ТОВ "Єристівський ГЗК", що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16 (а.с. 77-83).

01.05.2023 року між ТОВ "Єристівський ГЗК" та ТОВ "ІНМА УКРАЇНА" підписано специфікацію № 1 до договору поставки № 193/4694 (т. 1 а.с. 84).

Водночас, 24.02.2023 ПрАТ "Полтавський ГЗК" (далі - Комітент) та ТОВ "Єристівський ГЗК" (далі - Комісіонер) уклали договір комісії № 233, за умовами якого Комітент доручає, а Комісіонер зобов`язується за винагороду здійснювати за рахунок Комітента від свого імені закупівлю продукції, товарів та послуг на митній території України необхідних для господарської діяльності Комітента (т. 1 а.с. 85-87).

Згідно Заявки № 60 до договору комісії № 233 Комісіонер має придбати для Комітента у ТОВ "ІНМА УКРАЇНА" Лак бакелітовий ЛБС - 1 у кількості 220 кг вартістю 69 960,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 91).

02.05.2023 ТОВ "ІНМА УКРАЇНА"складено рахунок на оплату № 25 від 02.05.2023 на суму 69960,00 грн, в тому числі ПДВ - 11660,00 грн (т. 1 а.с. 69).

Рахунок оплачено платіжними дорученнями № 4412 від 09.05.2023 (т. 1 а.с. 68).

Вищезазначений товар оприбутковано позивачем згідно прибуткового ордеру № 17 від 16.05.2023 (т. 1 а.с. 70).

У ході виконання умов договору поставки ТОВ "ІНМА УКРАЇНА" складено видаткову накладну № 27 від 10 травня 2023 року (т. 1 а.с. 71).

ТОВ "ІНМА УКРАЇНА" складено податкову накладну № 5 від 09.05.2023 на суму 69960,00 грн, в тому числі ПДВ 11660,00 грн (т. 1 а.с. 66-67). Згідно додатку № 3.1 до акту перевіркиподаткова накладна № 5 зареєстрована в ЄРПН 30.05.2023 (т. 1 а.с. 43).

На підтвердження факту транспортування товару позивачем надано товарно-транспортну накладну № 055002516 (т. 1 а.с. 72).

Згідно Акту приймання - передачі товару від 16.05.2023 № 4808/17 Комісіонер (ТОВ "Єристівський ГЗК") передав Комітенту (ПрАТ "Полтавський ГЗК") Лак бакелітовий ЛБС - 1 у кількості 220 кг вартістю69960,00 грн (т. 1 а.с. 73).

16.05.2023 ТОВ "Єристівський ГЗК" складено рахунок № М000610 від 16.05.2023 на оплату вищевказаного товару Комітентом (т. 1 а.с. 74).

16.05.2023 ТОВ "Єристівський ГЗК" складено податкову накладну № 163 на суму 69960,00 грн, в тому числі ПДВ 11660,00 грн (т. 1 а.с. 75).

Отже, із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "ІНМА УКРАЇНА" укладено договір поставки товару (лак бакелітовий ЛБС - 1), виконання якого підтверджено вищезазначеними документами, котрі відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності.

Єдиною підставою в акті перевірки та додатках до нього, а також в доводах апеляційної скарги, на які відповідач посилається щодо встановленних порушень позивачем правил податкового обліку та відсутності реального здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "ІНМА УКРАЇНА", відповідач зазначає про не встановлення фактичного виробника товару (законного джерела походження лаку бакелітовий ЛБС 1) по ланцюгу постачання, який був придбаний позивачем. Вказані висновки контролюючий орган зробив на підставі наявної в базах ДПС податкової інформації щодо контрагентів по ланцюгу постачання.

З приводу вказаного, колегія суддів зазначає, що на підтвердження факту здійснення поставки товару позивачем до матеріалів справи надані належним чином оформлені первинні документи, складені в межах господарських операцій, а саме, податковими накладними з доказами реєстрації, видатковими накладними тощо.

Представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленимЗаконом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ "ІНМА УКРАЇНА" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, є необгрунтованим, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Слід також зазначити, щоправовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не укладав господарські договори, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.

Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №320/14788/23.

Колегія суддів зазначає, що усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2024 року у справі № 640/23884/21, від 07.03.2023 року у справі № 440/2211/19.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів з огляду лише на податкову інформацію щодо його контрагентів (відсутність достатніх трудових ресурсів, відсутність основних засобів, необхідних складських, виробничих приміщень та обладнання у періоді, що перевірявся тощо; дослідження ланцюга постачання тощо), оскільки відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання ТМЦ (виконання робіт, надання послуг), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це (постанови Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 810/3514/17, від 05 серпня 2021 року у справі № 813/5824/15, від 16 вересня 2020 року у справі № 520/4150/19).

Натомість, припущення контролюючого органу про безтоварність оспорюваної господарської операції за ланцюгом постачання спростовується фактичним відображенням операцій в бухгалтерському обліку позивача, зміни в структурі активів та зобов`язань останнього.

Більше того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Вказане також спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність у контрагентів позивача транспортних засобів для перевезення постачаємого товару.

З приводу посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень, в яких фігурують контрагенти позивача, то вони об`єктивно не приймаються до уваги, оскільки відповідно до положень частини шостоїстатті 78 КАС Українивирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого встатті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які зазакономмають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сама собою наявність кримінальних проваджень не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності своїх постачальників і реально отримати від них товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09 липня 2020 року у справі № 826/9561/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 1640/2783/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 817/992/15 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19.

При цьому, ні вироків, ні жодних доказів, встановлених у ході здійснення кримінальних проваджень, які б свідчили про нереальний характер господарських операцій між позивачем та контрагентами, відповідач до суду не надав.

Тобто, з наведеного вбачається, що відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення його контрагентів, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Крім того, відповідачем не доведено існування будь-яких судових справ, ініційованих відповідачем або іншим заінтересованим суб`єктом, а також відповідні судові рішення на користь контролюючого органу про визнання правочинів між платником та його контрагентами недійсними або застосування до них наслідків нікчемності.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Крім того, відповідачем не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Водночас, в апеляційній скарзі контролюючий орган посилається на те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду за подібних, на переконання відповідача, правовідносин.

Однак, контролюючий орган посилається при цьому на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судом першої інстанції у цій справі норм права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

Аналіз висновків суду першої інстанції у цій справі та в наведених відповідачем рішеннях Верховного Суду свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Так, відповідач в апеляційній скарзі посилається на висновки Верховного Суду:

- від 27.10.2023 у справі №420/7056/19, від 05.05.2023 у справі №160/15514/20, де Суд зазначив «наявність лише видаткових накладних та актів приймання виконаних робіт, які в своїй переважній більшості не містять жодної інформації про місце передачі товару та виконання робіт, на переконання Суду, не підтверджує реальність проведених операцій»

На спростування викладеного, колегія суддів зазначає, що правовідносини у розглядуваній справі не є подібними, оскільки реальність господарських операцій в межах спірних відносин підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, договорами, сертифікатами тощо. При цьому, висновків про невідповідність реквізитів таких документів чи наявності дефекту форми та змісту первинних документів контролюючим органом ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі не наведено, а колегією суддів під час розгляду справи не встановлено.

- від 09.05.2023 у справі №1.380.2019.005820, де Суд зазначив «На думку колегії суддів, висновок відповідача про те, що при складанні декількох податкових накладних постачальником у випадку оплати товару однією сумою покупець не має підстав для віднесення зазначених в них сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки такі податкові накладні не відповідають первинним документам, є правильним».

На спростування викладеного, колегія суддів зазначає, що що правовідносини у розглядуваній справі не є подібними, оскільки в межах спірних відносин згідно з договорами поставки товарів була складена одна податкова накладна за кожним контрагентом.

- від 05.05.2023 у справі №1340/5998/18, де Суд зазначив «Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку.

На спростування викладеного, колегія суддів зазначає, що правовідносини у розглядуваній справі не є подібними, оскільки реальність господарських операцій в межах спірних відносин підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, договорами, сертифікатами тощо. При цьому, висновків про невідповідність реквізитів таких документів чи наявності дефекту форми та змісту первинних документів контролюючим органом ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі не наведено, а колегією суддів під час розгляду справи не встановлено.

- від 07.04.2021 у справі № 813/1200/18, де Суд зазначив «На підтвердження цього доводу відповідач посилався, крім іншого, на податкову інформацію…», «У зв`язку з цим обґрунтованим є і врахування апеляційним судом таких обставин, як відсутність у позивача документів на підтвердження транспортування товарів (зокрема, товарно-транспортних накладних із зазначенням місця навантаження) в повному обсязі поставок, вказаних у видаткових та податкових накладних; не відповідність дат в експрес-накладних ТОВ «Нова Пошта» датам відпуску товару у видаткових накладних ТОВ «Трансфактор»; не підтвердження придбання ТОВ ''Соурс Україна'', ТОВ ''Трастфактор'' (ці контрагенти позивача згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних мають спільних постачальників, а саме: ТОВ ''Кенсо трейд'', ТОВ ''Спемсор'', ТОВ ''Анот Торг'', ТОВ ''Флагман Еволюшен'', які не мають матеріальних та трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності, не подають податкову та іншу обов`язкову звітність, за місцезнаходженням відсутні) та ТОВ ''Булет лайн'' деталей, зокрема їх імпорт на митну територію України.

На спростування викладеного, колегія суддів зазначає, що правовідносини у розглядуваній справі не є подібними, оскільки, по-перше, контролюючий орган в межах спірних відносин посилався лише на податкову інформацію, не встановлював дефекту форми та змісту первинних документів, а по-друге, реальність господарських операцій в межах спірних відносин підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, договорами, сертифікатами тощо. При цьому, перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними, експрес - накладними ТОВ "Нова пошта".

- від 03.08.2022 у справі №640/20949/18, де Суд зазначив «як убачається з акту перевірки первинні документи по правовідносинах зТОВ "Креденсінвест"та ТОВ "Укр.Сервіс Груп" до перевірки позивачем взагалі не надавались, такі було надано лише до суду. Обґрунтувань з цього приводу рішення суду першої інстанції не містить. Крім того, позивачем ані в позовній заяві, ані в касаційній скарзі взагалі не ставилось під сумнів та не спростовувалось твердження контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки, який є носієм доказової бази, про ненадання ним до перевірки первинних документів.

На спростування викладеного, колегія суддів зазначає, що правовідносини у розглядуваній справі не є подібними, оскільки, в межах спірних відносин, як до перевірки, так і до суду були надані усі необхідні документи, що підтверджують реальність господарських операцій.

- від 05.05.2023 у справі №160/15514/20, де Суд зазначив «У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростувати ці доводи. Платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватися належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання договорів, отримання прибутку та прав на отримання певних преференцій». Також в цій постанові Верховний Суд зазначив «Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності».

На спростування викладеного, колегія суддів зазначає, що правовідносини у розглядуваній справі не є подібними, оскільки, в межах спірних відносин, доводів чи доказів того, що позивач, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності, контролюючий органом не наведено та не надано.

Аналогічно і щодо посилань заявника апеляційної скарги на незастосування судом першої інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №440/17/19, від 19.06.2020 у справі №140/388/19, від 11.02.2021 у справі №803/484/17, від 03.10.2022 у справі №804/1545/17, від 31.01.2021 у справі 280/1197/20 в аспекті того, що незначні недоліки, як і відсутність деяких документів, самостійно не можуть свідчити про нереальність господарських операцій, навність податкової інформації щодо можливих порушень вимог податкового законодавства має оцінюватись судом в сукупності з іншими належними доказами відсутності реального здійснення господарських операцій, то, дослідивши встановлені судами фактичні обставини цих справ, колегія суддів зазначає, що за вказаними рішеннями Верховного Суду, справи були направлені на новий розгляд до суду першої або другої інстанцій.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції ухвалене без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вищевказаних постановах Верховного Суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі висновки сформульовані за інших фактичних обставин, установлених судами. У зв`язку з викладеним не можна дійти висновку про невідповідність судового рішення суду першої інстанції викладеним у постанові Верховного Суду висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки подібності правовідносин не встановлено.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другоїстатті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першоїстатті77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу, а суд згідностатті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що зафіксовані актом перевірки обставини щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з контрагентами, - є безпідставними та спростовуються зібраними у справі доказами, а відтак і про наявність підстав до скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Судом першої інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими позивачем було сформовано податковий облік, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки, так у відзиві на позовну заяву, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а отже і наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду.

Крім того, колегія судів зазначає, що відповідно достатті 8 Конституції України,статті 6 Кодексу адміністративного судочинства Українита частини першоїстатті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1статті 6 Європейської конвенції з прав людиниі зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими колегія суддів обґрунтувала своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з приписами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 по справі № 440/15580/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич

СудДругий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення23.12.2024
Оприлюднено25.12.2024
Номер документу123989029
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Судовий реєстр по справі —440/15580/23

Постанова від 23.12.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Макаренко Я.М.

Ухвала від 23.12.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Макаренко Я.М.

Ухвала від 09.04.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Макаренко Я.М.

Ухвала від 14.03.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Макаренко Я.М.

Рішення від 01.02.2024

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

К.І. Клочко

Ухвала від 30.01.2024

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

К.І. Клочко

Ухвала від 06.11.2023

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

К.І. Клочко

Ухвала від 23.10.2023

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

К.І. Клочко

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні