Постанова

від 19.12.2024 по справі 495/12793/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 495/12793/23

Час і місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

14:08 год., м. Білгород-Дністровський;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

11.11.2024 року;

Головуючий в 1 інстанції: Прийомова О.Ю.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

За участю: секретаря Недашковської Я.О.

представника апелянта Гавриленко Є.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білгород-Дністровської міської ради на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 листопада 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Білгород-Дністровської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Білгород-Дністровської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення Серії РАП №1855240570 від 10.11.2023 року до повідомлення Серії БД №00000473 від 17.10.2023 року;

стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Білгород-Дністровської міської ради моральну шкоду у сумі 5000 гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки інспектора з паркування про порушення позивачкою вимог підпункту «и» пункту 15.9 Правил дорожнього руху є необґрунтованими та неправомірними, адже факт зупинення позивачкою автомобіля ближче 10 метрів до території, що прилягає до краю проїзної частини для в`їзду транспортних засобів, не підтверджений належними і допустимими доказами відповідними замірами відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення. При цьому, інспектором з паркування не встановлено, що транспортний засіб позивачки під час зупинки створив перешкоди дорожньому руху.

З огляду на наведене, а також порушення посадовою особою порядку та термінів розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивачка наполягає на повній необґрунтованості та неправомірності постанови посадової особи і наявності підстав для її скасування в судовому порядку.

Додає, що неправомірними діями посадової особи відповідача завдано позивачці моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок суб`єкта владних повноважень у розмірі 5000 гривень.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд скасував постанову про накладення адміністративного стягнення Серії РАП №1855240570 від 10 листопада 2023 року до повідомлення серії БД №00000473 від 17 жовтня 2023 року.

Закрив провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП.

Стягнув з Департаменту ЖКГ та капітального будівництва Білгород Дністровської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 537 гривень.

В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП, настає, зокрема, в разі порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена вказаними нормами КУпАП, є встановлений факт не дотримання водієм під час зупинки відстані 10 метрів між його транспортним засобом та території, що прилягає до краю проїзної частини та призначена для в`їзду до дворів.

З огляду на те, що за наданими доказами (фотознімками) не підтверджується, що автомобіль позивачки став перешкодою для дорожнього руху або створив загрозу у безпеці руху, у тому числі посадовою особою не здійснено заміри відстані на місці вчинення правопорушення та під час його вчинення, які б підтверджували факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність та обґрунтованість постанови суб`єкта владних повноважень і наявність підстав для її скасування в судовому порядку.

Разом з цим, враховуючи обставини справи, ступінь моральних переживань позивачки з приводу неправомірних дій відповідача, суд першої інстанції визначив відшкодувати позивачці за рахунок бюджетних асигнувань відповідача моральну шкоду на сумі 2000 гривень.

В апеляційній скарзі Білгород-Дністровська міська рада, посилаючись на порушення судом норм матеріального, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням частини 3 статті 122, частини 3 статті 265-4 КУпАП та помилково не враховано, що факт зупинки або стоянки автомобіля ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій, відповідно до вимог вказаних норм КУпАП самостійно підтверджує суттєві перешкоди дорожньому руху або створення загрози безпеці руху. Додає, що зупинка автомобіля не у встановлений законом спосіб очевидно чинить перешкоди такі як: створення обмеження оглядовість дороги; при виїзді праворуч створює труднощі у маневрі об`їзду зупиненого автомобіля із обов`язковим виїздом на зустрічного смугу руху; створює перешкоди дорожньому руху та безпеці руху іншим транспортним засобам, які змушені змінювати траєкторію руху задля уникнення аварійних ситуацій та об`їжджати такий автомобіль виїжджаючи на зустрічну смугу.

З огляду на те, що відповідачем представлені належні та допустимі докази порушення позивачкою правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, апелянт наполягає на доведеності правомірності та обґрунтованості постанови посадової особи і відсутності підстав для її скасування.

Окремо апелянт зауважує на необґрунтованості висновків суду першої інстанції про відшкодування позивачці моральної шкоди, адже судом не встановлено і позивачкою не доведено негативний вплив на позивачку внаслідок вчинених дій чи прийняття рішення відповідачем, досягнення негативними емоціями позивачки рівня страждань або принижень, причинно-наслідковий зв`язок, а також співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, враховуючи, що сума штрафу згідно оспорюваної постанови становить 680 гривень.

У відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення та закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Заперечуючи проти обґрунтованості доводів та вимог апеляційної скарги, позивачка зазначає, що відповідачем під час вирішення справи не надано беззаперечних доказів порушення позивачкою вимог підпункту «и» пункту 15.9 Правил дорожнього руху та правомірності дій посадової особи під час винесення оспорюваної постанови, чим не доведено підстави для притягнення позивачки до адміністративної відповідальності. Додає, що порушені права змусили позивачку звертатися до суду за їх захистом, що, в свою чергу потребувало, не лише матеріальних витрат, а й витрат часу і емоційних втрат, що також підривало ділову активність і репутацію та негативно вплинуло на стан здоров`я позивачки.

У відповіді на відзив Білгород-Дністровська міська рада підтримує свою правову позицію.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 17.10.2023 о 12:34:21 головним спеціалістом інспектором з паркування відділу контролю з питань благоустрою та паркування Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Білгород-Дністровської міської ради Радоуцьким Сергієм Клавдійовичем складено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови Серії Б/Д 473.

У вказаному повідомлені доведено, що в режимі фото/відеозйомки зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу Nissan, реєстраційний номерний знак ЛИГА74, по вулиці Ізмаїльська, 50, а саме здійснення зупинки транспортного засобу в місцях виїзду з прилеглих територій ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій, чим порушено вимоги підпункту «и» пункту 15.9 Правил дорожнього руху та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП.

У повідомленні також міститься посилання на технічний засіб, яким здійснено фіксацію правопорушення, - Rugget Tablet Model: ЕМ-086.

З метою встановлення власника транспортного засобу та притягнення винної особи до адміністративної відповідальності Департаментом житлово-комунального господарства та капітального будівництва Білгород-Дністровської міської ради направлено до Територіального сервісного центру №5143 відповідний запит від 18.10.2023 за №747.

У відповідь на запит від 18.10.2023 вих. №747 Територіальний сервісний центр №5143 листом від 03.11.2023 за №31/15/5143-724 (вх. №1396 від 09.11.2023) повідомив, що згідно Єдиного державного реєстру МВС за індивідуальним номерним знаком «ЛИГА74» зареєстрований транспортний засіб марки «Nissan Х-Trail», 2008 року випуску, на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .

10.11.2023 головним спеціалістом інспектором з паркування відділу контролю з питань благоустрою та паркування Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Білгород-Дністровської міської ради Радоуцьким Сергієм Клавдійовичем винесено постанову Серії РАП №1855240570, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП, та накладено на позивачку адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 гривень.

Згідно вказаної постанови, позивачка 17.10.2023 о 12 год. 34 хв. здійснила зупинку транспортного засобу Nissan Х-Trail, д.н.з. ЛИГА74, по вулиці Ізмаїльська, 50, ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, чим порушила вимоги підпункту «и» пункту 15.9 Правил дорожнього руху

У постанові також міститься посилання на технічний засіб, яким здійснено фіксацію правопорушення, - LOGIC INSTRUMENT FIELDBOOK K 80V2 86QAC4670NXA22M0483.

На підтвердження відповідності технічного засобу вимогам законодавства суду представлено Сертифікат перевірки типу ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ», строком дії з 14.07.2023 до 25.03.2030.

Не погоджуючись із вказаною постановою, посилаючись на її необґрунтованість та невідповідність чинному законодавству, позивачка звернулась до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (пункти 1.1, 1.9 Правил).

Згідно з пунктом 1.3 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пунктів 15.1 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Згідно з підпунктом «и» підпункту 15.9 пункту 15 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

За визначенням, наведеним у пункті 1.10 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306, прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них, а проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги.

Відповідно до частини 3 статті 122 КУпАП, у тому числі, порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У Примітках статті 122 КУпАП передбачено, що суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.

Слід враховувати, що відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з частиною 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до статті 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою кваліфікованого електронного підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних".

Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Водночас, відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доводячи правомірність та обґрунтованість свого рішення, інспектор з паркування вказував, що факт порушення позивачкою правил зупинки транспортного засобу та вчинення нею адміністративного правопорушення підтверджується фотофіксацією з місця вчинення правопорушення. При цьому, зазначав, що, оскільки здійснення власником транспортного засобу зупинки автомобіля ближче 10 м до виїзду з прилеглої території є очевидним, вимірювання відстаней інспектором не проводилось.

Перевіривши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд погоджується із висновками інспектора з паркування про те, що представленими доказами зафіксовано фактичне здійснення позивачкою зупинки транспортного засобу практично безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території.

Зазначені обставини очевидно свідчать про недотримання позивачкою правил щодо забезпечення дозволеної відстані для зупинки транспортного засобу біля прилеглих територій, відсутність замірів відстаней встановлені обставини не спростовують.

Відтак, не надання відповідачем додаткових доказів порушення водієм вимог підпункту «и» пункту 15.2 Правил дорожнього руху не може створювати безумовних підстав для скасування постанови інспектора з паркування, винесеної за обґрунтованих на те обставин.

Слід також враховувати, що відповідно до положень статті 265-4 КУпАП для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Одночасно слід зауважити на тому, що не складання протоколу про виявлене адміністративне правопорушення, а також винесення постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, відповідає вимогам статті 279-1 КУпАП.

Враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів вважає, що застосування адміністративного стягнення відбулось за наявності правових підстав та у відповідності до чинного законодавства, а тому апеляційний суду не погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість адміністративного позову та скасування оспорюваної постанови.

Слід також враховувати, що статтею 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 Цивільного кодексу України.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 Цивільного кодексу України).

Шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Визначальним є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачеві органом державної влади чи органом місцевого самоврядування моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Водночас, обставини справи показали, що під час винесення оспорюваної постанови інспектор з паркування діяв на виконання своїх повноважень, у відповідності до чинного законодавства та обґрунтовано, доводи позивачки про завдання моральної шкоди внаслідок накладення адміністративного стягнення не знаходять свого підтвердження і такі вимоги задоволення не підлягають.

З огляду на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської міської ради задовольнити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 листопада 2024 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Білгород-Дністровської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Білгород-Дністровської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та стягнення моральної шкоди відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 19.12.2024 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв