Постанова

від 23.12.2024 по справі 200/4689/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року справа №200/4689/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Яцук К.В.,

представника позивача адвоката Паруль Ю.О.,

представника відповідача Мещаненко Д.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката Паруль Юлії Олегівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі № 200/4689/24 (головуючий суддя І інстанції Чучко В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 28.06.2024 № 1221 По особовому складу щодо переведення для подальшого проходження служби до ГУ НП в Донецькій області капітана поліції ОСОБА_1 (0037032) та звільнення останнього з посади оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 01.07.2024 № 309 о/с По особовому складу щодо призначення ОСОБА_1 (0037032), який прибув із ГУ НП у м. Києві оперуповноваженим сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Маріупольського районного управління поліції з 01 липня 2024 року;

- поновити капітана поліції ОСОБА_1 (0037032) на посаді оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у м. Києві з 02 липня 2024 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 02 липня 2024 року по дату винесення судового рішення.

В обґрунтування позову зазначив, що наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 28.06.2024 № 1221 По особовому складу позивача переведено для подальшого проходження служби до ГУ НП в Донецькій області.

Проте, позивач не надавав згоди (рапорту) на переведення, тому переведення є незаконним, а накази - протиправними.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням, представник позивача звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Суд першої інстанції порушив права позивача, відмовивши розглядати справу за правилами загального провадження.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що згода позивача на переведення для несення служби в іншу місцевість не потрібна та безпідставно застосував правові висновку, викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 620/3663/19, оскільки до спірних правовідносин повинні застосовуватися висновки, викладені Верховним Судом, відповідно до яких поліцейський може бути переведений в іншу місцевість тільки за його згодою відповідно до статті 32 КЗпП України.

Поза увагою суду першої інстанції залишилася обставина, що переведення на службу для позивача стало покаранням, а не службовою необхідністю. Ця обставина підтверджується аудіо-записом, який суд першої інстанції не дослідив.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , проходив службу на посаді оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Головне управління Національної поліції в Донецькій області листом від 27.06.2024 № 3023/01/12-2024 звернулося до Головного управління Національної поліції у м. Києві з проханням розглянути питання про можливість переведення поліцейських для подальшого проходження служби в розпорядження Головного управління Національної поліції в Донецькій області в кількості, що дозволить зменшити некомплект органу поліції хоча б на 2%.

Лист обґрунтований необхідністю в додатковому залученні поліцейських з метою максимального та ефективного забезпечення виконання повноважень поліції, здійснення заходів правового режиму воєнного стану та посилення контртерористичних заходів на території Донецької області.

Заступником начальника ГУНП у м. Києві полковником поліції Тарасом Полієнком підготовлено доповідну записку від 28.06.2024 про переведення для подальшого проходження служби до ГУНП в Донецькій області, відповідно до частин першої, сьомої та восьмої статті 65 Закону України Про Національну поліцію, поліцейських ГУНП у м. Києві, в тому числі ОСОБА_1 .

Наказом начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві полковника поліції Дмитра Шумейка від 28.06.2024 № 1221 о/с, відповідно до частин 1, 7 та 8 статті 65 Закону України Про Національну поліцію переведено для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Донецькій області капітана поліції ОСОБА_1 , звільнивши його з посади оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у м. Києві, з 01 липня 2024 року. Підстава: доповідна записки від 28.06.2024 та лист ГУНП в Донецькій області від 27.06.2024 № 3023/01/12-2024.

Листом від 29.06.2024 № 94116-2024 позивача повідомлено про переведення для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 01 липня 2024 року.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області генерала поліції третього рангу Руслана Осипенка від 01.07.2024 № 309 о/с, призначено капітана поліції ОСОБА_1 , який прибув із Головного управління Національної поліції у м. Києві оперуповноваженим сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Маріупольського районного управління поліції з 01 липня 2024 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що після 01 травня 2022 року законодавчо врегульовані спірні питання щодо переміщення поліцейських по службі, які не вимагають згоди на переведення поліцейського на рівнозначну посаду у іншу місцевість.

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580 в редакції, чинній на час переведення позивача) поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

На підставі частини першої статті 59 Закону № 580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Як визначено пунктом 8 частини десятої статті 62 Закону № 580 поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особистих якостей.

Відповідно до частини першої статті 65 Закону № 580 переміщення поліцейських здійснюється:

1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади:

для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби;

за ініціативою поліцейського;

у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації;

у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби);

за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії;

з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації;

у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;

3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський:

у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії;

через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей;

за ініціативою поліцейського;

як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону (…).

Згідно з частиною другою статті 65 Закону № 580 посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.

Як свідчать матеріали справи позивач має спеціальне звання капітан поліції, за наслідком переведення звання не зазнало змін, що підтверджується копію наказу ГУ НП у Донецькій області від 01.07.2024 № 309 о/с По особовому складу, отже, позивач переміщений на рівнозначну посаду.

На підставі частини сьомої статті 65 Закону № 580 переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.

Як визначено частиною восьмою статті 65 Закону № 580 переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Відповідно до частини дев`ятої статті 65 Закону № 580 переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону № 580 відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Аналіз вищезазначених положень Закону № 580 свідчить, що згода поліцейського на переміщення на рівнозначну посаду серед підстав для переміщення поліцейських на рівнозначні посади вимагається тільки в разі переміщення за ініціативою поліцейського (п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону № 580).

Згода поліцейського є необхідною також при переміщенні його по службі у зв`язку зі скороченням штатів (ч. 2 ст. 68 Закону № 580).

В усіх інших випадках підставою переміщення визначено певні обставини або рішення певних органів, настання (прийняття) яких не залежать від волі поліцейського, в тому числі переміщення для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.

При цьому пункт 2 частини першої статті 65 Закону № 580-VIII передбачає єдине правило щодо можливості переміщення поліцейських на рівнозначні посади - в інтересах служби, не відокремлюючи випадки такого переміщення в межах однієї місцевості (населеного пункту) чи в іншу місцевість.

Отже, спеціальне законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не вимагає згоди поліцейського при прийнятті рішення про його переміщення в інтересах служби на рівнозначну посаду у цю або іншу місцевість.

Щодо застосування до спірних правовідносин приписів статті 32 КЗпП України суд зазначає наступне.

Дійсно, Верховний Суд в постановах від 12.05.2022 у справі № 400/2741/19, від 28.12.2021 у справі № 400/3525/19 та інших, виснував, що у випадку переміщення (переведення) поліцейського на службу в іншу місцевість необхідно застосовувати приписи ст. 32 КЗпП України, відповідно до яких переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Зазначені висновки стосувалися того часу, коли норми Закону № 580 щодо підстав переміщення поліцейського не визначали, чи вимагається згода поліцейського на таке переміщення. Тобто, Законом № 580 не було врегульовано питання порядку переміщення поліцейського на рівнозначну, вищу або нижчу посаду в іншій місцевості, тому в цій частині до спірних правовідносин застосовувалися загальні положення трудового законодавства.

Проте, Законом України «Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2123-ІХ, який набрав чинності з 01 травня 2022 року внесені зміни до ч. 2 ст. 65, абз .2 ч. 28 ст. 65, ч. 1 ст. 60 Закону № 580, які виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання порядку переміщення поліцейських, усунувши таким чином неоднозначне застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, що мало місце в судовій практиці, зокрема, постановах Верховного Суду, на які посилається позивач у позовній заяві та в апеляційні скарзі.

Таким чином, оскільки після 01 травня 2022 року питання щодо переміщення поліцейських по службі врегульовані Законом № 580, тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, на які посилається в позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач, оскільки ці висновки стосувалися норм Закону № 580 до внесення змін Законом № 2123.

Отже, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 25.05.2023 у справі № 620/3663/19.

Суд не приймає доводи апелянта, що переведення позивача було не службовою необхідністю, а покаранням, оскільки ці доводи не підтверджені жодними належними доказами, зокрема, актами службових розслідувань щодо фактів цькування позивача, рапортами позивача до безпосередніх або вищих керівників, якими позивач доводив про наявність таких фактів тощо, а аудіо запис не є належним доказом зазначених обставин.

Щодо розгляду судом першої інстанції справи в порядку спрощеного провадження суд зазначає наступне.

Форми адміністративного судочинства встановлені статтею 12 КАС України, відповідно до частини першої якої адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Частиною четвертою статті 12 КАС України передбачено перелік спорів, у яких виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи.

Як визначено пунктом 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема, прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Згідно з частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Оскільки ця справа не відноситься до справ, які виключно розглядаються за правилами загального позовного провадження, перелік яких визначено у частині четвертій статті 12, частині другій статті 257 КАС України, тому не є порушенням норм процесуального права розгляд судом першої інстанції цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки в межах доводів апеляційної скарги судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Паруль Юлії Олегівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі № 200/4689/24 залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі № 200/4689/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 23 грудня 2024 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 23 грудня 2024 року.

Головуючий суддяІ.Д. Компанієць

СуддіА.В. Гайдар

І.В. Геращенко