Постанова

від 23.12.2024 по справі 380/14490/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/14490/21 пров. № А/857/27949/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З. Гжицького на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року в справі № 380/14490/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції Хома О.П.,

час ухвалення рішення 08 листопада 2021 року,

місце ухвалення рішення м.Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області (далі відповідач), в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Давидівської сільради від 14.07.2021 № 279-8/2021 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 » про відмову ОСОБА_1 в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва в селі Старе Село Львівського району Львівської області;

зобов`язати Давидівську сільраду затвердити поданий ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати позивачу у власність земельну ділянку загальною площею 0,1200 гектарів, для індивідуального садівництва, з кадастровим номером 4623687100:03:000:0059 за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ: землі сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: Давидівська сільська рада (за межами нас. пунктів село Старе Село) Львівського району Львівської області.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2022 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області від 14.07.2021 № 279-8/2021 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ».

Зобов`язано Давидівську сільську раду Львівського району Львівської області затвердити поданий ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку загальною площею 0,1200 гектарів для індивідуального садівництва, з кадастровим номером 4623687100:03:000:0059, за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ: землі сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: Давидівська сільська рада (за межами нас. пунктів с. Старе Село) Львівського району Львівської області.

Не погоджуючись з таким рішенням, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З. Гжицького (далі апелянт, скаржник, Університет) подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З.Гжицького про розгляд цієї справи не був повідомлений та до участі в ній не був залучений, а суд ухвалив рішення що стосуються прав та інтересів університету стосовно земельної ділянки яка знаходиться в користуванні університету та відноситься до земель державної власності.

Твердить про те, що ОСОБА_1 звернулась до спеціалізованої землевпорядної організації ТзОВ «Західземлепроект» для виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва (КВЦПЗ-01.05) на земельну ділянку, розташовану у Львівській області, Пустомитівський район, на території Старосільської сільської ради, площею 0, 1200 га, кадастровий номер 4623687100:03:000:0059 Вказаний проект землеустрою погоджено ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області. Однак земельна ділянка з даним кадастровим номером знаходиться на землях, які знаходяться у користуванні Університету, про що було відомо ГУ ДГК у Львівській області.

Згідно документів наданих Давидівською сільскою радою, скаржнику стало відомо, що при надані клопотання на надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки до заяви додано викопіювання з кадастрової карти (плану) на якому зазначено бажане місце розташування ділянки, яке відрізняється від місця розташування, визначене в проекті відведення.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить оскаржене рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній підтримує доводи апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 12.03.2021 № 13-1521/16-21-СГ «Про надання дозволу на розроблення землепроекту», ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Старосільської сільської ради Пустомитівського району, орієнтовним розміром земельної ділянки 0,1200 га, із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Західземлепроект» на замовлення позивача розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва (КВЦПЗ-01.05) на земельну ділянку, розташовану у Львівській області, Пустомитівський район, на території Старосільської сільської ради, площею 0, 1200 га, кадастровий номер 4623687100:03:000:0059.

ТзОВ «Західземлепоект» на час розробки такого проекту землеустрою отримано ліцензію на виконання робіт із землеустрою, землеоціночних робіт серія АД №076080 від 06.09.2021.

Вказаний проект землеустрою погоджено ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, що підтверджується висновком ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про розгляд документації із землеустрою від 27.04.2021 №8179/82-21.

ОСОБА_1 після виготовлення Проекту землеустрою звернулась до Давидівської сільради із клопотанням про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки загальною площею 0,1200 гектарів, для індивідуального садівництва, з кадастровим номером 4623687100:03:000:0059 за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ: землі сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: Давидівська сільська рада (за межами нас. пунктів с. Старе Село) Львівського району Львівської області.

Рішенням Давидівської сільради від 14.07.2021 року № 279-8/2021 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 », відмовлено ОСОБА_1 в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва в с. Старе Село Львівського району Львівської області відповідно до пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Водночас апеляційним судом встановлено те, що відповідно до Статуту від 30 травня 2002 р. Державне підприємство «Навчально дослідне господарство «Давидівське» Львівської державної академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького було створено в 1944 році.

У 1970 році до господарства була приєднана державна племінна станція, що розмістилася у с. Старе Село, створена на базі державної племконюшні.

У1977 році до навчального господарства було приєднано колгосп ім. Богдана Хмельницького (села Старе Село і Будьків)

Так, 1978 р. учгоспу «Давидівськи» Пустомитівського р-ну, Львівської області видано виконавчим комітетом Пустомитівської районної (міської) ради депутатів трудящих державний акт на право користування землею серії Б №040448 в безстрокове і безоплатне користування площею 2304,0 га (далі Державний акт). Державний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею за №1.

Державний акт на право користування землею серії Б №040440від 1978 року є чинним.

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 22.11. 2004 р. №430 Державне підприємство «Навчально дослідне господарство «Давидівське» Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького» реорганізовано в структурний підрозділ Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького.

Також, наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 05.06.2018 року №13-3111/16-18-СГ надано Львівському національному університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів, розташованих на території Давидівської сільської об`єднаної територіальної громади та Старосільської сільської ради Пустомитівського району, орієнтовною площею 1169,0000 га.

Також колегія суддів ретельно дослідила та проаналізувала План землекористування учгоспу «Давидівський» с. Старе Село Путомитівського району Львівської області, та дійшла висновку про те, що спірна земельна ділянка загальною площею 0,1200 гектарів для індивідуального садівництва, з кадастровим номером 4623687100:03:000:0059, знаходиться в межах земельної ділянки постійним користувачем якої є учгосп «Давидівський» відповідно до Державного акту про право користування землею від 1978 року серії Б № 040440.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність конкретно визначеного майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, а також вимог процесуального закону.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Згідно із частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право майнового або особистого характеру на конкретний об`єкт цивільних правовідносин, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Таким чином, суду необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Судовим розглядом встановлено, що предметом спору в цій справі є рішення Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області від 14.07.2021 № 279-8/2021 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 », яким позивачці відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки у власність.

У позовній заяві позивачі заявили, зокрема, вимогу про зобов`язання Давидівську сільську раду Львівського району Львівської області затвердити поданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку загальною площею 0,1200 гектарів для індивідуального садівництва, з кадастровим номером 4623687100:03:000:0059, за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ: землі сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: Давидівська сільська рада (за межами нас. пунктів с. Старе Село) Львівського району Львівської області.

Зміст заявлених позовних вимог свідчить про те, що метою звернення позивачки до суду з цим позовом є отримання спірної земельної ділянки у власність, що належать до земель сільськогосподарського призначення, однак, як встановлено судом, така ділянка перебуває в користуванні Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького на підставі Державного акту про право користування землею від 1978 року серії Б № 040440.

З аналізу вимог статті 2 ЦПК України та статті 2 КАС України випливає, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного права.

При вирішенні питання щодо компетенції суду слід врахувати критерій суб`єктного складу спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред`явлення позову. За своїм змістом земельний спір, що виник із розпорядження уповноваженим органом землею, є складним і комплексним із правової точки зору. При прийнятті рішення про передачу земельної ділянки у власність ці органи, з одного боку, перебувають у статусі суб`єкта владних повноважень, а з другого - реалізують право власності на землю територіальної громади. Крім того, таке рішення як правовий акт індивідуальної дії є підставою, з якої виникає речове право власності чи користування землею у суб`єктів приватного права.

Оспорювання рішення органу місцевого самоврядування поглинається спором про речове, приватне право, яке як могло належати особі до звернення до органу місцевого самоврядування, так і виникнути в результаті реалізації рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, але захист якого відбувається у порядку цивільного судочинства (стаття 19 ЦПК України) у спосіб, характерний для приватноправових відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/8018/17).

Також слід наголосити на висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17 стосовно того, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 зробила такий правовий висновок: "Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до положень статті 21 ЦК України".

Отже, незважаючи на те, що предметом спору є рішення відповідача (Давидівської сільської ради), якими позивачам відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельних ділянок у власність, суть вимог в кінцевому результаті зводиться до конкруренції майнових прав на конкретну земельну ділянку, з одного боку - позивачки, яка розробили проект землеустрою і має намір отримати у власність земельну ділянку, а з іншого боку - Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З. Гжицького, який відповідно до Державного акту про право користування землею від 1978 року серії Б № 040440 є постійним користувачем земельної ділянки, на частину якої претендує позивачка та право користування якого не припинялося.

Подібний підхід до правозастосування наведений Верховним Судом в постанові від 07 вересня 2022 року в справі №560/35/21.

Таким чином, спір хоч і пов`язаний із оцінкою повноважень суб`єкта владних повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, проте визначальним є існування постійного права користування на цю земельну ділянку, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Правомірність та добросовісність дій відповідача щодо розпорядження земельною ділянкою може бути перевірено під час вирішення цивільно-правового позову щодо захисту прав позивачів на одержання земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 580/1282/20 та від 06.10.2020 у справі 580/3779/19.

Отже, спір у цій справі не є публічно правовим, а пов`язаний з правом цивільним на земельну ділянку і з урахуванням суб`єктного складу сторін має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі у зв`язку із непідсудність цього спору адміністративним судам.

Крім того, суд апеляційної інстанції при винесенні даного судового рішення враховує приписи ст.323 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.323 КАС України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає її за правилами цієї глави.

Згідно ч.3 ст.323 КАС України за результатами розгляду апеляційної скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд приймає постанову відповідно до статті 315 цього Кодексу. При цьому, за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави колегії суддів вважати, що суд апеляційної інстанції може розглянути по суті апеляційну скаргу, яка надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, у разі, якщо особа, яка її подала, не була присутня під час апеляційного розгляду справи та якщо суд не розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи за умови, що заявником дотримано встановлені процесуальними нормами вимоги до апеляційної скарги. При цьому, за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

Колегією суддів встановлено, що апелянт відповідно до Державного акту про право користування землею від 1978 року серії Б № 040440 є постійним користувачем земельної ділянки, на частину якої претендує позивачка та право користування якого не припинялося.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на те, що оскаржуване рішення суду першої безпосередньо впливає на права скаржника, позаяк таким зобов`язано передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку загальною площею 0,1200 гектарів для індивідуального садівництва, з кадастровим номером 4623687100:03:000:0059, за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ: землі сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: Давидівська сільська рада (за межами нас. пунктів с. Старе Село) Львівського району Львівської області, яка, як встановлено судовим розглядом, розташована в межах земельної ділянки постійним користувачем якої є Університет на підставі Державного акту про право користування землею від 1978 року серії Б № 040440.

При цьому, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції не залучив Університет до участі в справі у якості третьої особи, а отже прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Як вбачається з ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі;

Відтак, колегія суддів зазначає, що прийняття судом першої інстанції рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі в справі (в даному випадку Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З. Гжицького) є обов`язковою підставою для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку щодо наявності підстав для скасування як рішення суду першої інстанції від 08 листопада 2021 року, так і раніше прийнятої постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду 18 березня 2022 року за результатом розгляду апеляційної скарги Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року з метою повного поновлення порушеного права Університету.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи (справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, та суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі), тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови.

Частиною першою статті 319 КАС України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що закриття провадження в адміністративній справі не є обмеженням права на доступ до суду, оскільки судом роз`яснено позивачу, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Також позивачу роз`яснюється про наявність у нього права протягом 10 днів з дня отримання ними копії цієї постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду про закриття провадження у справі звернутися до цього суду апеляційної інстанції із письмовою заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у такій заяві позивача має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Така заява позивача розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження, і за результатами розгляду постановляється ухвала про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд даної справи.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З. Гжицького задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2022 року скасувати та прийняти постанову, якою провадження в справі № 380/14490/21 закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення з цим позовом в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 23 грудня 2024 року.