Постанова

від 18.12.2024 по справі 354/671/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 354/671/15

провадження № 61-9655св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України,

відповідачі: Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю», акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство«Ворохтянське лісове господарство», Національний банк України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи:

- касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області у складі судді Ваврійчук Т. Л. від 02 травня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Луганської В. М., Баркова В. М., Мальцевої Є. Є., від 18 червня 2024 року;

- касаційні скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області у складі судді Ваврійчук Т. Л. від 04 червня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Баркова В. М., Девляшевського В. А., від 08 жовтня 2024 року і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У вересні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України звернувся до суду з позовом до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ТОВ «Зірка Буковелю», АТ КБ «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ДП «Ворохтянське лісове господарство», Національний банк України, про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність в особі Державного агентства лісових ресурсів України.

2. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року у кримінальній справі № 248436 (судовий № 1-6/2011) звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364 КК України. У кримінальній справі встановлено, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 32 від 12 вересня 2002 року щодо безоплатної передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,2110 га не виносилося в установленому порядку на засідання виконавчого комітету Поляницької сільської ради, а було самостійно складене сільським головою с. Поляниця ОСОБА_2 та є підробленим. На це вказує і те, що у державному акті зазначено, що він виданий на підставі рішення № 72, яке у вересні 2002 року виконавчим комітетом сільської ради не приймалося. ОСОБА_1 із заявою про затвердження проєкту землеустрою у сільську раду не зверталася, зазначене питання на розгляд сесії сільської ради не виносилося.

3. Прокурор зазначав, що спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002701

від 10 листопада 2001 року та знаходиться у кварталі 24 , виділ 21 Поляницького лісництва, що підтверджується матеріалами лісовпорядкування та таксаційною книгою. Впродовж 2002-2003 років члени організованої групи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незаконно надали у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків землі державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу, рішення про вилучення яких Поляницькою сільською радою та виконавчим комітетом сільської ради не приймались, дозволу на таке вилучення постійний землекористувач не надавав.

4. Таким чином, внаслідок передачі у приватну власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 у ДП «Ворохтянське лісове господарство» незаконно вилучено земельну ділянку площею 0,2110 га.

5. Прокурор в обґрунтування повноважень на представництво інтересів держави у цій справі зазначав, що незважаючи на те, що постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року цивільний позов ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду та роз`яснено право на його пред`явлення у порядку цивільного судочинства, постійним землекористувачем не вжито заходів щодо повернення спірної ділянки у державну власність. Перед зверненням до суду прокурором відповідно до вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» направлено відповідне повідомлення постійному землекористувачу. З урахуванням того, що зазначені у позові обставини встановлені постановою суду від 04 березня 2015 року, прокурор просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності з метою захисту інтересів держави та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

6. 22 грудня 2015 року першим заступником прокурора Івано-Франківської області подано заяву в порядку статті 31 ЦПК України про зміну предмету позову, в якій прокурор просив поновити строки позовної давності, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 028019 площею 0,2110 га, виданий ОСОБА_1 , та зобов`язати ТОВ «Зірка Буковелю» повернути вказану земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

7. УхвалоюЯремчанського міського суду Івано-Франківської області

від 11 січня 2016 року залучено до участі у вказаній справі в якості співвідповідача ТОВ «Зірка Буковелю», як чинного власника спірної земельної ділянки.

8. Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області

від 14 квітня 2016 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, Національний банк України як іпотекодержателя спірної земельної ділянки.

9. Ухвалою суду Яремчанського міського суду Івано-Франківської області

від 08 червня 2016 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів, ПАТ КБ «Приватбанк», як іпотекодержателя спірної земельної ділянки.

10. Ухвалою судуЯремчанського міського суду Івано-Франківської області

від 20 серпня 2019 року АТ КБ «Приватбанк» залучено до участі у справі в якості співвідповідача, як власника спірної земельної ділянки.

11. 19 січня 2021 року заступником керівника Івано-Франківської обласної прокуратури подано заяву в порядку статті 49 ЦПК Українипро зміну предмету позову, в якій прокурор просив поновити строки позовної давності, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-ІФ № 028019 без дати площею 0,2110 га та витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» земельну ділянку, площею 0,2110 га, яка складає частину земельної ділянки площею 0,6342 га кадастровий номер 2611092001:22:002:0782, що розташована на ділянці АДРЕСА_1, з чужого незаконного володіння у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

12. 18 жовтня 2022 року заступником керівника Івано-Франківської обласної прокуратури подано заяву у порядку статті 49 ЦПК України про зміну предмету позову, в якій прокурор просив поновити строки позовної давності, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-ІФ № 028019 без дати площею 0,2110 га та витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» земельну ділянку, площею 0,2110 га, яка складає частину земельної ділянки площею 0,6342 га кадастровий номер 2611092001:22:002:0782, що розташована на ділянці АДРЕСА_1, з чужого незаконного володіння у власність держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України.

Основний зміст та мотиви ухвали та рішення суду першої інстанції

13. Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області

від 02 травня 2024 року провадження у справі в частині позовної вимоги до

АТ КБ «ПриватБанк» про витребування земельної ділянки закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

14. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на момент звернення прокурора до суду з позовом спірна земельна ділянка вже була відчужена первісним набувачем ОСОБА_1 і її власником на той час вже була юридична особа - ТОВ «Зірка Буковелю». Надалі спірне майно було зареєстроване на праві власності за кінцевим набувачем - АТ КБ «ПриватБанк». З огляду на суб`єктний склад сторін, спір у цій справі в частині позовних вимог прокурора про витребування земельної ділянки є спором про порушення права та законного інтересу власника землі з боку юридичних осіб, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

15. Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області

від 04 червня 2024 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2110 га у с. Поляниця відмовлено.

16. Суду першої інстанції встановив, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави у протиправний спосіб на підставі фіктивного рішення органу місцевого самоврядування, який не був наділений відповідними повноваженням щодо розпорядження нею, що одночасно потяло за собою протиправну зміну її цільового призначення.

17. Відсутність спрямованого на відчуження спірної земельної ділянки рішення повноважного органу виконавчої влади означає, що держава, як власник, не виявляла волю на вилучення та передачу у приватну власність цієї земельної ділянки та свідчить про те, що відповідачка у встановленому законом порядку не набула право власності на спірну земельну ділянку та відповідно не була наділена належними повноваженнями щодо її подальшого відчуження шляхом укладення договору купівлі-продажу на користь ТОВ «Зірка Буковелю».

18. Також суд першої інстанції вказав, що у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України про визнання недійсним виданого ОСОБА_1 державного акту на право власності на землю серії ІФ № 028019 без дати слід відмовити, оскільки зазначена вимога не відповідає належному способу захисту порушеного права.

19. Суд першої інстанції вважав, що прокурор виконав вимоги процесуального закону, визначив порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їхнього захисту, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідні заходи не вжив.

Основний зміст та мотиви постанов суду апеляційної інстанції

20. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 червня

2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури залишено без задоволення. Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 травня 2024 року залишено без змін.

21. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з огляду на суб`єктний склад сторін справа у частині позовних вимог прокурора до АТ КБ «ПриватБанк» віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства. З урахуванням характеру правовідносин у цій справі, предмету спору та з`ясованих судом обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до АТ КБ «ПриватБанк».

22. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 жовтня

2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури залишено без задоволення. Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» також залишено без задоволення. Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 04 червня 2024 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, суд першої інстанції правильно виходив з того, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Узагальнені доводи касаційних скарг

23. 05 липня 2024 року заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратуричерез систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 травня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року, справу направити на розгляд до суду першої інстанції.

24. Підставою касаційного оскарження ухвалиЯремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 травня 2024 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року прокурор зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

25. Згідно з доводами касаційної скарги, у позові заявлено дві вимоги: визнання недійсним і скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого фізичній особі ОСОБА_1 , та повернення (витребування) земельної ділянки від останнього власника АТ КБ «ПриватБанк» державі в особі Державного агентства лісових ресурсів України. Зазначені вимоги є взаємопов`язаними та нерозривними між собою, що виключає їх окремий розгляд відповідно до вимог частини першої статті 2 ЦПК України.

26. Вимога до АТ КБ «ПриватБанк» про повернення земельної ділянки є похідною, задоволення якої залежить від задоволення основної вимоги - визнання недійсним державного акту. Задоволення лише однієї позовної вимоги про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 , жодним чином не поновить порушених інтересів держави, оскільки власником земельної ділянки є інша особа - АТ КБ «ПриватБанк». І навпаки, вирішення питання про повернення земельної ділянки від АТ КБ «ПриватБанк» без визнання недійсним первинного державного акту, виданого фізичній особі, є неможливим. Саме вказаний документ став підставою для вчинення всіх наступних правочинів, пов`язаних з розпорядженням та відчуженням землі іншим власникам.

27. 28 жовтня 2024 року заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 04 червня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року в частині відмови у визнанні недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

28. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 14 листопада 2018 року

у справі № 183/1617/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 21 серпня 2019 року

у справі № 911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18,

від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року

у справі № 359/3373/16, у постановах Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 545/1575/21, від 29 червня 2022 року у справі № 466/3737/18,

від 20 липня 2022 року у справі № 683/2422/19, від 12 червня 2023 року

у справі № 388/1347/20, від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10009/22,

від 19 червня 2024 року у справі № 452/1931/17 (пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої

статті 389 ЦПК України).

29. В обґрунтування доводів касаційної скарги прокурор вказує, що метою позову є повернення державі спірної земельної ділянки, яка вибула з її власності поза її волею. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без правової підстави заволоділа ним. Витребування спірної земельної ділянки, яка на праві власності належить позивачу, є неможливим без визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та держаного акту про право власності, які стали підставою вибуття спірної земельної ділянки з володіння держави. Оспорюваний державний акт порушує права держави, а тому підлягає визнанню недійсним.

30. Прокурор зазначає, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

31. 15 листопада 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 04 червня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року, виключивши висновки з питань, що стосуються обставин набуття права власності

ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,2110 га у с. Поляниця та її подальшого відчуження.

32. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права в частині висновків та обставин, що покладені в основу їх мотивування, зокрема щодо набуття та відчуження ОСОБА_1 земельної ділянки, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17,

від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 , від 19 січня 2021 року

у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19,

від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду

від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18, у постановах Верховного Суду, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 08 липня 2019 року у справі № 908/156/17, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18,

від 10 жовтня 2019 року у справі № 910/2164/18, від 15 жовтня 2019 року

у справі № 813/8801/14, від 15 жовтня 2019 року у справі № 908/1090/18,

від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року

у справі № 902/761/18, від 26 листопада 2019 року у справі № 922/643/19,

від 26 листопада 2019 року у справі № 902/201/19, від 04 грудня 2019 року

у справі № 917/2101/17, від 10 грудня 2019 року у справі № 910/6356/19,

від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17, від 17 грудня 2019 року

у справі № 641/1793/17, від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17,

від 26 лютого 2020 року у справі № 141/714/17, від 27 травня 2020 року

у справі № 2-879/13, від 14 липня 2020 року у справі № 904/6379/16,

від 16 грудня 2021 року у справі № 428/9103/18, від 25 травня 2022 року

у справі № 909/246/20, від 08 червня 2022 року у справі № 438/723/17,

від 13 липня 2022 року у справі № 916/3307/16, від 11 травня 2023 року

у справі № 904/1043/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

33. В обґрунтування доводів касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк»вказує, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту в частині вимог про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, доводи відносно незаконності якого можуть розглядатися виключно під час розгляду справи про витребування майна, а заявлена у справі вимога про витребування не підвідомча судам загальної юрисдикції, не мали правових підстав вдаватися до аналізу доводів прокурора по суті пред`явлених вимог. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи вимогу про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, в будь-якому випадку не мали підстав для дослідження та встановлення обставин, що мали місце вже після прийняття такого акту, оскільки останні очевидно виходять за межі предмету доказування у справі та не мають жодного значення для її правильного вирішення.

34. Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції не мав процесуальних підстав для встановлення недійсності державного акту на право власності на земельну ділянку та її начебто незаконного вибуття з власності держави з посиланням на обставини, що містяться в постанові Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року, тим самим безпідставно звільнивши прокурора від доведення відповідної обставини у загальному порядку.

35. Оскільки висновки судів попередніх інстанцій, що стосуються набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,2110 га

у с. Поляниця та її подальшого відчуження ґрунтуються виключно на позиції прокурора та його викладі обставин справи, що не були доведені ним під час судового розгляду, тобто на припущеннях, які суди безпідставно визнали встановленими обставинами, такі висновки мають бути виключені з мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

36. Ухвалами Верховного Суду від 11 липня, 31 жовтня, 21 листопада

2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 354/671/15-ц за касаційними скаргами заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури та АТ КБ «ПриватБанк».

37. Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024року справу № 354/671/15-ц призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

38. У поданому відзиві на касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 04 червня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_6 посилається на те, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, а судові рішення в оскаржуваних прокурором частинах є законними та обґрунтованими. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю. Посилання прокурора на висновки Верховного Суду вважає нерелевантними до спірних правовідносин.

39. У поданому відзиві на касаційні скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури АТ КБ «ПриватБанк» посилається на їх необґрунтованість. Зазначає, що з огляду на суб`єктний склад спору про витребування майна з чужого незаконного володіння, такий спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Вимога про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» спірної земельної ділянки не є похідною від вимоги про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельні ділянку, оскільки жодним чином не пов`язана з нею ні підставою виникнення, ні поданими доказами, ні суб`єктним складом, а її вирішення судом не залежить взагалі від дійсності спірного державного акту. АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що прокурором обрано неефективний спосіб захисту порушених прав. Оспорювання рішень органів місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту прав власника. Власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є його останнім набувачем і для такого витребування оскарження рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвічують відповідне право, не є необхідним й ефективним способом захисту права власності.

40. АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що суд першої інстанції з урахуванням пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, враховуючи суб`єктний склад учасників справи, дійшов правильних висновків щодо закриття провадження у справі в частині вимог до АТ КБ «ПриватБанк».

41. У поданому відзиві на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_6 зазначає, що касаційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення. Вважає обґрунтованими твердження АТ КБ «ПриватБанк» про те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав неналежності обраного прокурором способу захисту порушеного права, суд не мав повноважень щодо розгляду справи по суті та встановлення обставин законності набуття відповідачкою ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку.

42. У поданому відзиві на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури вказує, що касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» до задоволення не підлягає. Суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави у протиправний спосіб на підставі фіктивного рішення органу місцевого самоврядування, який не був наділений відповідними повноваженнями щодо розпорядження нею, що одночасно потягло за собою протиправну зміну її цільового призначення. Прокурор зазначає, що теперішнє володіння банком спірною земельною ділянкою є прямим наслідком злочинних дій осіб, стосовно яких винесена постанова Галицького районного суду у кримінальній справі.

43. У поданому клопотанні Національний банк України просить врахувати пояснення, наданні під час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

44. 10 листопада 2001 року Поляницькою сільською радою на підставі рішення № 3 від 11 січня 2002 року видано Ворохтянському державному лісогосподарському підприємству державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002701 на земельну ділянку площею 4358,5 га для ведення лісового господарства. Вказаний державний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 00001.

45. Згідно зі статутом ДП «Ворохтянське лісове господарство» у редакції станом на 13 липня 2011 року, ДП «Ворохтянське лісове господарство» створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України № 57

від 26 травня 1995 року, засноване на державній власності та належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України, який відповідно до Указу Президента України № 1085/2010 від 09 грудня 2010 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» реорганізовано у Державне агентство лісових ресурсів України.

46. Виконавчий комітет Поляницької сільської ради прийняв 12 вересня 2002 року рішення № 32 «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок у приватну власність та внесення змін у рішення сільвиконкому» відповідно до пунктів 1-3, 5-7 якого, керуючись рішенням сільської ради від 16 квітня 2002 року «Про делегування сільвиконкому повноважень в галузі регулювання земельних відносин» та розглянувши заяви громадян про вилучення, надання та передачу земельних ділянок у приватну власність, вирішив вилучити земельні ділянки у громадян згідно зі статями 141, 149 ЗК України (додаток № 1); надати громадянам земельні ділянки згідно зі статями 116, 119, 121 ЗК України (додаток № 2); передати безоплатно у приватну власність земельні ділянки громадянам згідно статті 118 ЗК України (додаток № 3); вилучити в Поляницького лісництва Ворохтянського ЛГ земельну ділянку площею 0,60 га квартал 24 виділ 21, згідно зі статтями 141, 149 ЗК України, віднести її до земель запасу сільської ради та змінити цільове призначення вказаної земельної ділянки з переведенням з земель лісового фонду у землі житлової та громадської забудови.

47. Відповідно до пункту 8 додатку № 2 до вказаного рішення «Надання земельних ділянок» ОСОБА_7 , жительці м. Івано-Франківськ, надано у постійне користування із земель запасу земельну ділянку площею 0,2110 га для будівництва та обслуговування жилого будинку на ділянці АДРЕСА_1.

48. У подальшому ОСОБА_1 був виданий державний акт на право власності на землю серії ІV-ІФ № 028019, без дати, на земельну ділянку площею 0,2110 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану на території Поляницької сільської ради, у якому зазначено, що він виданий на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 72 від 12 вересня 2002 року. Вказаний державний акт зареєстрований у книзі записів державних актів на право власності на землю за № 000035. Як зазначено у плані меж земельної ділянки по лінії межі

А-Б та В-Г вказана ділянка межує із землями Поляницької сільської ради, по лінії межі Б-В з ділянкою ОСОБА_8 , по лінії Г-А з ділянкою ОСОБА_9 .

49. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 лютого 2007 року, посвідченого нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В. І. за реєстром № 201-Д, ОСОБА_1 відчужила належну їй земельну ділянку площею 0,2110 га ТОВ «Зірка Буковелю». Наведене підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 3606075

від 23 лютого 2007 року та актом приймання-передачі за договором купівлі-продажу від 23 лютого 2007 року.

50. 27 травня 2008 року ТОВ «Зірка Буковелю» на підставі рішення Поляницької сільської ради № 162 від 20 лютого 2009 року був виданий державний акт серії ЯЖ № 980460 на право власності на земельну ділянку площею 0,6342 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування готельної та господарської інфраструктури для надання туристичних послуг, яка розташована у АДРЕСА_1. Вказаний державний акт зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020929800119.

51. Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, серії САЕ № 096446 , виданим виконавчим комітетом Поляницької сільської ради

12 квітня 2012 року, за ТОВ «Зірка Буковелю» на підставі рішення сільської ради № 112-15-2-12 від 21 лютого 2012 року зареєстровано на праві приватної власності готельний комплекс, який знаходиться за адресою

АДРЕСА_1 , та складається з наступних складових: блок А, загальною площею 4818,4 кв. м, блок Б, загальною площею 1882,5 кв. м, блок В, загальною площею 1853,6 кв. м, трансформаторна Д, площею 24.0 кв. м, котельня Е, площею 30,9 кв. м, насосна Є, площею 33,0 кв. м. Наведене підтверджується витягом про державну реєстрацію прав, виданим ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» № 33831665 від 13 квітня 2012 року.

52. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 57217722 від 12 квітня 2016 року на підставі державного акту серії ЯЖ № 980460 від 27 серпня 2008 року за ТОВ «Зірка Буковелю» 10 червня 2014 року зареєстрована на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,6342 га з кадастровим номером 2611092001:22:002:0782, яка відповідно до іпотечного договору № 40

від 10 червня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А., передана в іпотеку Національному банку України з метою забезпечення виконання зобов`язань боржника ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № 19 від 03 березня 2009 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та Національним банком України. На вказаній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомості - готельний комплекс, що розташований за адресою:

АДРЕСА_2 . 30 травня 2016 року між ТОВ «Зірка Буковелю» та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А. за реєстром № 994, відповідно до якого ТОВ «Зірка Буковелю» передало в іпотеку банку земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:0782 та готельний комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 560826472 від 07 червня 2016 року.

54. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 173837464 від 15 липня 2019 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:0782 площею 0,6342 га зареєстровано за ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби В. М., індексний номер 31369576 від 13 вересня 2016 року. Вказане підтверджується також інформаційною довідкою з ДЗК від 11 серпня 2022 року.

55. Відповідно до листів ДП «Ворохтянське лісове господарство» № 2/523 за листопад 2001 року, № 2/537 за грудень 2001 року, № 2/432 за жовтень 2002 року, № 2/496 за листопад 2002 року, № 2/398 за вересень 2002 року, № 2/275 за травень 2003 року лісгосп надавав попереднє погодження на вилучення та передачу Поляницькій сільській раді у довгострокове користування земельних ділянок відповідної площі за умови відшкодування лісогосподарських втрат.

56. Рішенням Івано-Франківської обласної ради № 57-3/2002 від 27 серпня 2002 року затверджено проєкт встановлення межі с. Поляниця в межах території Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради, згідно з яким площа села Поляниця складає 1730,0 га. Згідно з планом меж, по межі від А до Б та від В до А село Поляниця межує з землями Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу, по межі від Б до В - із землями Карпатського НПП.

57. У лютому 2004 року УСБУ в Івано-Франківській області була порушена кримінальна справа за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Поляницької сільської ради, Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру і Яремчанського міського управління земельними ресурсами за ознаками злочину, передбаченого статтею 364 КК України за фактом незаконного вилучення та безоплатної передачі у приватну власність 13,1428 га земель рекреаційного призначення у с. Поляниця.

58. 15 березня 2004 року слідчим з ОВС СВ прокуратури Івано-Франківської області розпочато досудове розслідування у кримінальній справі № 248436 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Поляницької сільської ради, Карпатського державного підприємства геодезії, картографії, кадастру, Яремчанського управління земельних ресурсів при передачі протягом 2002-2003 років у приватну власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування індивідуальних житлових будинків 64 громадянам загальною площею 13,1 га на землях рекреаційного призначення, за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.

59. 23 березня 2004 року слідчим з ОВС прокуратури Івано-Франківської області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, які протягом 2002-2003 років без розгляду та вирішення на сесіях Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету незаконно вилучили із власності Ворохтянського держлісгоспу 40,69 га земель лісового фонду в межах с. Поляниця, без згоди державних органів лісового господарства, незаконного змінили їх цільове призначення, перевівши із земельних угідь лісового фонду у землі житлової та громадської забудови та безоплатно надали їх у приватну власність 160 громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

60. Вказану кримінальну справу об`єднано в одне провадження з кримінальною справою № 248436.

61. 21 вересня 2004 року начальником відділу нагляду за додержанням законів при проведенні слідства органами прокуратури Івано-Франківської області порушено відносно ОСОБА_2 кримінальну справу № 248436 за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, за фактом незаконного безоплатного вилучення у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ 40,69 га земельних угідь лісового фонду вартістю 3 714 997 грн без відшкодування держлісгоспу втрат щодо вартості лісових та дерево-чагарникових насаджень у розмірі 1 432 753, 24 грн, незаконної зміни їх цільового призначення, переведення в землі житлової та громадської забудови та надання під будівництво індивідуальних житлових будинків окремим громадянам, що спричинило державним інтересам тяжкі наслідки, а також за фактом складення та видачі завідомо неправдивих рішень виконкому Поляницької сільської ради № 4 від 14 лютого 2002 року, № 32

від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року, які він завірив печаткою Поляницької сільської ради про нібито колегіальне вирішення членами виконкому цих питань.

62. Постановою слідчого з ОВС прокуратури Івано-Франківської області

від 25 березня 2005 року ДП «Ворохтянське лісове господарство» було визнане цивільним позивачем у кримінальній справі № 248436 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 365, частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України. Згідно з поданою позовною заявою, розмір завданих збитків визначено у розмірі 6 944 718, 90 грн.

63. 07 лютого 2005 року прокуратурою Івано-Франківської області були внесені протести на рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року щодо вилучення у Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу земельних ділянок лісового фонду та віднесення їх до земель запасу сільської ради із зміною їх цільового призначення на землі житлової та громадської забудови.

64. 01 березня 2005 року прокуратура Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України, який в подальшому був реорганізований у Державне агентство лісових ресурсів України, та ДП «Ворохтянське лісове господарство» зверталася до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про визнання недійсними пунктів 5, 6, 7 рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 32 від 12 вересня 2002 року, який ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10 травня 2005 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 червня 2005 року, залишено без розгляду(справа № А-5/79).

65. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10 травня 2005 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 червня 2005 року, залишено без розгляду позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України та

ДП «Ворохтянське лісове господарство» про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 27 від 10 липня

2003 року (справа № А-5/78).

66. 18 травня 2005 року прокурором Івано-Франківської області був затверджений обвинувальний висновок у кримінальній справі № 248436 про обвинувачення сільського голови с. Поляниця ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 365, частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, інженера-землевпорядника Поляницької сільської ради ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 365, частиною другою статті 366 КК України, начальника відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, головного бухгалтера ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, начальника відділення Державного казначейства в м. Яремча ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статі 190, частиною другою

статті 364 КК України, який скеровано на розгляд до Галицького районного суду Івано-Франківської області.

67. Вказана кримінальна справа розглядалась судами неодноразово, 20 квітня 2011 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області був ухвалений обвинувальний вирок, який був залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2012 року та набрав законної сили, однак в подальшому ці судові рішення були скасовані судом касаційної інстанції (справа № 1-6/11).

68. В ході розгляду вказаної кримінальної справи ДП «Ворохтянське лісове господарство» 11 серпня 2009 року, 19 жовтня 2009 року, 08 жовтня 2010 року зверталося до Галицького районного суду Івано-Франківської області з клопотаннями про уточнення заявлених позовних вимог, остаточний розмір яких визначено у сумі 971 258, 61 грн.

69. Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області

від 04 березня 2015 року (справа № 1-6/11, провадження № 1/341/6/15) на підставі до статті 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364, частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366 КК України, ОСОБА_3 за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364 КК України, ОСОБА_4 за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364 КК України, ОСОБА_10 за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366 КК України. Цивільний позов ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду. Вказана постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили 11 березня 2015 року.

70. Вказаною постановою встановлено, що з метою протиправного вилучення з державної власності земель державного лісового фонду Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу та їх незаконної передачі у приватну власність фізичним особам шляхом зловживання владою та службовим становищем і службового підроблення офіційних документів, сільський голова с. Поляниця ОСОБА_2 у листопаді 2001 року створив та очолив організовану групу, до якої завербував спеціаліста 1 категорії Яремчанського міського відділу земельних ресурсів, інженера-землевпорядника Поляницької сільської ради ОСОБА_3, а також начальника відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради ОСОБА_4 Так

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зловживаючи владою та службовим становищем, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міськради, склали та видали завідомо неправдиві офіційні листи виконавчого комітету Поляницької сільської ради про вилучення з державної власності та передачу сільській раді в землі запасу земельних ділянок державного лісового фонду № 25 від 26 листопада 2001 року, № 28 від 27 травня 2002 року, № 28 від 27 серпня 2002 року, № 132 від 19 вересня 2002 року, № 171 від 07 жовтня без зазначення року, № 25 від 15 березня 2003 року, № 24 від 26 травня 2003 року, № 32 від 26 червня 2003 року, які ОСОБА_2 підписав та завірив печаткою Поляницької сільської ради та направив на адресу керівників Ворохтянського держлісгоспу.

71. В подальшому, всупереч вимог статей 20, 118, 123, 149, 151, 156, 207

ЗК України, пункту 12 Перехідних Положень ЗК України, статті 42 ЛК України, генерального плану забудови с. Поляниця, затвердженого рішенням сесії сільської ради від 30 січня 2001 року, «Правилам забудови населених пунктів області» від 12 листопада 2002 року, статей 3, 19 Закону України «Про планування та забудову територій» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за погодженням з ОСОБА_4 , склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи - рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4

від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27

від 10 липня 2003 року «Про вилучення земельних ділянок» Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ загальною площею 40,69 га, віднесення їх до земель запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, які ОСОБА_2 підписав та завірив печаткою Поляницької сільської ради, після чого ознайомив з ними начальника відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради ОСОБА_4 .

72. Надалі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за погодженням з

ОСОБА_4 , склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи додатки до рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4

від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня

2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року «Про надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків» фізичним особам в тому числі ОСОБА_1 - 0,2110 га, які ОСОБА_2 підписав та завірив печаткою Поляницької сільської ради, після чого ознайомив з ними начальника відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради ОСОБА_4 На підставі зазначених документів проєктними організаціями було виготовлено технічну документацію на земельні ділянки державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Яремчанського держлісгоспу, та передано її для погодження начальнику відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради ОСОБА_4 , яка при наявних порушеннях в матеріалах технічної документації, які не відповідали вимогам пункту 1.16 Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Держкомзему України № 43 від 04 травня 1999 року, в порушення пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 12, 118 пункту 2б,

статті 198 ЗК України, при відсутності технічного завдання на виконання робіт, журналів польових вимірювань, висновків та погоджень відділу архітектури та відділу земельних ресурсів про наявні обмеження на використання земельної ділянки, погоджень сусідніх землекористувачів, а в окремих випадках - без виготовлення проекту відведення земельних ділянок, при наявних обмеженнях відділу архітектури стосовно їх використання, незаконно погодила матеріали технічної документації.

73. Окрім цього, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склали, підписали, завірили печатками Поляницької сільської ради та Яремчанського міського відділу земельних ресурсів та незаконно видали державні акти про право власності на земельні ділянки, в результаті чого незаконно вилучено з державної власності 40,69 га земель державного лісового фонду вартістю 3 714 997, 00 грн. Також, упродовж 2002-2003 років ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незаконно надали у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків 5,452 га земель державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу, рішення про вилучення яких Поляницькою сільською радою та виконавчим комітетом Поляницької сільської ради не приймалися у результаті чого незаконно вилучено з державної власності 5,452 га земель державного лісового фонду. Усього внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 упродовж 2001-2004 років незаконно вилучено з державної власності всього 46,142 га земель державного лісового фонду, чим заподіяно збитків охоронюваним законом державним інтересам на загальну суму 6 944 718, 89 грн та спричинено тяжкі наслідки.

74. Відповідно до висновку проведеної у кримінальній справі № 248436 комісійної судово-земельної експертизи від 11 березня 2005 року, сільський голова с. Поляниця ОСОБА_2 звертався з листами протягом 2001-2003 років до Ворохтянського держлісгоспу про одержання згоди на вилучення земельних ділянок лісового фонду площею 27,87 га. Ворохтянський держлісгосп своїми листами не заперечував проти вилучення земельних ділянок і надавав попереднє погодження на передачу земельних ділянок лісового фонду до земель запасу с. Поляниця. Виконком сільської ради

с. Поляниця прийняв рішення про вилучення в Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ земельних ділянок лісового фонду загальною площею 40, 69 га без дотримання процедури вилучення, надання та зміни цільового призначення земель лісового фонду, зокрема рішення № 4 від 14 лютого

2002 року, яким вилучено земельні ділянки площею 4,89 га (кв.

24 діл. 18 (1,12га), кв. 24 діл. 30,34 (1,2 га), кв. 24 діл. 13 (0,7 га), кв. 23 діл. 27 (1,2 га), кв. 31 діл. 22 (0,22 га), кв. 32 діл. 3,9 (0,45 га); рішення № 32 від 12 вересня 2002 року, яким вилучено ділянки площею 0,60 га (кв. 24 виділ 21 ); рішення № 36

від 10 жовтня 2002 року, яким вилучено ділянки загальною площею 14,10 га

(кв. 8 діл. 35 (1,2 га), кв. 8 діл. 36 (0,6 га), кв. 7 діл. 42 (1,5 га), кв. 6 діл. 11 (8,5 га), кв. 24 діл. 11 (0.3 га), кв. 32 діл. 1 (2,0 га); рішення № 6 від 13 лютого 2003 року, яким вилучено ділянки загальною площею 11,8 га (кв.

8 діл. 35 (1,2 га), кв. 8 діл. 36 (0,6 га), кв. 7 діл. 42 (1,5 га), кв. 6 діл. 11 (8,5 га); рішення № 40

від 15 листопада 2002 року, яким вилучено ділянки площею 2,6 га; рішення № 27 від 10 липня 2003 року, яким вилучено в Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ земельні ділянки площею 6,7 га (кв.

24 діл. 11 (0,3 га), кв. 22 діл. 22, 23 (0,5 га), кв. 6 діл. 17 (0,5 га), кв. 3 діл. 30 (1.5 га), кв. 9 виділ 56 (2,4 га), виділ 57 (1,0 га), виділ 58 (0,5 га), віднесено до земель запасу сільської ради, змінено цільове призначення з переведенням з лісового фонду на землі житлової та громадської забудови.

75. Разом з тим відсутні відповідні рішення виконкому чи сесії сільської ради про вилучення окремих земельних ділянок лісового фонду, які фактично роздані громадянам у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків, а саме: кв. 8 діл. 29 , 31 площею 0,8358 га, кв. 7 діл. 43 , 44 площею 0,6375 га, кв. 6 діл. 12 площею 1,1 га, кв. 9 діл. 58,59 площею 0,75 га, кв. 22 діл. 9 площею 0,478 га, кв. 24 діл. 9 площею 0,335 га, кв. 8 діл. 28 площею 0,7157 га,

кв. 24 діл. 4 площею 0,3 га та кв. 32 діл. 2 площею 0,3 га. Загальна площа вказаних земель становить 5,452 га. Під час зміни цільового призначення земель Ворохтянського держлісгоспу та наданні їх громадянам під будівництво індивідуальних житлових будинків порушено вимоги статей 12, 20, 118, 123, 149, 151 ЗК України, пункт 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 42 ЛК України; наявна технічна документація не відповідає вимогам Інструкції про порядок складання, видачу, реєстрацію і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку, затвердженої Держкомземом України № 43 від 04 травня 1999 року; відсутня державна землевпорядна експертиза проєктної документації; всі рішення виконкому про безоплатне надання земельних ділянок у власність громадянам під будівництво індивідуальних житлових будинків на вилучених землях Ворохтянського держлісгоспу не відповідають генеральному плану забудови с. Поляниця, затвердженому рішенням сесії сільської ради від 30 січня 2001 року, «Правилам забудови населених пунктів області» від 12 листопада 2002 року,

статті 31 Закону України «Про планування та забудову територій»,

статті 21 Закону України «Про основи містобудування». Виготовлена землевпорядними організаціями технічна документація на вилучені земельні ділянки не відповідає вимогам Інструкції про порядок складання, видачу, реєстрацію і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку, а саме: рішення про передачу земельних ділянок у власність громадянам приймались виконавчим комітетом, а не сесією сільської ради (пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 1 ЗК України); відсутнє технічне завдання на виконання робіт, журнали польових вимірювань та висновки та погодження земельного відділу та відділу архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки (пункту 1.6 Інструкції по видачі державних актів); відсутнє погодження сусідніх землекористувачів (пункту 2а статті 198 ЗК України); земельні ділянки надані громадянам у власність із земель запасу сільської ради без виготовлення проекту відведення земельних ділянок(ст.118 ЗК України). На вилучених у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ землях лісового фонду незаконної рубки лісу не встановлено.

76. Відповдіно до листа Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру за вих. № 464 від 01 жовтня 2004 року, отриманого в ході досудового слідства у кримінальній справі № 248436, працівниками

ДП «Карпатигеодезкартографія» виготовлялася технічна документація громадянам, яким були надані земельні ділянки на території земель лісокористування Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу. Під № 72 у додатку № 1 «Список громадян, яким виготовлені державні акти на право власності на землю в с. Поляниця з розбивкою на квартали та ділянки» до вказаного листа зазначено прізвище ОСОБА_1 , якій надана ділянка площею 0,2110 га у кварталі 24 , ділянка НОМЕР_1 . Підприємством також зазначено, що розбивка на квартали та ділянки була здійснена спільно з Ворохтянським держлісгоспом.

77. Рішенням Івано-Франківської обласної ради № 493-18/2008 затверджено проєкт землеустрою щодо внесення змін у межі населеного пункту с. Поляниця Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради та змінено межі населеного пункту с. Поляниця, включено в його межі земельні ділянки загальною площею 650,0 га. Загальна площа населеного пункту становитиме 2 380,0 га.

78. 27 серпня 2015 року прокуратура Івано-Франківської області в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» направила на адресу

ДП «Ворохтянське лісове господарство» повідомлення за вих. № 05/1-528вих-15, в якому вказала про те, що з моменту винесення постанови Галицького районного суду від 04 березня 2015 року у кримінальній справі № 248436, якою встановлено, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради щодо безоплатної передачі ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,2110 га на ділянці АДРЕСА_1 не приймалося, а було підроблене, лісгоспом не вжито жодних заходів щодо повернення вказаної земельної ділянки у державну власність. З урахуванням наведеного прокурор, зважаючи на відсутність належного реагування з боку уповноважених державних органів, повідомив про наявність підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави, в особі Держлісагентства та ДП «Ворохтянське лісове господарство», про визнання недійсним державного акту та повернення земельної ділянки.

79. Згідно з повідомленням ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 1047/05-05/20 від 26 вересня 2017 року, відповідно до державної статистичної звітності з кількісного обліку земель форми 6-зем за ДП «Ворохтянське лісове господарство» станом на 01 січня 2002 року обліковувалась земельна ділянка площею 4358,50 га; станом на 01 січня 2003 року - площею 4176,9143 га; станом на 01 січня 2005 року - площею 4067,9754 га; станом на 01 січня 2007 року - площею 3998,5893 га; станом на 01 січня 2008 року - площею 3913,60 га; станом на 01 січня 2009 року - площею 3559,6419 га; станом на 01 січня 2010 року - площею 3558,6519 га; станом на 01.01.2016 року - площею 3558,6519 га, з яких 1287,8826 га в межах населеного пункту. Площа населеного пункту с. Поляниця згідно з облікованими даними форми 6-зем станом на 01 січня 2002 року становила 429,7240 га; станом на 01 січня 2003 року - 1730,00 га; з 01 січня

2008 року по 01 січня 2017 року площа села не змінювалась та становить 2380,00 га.

80. Листом від 08 листопада 2021 року за вих. № 12-12/9212-21 Держлісагентство повідомило про те, що з постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року Держлісагентству було відомо про залишення без розгляду позову ДП «Ворохтянське лісове господарство», поданого у кримінальній справі № 1-6/11. При надходженні від органів прокуратури, в тому числі Івано-Франківської обласної прокуратури, повідомлень про звернення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» до судів з позовами в інтересах Держлісагенства та лісогосподарських підприємств, в тому числі ДП «Ворохтянське лісове господарство», Держлісагентство завжди підтримувало зазначені позови через об`єктивну неможливість самостійного звернення до суду. Вказувало, що відповідна документація знищена у зв`язку із закінченням терміну зберігання, а тому не заперечувало щодо представництва Івано-Франківською обласною прокуратурою інтересів держави.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

81. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

82. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

83. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

84. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

85. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

86. Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

87. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

88. Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника.

89. Верховний Суд сформував сталу практику у подібних спорах за позовами прокурора щодо витребування на користь держави (територіальної громади) земельних ділянок лісового фонду, отриманих з порушенням приписів законодавства та відчужених на користь третіх осіб.

90. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

91. Велика Палата Верховного Суду неодноразово підкреслювала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц (пункти 95, 98, 121, 123), від 14 грудня 2022 року в справі № 477/2330/18 (пункт 57), від 18 січня 2023 року в справі № 488/2807/17 (пункт 94)).

92. Власник з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21 вересня 2022 року в справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року в справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року в справі № 910/18214/19 (пункт 9.47)).

93. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

94. У постанові від 11 лютого 2020 року в справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Закон не вимагає встановлення судом таких обставин в іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. У межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння позивач вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених рішень без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

95. Висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту порушеного права узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

96. Враховуючи зазначене, а також те, що спірна земельна ділянка площею 0,2110 га, яка складає частину земельної ділянки площею 0,6342 га кадастровий номер 2611092001:22:002:0782, зареєстрована на праві приватної власності за

банком, Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту прав держави шляхом визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку першого набувача землі ( ОСОБА_1 ), що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

97. У цій справі права держави на земельну ділянку порушує не сам державний акт на землю першого набувача землі, а її вибуття з володіння з порушенням закону та відчуження у подальшому на користь АТ КБ «ПриватБанк», тому ефективним способом захисту права власності є віндикаційний позов до особи, за якою зареєстровано право власності на земельну ділянку.

98. У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку суди відмовили, правильно застосувавши норми матеріального права, взявши до уваги правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Щодо закриття провадження у частині вимог до АТ КБ «ПриватБанк»

99. Статтею 19 ЦПК України у чинній редакції встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

100. Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України 2004 року в редакції, яка діяла під час відкриття провадження у справі, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

101. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції, господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

102. У пункті 6 частини першої статті 12 ГПК України в редакції, яка діяла під час відкриття провадження у справі, вказано, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав (крім винятків, передбачених пунктом 1 цієї частини); справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

103. Спір у цій справі в частині позовних вимог про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння від АТ КБ «ПриватБанк» у володіння держави є спором про порушення права власності держави, яке порушується юридичною особою.

104. Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін, справа у частині позовних вимог прокурора в інтересах держави до юридичної особи (господарського товариства) віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині у порядку цивільного судочинства.

105. З урахуванням характеру спірних правовідносин у цій справі, предмет спору та з`ясовані судами обставини, слід погодитися з висновками апеляційного суду про закриття провадження у справі в частині позовних вимог прокурора до АТ КБ «ПриватБанк».

106. Слід також зазначити, що витребування земельної ділянки слід вважати основною належною позовною вимогою.

107. Зазначене спростовує доводи прокурора про те, що позовні вимоги нерозривно пов`язані між собою, а тому їх необхідно розглядати в межах одного провадження у порядку цивільного судочинства.

108. Прокурор не позбавлений права на вирішення спору про витребування земельної ділянки у порядку господарського судочинства.

109. Схожі висновки у подібних правовідносинах, де останнім набувачем земельних ділянок виступає юридична особа, висловленні у постановах Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 354/608/15 (провадження

№ 61-549св24), від 17 червня 2024 року у справі № 354/600/15-ц (провадження № 61-552св24), від 26 червня 2024 року у справі № 354/602/15-ц (провадження № 61-2560св24).

Щодо доводів касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк»

110. У касаційній скарзі банк посилається на те, що суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав обрання прокурором неналежного способу захисту права, за відсутності правових підстав вдалися до встановлення обставин законності набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку.

111. Колегія суддів відхиляє вказані доводи з огляду на таке.

112. Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20).

113. Звертаючись до суду з позовом, прокурор просив суд визнати недійсним державний акт та витребувати земельну ділянку з чужого незаконного володіння.

114. Суди попередніх інстанцій у межах позовних вимог дослідили надані сторонами докази та встановили обставини вибуття земельної ділянки з володіння держави, набуття ОСОБА_1 прав щодо спірної земельної ділянки та її подальшого відчуження, взявши до уваги, зокрема, обставини, встановлені у кримінальній справі.

115. Крім того, відповідно із частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

116. Кримінальне провадження постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року (справа № 1-6/11, провадження

№ 1/341/6/15), яка набрала законної сили, було закрито не з причин відсутності події або складу злочину, а саме у зв`язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючою обставиною.

117. Висновок про відому у задоволенні позовних вимог з підстав обрання неналежного способу захисту порушеного права базується саме на обставинах, встановлених судами.

118. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні банком норм матеріального і процесуального права.

119. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційних скарг, погоджується з висновком судів першої інстанції та апеляційного суду. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованих висновків.

120. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням обставин цієї справи, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційних скаргах.

121. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури та акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області

від 02 травня 2024 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 18 червня 2024 року, рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 04 червня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович