Ухвала

від 24.12.2024 по справі 485/2335/24

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/2335/24

Провадження № 2/485/635/24

УХВАЛА

іменем України

24 грудня 2024 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючий - суддя Соловйов О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

за участю представника позивача - Ковальової І.В. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача - Бойко А.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ковальова Ірина Василівна, до Акціонерного товариства "УкрСиббанк", третя особа Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про зняття арешту з нерухомого майна,

встановив:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Ковальової І.В., звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства"УкрСиббанк",третя особаДніпровський районнийвідділ державноївиконавчої службиу містіХерсоні Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса), про зняття арешту з нерухомого майна.

В обгрунтування позову зазначила, що рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 серпня 2010 року у справі № 2-1993/2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованість за кредитним договором №11332734000 від 16 квітня 2008 року у розмірі 629492,24 грн та судові витрати у розмірі 1820,00 грн.

На виконання вказаного судового рішення відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні 04 жовтня 2010 року на підставі виконавчого листа № 2-1993 від 06 вересня 2010 року було відкрите виконавче провадження № 21690985. Стягувачем у даному виконавчому провадженні було ПАТ "УкрСиббанк", боржниками ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , з яких солідарно підлягала стягненню заборгованість за кредитним договором № 11332734000 від 16 квітня 2008 року.

Позивач є власником двох земельних ділянок за кадастровим номером 4825783200:01:000:0115, площею 3,02 га, та за кадастровим номером 4825783200:01:000:0116, площею 0,47 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за адресою: Миколаївська область, Снігурівський район, с/рада Новопетрівська. Наявність арешту майна перешкоджає їй розпорядитися вказаним майном.

Влітку позивач виявила намір скласти заповіт на належне їй майно, з приводу чого звернулась до нотаріуса. Перевіркою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо суб"єкта щодо належності їй на праві власності зареєстрованих об"єктів нерухомогго майна, яким позивач мала намір розпорядитися на випадок смерті, з"ясовано, що на все її нерухоме майно постановою головного державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м.Херсоні Замятіною В.А. 12 жовтня 2010 року накладено арешт в межах суми боргу 631312,24 грн (реєстраційний номер обтяження 10348745).

Відповідно до листа Дніпровського ВДВС у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) № 46527 від 04 жовтня 2024 року у виконавчому провадженні № 21690985 26 серпня 2011 року винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (неможливо встановити особу боржника, з"ясувати місце проживання боржника). Крім того, в зазначеному листі вказано про те, що виконавче провадження знищено у 2015 році, а підстави, передбачені ч. 4 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" (у чинній редакції), унеможливлюють зняти арешт з нерухомого майна, належного позивачу органом ДВС.

Зважаючи на те, що виконавчий лист було повернуто стягувачу у 2010 році, а виконавче проваддження знищено у 2015 році (тобто вже після спливу строку пред"явлення виконавчого листа до виконання), підстави для продовження дії заходів забезпечення виконання судового судового рішення у вигляді арешту майна були відсутні.

Разом з тим, Заводським ВДВС Миколаївського РУЮ 19 жовтня 2010 року було відкрито виконавче провадження № 22016544 на підставі виконавчого листа № 2-1993 від 06 вересня 2010 року, виданого Дніпровським районним судом м. Херсона у справі № 2-199/10, але позивач ОСОБА_1 не мала у ньому статус боржника.

Зі змісту рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року у справі № 540/2483/18 за позовом ОСОБА_2 до Заводського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови від 22 листопада 2018 року № 22016544 про стягнення виконавчого збору, вбачається що 27 червня 2013 року головним державним виконавцем Заводського ВДВС Миколаївського МУЮ Шекель А.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою ВП № 22016544 закінчене на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв"язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Позивач посилаючись на те, що за відсутності на теперішній час будь-яких виконавчих проваджень, арешт майна порушує її права як власника, просить зняти арешт майна накладений 12 жовтня 2010 року за постановою головного державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ м. Херсоні Замятіною В.А. в рамках виконавчого провадження № 21690985, на належні їй вище зазначені земельні ділянки.

У відзиві на позовну заяву Акціонерне товариство "Укрсиббанк" просило відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, посилаючись на те, що на користь відповідача АТ "УкрСиббанк" судове рішення від 18 серпня 2010 року виконано не було. 11 червня 2012 року між ПАТ "УкрСиббанк" (нова назва АТ "УКРСИББАНК") та ТОВ "Кей-Колект" був укладений договір факторингу №4 та договір відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, відповідно до яких АТ "УкрСиббанк" відступив новому кредитору ОВ "Кей-Колект" право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11332734000, укладеного із позивачем, а також за всіма договорами забезпечення. Таким чином, на даний час АТ "УКРСИББАНК" не є кредитором у вказаних правовідносинах. Також зазначають, що банківська установа не є суб"єктом, який знімає арешт з майна боржника. Разом з тим, також звертають увагу на те, що позивач, як боржник у виконавчому провадженні № 21690985, обрала невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки дане правове питання не вирішується в порядку позовного провадження, а позивач як боржник у вище зазначеному виконавчому провадженні має право звернутися зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця в порядку ст. 447 ЦПК України.

У судовому засіданні прдставник позивача ОСОБА_5 пояснила, що в межах виконавчого провадження про стягнення боргу з позивача на користь відповідача державним виконавцем накладено арешт на майно позивача. Оскільки на момент накладення арешту дії виконавця відповідали вимогам законодаства, підстави для оскарження дій державного виконавця відсутні.

Представник відповідача Бойко А.В. просила провадження у справі закрити.

Третя особа Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) участі представника у судовому засіданні не забезпечили, причин неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні №21690985 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1993 виданого 06 вересня 2010 року Дніпровським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , солідарно, заборгованості за кредитним договором № 11332734000 від 16 квітня 2008 року у розмірі 629492,24 грн та судових витрат у розмірі 1820,00 грн, всього 631312,24 грн на користь ПАТ "УкрСиббанк".

26 серпня 2011 року державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Херсоні винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV (у редакції на час винесення постанови).

Відповідно до листа Дніпровського ВДВС у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) № 46527 від 04 жовтня 2024 року, виконавче провадження №21690985 у 2015 році знищено, а підстави передбачені ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" ( у чинній редакції) для зняття арешту з майна боржника відсутні.

У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під №396011090 зареєстровано обтяження майна ОСОБА_1 у виді арешту нерухомого майна на підставі постанови головного державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м.Херсоні Замятіної В.А. від 12 жовтня 2010 року № 2-951, в межах суми боргу 631312,24 грн.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України (висновок, що міститься у постанові Верховного Суду від 04 січня 2023 року у справі № 336/6130/20).

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №577/4541/20 (провадження № 61-8240св21), Верховний Суд зауважив, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки позивачка, як боржник у виконавчому провадженні, в рамках якого й було накладено арешт на все її нерухоме майно та який вона просить скасувати, не може звертатися до суду з позовом про зняття арешту, законом передбачений інший спосіб судового захисту - оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не в позовному провадженні, такий позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у справі підлягає закриттю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Керуючись п.1 ч.1 ст.255, ст. 258-260 ЦПК України,

постановив:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ,від іменіякої дієадвокат КовальоваІрина Василівна,до Акціонерноготовариства "УкрСиббанк",третя особаДніпровський районнийвідділ державноївиконавчої службиу містіХерсоні Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса),про зняттяарешту знерухомого майна - закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Роз`яснити позивачу право на звернення до Снігурівського районного суду Миколаївської області з клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 24 грудня 2024 року.

Суддя О. В. Соловйов