Постанова

від 28.11.2024 по справі 522/11093/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7077/24

Справа № 522/11093/23

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 522/11093/23

Номер провадження: 22-ц/813/7077/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Губара Д.В.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

- відповідач - ОСОБА_2 ,

- треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору 1) ОСОБА_3 , 2) державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Вахненко Юлія Олександрівна

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Вахненко Юлія Олександрівна, про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом та про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсним, за апеляційною скаргою адвоката Воронцова Віктора Геннадійовича, діючого від імені ОСОБА_2 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Чернявської Л.М. о 15 годині 23 хвилині 16 серпня 2024 року, повний текст складений 23 серпня 2024 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 4-277, видане 04.11.2022 державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Вахненко Ю.О. громадянину ОСОБА_2 на квартиру, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею - 59,6 кв. м., житлова площа - 37,8 кв. м., адреса - АДРЕСА_1 ; 2) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 4-290, видане 10.11.2022 державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Вахненко Ю.О. громадянину ОСОБА_2 на підвальне приміщення, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею - 16,8 кв. м., адреса - АДРЕСА_2 ; 3) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 4-31, видане 30.01.2023 державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Вахненко Ю.О. громадянину ОСОБА_2 на садовий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа - 16,9 кв. м., житлова площа - 8,2 кв. м., який складається в цілому: з одного садового будинку під літ. А та господарських будівель; літня кухня під літ. Б; підвал під літ. б та мощення під літ. І, розташованих на земельній ділянці, що знаходиться у фактичному користуванні, адреса - АДРЕСА_3 ; 4) визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом, а саме на: - 1/2 частину квартири, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею - 59,6 кв. м., житлова площа - 37,8 кв. м., адреса - АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2654491351100); - 1/2 частину підвального приміщення, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею - 16,8 кв. м., адреса - АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2656855251100); - 1/2 частину садового будинку, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа - 16,9 кв. м., житлова площа - 8, 2 кв. м., складається в цілому: з одного садового будинку під літ. А та господарських будівель; літня кухня під літ. Б; підвал під літ. б та мощення під літ. І, розташованих на земельній ділянці, що знаходиться у фактичному користуванні, адреса - АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2685709851100).

ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що вона постійно мешкала однією родиною зі своєю донькою - ОСОБА_4 та її сином онуком позивачки ОСОБА_2 за адресою - АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після її смерті відкрилась спадщина, яку згодом ОСОБА_2 оформив на себе, як на єдиного спадкоємця. Як зазначає позивачка, вона та її онук - ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги за законом у рівних долях, оскільки на час смерті та після смерті ОСОБА_4 , тобто станом на 12.10.2021, позивачка та ОСОБА_2 продовжили жити за місцем реєстрації за адресою - АДРЕСА_1 та користуватись іншим спільним майном, будь-яких заяв про відмову від спадщини позивачка не подавала. ОСОБА_2 не мав права отримувати свідоцтва на все спадкове майно, що належало померлій ОСОБА_4 , оскільки позивачка також прийняла спадщину за законом як спадкоємець першої черги.

Не дивлячись на це ОСОБА_2 отримав свідоцтва про права на спадщину й оформив все майно на себе з часткою 1/1, що є порушенням прав позивачки на спадкове майно (Т. 1, а. с. 1 9).

Узагальнені доводи відповідача в суді першої інстанції

ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву просить в її задоволенні відмовити.

Відповідач вказує на те, що періодично, проживаючи в одній квартирі батьків з бабусею, вони не вели спільного господарства, не були пов`язані спільним побутом, мати відповідача лише допомагала іноді коштами та продуктами харчування. Комунальні послуги сплачувались лише батьками, а вже після смерті батька сплачувались матір`ю, а після її смерті відповідачем.

Бабуся не сплачувала комунальні послуги, не купувала цінних речей у квартиру, не надавала коштів для поточного або капітального ремонту квартири. Відповідач та позивачка дійсно після смерті матері деякий час проживали у квартирі, натомість жодної розмови щодо претендування на частину нерухомого майна зі сторони бабусі не було, навпаки вона висловлювалась про необхідність оформлення права власності після смерті матері на все майно на відповідача. На початку війни відповідач разом з позивачкою виїхали до Німеччини. Перед поверненням до України відповідач говорив бабусі про намір оформлення спадщини на своє ім`я, остання не заперечувала проти вказаного.

Вказує, що позивачка пропустила строк на подання заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Посилання на те, що остання на час смерті матері постійно проживала разом з померлою не відповідає дійсності (Т. 1, а. с. 61 70)

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.08.2024 року задоволено вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 ..

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 4-277, видане 04.11.2022 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Вахненко Ю.О. громадянину ОСОБА_2 на квартиру, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 59, 6 кв.м., житлова площа 37,8 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 4-290, видане 10.11.2022 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Вахненко Ю.О. громадянину ОСОБА_2 на підвальне приміщення, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 16,8 кв.м., адреса: АДРЕСА_2 .

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 4-31, видане 30.01.2023 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Вахненко Ю.О. громадянину ОСОБА_2 на садовий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа 16, 9 кв.м., житлова площа 8, 2 кв.м., складається в цілому: з одного садового будинку під літ. А та господарських будівель; літня кухня під літ. Б; підвал під літ. Б та мощення під літ. І, розташованих на земельній ділянці, що знаходиться у фактичному користуванні, адреса: АДРЕСА_3 .

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом, а саме на:

- частину квартири, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 59, 6 кв.м., житлова площа 37,8 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2654491351100);

- частину підвального приміщення, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 16,8 кв.м., адреса: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2656855251100);

- частину садового будинку, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа 16, 9 кв.м., житлова площа 8, 2 кв.м., складається в цілому: з одного садового будинку під літ. А та господарських будівель; літня кухня під літ. Б; підвал під літ. Б та мощення під літ. І, розташованих на земельній ділянці, що знаходиться у фактичному користуванні, адреса: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2685709851100).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт отримання спадщини ОСОБА_2 та реєстрації всього спадкового майна на його ім`я з розміром частки 1/1 позбавляє позивачку можливості реєстрації за нею своєї частки на спадкове майно шляхом звернення до нотаріуса.

Спадкоємцями за законом першої черги померлої ОСОБА_4 є - її син, відповідач ОСОБА_2 , та її мати - позивачка ОСОБА_1 в рівних частках, які на час та після смерті ОСОБА_4 проживали за місцем їх спільної реєстрації та фактично прийняли спадщину за законом.

ОСОБА_2 не мав права отримувати свідоцтва на все спадкове майно, що належало померлій ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_1 також фактично прийняла спадщину за законом як спадкоємець першої черги (Т. 2, а. с. 41 43).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Адвокат Воронцов В.Г., діючий від імені ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.08.2024 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт зазначає про те, що: 1) про спадкування ОСОБА_2 майна після смерті матері позивачка була обізнана ще у листопаді 2022 року; 2) позивачкою не надано доказів її звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті доньки та відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; 3) помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що звернення до суду із даним позовом не свідчить про передчасність звернення до суду (Т. 2, а. с. 52 - 68).

Узагальнені доводи позивачки в апеляційному суді

Адвокат Кузьмичов В.Г., діючий від імені ОСОБА_1 , у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивачки вказує на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 не мав права отримувати свідоцтво на все спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , оскільки позивачка також фактично прийняла спадщину за законом як спадкоємець першої черги (Т. 2, а. с. 89 91).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.09.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Воронцова Віктора Геннадійовича, діючого від імені ОСОБА_2 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2024 року (Т. 2, а. с. 76 76 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.09.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи у приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 82).

12.11.2024 року від адвоката Кузьмичова В.Г., діючого від імені ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу (Т. 2, а. с. 89 91).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.11.2024 року задоволено клопотання адвоката Кузьмичова Володимира Геннадійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (Т. 2, а. с. 104 105).

26.11.2024 року від третьої особи - Юрист А.М. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності (Т. 2, а. с. 108).

ОСОБА_2 та його представник адвокат Воронцов В.Г. у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Адвокат Кузьмичов В.Г., діючий від імені ОСОБА_1 , заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань не надали.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 13 жовтня 2021 року виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). актовий запис № 12887.

З матеріалів справи вбачається, що спадковим майном після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 є: - квартира 14, загальна площа 59,6 кв.м., житлова площа 37,8 кв.м., адреса - АДРЕСА_2 ; - підвальне приміщення, загальна площа 16,8 кв.м., адреса - АДРЕСА_2 ; - садовий будинок, загальна площа 16,9 кв. м., житлова площа 8, 2 кв.м., складається в цілому: з одного садового будинку під літ. А та господарських будівель; літня кухня під літ. Б; підвал під літ. б та мощення під літ. І, розташованих на земельній ділянці, що знаходиться у фактичному користуванні, адреса - АДРЕСА_3 .

06 вересня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 на підставі статті 1268 ЦК України. Приморською державною нотаріальною конторою у місті Одесі була заведена спадкова справа № 498с/2022.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстр № 4-277, від 04.11.2022 року виданого державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса, спадкоємцем квартири АДРЕСА_4 , та складається в цілому з трьох житлових кімнат та приміщень, житловою площею 37,8 кв.м., загальною площею 59, 6 кв.м. у повній долі є - ОСОБА_2 , спадкова справа № 498с/2022.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстр № 4-290, від 10.11.2022 року виданого державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса, спадкоємцем підвального приміщення, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 , та складається в цілому з: 1,2 підвал, загальною площею 16,8 кв.м. у повній долі є - ОСОБА_2 , спадкова справа № 498с/2022

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстр № 4-31, від 30.01.2023 року виданого державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса, спадкоємцем садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 та складається в цілому з одного садового будинку під літ А, житловою площею 8,20 кв.м., загальною площею 16,90 кв.м. та господарських будівель: літня кухня під літ. Б; підвал під літ. б та мощіння під 1, розташованих на земельній ділянці, що знаходиться у фактичному користуванні у повній долі є - ОСОБА_2 , спадкова справа № 498с/2022.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч. ч. 1, 2, 4 ст. 10 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглянувши спір, який виник між сторонами у даній справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню. Повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів викладених у відзиві на апеляційну скаргу

Колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про те, що про спадкування ОСОБА_2 майна після смерті ОСОБА_4 позивачка була обізнана ще на початку листопада 2022 рок, однак остання на підтвердження звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не надала жодних доказів.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказувала, що на час смерті та після смерті дочки ОСОБА_4 , тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 та онук ОСОБА_2 продовжили жити за місцем реєстрації за адресою - АДРЕСА_1 та користуватись іншим спільним майном.

Зазначена обставина підтверджується Довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № Д1-149312-ю/л, виданою Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, у відповідності до якої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 04.07.2007 року зареєстровані за адресою - АДРЕСА_1 .

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя , який його пережив, та батьки.

Факт спільного проживання на час смерті спадкодавця підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем у справі.

За таких обставин судом першої інстанції вірно встановлено, що спадкоємцями за законом першої черги померлої ОСОБА_4 є - її син відповідач ОСОБА_2 та її мати позивачка ОСОБА_1 в рівних частках, які на час та після смерті ОСОБА_4 проживали за місцем їх спільної реєстрації та фактично прийняли спадщину за законом.

Статтею 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Колегія суддів звертає увагу, що помилковими є посилання апелянта на пропуск строку на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та відсутність відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Так, у відповідності до ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Матеріали справи не місять відмови ОСОБА_1 від спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Відповідно до Постанови Пленум Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року „ Про судову практику у справах про спадкування " п. 23 , Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» - визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для прав у нотаріальному порядку.

У зв`язку з вищевикладеним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_2 не мав права отримувати свідоцтва на все спадкове майно, що належало померлій ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_1 також фактично прийняла спадщину за законом як спадкоємець першої черги.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що оскільки ОСОБА_2 було оформлено право власності на все спадкове майно ОСОБА_1 позбавлена права на отримання в нотаріальній конторі свідоцтва про право власності на частину спадщини.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 просила визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку із порушенням її прав на спадкове майно.

Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, згідно з якою свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Тому посилання апелянта на те, що позивачкою було порушено досудовий порядок звернення до уповноваженого органу за видачею свідоцтва про право на спадщину, колегія суддів вважає безпідставними.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, але не отримав свідоцтва про право на спадщину, не має можливості розпоряджатися таким майном, оскільки у нього немає правовстановлюючого документа на спадкування нерухомого майна.

Свідоцтво про право на спадщину це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (частина перша статті 1301 ЦК України).

У ЦК України закріплено можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину.Тобто оспорюваннясвідоцтва про право на спадщинувідбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва).

У постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227, від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 Верховний Суд виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду.

Самий факт видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності в порядку спадкування на спадкове майно, право на яке має інший спадкоємець, підтверджує порушення прав та інтересів цього спадкоємця, саме тому перебіг позовної давності потрібно пов`язувати із фактом видачі свідоцтва про право на спадщину другому із спадкоємців, а у разі якщо спадкоємець, права та інтереси якого порушені видачею такого свідоцтва, доведе, що про існування такого свідоцтва, яким порушуються його права, йому стало відомо пізніше, то перебіг позовної давності варто пов`язувати саме з таким моментом.

Факт неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину та невизначення законодавцем строку, протягом якого спадкоємець має оформити свої спадкові права, не може підтверджувати, що в такого спадкоємця не виникло право на позов, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину на все спадкове майно іншому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем) перешкоджає завершенню оформлення його спадкових прав другому із спадкоємців, який не отримав свідоцтва про право на спадщину, а отже, обґрунтовує виникнення у цього спадкоємця права на позов у матеріально-правовому аспекті.

Видача свідоцтва про право на спадщину (на все спадкове майно) одному із спадкоємців унеможливлює завершення оформлення своїх спадкових прав іншим із спадкоємців.

Вказані висновкиузгоджуються звисновками ВерховногоСуду викладенимиу постановівід 12.10.2022року усправі №725/42/21-ц, від 05.09.2022 року у справі №385/321/20.

Оскільки ОСОБА_2 було оформлено право на все спадкове майно та відповідно видано свідоцтво про право на спадщину, позивачка позбавлена права на оформлення та одержання свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яке ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Воронцова Віктора Геннадійовича, діючого від імені ОСОБА_2 , є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Воронцова Віктора Геннадійовича, діючого від імені ОСОБА_2 , відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Воронцова Віктора Геннадійовича, діючого від імені ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 23 грудня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе