Постанова від 24.12.2024 по справі 465/414/24

465/414/24

1-кп/465/774/24

УХВАЛА

підготовчого судового засідання

24.12.2024 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

у ході чергового підготовчого судового засідання з розгляду обвинувальних актів у кримінальних провадженнях № 62023140110000274 від 11.07.2023 та № 62023140110000471 від 27.10.2023, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Навіз Луцького (Рожищенського) району Волинської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, що перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовець за контрактом, військове звання солдат,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

Сторона обвинувачення: прокурори Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Сторна захисту - адвокатка ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В :

Згідно з обвинувальними актами у кримінальному провадженні № 62023140110000274 від 11.07.2023 та 62023140110000471 від 27.10.2023 досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18 березня 2020 року № 62 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_3 , з яким укладено контракт про проходження військової служби на посадах рядового складу на три роки, призначено наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 16 березня 2020 року № 32-РС на посаду стрільця-зенітника 1 зенітного ракетного відділення зенітно-ракетного взводу 2 десантно - штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , який 18 березня 2020 року посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Відтак, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний був неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законник інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

У порушення вказаних вимог законів та нормативно-правових актів, солдат ОСОБА_3 не з`явився вчасно на службу без поважних причин, в умовах воєнного стану, при наступних обставинах.

Так, військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , діючи умисно, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, а саме.

Згіднообвинувального акту у кримінальному провадженні№ 62023140110000274від 11.07.2023 ОСОБА_3 27.06.2023не з`явивсявчасно наслужбу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 , яка розташована у АДРЕСА_2 , та перебував поза її межами до 15.09.2023. Відтак, у період з 27.06.2023 по 15.09.2023 солдат ОСОБА_3 , проводив час на власний розсуд, обов`язки військової служби не виконував, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебуває за межами місця служби приховував.

Під час незаконного перебування за межами військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об`єктивно мав можливість це вчинити.

Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні № 62023140110000471 від 27.10.2023, ОСОБА_3 неодноразово самовільно залишав військову частину в умовах воєнного стану при наступних обставинах.

Так, не отримавши дозволу відповідного командира, 16.09.2023 ОСОБА_3 самовільно залишив тривалістю понад три доби військову частину НОМЕР_1 , яка розташована у АДРЕСА_2 , та перебував поза її межами до моменту добровільного повернення в розташування військової частини, а саме до 23.09.2023.

Відтак, у період з 16.09.2023 по 23.09.2023 солдат ОСОБА_3 проводив час на власний розсуд, обов`язки військової служби не виконував, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебуває за межами місця служби приховував.

Під час незаконного перебування за межами військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об`єктивно мав можливість це вчинити.

Продовжуючи свою злочинну діяльність солдат ОСОБА_3 , не отримавши дозволу відповідного командира, 23.10.2023 повторно самовільно залишив тривалістю понад три доби військову частину НОМЕР_1 , яка розташована у АДРЕСА_2 , та перебував поза її межами до моменту добровільного повернення в розташування військової частини, а саме до 12.12.2023.

Відтак, у період з 23.10.2023 по 12.12.2023 солдат ОСОБА_3 проводив час на власний розсуд, обов`язки військової служби не виконував, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебуває за межами місця служби приховував.

Під час незаконного перебування за межами військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об`єктивно мав можливість це вчинити.

Він же, солдат ОСОБА_3 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, діючи умисно, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, не отримавши дозволу відповідного командира, 26.12.2023 повторно самовільно залишив тривалістю понад три доби військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_2 , та перебував поза межами розташування території військової частини НОМЕР_1 до моменту добровільного повернення в її розташування, а саме до 19.10.2024.

Відтак, у період з 26.12.2023 по 19.10.2024 солдат ОСОБА_3 проводив час на власний розсуд, обов`язки військової служби не виконував, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебуває за межами місця служби приховував.

Під час незаконного перебування за межами військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об`єктивно мав можливість це вчинити.

Дані дії обвинуваченого ОСОБА_3 органами досудового розслідування та прокурорами кваліфіковані як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин та самовільне залишення військової частини тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023140110000274 від 11.07.2023 поступили до Франківського районного суду м. Львова 22 січня 2024 року від прокурора Львівської спеціалізованоїпрокуратури усфері оборониЗахідного регіону ОСОБА_4 та передані для розгляду судді, визначеному у порядку, передбаченому ст. 35 КПК України.

Відповідно до ухвали суду від 30 січня 2024 року призначено підготовче судове засідання з розгляду обвинувального акту, яке неодноразово переносилося із за неявки обвинуваченого.

30 жовтня 2024 року до Франківського районного суду м. Львова від процесуального керівника у кримінальному провадженні - прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 поступив обвинувальний акт у кримінальному провадженні 62023140110000471 від 27.10.2023, який відповідно до протоколу та Звіту, переданий для розгляду судді ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 334 КПК України для вирішення питання щодо його об`єднання в одне провадження з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 62023140110000274 від 11.07.2023

Відповідно до ухвали від 01.11. 2024 призначено підготовче судове засідання з розгляду обвинувального та вирішення питань, передбачених ст. 217 та 334 ч. 2 КПК України.

В черговому підготовчому судовому засіданні з розгляду вказаних вище обвинувальних актів, при вирішенні питань, передбачених статтями 314 -316 КПК України, прокурор публічний обвинувач у кримінальних провадженнях, заявив клопотання про об`єднання обвинувальних актів в одне провадження. З пропозицією прокурора погодився обвинувачений та його захисник.

Суд заслухавши висновки прокурора, дослідивши обвинувальні акти на їх відповідність вимогам процесуального закону, і, зокрема, ст.. 291 КПК України, вважає, що такі в цілому відповідають вимогам процесуального законодавства, поміж тим, не відповідають вимогам ст.. 291 КПК України в частині зазначення списку прокурорів, які нібито здійснювали нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва в кількості 8(восьми)та 12(дванадцять)чоловік із визначенням старшою групи прокурорів у кримінальному провадженні № 62023140110000274 від 11.07.2023 прокурора ОСОБА_4 та у кримінальному провадженні № 62023140110000471 від 27.10.2023 прокурора ОСОБА_7 , котрі з невідомих причин підписуючи та затверджуючи обвинувальний акт змінили його зміст визначений Законом.

Констатовані судом факти суперечать змісту п. 4. ч. 2 ст. 291 КПК України, є проявом правового та професійного нігілізму збоку органу досудового розслідування та прокурорів щодо спотворення процесуальних документів на свій розсуд, у той час, коли їх зміст чітко визначений законом, і його розширення у спосіб, придуманий вказаними особами, є неприпустимий.

Так, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити відомості , - прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого , прокурора. Тобто очевидним є те, що мова йде про прокурора визначеного у порядку статей 36 37 КПК України, за положеннями яких, прокурор, здійснює нагляд за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 36, частиною третьою ст. 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті.

Таким чином, законодавець конкретизував випадки можливої заміни прокурора, а саме:

-процесуальної участі прокурора вищого рівня у конкретному кримінальному провадженні з визначенням конкретних процесуальних дій (частини 4,5 ст. 36 КПК):

-у разі скасування рішення або визнання незаконним вчиненої дії чи бездіяльності (знову ж таки) прокурор вищого рівня має право здійснити заміну одного прокурора на іншого з числа службових осіб органів прокуратури того самого рівня в досудовому (не судовому) провадженні де було прийнято або вчинено незаконне рішення, дія чи бездіяльність (ч. 3 ст. 313 КПК);

-якщо прокурор вищого рівня відмовляє у погодженні обвинувального акта із зміненим обвинуваченням чи початок провадження щодо юридичної особи або постанови про відмову від підтримання державного (публічного ) обвинувачення, він усуває від участі в судовому розглядіпрокурора, який ініціював таке питання та самостійно бере участь у ньому як прокурор або доручає участь іншому прокуророві (ч. 2 ст. 341 КПК);

-Якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через: задоволення заяви про його відвід; тяжку хворобу;звільнення з органу прокуратури; іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні, повноваження прокурора покладається на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури. У виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування ( ключове, не під час підтримання публічного обвинувачення в суді, ч 3 ст. 37 КПК).

При цьому законодавець не передбачає розширення процесуальних повноважень для зміни прокурора у кримінальному провадженні, і це є логічним, оскільки забезпечує інститут вагомості прокурора у конкретному кримінальному провадженні, впливає на якість досудового розслідування, а відтак і підтримання публічного обвинувачення, виключає безвідповідальність прокурора у кримінальному процесі на кшталт: «я не був старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні; я не затверджував обвинувальний акт; мені невідомо чому у кримінальному провадженні відсутні процесуальні документи; і.т.і.»

Відтак, суд вважає констатацією факту безпрецедентного привласнення органом досудового розслідування та прокурорами непритаманних їм функцій, - вносити зміни у положення норм закону, зокрема ст.. 291 КПК України.

На констатованих порушеннях вимог закону, і насамперед статей 35,37, 40, 110, 29, 313, 341 КПК України, ст. 19 Конституції України, суд неодноразово акцентував увагу керівництва прокуратури та органів досудового розслідування, проте останні не реагують, що слід розцінювати як неповагу до судута невиконання судових рішень у формі протокольних ухвал,що теж єнеприпустимим.

Разом з тим, вказані недоліки не мають конкретного впливу на зміст обвинувачення, викладеного в обвинувальних актах, є виключно процесуальними порушеннями прокурора та у цілому не впливають на їх судовий розгляд.

Відтак, зважаючи на актуальність справ даної категорії, яка зумовлена війною в Україні, суд приходить до висновку, що як виключення, обвинувальні акти можуть бути предметом судового розгляду.

Вирішуючи питання об`єднання обвинувальних актів в одне судове провадження, дослідивши їх на відповідність вимогам закону та заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку, що такі підлягають об`єднанню.

Відповідно до ст. 334 КПК України матеріали кримінального провадження можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.

У разі якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об`єднання.

Згідно із ст.217 КПК України у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані кримінальні провадження щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень.

Дослідивши матеріали обвинувальних актів, заслухавши думку учасників судового провадження, суд прийшов до висновку про необхідність об`єднання матеріалів кримінальних проваджень відносно ОСОБА_3 в одне провадження, оскільки такі стосуються обвинувачення однієї і тієї ж особи у вчиненні кримінальних правопорушень поєднаних єдиним умислом та які одночасно перебувають на розгляді у суді. Об`єднаним обвинувальним актам, слід визначити єдиний унікальний номер судової справи з призначенням до судового розгляду.

Із змісту реєстру матеріалів обвинувальних актів випливає, що сторонами судового провадження є прокурори, обвинувачений та його захисник.

З урахуванням актуальності судової справи, з метою максимального дотримання вимог, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 318, ст. 615 КПК України, судовий розгляд слід призначити у цей же день, тобто 24.12.2024 з викликом прокурора, адвоката та обвинуваченого.

Виклик учасників судового провадження здійснити відповідно із вимогами ст. 111 та ст. 135 КПК України.

Здійснення повідомлення про виклик учасників судового провадження доручити секретарю судового засідання.

Вирішуючи клопотання прокурора в редакції від 23 24. 12.2024 про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що обраний відповідно до ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2024 у кримінальному провадженні № 62023140110000471 від 27.10.2024, суд заслухавши доводи прокурора та думку обвинуваченого і його захисника, приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати , змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 КПК України, до клопотання додаються:

1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;

2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу;

3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 2 вказаної норми закону, копія клопотання та матеріалів якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

За змістом частин 1 та 6 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження запобіжного заходу може бути подано прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.

Як вбачається із копії ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2024, термін дії ухвали визначено до 26 грудня 2024 включно.

Прокурор подав клопотання 23.12 .2024, тобто за три дня до закінчення дії попередньої ухвали, відтак, клопотання подано поза межами процесуального строку про поновлення якого, прокурор не клопоче.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Судом встановлено, що ні в клопотанні, ні в судовому засіданні, прокурором такі ризики, як і обґрунтована підозра, не доведені. Саме клопотання подано поза межами процесуального строку та не відповідає вимогам процесуального законодавства, а отже не підлягає задоволенню.

Покликання прокурора на ухвалу слідчого судді, якою обирався запобіжний захід ОСОБА_3 , а рівно покликання на ч. 8 ст. 176 КПК України, з чим також погоджується сторона захисту, суд відхиляє, оскільки в даному випадку, мова йде про продовження запобіжного заходу а не про його обрання. Більш того, слідчим суддею визначено розмір застави, у випадку внесення якої, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою припиняється, що теж суперечить логіці прокурора і адвокатки у їх тлумаченні ч. 8 ст. 176 КПК України.

Суд наголошує, що не може процесуальну процедуру судового розгляду перетворити на вільне - анархічне сприйняття процесуального строку, відповідності процесуального документа вимогам закону та власне тлумачення сторонами норм процесуального права, оскільки це суперечить загальним положенням кримінально процесуального Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7 9, 176, 217, 314 316, 331, 334, 369, 372, 376 КПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Об`єднати в одне судове провадження обвинувальні акти у кримінальних провадженнях № 62023140110000274 від 11.07.2023 ( судова справа № 465/ 414/23, судове провадження № 1-кп/465/774/24) та № 62023140110000471 від 27.10.2023, 2024 ( судова справа № 465/ 8588/24, судове провадження № 1-кп/465/1269/24) щодо обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Об`єднаному судовому провадженню присвоїти єдиний унікальний номер судової справи № 465/414/23, судове провадження № 1-кп/465/ 774/24.

Відмовити прокурору у продовженні запобіжного заходу ОСОБА_3 .

Об`єднане судове провадження № 1-кп/465/774/24 (судова справа № 465/414/23) призначити до судового розгляду на 24 грудня 2024 об 12 год. 15 хв.

У судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого та його захисника.

Виклик учасників судового провадження здійснити відповідно із вимогами ст. 111 та ст. 135 КПК України.

Здійснення повідомлення про виклик учасників судового провадження доручити секретарю судового засідання.

Ухвала набирає законної сили з часу її проголошення і окремому оскарженню не підлягає

Суддя ОСОБА_8