Рішення

від 17.12.2024 по справі 404/3259/22

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/3259/22

Номер провадження 2-др/404/48/24

Д О ДА Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді Мохонько В.В.,

за участі секретаря - Галушко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі № 404/3259/22 (номер провадження 2/404/796/22) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей, стягнення аліментів на утримання дітей та зустрічною позовноюзаявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей, стягнення аліментів на утримання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді2024року представникпозивача звернуласьдо судуіз заявоюпро ухваленнядодаткового рішенняу справі,якою проситьстягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11000,00грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вимог представник позивача зазначає, що під час ухвалення рішення у справі не було вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме: не вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 246, ч.1 ст. 270 ЦПК України, питання про ухвалення додаткового рішення призначено в судове засідання.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись.

Від представника відповідача через систему «Електронний суд» 16.12.2024 року надійшли заперечення на заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення суду, в яких просив відмовити в її задоволенні. Вказує, що позивач звернувшись до суду з позовом 28.06.2022 року зазначила, що не очікує витрат у зв`язку з розглядом справи. Крім того, в судових засіданням сторона позивача не повідомляла про свій намір подачі заяви про стягнення витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення суду та жодним чином не обґрунтовувала поважність причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.

Суд постановив, провести розгляд заяви у відсутності сторін, що не суперечить статті 270 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено,що рішеннямКіровського районногосуду містаКіровограда від27.11.2024року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей, стягнення аліментів на утримання дітей задоволено. Визначено місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 073,60 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 29.06.2022 року і продовжуючи до повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а потім в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей, стягнення аліментів на утримання дітей задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.08.2022 року та продовжуючи до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн. В решті вимог за зустрічною позовною заявою відмовлено.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 246ЦПК Українивизначено,якщо стороназ поважнихпричин неможе податидокази,що підтверджуютьрозмір понесенихнею судовихвитрат дозакінчення судовихдебатів усправі,суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2024 року до закінчення судових дебатів у справі від представника позивача надійшла через канцелярію суду заява, якою повідомила про їх намір надати докази понесених судових витрат у зв`язку з розглядом справи протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення.

Представником позивача 29.11.2024 року через канцелярію суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення по вищевказаній цивільній справі щодо стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 11000,00 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно п. 1 ч. ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.01.2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, де серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Отже, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 03.08.2022 року у справі № 487/4983/20.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що «з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу».

У постанові Верховного Суду від 16.08.2022 року у справі № 910/12257/13 (провадження № 14-382цс19) вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Сторона відповідача не звертались до суду із клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Разом з цим, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надала копію договору № 29 про надання правничої допомоги від 28.06.2022 року (том1 а.с. 173-174), копію Додаткової угоди до Договору № 29 від 15.02.2023 року (том1 а.с. 175), копію Акту надання послуг (виконаних робіт) по Договору надання правничої допомоги №29 від 28.06.2022 року та додаткової угоди до нього від 15.02.2023 року.

У договорі № 29 в розділі 4 пункт 4.2 зазначено, що гонорар адвоката за даним договором складає фіксовану суму у розмірі 10 000,00 грн., який змінений додатковою угоду від 15.012.2023 року та вказано, що гонорар адвоката за даним договором складає фіксовану суму у розмірі 11 000,00 грн.

Відповідно до Акту наданих послуг адвокат Міхальова В.В., надала наступні послуги (виконала роботи): визначення характеру спірних правовідносин сторін та формування правової позиції, підготовка та складання позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, збір доказів для обґрунтування заяви про зміну предмету позову, підготовка та подання заяви про зміну предмету згідно якої позовні вимоги про стягнення аліментів доповнені вимогами про визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 біля матері, приймала участь в судових засіданнях під час провадження у справі, складено акт надання послуг, підготовлено заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 404/3259/22.

Крім того, представником позивача до заяви про ухвалення додаткового рішення долучено квитанцію до прибуткового касового ордеру №15/02 від 15.02.2023 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру №19/06 від 19.06.2024 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру №27/11 від 29.11.2024 року відповідно до яких ОСОБА_1 сплатила адвокату Міхальовій В.В. 11000,00 грн. на підставі договору про надання правничої допомоги № 29 від 28.06.2022 року та додаткової угоди від 15.02.2023 року.

Виходячи з викладеного, сторона позивача довела обставини надання їй послуг з професійної правничої допомоги та обґрунтувала заявлений остаточно до стягнення розмір цих послуг у розмірі 11 000,00 грн.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо відсутності попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат позивача та не повідомлення позивачем про свій намір подачі заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки вказане суперечить матеріалам справи /т.с. 1, а.с. 118-128, заява про зміну предмету позову, т.с. 2, а.с. 3-8, відзив на зустрічну позовну заяву/.

Крім того, як зазначалось вище, представником позивача в заяві від 27.11.2024 року повідомлено суд щодо наміру протягом 5-ти днів з дня ухвалення рішення суду подати заяву про ухвалення додаткового рішення по справі з приводу витрат пов`язаних з правничою допомогою.

Таким чином, враховуючи, що судом позов позовом ОСОБА_1 задоволено, тому заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення суду підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 270 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі № 404/3259/22 (номер провадження 2/404/796/22) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей, стягнення аліментів на утримання дітей та зустрічною позовноюзаявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,третя особа:Управління зпитань захиступрав дітейКропивницької міськоїради провизначення місцяпроживання малолітніхдітей,стягнення аліментівна утриманнядітей задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 накористь ОСОБА_1 11 000,00 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24.12.2024 року

Суддя

Кіровського районного суду

м. Кіровограда Віталіна МОХОНЬКО