Ухвала

від 23.12.2024 по справі 2-1169/11

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2-1169/11

Провадження № 6/643/602/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2024

23 грудня 2024 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

за участю секретаря Мовчан К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», боржник: ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами,

в с т а н о в и в:

Приватний виконавець Кудряшов Д.В. звернувся до суду з поданням, яким просить визначити частку майна боржник у майні, яким він володіє спільної іншими особами ОСОБА_1 у майні, яким він володіє спільної ОСОБА_2 , а саме, квартирою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна:37404).

Подання мотивоване тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. знаходиться виконавче провадження №71011681 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1169/11, виданого 16.11.2020 Московським районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та Жорнік АО. На користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС» заборгованості за кредитним договором в розмірі 8089,85 швейцарських франків. 17.02.2023 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа. 18.02.2023 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, однак н банківських рахунках боржника кошти, достатні для виконання рішення суду, відсутні. 18.02.2023 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. 31.05.2024 приватним виконавцем винесено постанову про заміну сторони у виконавчому проваджені. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, належить квартира АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна:37404, співвласником якої є ОСОБА_2 . Зазначена квартира не перебуває в іпотеці чи іншими обтяженнями, окрім арешту, накладеного в межах виконавчого провадження. Боржниками рішення суду не виконується тривалий час.

Приватний виконавець, боржник та інші заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином та своєчасно повідомленими про день, час та місце проведення судового розгляду, заяв про поважні причини своєї відсутності або про розгляд подання без їх участі до суду не надійшло.

Правом надання відзиву, пояснень боржник та заінтересовані особи не скористались.

Відповідно до ч.2ст. 443 ЦПК України, неявка сторін і заінтересованих осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Суд, вивчивши доводи подання, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає вимоги подання такими, що не підлягають задоволенню, виходячи із такого.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести та обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. знаходиться виконавче провадження №71011681 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1169/11, виданого 16.11.2020 Московським районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС» заборгованості за кредитним договором в розмірі 8089,85 швейцарських франків.

17.02.2023 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа.

18.02.2023 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, однак н банківських рахунках боржника кошти, достатні для виконання рішення суду, відсутні.

18.02.2023 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.

31.05.2024 приватним виконавцем винесено постанову про заміну сторони у виконавчому проваджені.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, належить квартира АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна:37404, співвласником якої є ОСОБА_2 . Зазначена квартира не перебуває в іпотеці чи іншими обтяженнями, окрім арешту, накладеного в межах виконавчого провадження.

Такі обставини підтверджено копіями заяви про відкриття виконавчого провадження від 02.02.2023, виконавчого листа № 2-1169/11, виданого 16.11.2020, постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2023, постанови про арешт коштів боржника від 18.02.2023, ухвали Московського районного суду м. Харкова від 27.02.2024 про заміну стягувача його правонаступником, постанови про заміну сторони виконавчого провадження від 31.05.2024, Інформації з Державного реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с.188-205).

Отже, судом встановлено, що на праві спільної сумісної власності, ОСОБА_5 належить квартира АДРЕСА_2 , а частка квартири за вищевказаною адресою, на даний час не визначена.

Між тим, матеріали справи та документи долучені до подання не містять інформації про наявність або відсутність іншого майна у боржника.

З матеріалів справи не вбачається, що приватним виконавцем встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке можна було б звернути стягнення у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

За змістом статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до частин 1, 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, а також про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Суд вважає, що державний виконавець не надав достатніх доказів того, що ним вжиті вичерпні заходи щодо розшуку майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, однак такого не виявилося.

Далі, із наданих копії матеріалів виконавчого провадження, вбачається, що приватним виконавцем направлялись вказані вище постанови боржнику, що вбачається із супровідних листів.

Системний аналіз положень пункту 5 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі Інструкція), частини п`ятої статті 26, частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить, що на виконавця покладено обов`язок не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження, а також надіслати копії постанов про відкриття виконавчого провадження його сторонам рекомендованим поштовим відправленням. Особливістю рекомендованих поштових відправлень є те, що у відправника такого поштового відправлення є можливість підтвердити не лише факт відправлення поштового повідомлення, але й відстежити його подальший рух, підтвердити факт вручення такого відправлення адресату, ідентифікувати особу-отримувача, а також дату та час вручення. Доводи скаржника про те, що на підтвердження відкриття виконавчого провадження копії постанов було направлено сторонам виконавчого провадження простою кореспонденцією, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки положеннями частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено інший порядок направлення копій постанов про відкриття виконавчого провадження та не передбачено процедури надання інформації про порушення виконавчого провадження стягувачу чи боржнику в телефонному режимі чи простим поштовим відправленням. Верховний Суд також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виконання рішення не є належним повідомленням стягувача про відкриття виконавчого провадження та про вчинені виконавцем у виконавчому провадженні дії. Виконання рішення суду в цьому випадку не звільняє виконавця від обов`язку надавати сторонам виконавчого провадження інформацію про вчинені у такому виконавчому проваджені дії відповідно до положень статті 28 Закону України "Про виконавче провадження". Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що Законом України "Про виконавче провадження" передбачено не обов`язок сторони виконавчого провадження, а її право використовувати автоматизовану систему виконавчого провадження для відстежування стану виконавчого провадження, що не звільняє судового виконавця від вчинення належних дій під час здійснення виконавчого провадження. Колегія суддів КГС ВС звертає увагу на фактичну неможливість у цьому випадку використання скаржником автоматизованої системи виконавчого провадження з огляду на таке. За пунктом 2 розділу VI Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Мін`юсту України від 05.08.2016 № 2432/5, сторони виконавчого провадження можуть отримати доступ до Автоматизованої системи виконавчих проваджень за допомогою ідентифікатора для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначається в довідці про реєстрацію виконавчого документа та постанові про відкриття виконавчого провадження, через офіційний вебсайт Міністерства юстиції України. Однак відсутність у сторони виконавчого провадження постанови про відкриття виконавчого провадження фактично позбавляє її доступу до такої системи та можливості формування узагальненої інформації про рішення (виконавчі дії), прийняті (вчинені) виконавцем, визначення дати їх прийняття (вчинення), а також можливості дистанційного доступу до документів виконавчого провадження. Не направлення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з відповідним ідентифікатором доступу порушує право сторони (стягувача) на доступ до інформації, наявної в автоматизованій системі виконавчих проваджень, яке передбачене частиною першою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження". Задовольняючи скаргу, Північний апеляційний господарський суд виходив з того, що скаржнику на момент звернення не було відомо про хід виконавчого провадження, винесені постанови, не встановлено осіб державних виконавців, які здійснювали виконання рішення третейського суду за відповідними наказами, а ухвала в частині визнання протиправною бездіяльності державного виконавця приймалася з урахуванням встановлених обставин справи та прохальної частини скарги позивача скаржника. Зважаючи на те, що в такому випадку скаржник не ставив питання про притягнення до відповідальності окремо ідентифікованих осіб, а лише просив підтвердити наявність протиправної поведінки у бездіяльності державного виконавця (як представника органу ДВС), визначення подальших наслідків такої протиправної бездіяльності обох судових виконавців повинно здійснюватися з урахуванням положень статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", статті 12 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". З огляду на зазначене, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, ухвалу апеляційного суду без змін. Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 15.10.2020 у справі № 873/26/20 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/92384871. Аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 14.09.2020 у справі № 904/1202/15.

Докази про направлення рекомендованим поштовим відправленням у наданих матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною другою ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» визначений перелік зобов`язань виконавця при здійснені заходів примусового виконання рішень.

Згідно з ч.1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Тому боржник має бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а й встановити факт отримання ним копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.

Отже, здійснення приватним виконавцем комплексу дій, які визначені Законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені Законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Вілтак, за таких встановлених обставин суд вважає, що приватним виконавцем не надані у повному обсязі належні і достатні докази, для вирішення питання про визначення частки майна боржника, а тому у суду на даний час відсутні правові підстави для задоволення подання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 76-81, 83, 258-261, 263-265, 443 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволені подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», боржник: ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Московський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя О.О. Сугачова