Ухвала

від 23.12.2024 по справі 643/15868/20

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/15868/20

Провадження № 1-кс/643/2431/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2024

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 1, 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 1, 4 ст. 358 КК України.

17.12.2024 прокурор Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_6 у вказаному кримінальному провадженні подав заяву про відвід судді ОСОБА_4 , який мотивував тим, що провадженні Московського районного суду м. Харкова, на розгляді судді ОСОБА_4 , перебуває обвинувальний акт, складений відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України. Під час досудового розслідування встановлено, що ФОП ОСОБА_5 будучи фізичною особою підприємцем, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та заволодіння бюджетними коштами з місцевого бюджету Харківської міської ради, шляхом обману, при виконанні договору про закупівлю товару, укладеного між ним та комунальним закладом охорони здоров?я «Харківський міський центр здоров?я» заволодів грошовими коштами на загальну суму 2 864 000,00 грн., що спричинило збитки державі у особливо великих розмірах. Крім того, на початку квітня 2020 року, точний час та місце в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 будучи фізичною особою підприємцем та одночасно постачальником за договором № 1 від 16.03.2020 року укладеним КЗОЗ «Харківський міський центр здоров?я», маючи умисел на заволодіння грошовими коштами, шляхом підроблення офіційних документів, діючи умисно, виготовив, скріпив власною печаткою ФОП та підписав зі свого боку наступні офіційні документи, а саме: видаткову накладну № 37 від 02.04.2020 року та договір відповідального зберігання № 0204/20-1 від 02.04.2020 року до змісту яких вніс завідомо неправдиві відомості, які не відповідають дійсності.

Так, згідно видаткової накладної № 37 від 02.04.2020 року ФОП ОСОБА_5 передав, а «Харківський міський центр здоров?я», в особі ОСОБА_7 , прийняв 8000 альбомів для фотографій на загальну суму 2 864 000,00 грн., а згідно договору відповідального зберігання № 0204/20-1 від 02.04.2020 року на 8000 альбомів для фотографій, ФОП ОСОБА_5 здійснює безоплатне зберігання альбомів за адресою м. Харків, вул. Жон Мироносиць, кім. 2,3,4, зі строком закінчення 31.12.2020 року.

У подальшому, 02.04.2020 року, точного часу не встановлено, ОСОБА_5 знаходячись за адресою м. Харків, проспект Московський 179, у приміщенні КЗО3 «Харківський міський центр здоров?я», діючи умисно, не маючи на меті здійснювати поставку товару та виконувати взяті на себе зобов?язання, достовірно знаючи, що відомості, зазначені у накладній № с37 та договорі відповідального зберігання № 0204/20-1, не відповідають дійсності та їх прийняття замовником утворює певні юридичні наслідки, передав їх посадовим особам КЗО3 «Харківський міський центр здоров?я» для підписання, а саме матеріально-відповідальній особі, уповноваженій головним лікарем КЗОЗ «Харківський міський центр здоров?я» на підставі довіреності на прийом товару - ОСОБА_7 , тим самим здійснив використання завідомо підроблених офіційних документів.

Водночас, 23.09.2020 суддею ОСОБА_4 винесено ухвалу, якою звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України у зв?язку із передачею на поруки трудового колективу.

Так, у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 досудовим розслідуванням встановлено, що остання, являючись матеріально-відповідальною особою та будучи уповноваженою головним лікарем КЗОЗ «Харківський міський центр здоров?я» на підставі довіреності на прийом товару, діючи умисно, без фактичної перевірки наявності ТМЦ у вигляді альбомів для фотографій, ігноруючи вимоги договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність в частині повідомлення головного лікаря про всі обставини, що загрожують ТМЦ, не маючи на меті отримання особистої користі, а діючи виключно з метою уникнення належного виконання своїх обов?язків, поставила свій підпис на видатковій накладній № 37 та таким чином юридично підтвердила прийом медичним закладом від ФОП ОСОБА_5 800 альбомів для фотографій.

Фактично, в ході проведення досудового розслідування, встановлено, що продукція за накладною № 37 від 02.04.2020, підписаною між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не поставлялась та не виготовлялась, а підписання вказаних документів слугувало способом приховання слідів вчинення іншого кримінального правопорушення, що не охоплювалось умислом ОСОБА_7 .

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи зв?язок між подіями кримінального провадження, за обвинуваченням ОСОБА_7 та кримінального провадження, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ставить під сумнів доцільність їх розгляду одним суддею.

Таким чином, при розгляді кримінального провадження № 42020221040000079 від 20.05.2020 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1, 4 ст. 358 КК України суддя ОСОБА_4 може виявляти упередженість. Оскільки в ході судового розгляду кримінального провадження № 42020221040000109 від 13.08.2020 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України вже були досліджені певні докази та заходи забезпечення, які наразі мають досліджуватись в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 .

Вважає, що відвід судді Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 від розгляду справи № 643/15868/20 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1, 4 ст. 358 КК України є вмотивованим, обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Таким чином, наявні підстави для відводу судді Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 , які передбачені п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.

У судовому засіданні прокурор підтримав заяву про відвід судді.

Сторона захисту заперечували проти задоволення відводу, вказавши, що суддя ОСОБА_4 не порушувала засад об`єктивності під час вирішення питання про закриття провадження відносно ОСОБА_7 , яка обвинувачувалась у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Крім того, до матеріалів справи стороною захисту долучена роздруківка з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року у справі № 643/14286/20, якою змінено ухвалу Московського районного суду від 23 вересня 2020 року.

Розглядаючи заяву про відвід судді ОСОБА_4 , суд виходить із такого.

Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.

З метою дотримання цієї гарантії, суддя наділений правом заявити самовідвід, який повинен бути вмотивованим (ст. 80 КПК).

Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід/самовідвід судді передбачений ст. 75, 76 КПК України.

Так, зокрема, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК).

Критерії, за якими можна визначити чи є суд, що розглядає справу, об`єктивним та неупередженим, розроблені усталеною судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ «Олександр Волков проти України», зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 Рішення).

Також, у справі «Білуха проти України» ЄСПЛ прийшов до висновку, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Проаналізувавши зазначені у заяві обставини з урахуванням вищенаведених критеріїв, суд має визначити чи є наведені факти такими, які можуть викликати сумнів щодо неупередженості судді.

Заявлений відвід фактично зводяться до того, що 23.09.2020 року суддя ОСОБА_4 винесла ухвалу, якою ОСОБА_7 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України у зв?язку із передачею на поруки трудового колективу, що є пов`язаною зі справою за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 1, 4 ст. 358 КК України.

При винесенні 23.09.2020 ухвали, якою ОСОБА_7 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України у зв?язку із передачею на поруки трудового колективу, суд не висловлював думку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину та не робив аналізу чи жодних припущень з цього приводу.

Під час постановлення вказаної ухвали суд дотримався гарантій для забезпечення презумпції невинуватості осіб.

Також, суд не здійснював оцінку та посилань на будь - які докази, які у подальшому можуть стати предметом оцінки у даному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 1, 4 ст. 358 КК України.

Крім того, відповідно до ухвали Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року Харківського апеляційного суду було змінено мотивувальну частину ухвали Московського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2020 року та встановлено, що обвинувачення ОСОБА_5 не було предметом судового розгляду в межах кримінального провадження щодо ОСОБА_7 і факт його можливої злочинної діяльності не встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.

З огляду на положення ст. 90, 94 КПК, жодні обставини, встановлені в ухвалі суду від 23.09.2020 року, не матимуть преюдиціального значення під час розгляду справи за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 1, 4 ст. 358 КК України і жоден доказ не матиме для суду наперед встановленої сили.

У даній справі суд має провести розгляд обвинувачень щодо ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 1 , 4 ст. 358 КК України спираючись виключно на докази, досліджені у цьому процесі.

У рішенні у справі «Навальний та Офіцеров проти Росії» (Navalnyy and Ofitserov v. Russia) від 23 лютого 2016 року Європейський суд з прав людини встановив, що умовою судового розгляду справ виділеного провадження є те, що фактам, встановленим у справі, у якій особа не брала участі, не притаманні властивості принципу res judicata (п. 105), тобто вони не мають преюдиційного значення для кримінальних проваджень, які здійснюються щодо інших співучасників.

Отже, сам факт того, що суддя ОСОБА_4 приймала участь в розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України не може свідчити про обґрунтованість побоювань щодо неупередженості судді в у даній справі.

Питання, подібні за своїм змістом до тих, які є предметом заявленого відводу у даній справі, неодноразово ставали предметом розгляду ЄСПЛ.

Так, у рішенні у справі Поппе проти Нідерландів ЄСПЛ проаналізував доводи заявника, який вказував про те, що стосовно нього не було проведено справедливого судового розгляду, оскільки у кримінальному провадженні проти нього два судді Регіонального суду не були неупередженими, так як раніше вони розглядали справи стосовно співучасників заявника та у судових рішеннях, що стосуються тих кого обвинувачували, викладали обставини щодо того, як заявник був причетний до розглядуваних цим судом кримінальних злочинів.

За результатами розгляду цих доводів заявника ЄСПЛ не встановив упередженості суддів. При цьому суд зазначив, що робота кримінальних судів, як правило, часто включає суддів, які головують у різних судових процесах, в яких обвинувачується чимало осіб. Тому робота кримінальних судів була б неможливою, якщо тільки цим фактом можна було б поставити під сумнів неупередженість судді.

На думку ЄСПЛ сам факт того, що суддя вже здійснював судовий розгляд в окремих кримінальних провадженнях не є достатнім, щоб викликати сумніви в неупередженості цього судді в подальшому.

До подібних висновків ЄСПЛ дійшов і у справі Шварценберг проти Німеччини.

Окрім того, у схожій ситуації, у справі Міміношвілі проти Росії ЄСПЛ також дійшов висновку, що суд першої інстанції був неупереджений. Проаналізувавши вирок у справі брата заявника ЄСПЛ підкреслив, що ім`я заявника ніколи не згадувалося в обвинувальному аспекті: внутрішньодержавний суд не згадував заявника як «злочинця» або співучасника. Суд у справі брата заявника не встановив, чи був винен заявник, і була відсутня кваліфікація вчинених ним дій. ЄСПЛ також врахував, що суддя, яка розглядала справу, була професійною суддею і в якості такої вона апріорі була більш підготовлена до того, щоб дистанціюватися від свого попереднього досвіду у справі М, ніж, наприклад, народний або присяжний засідатель.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, положення процесуального законодавства та практику ЄСПЛ, суд доходить висновку, що наведені підстави для відводу судді є такими, що не створюють обґрунтованих сумнів у неупередженості.

Такі доводи не є обґрунтованою підставою для відводу судді ОСОБА_4 , оскільки розгляд справи та ухвалення судом рішення є формою реалізації судової влади і не може розглядатися як обставина, що свідчить про упередженість суду.

Інших обставин, які б об`єктивно вказували на упередженість судді ОСОБА_4 , або унеможливлювали її участь у кримінальному провадженні не було зазначено в заяві.

З огляду на це, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви, внаслідок чого така заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 75, 76, 80, 81 КПК, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви про відвід судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений та проголошений 24 грудня 2024 року о 12.40

Суддя - ОСОБА_1