Ухвала

від 23.12.2024 по справі 700/1145/23

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/1145/23

Провадження № 2/700/53/24

У Х В А Л А

23 грудня 2024 року Лисянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Бесараб Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Мельніченко Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Лисянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Лисянського районного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позивач у судове засідання не з`явилася, просила про розгляд справи без її участі.

Представник позивача адвокат Вдовиченко В.О. у судове засідання не з`явилася. 23.12.2024 року направила до суду заяву про збільшення позовних вимог: застосувати наслідки недійсності нікчемного заповіту та скасувати держану реєстрацію заповіту, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що видане ОСОБА_2 , скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку. Також просить залучити до участі у справі №700/1145/23 у якості співвідповідача ОСОБА_2 та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Лисянську державну нотаріальну контору.

Представник відповідача Лисянської селищної ради в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Заяв про розгляд справи за відсутності їх представника, до суду не надходило.

Ознайомившись із заявою про збільшення розміру позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з п. 2 ч. 2ст. 49 ЦПК України- до закінчення підготовчого засідання позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

23.01.2024 ухвалою Лисянського районного суду у цивільній справі №700/1145/23 за позовом ОСОБА_1 до Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, яка розглядається у загальному провадженні, завершена підготовча стадія судового розгляду. Отже, представником позивача заяву про збільшення розміру позовних вимог подано в порушення вимог п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України після закінчення підготовчого засідання.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити і інші причини за якими належить відмовити в задоволенні заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви (постанова Верховного Суду від 09.07.2020 № 922/404/19).

Також збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 № 910/18389/20).

Обгрунтовуючи подану заяву, представник позивача помилково вважає, що в даному випадку має місце об`єднання кількох вимог пов`язаних між собою відповідно до ч.1 ст.188 ЦПК України, проте не звертає увагу, що таке поєднання вимог може мати місце у позовній заяві, що подається до суду, або об`єднання в одне провадження декількох справ до початку підготовчого засідання.

Посилання представника позивача на ту обставину, що про існування спірного заповіту позивач не знала на час звернення з позовом до суду, а тому вона бажає збільшити позовні вимоги не є підставою для поновлення пропущеного строку, який визначений у ст.49 ЦПК України, оскільки як зазначено вище, в даному випадку позивач фактично змінює предмет і підставу позову.

Відповідно до ч.3 ст.49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Верховний Суд у постанові від 09 липня 2020 року по справі №922/404/19 зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається. Верховний Суд вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог. Зокрема, такий правовий висновок надано Верховним Судом у постанові від 16.03.2018 в справі №916/1764/17.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №922/2575/19, у постанові Верховного суду від 22 липня 2021 року по справі №910/18389/20.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Отже, суд вважає за необхідне, відмовити у прийняті заяви про збільшення розміру позовних вимог, оскільки вона не збільшує розмір позовних вимог, а фактично змінює предмет і підставу позову, подана представником позивача після закриття підготовчого провадження у справі, що явно не відповідає п. 2 ч. 2ст. 49 ЦПК України.

Судовий збір, який був сплачений позивачем за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог слід повернути позивачу.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.49,189,198,258-261,353 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Вдовиченко Валентини Олександрівни про збільшення розміру позовних вимог - відмовити.

Повернути з державного бюджету України ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок), відповідно до квитанції ІD: 4271-3177-2990-9114 в національній валюті від 23.12.2024 року.

Повернення сплаченої суми судового збору необхідно здійснити в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Роз`яснити заявнику, що повернення судового збору проводиться фінансовим органом за особистою заявою про повернення судового збору із зазначенням реквізитів рахунку отримувача коштів, оригіналом платіжного доручення, що підтверджує сплату судового збору до бюджету.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Наталія БЕСАРАБ