Рішення

від 12.12.2024 по справі 707/1832/24

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/1832/24

2/707/876/24

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

12 грудня 2024 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Тептюка Є.П.

за участю секретаря Федоровій Л.С.

в режимі відеоконференції:

представник позивача Хільчук О.П.

представник відповідача Мальцев В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Акціонерного товариства « Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв Володимир Володимирович про визнання недійсним договору дарування, -

установив:

АТ «Райффайзен Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв Володимир Володимирович в якому просило суд:

визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0999 га, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 7124986000:04:001:0817, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1901160971249, укладений 22.01.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В., зареєстрований в реєстрі за №52. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71226741 від 22.01.2024, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв В.В., щодо нерухомого майна: земельної ділянки кадастровий номер: 7124986000:04:001:0817, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1901160971249.

В обгрунтування позову позивач вказав, що рішенням господарського суду Черкаської області від 27.11.2023 р., у справі за позовом АТ «Райффайзен Банк» з ТОВ «Дізарт Плюс» та ОСОБА_1 , стягнуто в солідарному порядку на користь позивача 7000000 грн заборгованості та 105548,04 грн. судового збору. Постановою приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 02.02.20204 року на виконання наказу господарською суду Черкаської області № 925/904/23 від 17.01.2024 р. було відкрито виконавче провадження ВП №174038623 про стягнення з ТОВ «Дізарт Плюс» та ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» 7105548,04 грн.

З метою недопущення виконання судового рішення і звернення стягнення на майно 22.01.2024 року між ОСОБА_1 та його донькою ОСОБА_2 було укладено договір дарування земельної ділянки кадастровий номер: 7124986000:04:001:0817, тому на думку позивача, даний договір є фраудаторним, направлений на недопущення виконання судового рішення, має бути визнаний недійсним.

У відзиві на позов відповідач, який діє через свого представника ОСОБА_3 заперечив щодо позову, вказавши що на день посвідчення договору спірна земельна ділянка не перебувала під жодними заборонами (арештом, заставою), тому у нотаріуса були відсутні підстави не повіряти договір. Вказаний договір є правомірним, жодного умислу у відповідача ухилитися від виконання рішення господарського суду не було, а тому, на думку представника відповідача, позивач не довів обставин, необхідних для визнання оспорюваного договору недійсним з підстав фраудаторності.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, суду пояснив, що ОСОБА_1 достовірно знаючи про стягнення з нього заборгованості в розмірі понад 7000000,00 грн. все своє майно, яке складалося із спірної земельної ділянки та гаража в м.Черкаси, подарував своїй доньці. На даний час, в рахунок боргу, ОСОБА_1 не сплачено взагалі ніяких коштів, іншого майна у відповідача не має. Відповідач ОСОБА_2 спірну земельну ділянку жодним чином не використовує. Всі ці обставини свідчать про фраудаторність спірного договору.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Мальцев В.П. проти позову повністю заперечив, з підстав викладених у відзиві. Зазначив, що позивач не довів належними доказами обставини, на які він посилається в обгрунтування позову.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Третя особа нотаріус Лосєв В.В. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Черкаської області від 27.11.2023 р., у справі за позовом АТ «Райффайзен Банк» з ТОВ «Дізарт Плюс» та ОСОБА_1 , стягнуто в солідарному порядку на користь позивача 7000000 грн заборгованості та 105548,04 грн. судового збору. Постановою приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 02.02.20204 року на виконання наказу господарською суду Черкаської області № 925/904/23 від 17.01.2024 р. було відкрито виконавче провадження ВП №174038623 про стягнення з ТОВ «Дізарт Плюс» та ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» 7105548,04 грн.

22.01.2024 року між ОСОБА_1 та його донькою ОСОБА_2 було укладено договір дарування земельної ділянки кадастровий номер: 7124986000:04:001:0817.

Як вбачається з договору дарування земельної ділянки від 22.01.2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 подарував, передавши безоплатно у власність своєї доньки ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер: 7124986000:04:001:0817 площею 0,0999 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.03.2024 р. ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер: 7124986000:04:001:0817 площею 0,0999 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71226741 від 22.01.2024, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв В.В., щодо нерухомого майна: земельної ділянки кадастровий номер: 7124986000:04:001:0817, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1901160971249.

Постановою приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 02.02.20204 року на виконання наказу господарською суду Черкаської області № 925/904/23 від 17.01.2024 р. було відкрито виконавче провадження ВП №174038623 про стягнення з ТОВ «Дізарт Плюс» та ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» 7105548,04 грн.

Згідно з Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.03.2024 р. ОСОБА_1 22.01.2024 року подарував все належне йому нерухоме майно (земельну ділянку, гараж) ОСОБА_2 і жодної нерухомості у власності немає.

Відповідно до повідомлення приватного виконавця Недоступа Д.М. на момент відкриття виконавчого провадження 02.02.2024 року у ОСОБА_1 відсутнє будь-яке нерухоме, рухоме майно, на банківських рахунках відсутні кошти. Наявне у боржника ОСОБА_1 нерухоме майно було ним подаровано 17.01.2024 року ОСОБА_2 .

Також суд вважає встановленим, так як це не заперечується представником відповідача, що станом на день розгляду справи ОСОБА_1 взагалі жодних коштів по заборгованості перед позивачем не сплатив.

Відповідно до ч. 1ст. 717 ЦК Україниза договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу(ч. 1ст. 215 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1-3,5,6ст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4ст. 263 ЦПК України).

Неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 року в справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 року в справі №910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей3,15,16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах.

В українському законодавстві такі правочини регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (частина четвертастатті 9Закону України від 2червня 2016року №1404-VIII «Про виконавче провадження»).

Велика Палата Верховного Суду, кваліфікуючи правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам, як фраудаторні правочини, зробила такий правовий висновок:

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із ч.ч. 2,3 ст. 13ЦК Українипри здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третястатті 13 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року в справі № 369/11268/16-ц).

У постанові від 06.10.2022 року в справі № 904/624/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема,але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; - контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); - щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Отже, встановивши, що ОСОБА_1 відчужено майно шляхом безоплатної його передачі в дар 22.01.2024 року, а рішенням господарського суду Черкаської області від 27.11.2023 р., у справі за позовом АТ «Райффайзен Банк» з ТОВ «Дізарт Плюс» та ОСОБА_1 , стягнуто в солідарному порядку на користь позивача 7000000 грн заборгованості та 105548,04 грн. судового збору, а 17.01.2024 року було видано наказ господарським судом Черкаської області № 925/904/23 про стягнення даної заборгованості, тобто таке відчуження майна здійснено після прийняття судового рішення за яким з відповідача на користь позивача стягнуто грошові кошти, враховуючи відсутність у ОСОБА_1 іншого майна за рахунок якого можливо погасити заборгованість перед позивачем, відсутність жодної проплати за боргом, відсутність даних, щодо того, що відповідач ОСОБА_2 якимось чином здійснює використання подарованої їй земельної ділянки, суд дійшов висновку, що оспорюваний правочин дарування вчинено боржником на шкоду кредитору з метою утруднення виконання судового рішення щодо стягнення грошових коштів з боржника на користь кредитора, у зв`язку з чим позов підлягає задоволення в частині вимог щодо визнання недійсним договору дарування земельної ділянки.

Твердження представника відповідача - адвоката Мальцева В.П., щодо того, що ОСОБА_1 подарував належне йому майно своїй доньці, так як перебуває за кордоном в зв`язку з початком військовий дій, суд до уваги не приймає, так як повномасштабне вторгнення розпочалося 24.02.2022 року, а договір дарування був укладений 22.01.2024 року, тобто майже через два роки після виїзду відповідача за кордон та через 16 днів після видачі наказу господарським судом Черкаської області № 925/904/23 про стягнення заборгованості з відповідача.

Що стосується вимог, в частині скасування рішення про державну реєстрацію, суд керується наступним.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з частиною першою статті 2 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом положень частини першої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти; державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Статтею 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

У частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній до 16 січня 2020 року, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора та звернення з позовом у цій справі, було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

За змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній з 16 січня 2020 року, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, яка діяла на час вчинення вказаної реєстраційної дії, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Вказані висновки суду повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, яка викладена в постанові від 09.10.2024 року у справі № 372/1990/18.

Оскільки оспорюваний правочин є недійсним, тому заявлені позовні вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень також є законними та обґрунтованими.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.3,13,203,215,526,717,10461049,1302 ЦК України, ст. ст.12,76-81,141,259,263-268,354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0999 га, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 7124986000:04:001:0817, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1901160971249, укладений 22.01.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В., зареєстрований в реєстрі за №52.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71226741 від 22.01.2024, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв В.В., щодо нерухомого майна: земельної ділянки кадастровий номер: 7124986000:04:001:0817, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1901160971249.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» судовий збір в розмірі 1514,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» судовий збір в розмірі 1514,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2024 року.

Головуючий суддя Євген Тептюк