Постанова

від 23.12.2024 по справі 161/13805/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/13805/24 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В. Провадження № 22-ц/802/1277/24 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,

секретар Власюк О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Луцької міської ради про визначення місця проживання дитини за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2024 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2024 позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом мотивуючи тим, що з 27.05.2001 до 15.01.2023 позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15 січня 2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний на підставі рішення Ківерцівського районного суду Волинської області у справі № 158/3885/23.

Після розірвання шлюбу, син залишився проживати з позивачем, однак відповідачка постійно висловлює невдоволення, влаштовує суперечки щодо місця проживання їх сина.

Вважає, що визначення місця проживання сина з ним, усуне суперечки з відповідачкою, надасть йому можливість самостійного вирішення питання щодо тимчасового виїзду дитини за межі України на строк, що не перевищує одного місяця з метою лікування, навчання, участі в змаганнях, конкурсах, а також інших соціальних питань як отримання допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину.

Просив суд визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2024 в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Покликається на неповне з`ясування судом обставин справи, залишення судом поза увагою тієї обстаивни, що між ним та відповідачкою відсутня згода щодо місця проживання сина.

Нормами ч.2 ст. 372 ЦПК України пердбачено, що неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду спарви, не перешкоджає розгляду справи.

В судове засідання учасники справи (їх представники) не з`явилися, однак суд вважає за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у даній справі є 23.12.2024, тобто, дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області у справі № 158/3885/23 від 15.01.2023 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний розірвано.

Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Син ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12,14-19).

Згідно з актом обстеження умов проживання від 24.05.2024 працівниками служби у справах дітей Луцької міської ради Волинської області встановлено, що умови проживання задовільні, санітарний стан відповідає нормі, зроблено сучасний ремонт, є необхідні меблі та побутова техніка, ОСОБА_4 займає окрему кімнату, у якій є два ліжка, корпусна стінка, стіл, комп`ютер. Дитина забезпечена одягом, продуктами харчування, засобами особистої гігієни. Для виховання та розвитку дитини створені належні умови. Стосунки у сім?ї дружні.

ОСОБА_1 станом на 15.05.2024, до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої та непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває (а.с.20).

Неповнолітній ОСОБА_3 у заяві від 01.07.2024 висловлює бажання проживати разом із батьком ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації про участь батьків у вихованні та утриманні дитини ОСОБА_5 , учня 10-м класу, що навчається у Луцькому ліцеї №21 імені Михайла Кравчука Луцької міської ради за підписом директора ліцею ОСОБА_6 , та класного керівника ОСОБА_7 встановлено, що дитина освітній заклад відвідує систематично, рівень умінь та навичок відповідає нормі. У колі однокласників почувається впевнено учень забезпечений необхідним для навчання, є активним, доброзичливим, товариським, дисциплінованим. Організацією навчання та виховання учня займається батько ОСОБА_1 .

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини другої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У статті 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з частиною першою статті 161 ЦК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 351/611/21 (провадження № 61-990св23) вказано, що "у разі спору місце проживання малолітньої дитини (фізичної особи у віці до чотирнадцяти років) визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, то закон не передбачає можливості вирішення такого спору органом опіки та піклування або судом, оскільки в цьому випадку слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями частини другої статті 29 ЦК України.

У справі, яка розглядається, встановлено, що неповнолітньому ОСОБА_8 на час звернення до суду його батька ОСОБА_1 з позовом, виповнилось 16 років. Отже, в силу вищенаведених норм чинного законодавства неповнолітній син сторін ОСОБА_3 може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків. Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині. Приймаючи до уваги викладене, враховуючи положення частини другої статті 29 ЦК України та частини третьої статті 160 СК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підстави для визначення судом місця проживання дитини, якій виповнилось 14 років, відсутні та у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення положень закону та обставин справи, правильності оскарженого рішення не спростовують, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 368, 375, 382, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів

ухвалив:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2024 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення постанови апеляційного суду.

Головуючий

Судді