Постанова

від 19.12.2024 по справі 935/846/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №935/846/23 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р.О.

Категорія 32 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.

з участю секретаря судового засідання Смоляра А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 935/846/23 за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» до ОСОБА_1 про стягнення неустойки, зобов`язання вчинити дії

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 липня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Василенка Р.О. в м Коростишеві,

в с т а н о в и в:

У травні 2024 року підприємство Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» звернулося до суду із названим позовом та просило зобов`язати ОСОБА_1 виконати п.2.3.1 договору № 253 від 01.01.2021 року - звільнити криті столи № 124, 92, 93 за адресою АДРЕСА_1 та оформити акт передачі з ПР «Кооперативний ринок»; стягнути з ОСОБА_1 на користь ПР «Кооперативний ринок» неустойку в сумі 38150грн. за договором № 253 від 01.01.2021.

В обгрунтування позову зазначено, що 01.01.2021 між ПР «Кооперативний ринок» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди № 253, за умовами якого ПР «Кооперативний ринок» передало в оренду ОСОБА_1 криті столи № 124,92,93, площею по 3м2 кожний, який відповідно до карти схеми ринку, яка розроблена згідно «Правил торгівлі на ринку», є торговим місцем № 124,92,93 за адресою м. Коростишів, вул. Шевченка,40, термін оренди із 01.01.2021 по 31.12.2021.

Оскільки ОСОБА_1 більше 3 місяців не вносила орендну плату згідно п. 3.1. договору оренди, тому ПР «Кооперативний ринок» направив їй лист № 44 від 01.04.2021, в якому повідомив про відмову від договору № 253 від 01.01.2021 в односторонньому порядку, відповідно до ст. 782 ЦК України, який отримано ОСОБА_1 згідно поштового повідомлення 20.04.2021. А тому позивач вважав, що датою припинення договору № 253 є 20 квітня 2021 року, що відповідає приписам ст. 782 ЦК України.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 використовує криті столи в своїй господарській діяльності та отримує доходи, а ПР «Кооперативний ринок» після припинення договору оренди несе витрати по його утриманню, тому просить зобов`язати орендаря в примусовому порядку звільнити криті столи відповідно до п. 2.3.1 договору.

Позивачем зазначено, що після припинення договору Орендар сплатила борг по орендній платі за період з січня по 20 квітня 2021 року (січень-березень: 1050,00 *3 = 3150,00грн. за 20 днів квітня : 20*35,00грн.=700грн.). Разом сплачено 3850,00грн.

Орендодавець з 21.04.2021 року по 01.02.2022року відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України нараховує неустойку у подвійному розмірі за час прострочення користування критими столами № 124, 92,93, яка станом на 01.02.2023року становить 44800грн.

Орендар частково сплатила неустойку в сумі 6650грн. Заборгованість по неустойці складає станом на 01.02.2023 року 38150грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 липня 2024 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 виконати п.2.3.1 договору № 253 від 01.01.2021 року - звільнити криті столи № 124, 92, 93 за адресою АДРЕСА_1 та оформити акт передачі з ПР «Кооперативний ринок»; стягнути з ОСОБА_1 на користь ПР «Кооперативний ринок» неустойку в сумі 38150грн. за договором № 253 від 01.01.2021.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позивачем вимог повністю.

Зазначає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивач, начебто, направив повідомлення №44 від 01.04.2021 про відмову від договору оренди у зв`язку із невнесенням орендної плати, а вона (відповідач) начебто його отримала.

Проте, дані обставини не відповідають дійсності та спростовуються долученими до апеляційної скарги доказами, а саме: талоном №253 на оренду торгового місця згідно вона орендувала місце з 01.01.2021 по 31.12.2021; квитанціями до прибуткових касових ордерів про внесення місячної орендної плати в розмірі 1050грн. з січня 2021 року по грудень 2021 року включно; фіскальними чеками про внесення місячної орендної плати в розмірі 1050 грн. з січня 2021 року по грудень 2021 року включно; листом позивача №18 від 19.01.2022, яким запропоновано їй укласти договір оренди на 2022 рік у зв`язку із закінченням дії договору оренди 31.12.2021.

Стосовно акту приймання-передачі вказує, що пунктом 2.3.1. договору передбачено, що торговельний майданчик звільняється шляхом вивезення майна за межі території ПР «Кооперативний ринок».

Водночас наголошує, що жодної території у позивача немає, територію ринку по АДРЕСА_1 позивач використовує незаконно, оскільки постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 у справі №906/1060/18 позивача зобов`язано звільнити територію та заборонено здійснювати на ній господарську діяльність.

Зазначає, що єдиним господарюючим суб`єктом, що уповноважений надавати населенню ринкові послуги на такій території є Комунальне підприємство «Міський ринок» Коростишівської міської ради.

Крім того наголошує, що вона зверталась до адміністрації ринку з проханням підписати акт прийому-передачі однак їй відмовили, вказавши, що укладений із позивачем договір є незаконним з огляду на зазначену вище постанову суду.

Крім того зазначає, що вона припинила свою господарську діяльність ще у березні 2015 року, у зв`язку із чим КП «Міський ринок» відмовилось підписувати із нею договір на 2022рік.

У відзиві на апеляційну скаргу підприємство Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами доведено, що повідомлення № 44 направлено відповідачу 01 квітня 2021 та вручене 20 квітня 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 1250103135699. В порушення пункту 3.1 Договору оренд № 253, відповідач не сплачувала орендну плату протягом трьох місяців підряд: з січня по березень 2021 року включно, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1147 із якої вбачається, що лише 06.04.2021 відповідач внесла орендну плату за січень-лютий 2021, тобто вже після направлення їй 01.04.2021 повідомлення № 44 про відмову від договору оренди №253. Разом з тим, договір оренди № 253 був припинений на підставі ч.2 ст. 782 ЦК України та п.8.1 договору, тобто з моменту отримання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору 20.04.2021.

В порушення вимог ч.1 ст. 785 ЦК України та п.2.3.1 договору № 253 відповідач не повернула позивачу об`єкти оренди - криті столи № 124, 92, 93 за актом прийому-передачі.

Враховуючи, що відповідач не виконує свого обов`язку щодо повернення об`єктів оренди, на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України, останній нараховано неустойку у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення з 21.04.2021 по 01.02.2023.

Вказує, що відповідач, намагаючись уникнути відповідальності, після припинення дії договору № 253 (20.04.2021) продовжувала сплачувати кошти в розмірі одинарної ставки орендної плати, а касир ринку, не знаючи про припинення дії договору № 253 та нарахування боржнику неустойки, помилково оформляла прибуткові касові ордери як орендну плату. Оскільки договір № 253 припинив свою дію 20.04.2021, то з 21.04.2021 відповідачу нараховувалась неустойка у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення, яка станом на 01.02.2023 р. становила 44800 грн.

Щодо твердження відповідача про нібито продовження договору оренди № 253 з посиланням на лист-повідомлення № 18 від 19.01.2022 р. зазначає, що при його написанні була допущена технічна помилка щодо дати припинення договору оренди № 253, а саме помилково вказано, що договір припинився 31.12.2021. Вказує, що на відміну від повідомлення № 44 від 01.04.2021 про відмову від договору оренди, повідомлення № 18 не має жодних юридичних наслідків і по суті своїй є лише нагадуванням відповідачу про необхідність повернення об`єктів оренди та про настання відповідальності, передбаченої ст. 785 ЦК України.

В апеляційномусуді ОСОБА_1 та їїпредставник адвокатСлівінський А.О. доводи апеляційноїскарги підтримали,просили їїзадовольнити,надали поясненняаналогічні викладеномув апеляційнійскарзі.Адвокат СлівінськийА.О.наголошував на відсутностіу позивачаправа вимогивідповідно до рішень судів про зобов`язання позивача звільнити територію та забороною здійснювати ним на цій території господарську діяльність.

Представник позивача керівник Підприємства «Кооперативний ринок»Невисевич О.М. наголошував на наявності права позивача здійснювати господарську діяльність на території, де знаходиться торгівельне місце відповідача, та на безпідставному використанні, поза межами договору, наданими у користування відповідача для ведення підприємницької діяльності критих столів, належних позивачу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою, 01.01.2021 року укладено договір оренди № 253.

Згідно пп.1.1 п.1 вказаного Договору Орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування криті столи площею по 3м2 кожний № 124, 92, 93, який відповідно до карти схеми ринку, яка розроблена згідно «Правил торгівлі на ринку», являється торговим місцем № 124,92,93 за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно акту приймання передачі об`єкта оренди складеного як додаток до договору оренди № 253 від 01.01.2021 року позивач передав відповідачу у тимчасове користування криті столи № 124, 92, 93 загальною площею 9м2, що є предметом договору оренди та розташовані на ринку з продажу продовольчих та непродовольчих товарів за адресою АДРЕСА_1 .

Пунктом 2.3.1 Договору визначено, що об`єкт оренди повертається Орендарем відповідно до вимог ст. 785 ЦК України за актом прийому-здачі майна ПР «Кооперативному ринку», торгівельний майданчик звільняється від майна Орендаря, шляхом вивезення майна Орендаря за межі території ПР «Кооперативного ринку» та складанням акту прийому-здачі звільненого майданчика.

Орендна плата, згідно п.3.1 договору оренди складає 1050грн. 00 коп. на місяць та вноситься в касу ринку наперед до 10 числа. Відповідно п. 4.3 Договору орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату.

Відповідач станом на 01.04.2021 допустила заборгованість з орендної плати в сумі 3150 грн, тобто не сплачувала орендну плату більше трьох місяців.

У відповідності до п.8.1 Договору оренди, останній може бути розірваний Орендодавцем достроково в односторонньому порядку у випадку непогашення орендарем простроченої орендної плати протягом 3-х місяців підряд.

Із листа-повідомлення Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» від 01.04.2021 № 44 на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що нею не виконуються умови договору, а тому станом на 01.04.2021 за ОСОБА_1 рахується заборгованість по орендній платі в сумі 3150 грн. Несплата орендної плати складає більш як 3 місяці. Зазначено, що ПР «Кооперативний ринок», відповідно до ст. 782 ЦК України в односторонньому порядку відмовляється від договору №253 від 01.01.2021 і вимагає повернення критих столів № 92,93, 124 орендодавцю згідно акта прийому передачі та роз`яснено положення ч. 1 ст. 785 ЦК України (а.с. 5).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав, що Орендодавець з 21.04.2021 року по 01.02.2022року відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України нараховує неустойку у подвійному розмірі за час прострочення користування критими столами № 124, 92,93, яка станом на 01.02.2023року становить 44800грн. Орендар частково сплатила неустойку в сумі 6650грн. Заборгованість по неустойці складає станом на 01.02.2023 року 38150грн., яку необхідно стягнути з відповідача. Посилаючись на те, що вказане підтверджується наданим розрахунком суми неустойки, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відносини найму (оренди) врегульовані главою 58 ЦК України.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Згідно із статтею 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Зазначеною нормою визначено обов`язок наймача щодо повернення речі у разі припинення договору найму, а також передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Звертаючись із позовом, Підприємство Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» просило стягнути неустойку за неправомірне користування орендованим майном за період із 20.04.2021 по 01.02.2022, яка станом на 01.02.2023 становить 44800 грн та зобов`язати звільнити предмет оренди.

У справі, що переглядається встановлено, що01.01.2021 між Підприємством Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» в особі директора Невисевича М.В. та ОСОБА_1 укладено договір оренди № 253, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування криті столи площею по 3 м.кв №124, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , які відповідно до карти схеми ринку, яка розроблена згідно «Правил торгівлі на ринку», є торговим місцем № 124,92,93 за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 8).

З огляду на заявлений період нарахування неустойки, апеляційний суд вважає, що в предмет доказування в цій справі входить наявність у Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" речових прав на об`єкт оренди у вказаний період.

Судом встановлено, що господарськими судами розглядалася справа №906/1060/18 за позовом Коростишівської міської ради до Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок та Коростишівської районної спілки споживчих товариств, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунального підприємства "Міський ринок" Коростишівської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та заборону здійснювати незаконну діяльність ринку на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Із вказаного рішення суду вбачається, що рішенням 66 сесії 7 скликання Коростишівської міської ради від 18.12.2018 №602 прийнято на баланс Коростишівської міської ради об`єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальто-бетонним покриттям загальною площею 10 200 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з ринковою вартістю 214 672 грн.

Рішенням 73 сесії 7 скликання Коростишівської міської ради №721, від 23.04.2019, об`єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальто-бетонним покриттям загальною площею 10 200 кв. м., вартістю 214 672 грн, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , передано в оперативне управління КП "Міський ринок" (а.с. 146, т. 1).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.06.2020 у справі №906/1060/18 в позові відмовлено повністю.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 у справі №906/1060/18, яка набрала законної сили, вказане рішення суду скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено частково, а саме зобов`язано відповідачів звільнити земельну ділянку, на якій знаходиться асфальтобетонне покриття, площею 10 200 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що використовується відповідачами для організації ведення торговельної діяльності за відсутності належним чином оформлених документів на землю. В іншій частині позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи спірні правовідносини у вказаній постанові встановив, зокрема, «що спірна земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 є комунальною власністю і відповідно дост. 12 ЗК Україниперебуває у розпорядженні Коростишівської міської ради.

Також, встановленим є право власності відповідачів на цілісний майновий комплекс за адресою АДРЕСА_1 (справа №906/609/15). Отже, у Коростишівської райспоживспілки, як власника майнового комплексу кооперативного ринку, починаючи з 29.12.2003 виникло гарантоване державою право одержати земельну ділянку необхідну для розміщення цілісного майнового комплексу та для його обслуговування у користування на праві оренди без проведення земельних торгів (ч. 2 ст.124та ч. 2 ст.134 ЗК України 2001).

Разом з тим, матеріали справи не містять розробленого та затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в т.ч. під цілісним майновим комплексом…

В даному випадку має місце користування відповідачами земельною ділянкою без належним чином оформлених документів на спірну земельну ділянку».

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання звільнити земельну ділянку у справі №906/1060/18 суд виходив з того, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю, а матеріали справи не містять розробленого та затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачам, чим останні порушують право позивача.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, враховуючи обставини, котрі встановлені судовим рішенням у справі №906/1060/18, починаючи з 18.12.2018 (прийняття на баланс міської ради земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 із асфальто-бетонним покриттям) така земельна ділянка перебуває в комунальній власності, а пізніше передана в оперативне управління КП "Міський ринок".

Тому, позивач з 18.12.2018 не мав будь-яких речових прав на вказану земельну ділянку, в тому числі користування та розпоряджання, а відповідно не мав права вимагати звільнення її частини та нараховувати неустойку у розмірі подвійної плати.

Апеляційний суд ще раз зазначає, що згідно пп.1.1 п.1 Договору оренди від 01.01.2021 №253 криті столи площею по 3м2 кожний № 124, 92, 93, які передані в оренду, відповідно до карти схеми ринку, яка розроблена згідно «Правил торгівлі на ринку», є торговим місцем № 124,92,93 за адресою АДРЕСА_1 .

Встановлено, що криті столи по своїй формі є конструкціями типу контейнера (вагончика, кіоска), встановленого на земельній ділянці.

Отже, судом апеляційної інстанції звертається увага на те, що торгові місця (майданчики), які свого часу були предметом оренди за договором оренди від 01.01.2021 № 253, та земельна ділянка з асфальто-бетонним покриттям, є нерозривно пов`язані між собою, оскільки фізично об`єкт оренди розміщений на земельній ділянці з об`єктом благоустрою (асфальто-бетонним покриттям).

Таким чином, за відсутності в позивача будь-яких прав на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розміщені торгові місця, позовні вимоги про нарахування неустойки є необґрунтованими.

В силу приписів частини 1 статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

При цьому колегія суддів враховує, зокрема, правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №906/452/22, що згідно з принципом приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet" ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при розгляді спорів щодо стягнення неустойки на підставі частини 2статті 785 Цивільного кодексу Україниє необхідним установлення судами факту утримання орендованого майна у володінні орендаря, факту перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди, факту відсутності або наявності умислу у орендаря на ухилення від повернення об`єкта оренди.

Однак, позивачем не подано доказів на підтвердження утримання орендованого майна у володінні орендаря, факту перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди, факту відсутності або наявності умислу у орендаря на ухилення від повернення об`єкта оренди.

Окремо необхідно зауважити, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №18870 від 06.04.2023 щодо відповідача, основним видом діяльності ОСОБА_1 була роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (а.с. 16).

Відповідно до п.16 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України №57/188/84/105 від 26.02.2002 (зі змінами), на торговельному місці продавця (фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності) установлюється табличка із зазначенням його прізвища, імені та по батькові, номера свідоцтва про державну реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та назви органу, що здійснив цю реєстрацію, прізвища, імені, по батькові його продавця, а також розміщується копіяпатенту за фіксованим розміром податку чи копія свідоцтва про сплату єдиного податку та копія ліцензії у разі здійсненнягосподарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Таким чином, обов`язковою умовою здійснення суб`єктом підприємницької діяльності торговельної діяльності на ринку є факт його державної реєстрації як суб`єкта підприємництва.

Разом з тим, враховуючи, що відповідач 03.03.2015 припинила свою підприємницьку діяльність, вона позбавлений права здійснювати торгівлю на ринку і, у свою чергу, використовувати криті столи (металеві конструкції) для зберігання власного товару, що знаходиться на торгових місцях №124,92,93 за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, з врахуванням факту припинення відповідачем підприємницької діяльності ще 03.03.2015,згідно правил торгівлі на ринку, ОСОБА_1 не може здійснювати торгівлю на ринку, а тому відсутні підстави, що вона використовує криті столи, що є торговими місцями на кооперативному ринку.

Аналогічні висновки містяться у постанові Північно -Західного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2024 рокуу справі № 906/1628/23, яка набрала законної сили згідно ухвали Верховного Суду від 09.09.2024.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено із неправильним застосуванням норм цивільного матеріального законодавства та порушенням норм цивільного процесуального законодавства, а тому підлягає скасуванню, згідно приписів ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 , 390, 391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.12.2024.

Головуючий Судді