Постанова

від 12.12.2024 по справі 709/1298/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1878/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №709/1298/24 Категорія: 310000000 Шарая Л. О. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року Черкаський апеляційнийсуд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В.,

за участю секретаря Винник І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Чорнобаївський відділ ДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, -

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначала,що сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.11.2015 шлюб, укладений між сторонами, розірвано та стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 30% на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви - 12.08.2015 до досягнення дитиною повноліття.

Після розірвання шлюбу неповнолітній ОСОБА_4 залишився проживати разом з матір`ю та перебуває на її повному утриманні.

Виконавчий лист був пред`явлений для примусового виконання рішення суду. Головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області 13.05.2016 відкрито виконавче провадження № 51098903.

Упродовж тривалого часу відповідач будь-якої матеріальної допомоги на утримання сина ОСОБА_3 не надає і аліменти не сплачує.

Внаслідок невиконання відповідачем рішення суду про стягнення аліментів за ним утворилася заборгованість зі сплати аліментів за період із березня 2023 року по травень 2024 року, станом на 01.06.2024 борг - 117639,00 грн.

Позивачка, посилаючись на норми СК України провела розрахунок неустойки (пені) за несвоєчасну сплату відповідачем аліментів на утримання сина, сума якої за період з березня 2023 року по травень 2024 року становить 106 037,72 грн.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просила суд стягнути із відповідача на свою користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату відповідачем аліментів за період із березня 2023 року по травень 2024 року в сумі 106 037,72 грн.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 жовтня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період часу з 01 березня 2023 року по 31 травня 2024 року в сумі 47238,40 грн.

У решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_5 , дитина проживає із позивачкою. Рішення суду про стягнення із відповідача на користь позивачки аліментів на утримання сина не скасовано, не змінено. Доказів про звільнення відповідача від сплати аліментів до суду не надано.

Розмір заборгованості зі сплати аліментів відповідачем за період із 01.03.2023 по 30.04.2024 складає 47238,40 грн., розмір пені за період із 01.03.2023 по 31.05.2024 складає 105 860,11 грн.

Однак, оскільки загальна сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів значно перевищує обмеження, встановлені статтею 196 СК України, то до стягнення підлягає сума, що не перевищує 47 238,40 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, неповно досліджено обставини справи, не надано належну юридичну оцінку доказам у справі, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що до початку війни відповідач періодично сплачував аліменти, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Однак, у зв`язку із введеним воєнним станом в Україні відповідач втратив роботу та постійний заробіток, що унеможливило сплату аліментів.

Вина відповідача у прострочені сплати аліментів відсутня, оскільки відповідач не мав можливості сплачувати аліменти, будучи безробітним, у зв`язку із введеним в Україні воєнним станом, а заборгованість по сплаті аліментів виникла з незалежних від нього причин, що свідчить про відсутність в нього умислу на ухилення від сплати заборгованості зі сплати аліментів, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат БнроваО.В. не погодилась з її доводами. Вважає рішення районного суду законним та обгрунтованим. Просить залишити його без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

Згідно з рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.11.2015 у справі № 712/9323/15 шлюб, укладений між сторонами, розірвано та стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 30% на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви 12.08.2015 до досягнення дитиною повноліття (а.с.11-12).

Соснівським районним судом м. Черкаси у справі № 712/9323/15 виданий виконавчий лист від 16.11.2015 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини (а.с. 13).

Головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області 13.05.2016 прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № 51098903 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 30% на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви 12.08.2015 до досягнення дитиною повноліття (а.с. 15).

Згідно з розрахунком заборгованості по аліментах відповідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», складеного державним виконавцем Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ), на виконанні відділу перебуває виконавче провадження про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини; заборгованість із сплати аліментів станом на 01.03.2023 становить 66 771 грн.; заборгованість станом на 01.06.2024 становить 117 639 грн. (а.с. 16). У цій довідці наведений помісячний розмір нарахування суми аліментів, що підлягають сплаті відповідачем за період із березня 2023 року по травень 2024 року.

Сума нарахованих та не сплачених відповідачем аліментів на користь позивачки за період із березня 2023 року по квітень 2024 року становить 47 238 грн. 40 коп. (а.с. 16).

Відповідач доказів для спростування розміру заборгованості суду не надав.

Згідно із записами трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 11-13), він 02.12.2022 був звільнений із посади юриста КП «Муніципальна варта» Гостомельської селищної ради за угодою сторін (наказ № 28-К від 02.12.2022).

Відповідно до постанови Ірпінського міського відділу ДВС ЦМУМЮ (м. Київ) від 15.06.2021 у виконавчому провадженні № 51098903 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, накладений арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , підставою до винесення такої постанови слугувало наявність заборгованості зі сплати аліментів у сумі 76 066 грн. 00 коп.

В матеріалах справи також містяться копії фіскальних чеків за період із 31.05.2019 по 04.01.2023 (а.с. 50-59), згідно яких відповідач періодично перераховував на ім`я позивачки аліменти.

Також до матеріалів справи долучені наступні судові рішення та витяг з ЄРДР, а саме:

- рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 28.01.2022 у справі № 712/9027/21 (а.с. 60-68), котрим у позовних вимогах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, відібрання дитини та зобов`язання повернення дитини з-за кордону відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути неповнолітнього ОСОБА_5 до місця постійного проживання в Україні: АДРЕСА_1 ., в іншій частині позовних вимог відмовлено;

- додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 07.02.2022 у справі № 712/9027/21 (а.с.69), яким доповнено рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 28.01.2022 у справі № 712/9027/21, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн.;

- постанова ВС від 17.05.2023 у справі № 712/9027/21 (а.с. 70 79), відповідно до якої касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, постанова Черкаського апеляційного суду від 24.11.2022 скасована, справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;

- постанова Черкаського апеляційного суду від 15.08.2023 (а.с. 80 85), відповідно до якої апеляційна скарга ОСОБА_2 залишена без задоволення, рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 28.01.2022 без змін;

- рішення Чорнобаївського районного суду від 31.01.2022 у справі № 712/9829/21 (а.с. 86-90), котрим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька відмовлено;

- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12022250310001750, правова кваліфікація ч. 1 ст. 382 КК України, згідно якого до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області надійшли матеріали Соснівського ВДВС у м. Черкаси відносно ухилення ОСОБА_2 від виконання немайнового зобов`язання, а саме: повернення неповнолітнього ОСОБА_5 до місця постійного мешкання в Україні: АДРЕСА_1 (а.с. 91);

- ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.04.2024 у справі № 712/4374/24 про задоволення скарги ОСОБА_1 та скасування постанови старшого слідчого СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області від 30.12.2023 про закриття кримінального провадження № 12022250310001750 від 13.08.2022 (а.с. 92-94).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказані судові рішення не містять інформації щодо предмета доказування, і не спростовують обов`язку відповідача ОСОБА_1 сплачувати аліменти на утримання дитини, виконувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.11.2015 у справі № 712/9323/15 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини другої статті 141СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із частиною четвертою статті 155СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 51Конституції України та статті 180СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Частинами першою та другою статті 196СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670 сво 19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 листопада 2015 року у справі № 712/9323/15 має сплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 12 серпня 2015 року.

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не зазначив, якими саме доказами підтверджується факт того, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась не з його вини, не надано доказів які б доводили факт вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання зі сплати аліментів.

Крім того, ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі не заперечував існування у нього заборгованості зі сплати аліментів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, оскільки він у добровільному порядку не вжив заходи щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі, ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він мав об`єктивні перешкод для своєчасної сплати аліментів.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Суд першої інстанції, встановивши, що розмір неустойки (пені) за період з березня 2023 року по травень 2024 року значно перевищує сукупний розмір заборгованості за аліментами, врахувавши загальні засади справедливості та розумності регулювання сімейних відносин, вірно застосував положення частини першої статті 196СК України та дійшов правильного висновку про зменшення розміру пені з 105860,11 грн. до 47238,40 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість становить 50 868 грн., а не 106037,72 грн., як просить сторона позивача, не заслуговують на увагу, з огляду на те, що судом першої інстанції стягнуто з відповідача неустойку (пеню) у граничному розмірі визначеному законом, а саме у розмірі 100 відсотків заборгованості, що відповідає положенням частини першої статті 196 СК України.

Посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що у зв`язку з введенням воєнного стану він став безробітнім, а тому заборгованість по аліментах виникла не з його вини, не є підставою для незастосування положень статті 196 СК України, так як заборгованість по аліментам виникла до оголошення на території України правового режиму воєнного стану.

Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд , -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївськогорайонного судуЧеркаської областівід 03жовтня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 грудня 2024 року.

Судді: