Ухвала

від 24.12.2024 по справі 442/628/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 442/628/23

провадження № 61-16827ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулька Б. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 травня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ренесанс-Д», виконавчий комітет Дрогобицької міської ради, ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 травня

2023 року у задоволення позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року (повний текст складено 01 листопада 2024 року) апеляційну скаргу ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , залишено без задоволення. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 травня 2023 рокузалишено без змін.

11 грудня 2024 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку

ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої

та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

1. Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду з пропуском строку

на касаційне оскарження судових рішень.

У касаційній скарзі заявником порушено клопотання про поновлення строку

на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено

з поважних причин, оскільки повний текст постанови суду апеляційної інстанції

у порядку статті 272 ЦПК України не надсилалась на адресу заявника.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку

на касаційне оскарження.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

У пункті 5 частини першої статті 183 ЦПК України зазначено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити підстави заяви (клопотання, заперечення).

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

Вищезазначені доводи заявника щодо поважності причин пропуску строку

на касаційне оскарження не можна визнати поважними, так як ОСОБА_1

подавала апеляційну скаргу і зобов`язана слідкувати за рухом справи, обов`язок подати касаційну скаргу у передбачений статтею 390 ЦПК України строк покладено саме на учасника справи. При цьому постанова суду апеляційної інстанції у Єдиному державному реєстрі судових рішень була оприлюднена 07 листопада 2024 року.

У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

2. Такожподана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції

до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки

у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Разом з тим, до касаційної скарги ОСОБА_1 додано клопотання про звільнення

від сплати судового збору, посилаючись на скрутне матеріальне становище. Зазначаючи, що вона з своїми трьома малолітніми дітьми перебуває у Швейцарії

у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану.

Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних

до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення

його розміру або звільнення від його сплати особи є врахування судом її майнового стану.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, Верховний Суд урахував, що зазначені ОСОБА_1 обставини не є безумовними підставами для звільнення від сплати судового збору, оскільки заявником не надано суду касаційної інстанції доказів на підтвердження реального майнового стану(наявність усього рухомого і нерухомого майна, рахунків у банківських установах, тощо), який перешкоджає заявникові виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором.

Всупереч вказаному, заявником не надано жодних доказів та не наведено достатніх доводів, які б давали підстави для звільнення від сплати судового збору, відповідно

до положень статті 136 ЦПК України, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

Таким чином, клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору

не підлягає задоволенню.

Відмова у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору

за подання касаційної скарги не може вважатися обмеженням доступу до суду

у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку з наведеним, заявникові за подання касаційної скарги до Верховного Суду необхідно сплатити судовий збір.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір»

судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму

для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року,

в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 684 грн.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру (усунення перешкод

у користуванні майном), яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до судукасаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми, таким чином (1 073 грн 60 коп.*200% =2 147 грн 20 коп.).

Отже, ураховуючи характер спору заявникові необхідно сплатити судовий збір

за подання касаційної скарги у розмірі 2 147 грн 20 коп.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у Печерському районі,

код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007,

ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.

На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати докази про сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення

від його сплати відповідно до закону.

3. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389цього Кодексу підстави (підстав).

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті

389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду,

в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2частини другої статті

389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових

рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити

вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Так, у касаційній скарзі заявник зазначає підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, проте не зазначає конкретні постанови Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваних судових рішеннях.

Також у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини

другої статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження та зазначає,

що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права

у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що посилання на пункт 3 частини

другої статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, не може бути прийняте судом, оскільки воно є загальним та не відповідає вимогам, викладеним

у ЦПК України.

Зокрема, заявник не вказує, щодо питання застосування якої саме норми права

та у яких саме подібних правовідносинах, на її думку, відсутній висновок Верховного Суду.

За таких обставин, ОСОБА_1 необхідно надіслати до суду касаційної інстанції уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням обов`язкових підстав для такого оскарження з урахуванням вищенаведеного та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу,

а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку

на касаційне оскарження рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 травня 2023 року та постанови Львівського апеляційного суду

від 22 жовтня 2024 року неповажними.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 травня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 для усунення недоліків касаційної скарги строк тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Б. І. Гулько