Рішення

від 24.12.2024 по справі 932/1005/24

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа№932/1005/24

Провадження №2/932/577/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2024 року м.Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого-судді Цитульського В.І., за участю секретаря судового засідання Дубовик К.В., представника відповідача Костюченка О.Т., розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень, скасування державної реєстрації права власності,

В С Т А Н О В И В :

07.02.2024 ОСОБА_1 звернулася із позовом в якому просить:

- визнати незаконним рішення Дніпровської міської ради від 20.09.2017 №83/24 «Про визначення об`єктом права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 »;

- визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 19.02.2020 №31/54 «Про врегулювання питань, пов`язаних з подальшим використанням об`єкта нерухомого майна»;

- скасувати державну реєстрацію права власності на незавершений будівництвом багатоповерховий житловий будинок по АДРЕСА_1 за Дніпровською міською радою індексний номер 37188102 від 21.09.2017.

Ухвалою судді від 09.02.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою судді 29.08.2024 справу прийнято до розгляду головуючим суддею Цитульським В.І.

Ухвалою від 30.09.2024 закрито підготовче провадження.

Узагальнені доводи позивача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалася на те, що у 2023 році успадкувала незавершений будівництвом багатоповерховий житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 12381,50 кв.м. Їй стало відомо що вказану адресу скасовано та присвоєно будинку номер 13б.

Проте в державному реєстру речових прав на нерухоме майно міститься запис про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за Дніпровською міською радою.

Позивач вважає, що право на вказане майно набуто ДМР незаконно. Зокрема будинок будувався ТОВ «Ейфель» з 2008 року на орендованій земельній ділянці. У 2014 році земельна ділянка надана в оренду ОСОБА_2 . За зверненням останнього, у 2014 році, будинку було присвоєно адресу - АДРЕСА_2 , він подавав повідомлення про початок виконання будівельних робіт, проте таку було скасовано. Рішенням суду від 19.06.2015 право власності на об`єкт незавершеного будівництва площею 1088,8 кв.м. було визнано за ОСОБА_2 11.09.2024 таке рішення скасовано. 10.09.2015 право власності на об`єкт незавершеного будівництва набув ОСОБА_3 . Останній здійснював будівництво та рішенням суду від 04.07.2016 за ним визнано право власності на об`єкт незавершеного будівництва площею 7549,8 кв.м., проте таке рішення також скасовано. Постановою апеляційного суду від 20.07.2021 зобов`язано ДМР розглянути питання щодо передачі в оренду ОСОБА_3 земельну ділянку під незавершеним будівництвом.

Паралельно із цим, а сама 12.09.2017 ДМР визнає таким, що втратило чинність розпорядження про присвоєння об`єкту незавершеного будівництва адреси. Рішенням ДМР від 20.09.2017 об`єкту присвоюється номер 13б. Оскаржуваним рішенням від 20.09.2017 №83/24 об`єкт нерухомого майна визнано об`єктом права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра. Оскаржуваним рішенням від 19.02.2020 №31/54 визначено балансоутримувача вказаного об`єкту. Право власності на об`єкт незавершеного будівництва зареєстровано за ДМР на підставі рішення останньої №80/24 від 20.09.2017.

На переконання позивача оскаржувані рішення та реєстраціє є незаконними оскільки право власності на незавершене будівництво позивача та її спадкодавця не скасовано. Постановою Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №200/13237/18 було встановлено, що власником незавершеного будівництва є спадкодавець позивача.

В судовому засіданні 26.11.2024 представник позивача ОСОБА_4 надав пояснення, мав можливість ставити питання представнику відповідач Також суд дослідив докази, представник позивача виступив в судових дебатах після чого вимкнули електроенергію.

В судове засідання 24.12.2024 представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Узагальнені доводи відповідача.

Об`єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_2 побудований самочинно, що підтверджено рішенням суду, відтак ані позивач ані її спадкодавець не набули прав власності на нього.

Оскаржувані рішення прийняті міською радою в межах повноважень.

Спадкоємець позивача вже звертався до суду про скасування рішень ДМР, зокрема й оскаржуваного рішення №83/24, проте йому було відмовлено. Також судами перевірялося рішення №80/24, яке є аналогічним оскаржуваному рішенню №31/54 та визнано його законним.

Також рішенням суду визнано законність реєстрації права власності на спірний об`єкт за відповідачем.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, навів мотиви аналогічні фабулі відзиву.

Фактичні обставини встановлені судом.

На ім`я позивача видано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Германенко Н.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 19.10.2023 на об`єкт незавершеного будівництва багатоквартирного житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 12381,50 кв.м. після ОСОБА_3 .

На підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку добровільного виконання зобов`язання за позикою від 10.09.2015 ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 право власності на предмет іпотеки - нерухоме майно, незавершене будівництво квартирний (багатоквартирний) житловий будинок, що розташований на АДРЕСА_2 , що складається з цокольного поверху літ. А, загальною площею 1088,8 кв. м, готовністю 44%.

В свою чергу за ОСОБА_2 право власності було зареєстровано на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2015 №202/5198/15-ц, яке скасовано ухвалою цього ж суду від 11.09.2015.

При цьому постановою Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №804/3987/17 встановлено, що по АДРЕСА_2 , збудовано багатоповерховий будинок. Наявність такого об`єкта незавершеного будівництва (самочинного будівництва) є загальновідомим фактом, оскільки він знаходиться в центрі міста та інформація про це міститься в мережі Інтернет. Об`єкт незавершеного будівництва (самочинного будівництва) побудований на земельній ділянці, яка не відведена для такої мети забудовнику, без належних дозвільних документів.

Постановою Верховного Суду від 11.03.2020 в справі №200/13237/18 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради, третя особа ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування: розпорядження в.о. міського голови від 12.09.2017 №1092-р; рішення Дніпровської міської ради від 20.09.2017 №80/24; рішення Дніпровської міської ради від 20.09.2017 №83/24; рішення Дніпровської міської ради від 11.10.2017 №30/25; рішення Дніпровської міської ради від 20.12.2017 №47/28 «Про врегулювання питання, пов`язаних з подальшим використанням об`єкта нерухомого майна».

При цьому Верховний Суд виходив із того, що ОСОБА_3 фактично оскаржує перейменування вулиці Плеханова, на якій розташовано належний йому об`єктнезавершеного будівництва квартирного (багатоквартирного) житлового будинку. Суди зосередились на встановленні незаконності оспорюваних рішень, разом із тим не звернули увагу те, що позивач не вказав, а суд не встановив, як саме буде відновлено права позивача задоволенням заявленого ним позову.

Постановою Верховного Суду від 04.10.2023 в справі №200/18631/17 змінено в частині мотивування рішення суду першої інстанції про відмовлено у задоволенні позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 про визнання права комунальної власності затериторіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради на незавершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок літ. А-1, загальною площею 13 198,3 кв.м на АДРЕСА_1 .

При цьому Верховний Суд виходив із того, що оскільки право власності територіальної громади на вищевказаний об`єкт нерухомості зареєстровано в установленому законом порядку і Дніпровська міська рада не зазначила, яким чином наявність у відповідача сумніву щодо належності цього майна територіальній громаді перешкоджає їй в реалізації свого права власності, у задоволенні позову необхідно було відмовити з підстав недоведеності міською радою наявності порушення права, за захистом якого вона звернулася до суду.

Рішеннями судів в межах цивільних справ №200/13237/18 та №200/18631/17 встановлено наступне.

Розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 15.10.2014 №553-р незавершеному будівництву по АДРЕСА_2 , відповідно до ситуаційної схеми розміщення.

Розпорядженням виконуючого обов`язки Дніпропетровського міського голови від 24.11.2015 року №882-р вулиця Плеханова перейменована на вулицю Князя Володимира Великого.

Рішенням Дніпровської міської ради від 20.09.2017 №80/24 «Про присвоєння адреси незавершеному будівництвом багатоквартирному будинку по АДРЕСА_3 », незавершеному будівництвом багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 присвоєно адресу АДРЕСА_1 .

Рішенням Дніпровської міської ради від 20.09.2017 №83/24 «Про визначення об`єктом права комунальної власності територіальні громади міста Дніпра об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1 » вказаний об`єкт нерухомого майна визначений об`єктом права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради; балансоутримувачем цього об`єкта нерухомого майна визначене КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпровської міської ради; комунальному підприємству «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпровської міської ради зобов`язано провести незалежну оцінку вартості об`єкта нерухомого майна - незавершеного будівництвом багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , зарахувати на баланс об`єкт нерухомого майна, внести відповідні зміни до бухгалтерського обліку, у місячний термін після зарахування на баланс об`єкта нерухомого майна надати до департаменту по роботі з активами Дніпропетровської міської ради інформаційні відомості про об`єкт нерухомого майна за встановленою формою для внесення змін до Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, а також підготувати документи для реєстрації в установленому порядку права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, на об`єкт нерухомого майна (пункт 1 цього рішення); Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради запропоновано внести зміни до Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра згідно з наданими інформаційними відомостями; Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради зобов`язано зареєструвати в установленому порядку право комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, на об`єкт нерухомого майна.

Рішенням Дніпровської міської ради від 11.10.2017 №30/25 «Про визначення об`єктом права комунальної власності територіальні громади міста Дніпра об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1 », вказаний об`єкт нерухомого майна визначений об`єктом права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради. Балансоутримувачем цього об`єкта нерухомого майна визначене КП «Міське управління справами» Дніпровської міської ради. Передано вказаний об`єкт нерухомого майна з балансу КП Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпровської міської ради на баланс КП «Міське управління справами» Дніпровської міської ради. Визнано таким, що втратило чинність, рішення міської ради від 20.09.2017 №83/24 «Про визначення об`єктом права комунальної власності територіальні громади міста Дніпра об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1 ».

Рішенням Дніпровської міської ради від 20.12.2017 №47/28 «Про врегулювання питань пов`язаних з подальшим використанням об`єкта нерухомого майна», визначено об`єктом права комунальної власності територіальної громади місті Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, об`єкт нерухомого майна: незавершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок літ. А, за адресою: АДРЕСА_1 ; визначено балансоутримувачем об`єкта нерухомого майна комунальне підприємство «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради; передано з балансу комунального підприємства «Міське управління справами» Дніпровської міської ради об`єкт нерухомого майна на баланс КП «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради; визнано таким, що втратило чинність рішення міської ради від 11.10.2017 №30/25 «Про визначення об`єктом права комунальної власності територіальні громади міста Дніпра об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1 ».

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради зареєстровано право комунальної власності на об`єкт нерухомого майна незавершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок загальною площею 13 198,3 кв.м на АДРЕСА_1 . Підстава для державної реєстрації рішення Дніпровської міської ради від 20.12.2017 №47/28.

Позивачем долучено копію оскаржуваного рішення Дніпровської міської ради від 19.02.2020 №31/54 «Про врегулювання питань, пов`язаних з подальшим використанням об`єкта нерухомого майна» яким визначна балансоутримувача вказаного вище об`єкта незавершеного будівництва, передано на баланс, а також визнано таким, що втратило чинність рішення міської ради №47/28 від 20.10.2017.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 3633,60 грн.

Норми права, що застосував суд.

За приписами ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч.1).

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2).

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3).

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч.4).

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5).

Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене (ч.6).

У пункті 45 постанови від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду та у постанові від 14.09.2021 у справі №359/5719/17 наголосила, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 в справі №747/306/19).

Верховний Суд тривалий час та послідовно впроваджує в судову практику принцип, що процесуально-правовий інструментарій має використовуватись лише для забезпечення визначеності у приватних відносинах, реального та ефективного захисту прав та інтересів, основною передумовою чого є обрання позивачем належного способу захисту його порушеного права/інтересу (постанова Верховного Суду 04.11.2024 у справі №465/4230/22).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження №12-187цс18), застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №520/11429/17).

Висновок суду.

Мету звернення до суду обґрунтовано захистом права власності позивача на об`єкт незавершеного будівництва.

При цьому позивачем необґрунтовано яким чином задоволення позову відновить вказані вище права.

Суд звертає увагу, що предметом оскарження у даній справі позивач визначив рішення Дніпровської міської ради від 20.09.2017 №83/24 та скасування державної реєстрації за рішенням з індексним номером 37188102, яка проведена у 2017 році (підставою такої реєстрації вказано рішення Дніпровської міської ради від 20.09.2017 №83/24 та №80/24).

Проте як вбачається із наданої позивачем інформації з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та це підтверджується рішенням у справі №200/18631/17, право власності територіальної громади зареєстровано на підставі рішення з індексним номером 45823318 у 2019 році. Викладене є також преюдиційною обставиною, про що описано вище.

Підставою для такої реєстрації вказано рішення Дніпровської міської ради від 20.12.2017 №47/28.

Відтак задоволення вказаних позовних вимог не зможе змінити правовідносин, вплинути на права та обов`язки позивача.

Аналогічні висновки можна застосувати й до вимоги про скасування рішення Дніпровської міської ради від 19.02.2020 №31/54 про визначення балансоутримувача будинку. Окрім того така позовна вимога є похідною від вказаних вище вимог.

Суд звертає увагу на висновки суду у справі №200/13237/18. Зокрема Верховний Суд звернув увагу, що суд не встановив як саме буде відновлено права позивача задоволенням заявленого ним позову про скасування рішень Дніпровської міської ради, зокрема й оскаржуваного у даній справі рішення від 20.09.2024 №83/24.

Описаного однозначно достатньо для впевненого висновку про неможливість задоволення позовних вимог.

Оскільки рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також з метою недопущення встановлення у рішенні певних фактів, які не впливають на вирішення спору, суд вважає неможливим давати оцінку іншим доводам учасників.

Розподіл судових витрат.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, сплачений позивачем судовий збір не підлягає відшкодуванню.

Іншими учасниками не заявлено до відшкодування судових витрат.

На підставі викладеного суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень, скасування державної реєстрації права власності.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.І.Цитульський