Рішення

від 04.11.2024 по справі 939/1920/23

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 939/1920/23

Провадження №2/367/1798/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

16жовтня2024року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Кухленка Д.С.,

при секретарі Шаповал О.О.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Фокіна Я.Ф.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного податкового університету про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення допомоги на оздоровлення, стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Державного податкового університету про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення допомоги на оздоровлення, стягнення моральної шкоди.

На обґрунтування вимог позивач зазначає, що ОСОБА_2 починаючи з 2002 року час працював у вищому навчальному закладі Державному податковому університеті (теперішня назва), який у різний час мав також назви «Академія державної податкової служби України» (до 21.08.2003), «Національна академія державної податкової служби України» (до 23.08.2006), «Національний університет державної податкової служби України» (до 01.11.2021) - далі як відповідач

У зв`язку з реорганізаціями відповідача позивач постійно переводився до реорганізованого вищого навчального закладу на ті ж посади, які він обіймав до реорганізації.

Упродовж цього періоду з позивачем ОСОБА_2 відповідачем неодноразово укладалися трудові контракти, які продовжувалися.

Зокрема, відповідачем 01.11.2005 позивача призначено на посаду старшого викладача кафедри аудиту та економічного аналізу на контрактних умовах терміном до 25.09.2008/

Вказаний контракт припинений не був, і позивач продовжував працювати у відповідача на цій же посаді старшого викладача кафедри аудиту та економічного аналізу до 01.09.2009, коли він був переведений на посаду доцента цієї ж кафедри аудиту та економічного аналізу.

Відповідачем 01.09.2015 продовжено термін роботи позивача на посаді доцента кафедри аудиту та економічного аналізу на умовах контракту.

Вказаний контракт теж припинений не був і позивач продовжував працювати у відповідача на цій же посаді, а 01.09.2020 термін роботи позивача на посаді доцента кафедри аудиту та економічного аналізу був продовжений на контрактних умовах.

Наказом виконувача обов`язків ректора Державного податкового університету Серебрянського від 23 червня 2023 року № 234-к ОСОБА_2 з 30.06.2023 звільнено з посади доцента кафедри аудиту, державного фінансового контролю та аналізу на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Згідно зі статтею 21 КЗпП, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Частина перша статті 23 КЗпП визначає, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) укладеним на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Частини 2 та 3 статті 23 КЗпП визначають, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Роботодавець зобов`язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення.

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2000 року №1038), контрактна форма трудового договору застосовується до працівників при прийнятті (найманні) на роботу, лише у випадках, прямо передбачених законами.

Законом Україну «Про освіту» (Закон № 2145-VIII) укладення контрактів передбачено виключно з керівниками закладів освіти чи факультету (навчально-наукового інституту), яким позивач ОСОБА_2 не був.

Не містить положень про обов`язкове укладення контракту з науково- педагогічними працівниками і Закон України «Про вищу освіту».

Педагогічні працівники в установах та закладах освіти здійснюють свої професійні обов`язки на постійній основні, умови їх роботи носять довготривалий характер, оскільки пов`язані із здійсненням безперервного навчально-виховного процесу і не містять передумов вважати такий процес обмеженим у часі для переведення їх на контракт або строковий трудовий договір.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП, підставами припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і З статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Як зазначено у статті 39-1 КЗпП, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

У зв`язку з тим, що кожного разу після закінчення строку трудового договору трудові відносини позивача та відповідача не припинялися, а продовжували тривати, жодна із стороні не вимагала їх припинення, трудові контракти позивача та відповідача були переукладені декілька разів, тому трудовий договір позивача та відповідача вважається такими, шо укладений на невизначений строк, а тому його звільнення з роботи на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору є незаконним.

Відповідно до статті 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, утому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. Вказане повідомлення відповідачем для позивача не здійснене.

Згідно зі статтею 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Позивачем в позовній заяві, також зазначається, що відповідно до статті 57 Закону України «Про освіту» держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам виплату допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Усупереч вказаним положенням закону позивачу ОСОБА_2 допомоги на оздоровлення в розмірі місячного посадового окладу не виплачена.

Стаття 235 КЗпП визначає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середньомісячний заробіток у випадку вимушеного прогулу, обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до пунктів 1-5 та 8 Порядку № 100, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, ~ на число календарних днів за цей період. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Отже, у випадку задоволення позову та поновлення позивача на роботі йому має бути одночасно присуджено виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обчисленого відповідно до Порядку № 100.

Стаття 237-1 КЗпП визначає, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно зі статтею 23 ЦК України моральна шкода, яка відшкодовується винною особою, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода полягає у тому, що з вини відповідача, який незаконно звільнив позивача з роботи, життя позивача ОСОБА_2 зазнало суттєвих і негативних змін: через незаконне звільнення і втрату заробітку як єдиного джерела забезпечення матеріальних потреб він переживає моральні страждання і сильний психологічний стрес.

Крім того, незаконне звільнення призвело до призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя

Вказане супроводжується істотним погіршенням самопочуття, позивач важко переживає погіршення свого матеріального стану та постійно хвилюється щодо реальної можливості працевлаштування за спеціальністю.

Від усього зазначеного позивач ОСОБА_2 на тривалий час втратив можливість жити нормальним повноцінних життям, і змушений затрачати великі зусилля для підтримки свого морально-психологічного стану та для нормалізації усіх своїх життєвих зв`язків.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2023 року провадження по справі було відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз`яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.

У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

28.11.2023до судувід представникавідповідача надійшоввідзив напозовну заяву в якомузазначено,що позовну заяву вважає безпідставною та такою що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Чинним законодавством передбачено, що особливою формою трудового договору є контракт. Сфера застосування контракту визначається законами України з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом.

Отже, контрактна форма для науково-педагогічного працівника ОСОБА_2 передбачена Законом України «Про вищу освіту» та іншими нормативно правовими актами. Факт перебування Позивача в Контрактних трудових відносинах з Університетом не оспорюється. Так наказом Університету від 06.05.2022 № 55-вс-к у зв`язку із неможливістю проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників Університету було продовжено строки трудових договорів до 30.06.2023.

ОСОБА_2 був законно звільнений із займаної посади у зв`язку із закінченням строку трудового контракту.

Доводи позивача про те, що у зв`язку з неодноразовим продовженням трудових відносин шляхом укладення контрактів трудовий договір набув ознак безстроковості згідно з вимогами ч. 2 ст. 391 КЗпП України, є необгрунтованими, оскільки укладення контракту на певний строк, з урахуванням ч. З ст. 21 КЗпП України, регулюється ч. 2 ст. 23 КЗпП України, що виключає при переукладенні контракту чи продовженні строку його дії застосування ч. 2 ст. 391 КЗпП України».

Таким чином, якщо умови, передбачені ч. 2 ст. 23 КЗпП України, продовжують існувати, навіть багаторазове переукладення контракту не надає трудовим відносинам безстрокового характеру.

Тому трудові відносини Університету та працівника ОСОБА_2 не мають характеру безстрокових.

У разі звільненим керівних, педагогічних, наукових, науково- педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

Матеріальна допомога на оздоровлення до щорічної відпустки є систематичною матеріальною допомогою. Це визначає пп. 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5. Така допомога може виплачуватися не лише на оздоровлення, але ще й через екологічний стан регіону. Це виплата, що належить до фонду оплати праці у складі заохочувальних та компенсаційних виплат.

Позивач підпадає під категорію працівників, для яких обов`язкова виплата матеріальної допомоги на оздоровлення, а саме педагогічний працівникам чи науково-педагогічним працівникам.

А саме відповідно до пп. 1 ст. 57 Закону «Про освіту» держава забезпечує виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Отже, позивач отримав компенсацію за відпустку, що підтверджується довідкою від 08.08.2023 № 202. А допомога на оздоровлення вплачується тільки у випадку надання відпустки.

Відповідно до роз`яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням моральної шкоди» від 29.02.96 р. № 02-5/95 розмір компенсації залежить від характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача.

В своїй позовній заяві ОСОБА_2 не обґрунтував та не надав належних доказів розміру матеріальної шкоди і яким чином характер діянь, а саме законне звільнення з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору заподіяв шкоду, а також які негативні наслідки були йому заподіяні через порушення його немайнових прав.

Суд, дослідивши надані докази, вивчивши надані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Судом,встановлено,що ОСОБА_2 починаючи з 2002року часпрацював увищому навчальномузакладі Державномуподатковому університеті(теперішняназва),який урізний часмав такожназви «Академіядержавної податковоїслужби України»(до21.08.2003),«Національна академіядержавної податковоїслужби України»(до23.08.2006),«Національний університетдержавної податковоїслужби України»(до01.11.2021). У зв`язкуз реорганізаціямивідповідача позивачпостійно переводивсядо реорганізованоговищого навчальногозакладу наті жпосади,які вінобіймав дореорганізації. Упродовж цього періоду з позивачем ОСОБА_2 відповідачем неодноразово укладалися трудові контракти, які продовжувалися.

Зокрема, відповідачем 01.11.2005 позивача призначено на посаду старшого викладача кафедри аудиту та економічного аналізу на контрактних умовах терміном до 25.09.2008р.

Вказаний контракт припинений не був, і позивач продовжував працювати у відповідача на цій же посаді старшого викладача кафедри аудиту та економічного аналізу до 01.09.2009,р. коли був переведений на посаду доцента цієї ж кафедри аудиту та економічного аналізу.

Відповідачем 01.09.2015 продовжено термін роботи позивача на посаді доцента кафедри аудиту та економічного аналізу на умовах контракту, 01.09.2020 термін роботи позивача на посаді доцента кафедри аудиту та економічного аналізу був продовжений на контрактних умовах.

Наказом виконувача обов`язків ректора Державного податкового університету від 23 червня 2023 року № 234-к ОСОБА_2 з 30.06.2023 звільнено з посади доцента кафедри аудиту, державного фінансового контролю та аналізу на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Контрактна форма для науково-педагогічного працівника ОСОБА_2 передбачена Законом України «Про вищу освіту» та іншими нормативно правовими актами. Факт перебування Позивача в Контрактних трудових відносинах з Університетом не оспорюється. Так наказом Університету від 06.05.2022 № 55-вс-к у зв`язку із неможливістю проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників Університету було продовжено строки трудових договорів до 30.06.2023.

ОСОБА_2 був звільнений із займаної посади у зв`язку із закінченням строку трудового контракту.

Доводи позивача про те, що у зв`язку з неодноразовим продовженням трудових відносин шляхом укладення контрактів трудовий договір набув ознак безстроковості згідно з вимогами ч. 2 ст. 392 КЗпП України, є необгрунтованими, оскільки укладення контракту на певний строк, з урахуванням ч. З ст. 21 КЗпП України, регулюється ч. 2 ст. 23 КЗпП України, що виключає при переукладенні контракту чи продовженні строку його дії застосування ч. 2 ст. 391 КЗпП України».

Відповідно, якщо умови, передбачені ч. 2 ст. 23 КЗпП України, продовжують існувати, навіть багаторазове переукладення контракту не надає трудовим відносинам безстрокового характеру. Тому трудові відносини Державного податковогоуніверситетута працівника ОСОБА_2 не мають характеру безстрокових.

У разі звільненим керівних, педагогічних, наукових, науково- педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості. Матеріальна допомога на оздоровлення до щорічної відпустки є систематичною матеріальною допомогою. Це визначає пп. 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5. Це виплата, що належить до фонду оплати праці у складі заохочувальних та компенсаційних виплат. Позивач підпадає під категорію працівників, для яких обов`язкова виплата матеріальної допомоги на оздоровлення, а саме педагогічний працівникам чи науково-педагогічним працівникам.

А саме відповідно до пп. 1 ст. 57 Закону «Про освіту» держава забезпечує виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Отже, позивач отримав компенсацію за відпустку, що підтверджується довідкою від 08.08.2023 № 202, допомога на оздоровлення вплачується тільки у випадку надання відпустки.

Відповідно до роз`яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням моральної шкоди» від 29.02.96 р. № 02-5/95 розмір компенсації залежить від характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача.

Відповідно до роз`яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням моральної шкоди» від 29.02.96 р. № 02-5/95 розмір компенсації залежить від характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача.

В своїй позовній заяві ОСОБА_2 не обґрунтувала та не надав належних доказів розміру матеріальної шкоди і яким чином характер діянь, а саме законне звільнення з роботи у звязку із закінченням строку трудового договору заподіяв шкоду, а також які негативні наслідки були йому заподіяні через порушення його немайнових прав.

Так відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а тм-юж ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 п. 5 постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» доведенню підлягають: 1) наявність моральної шкоди; 2) протиправність діяння її заподіювана; 3) наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана; 4) наявність вини останнього в заподіянні шкоди.

В п. 4 даної постанови зазначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

В свою чергу Позивачем ніяким чином не доведено та не наведена, яка саме моральна шкода заподіяна йому, відсутнє протиправне діяння, відсутній причинно наслідковий зв`язок та вина останнього і яким чином розрахований розмір даної матеріальної шкоди.

З огляду на вище викладене суд відмовляє в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного податкового університету про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення допомоги на оздоровлення, стягнення моральної шкоди.

Враховуючи наведене вище та керуючись п.2 ч.1 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного податкового університету про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення допомоги на оздоровлення, стягнення моральної шкоди відмовити.

Повний текст рішення буде складено, в межах строків, визначених ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Суддя: Д.С. Кухленко