Ухвала

від 24.12.2024 по справі 487/8152/21

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 487/8152/21 провадження № 1-в/632/326/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м. Златопіль

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Журавель О.О., за участю секретаря судового засідання Самарської А.В., прокурора Середи С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)» про приведення вироків Заводського районним судом м. Миколаєва від 17 грудня 2021 року (вироком Миколаївського апеляційного суду від 17.05.2023 року скасованого в частині звільнення від відбування покарання з випробуванням) та Заводського районним судом м. Миколаєва від 01 травня 2023 року щодо засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Євпаторія АР Крим, який мешкав до засудження за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 (далі за текстом Закон № 3886-ІХ), -

В С Т А Н О В И В:

ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)» звернулась до Первомайського міськрайонного суду Харківської області з поданням про приведення вироків Заводського районним судом м. Миколаєва від 17 грудня 2021 року (вироком Миколаївського апеляційного суду від 17.05.2023 року скасованого в частині звільнення від відбування покарання з випробуванням) та Заводського районним судом м. Миколаєва від 01 травня 2023 року щодо засудженого ОСОБА_1 , у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 (далі за текстом Закон № 3886-ІХ).

В обґрунтуванняклопотання ДУ«Первомайська виправнаколонія (№117)» посилаласьна те,що Законом№ 3886-ІХвчинення таємноговикрадення чужогомайна (крадіжки),вчиненої повторнота шахрайства,в сумідо двохнеоподатковуваних мінімумівдоходів громадянвіднесено доадміністративних правопорушеньта відповіднодекриміналізовано.У зв`язкуз чим,на думкуДУ «Первомайськавиправна колонія(№117)», ОСОБА_1 необхідно звільнитивід подальшоговідбування покаранняза ч. 2 ст. 190. ч. 2 ст. 185 КК України за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2021 року та за ч. 2 ст. 190 КК України за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.05.2023 року.

Представник адміністрації ДУ «Первомайська ВК (№ 117)» надав суду заяву про проведення судового розгляду без його участі, на задоволенні подання наполягає.

Засуджений ОСОБА_1 надіслав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність, просив подання задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення подання не заперечував.

Згідно із ч. 5 ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

Дослідивши матеріали особової справи та подання, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.

09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.

В постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 зроблено висновок, що Закон України № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.

Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.

У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.

Згідно з вимогами п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ та підпункту 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України, розмір податкової соціальної пільги складає 50відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року.

Таким чином, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи необхідно визначати станом на 01 січня поточного року в якому було вчинено кримінальні правопорушення.

Судовим розглядом встановлено, що вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання громадські роботи на строк 80 (вісімдесят) годин.

Зазначений вирок набрав законної сили 17 січня 2020 року.

Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1921 грн.

Цим вироком ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України за вчинення кримінального правопорушення, що мало 24 вересня 2019 року, чим завдано матеріальної шкоди на суму на суму 2199 грн., що станом на день вчинення крадіжки складає суму більшу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 24 листопада 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді арешту на строк один місяць. На підставі ст. ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 17 грудня 2019 року і остаточно визначено покарання у виді арешту на строк один місяць і два дні. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року зазначений вирок залишено без змін.

Зазначений вирок набрав законної сили 29 вересня 2022 року.

Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2021 ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, 70 КК України та призначено йому покарання два роки позбавлення. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту покарання за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2019 року та остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки 1 (один) день. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням.

Вироком Миколаївського апеляційного суду від 17 травня 2023 року вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 скасовано в частині звільнення від відбування покарання з випробуванням. Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 засуджено - за ч. 2 ст. 190 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік; за ч. 2 ст. 185 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків за оскаржуваним вироком та вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2019 року, ОСОБА_1 вважати засудженим до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 1 день. В іншій частині вирок залишено без змін.

Цим вироком ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України за вчинення кримінального правопорушення, що мало 03 вересня 2020 року, чим завдано матеріальної шкоди на суму на суму 566,67 грн., що станом на день вчинення крадіжки складає суму менш двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України за вчинення кримінального правопорушення, що мало 06 квітня 2020 року, чим завдано матеріальної шкоди на суму на суму 790,89 грн, що станом на день вчинення крадіжки складає суму менш двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначений вирок набрав законної сили 17 травня 2023 року.

Суд звертаєувагу,що Заводськимрайонним судомм.Миколаєва тав подальшомуАпеляційним судомМиколаївської областіпід часпризначення покарання ОСОБА_1 не буловраховано,що вироком Заводськогорайонного судуміста Миколаєвавід 24листопада 2021року ОСОБА_1 засуджено зач.2ст.389КК Українидо покаранняу видіарешту настрок одинмісяць.На підставіст.ст.71,72КК Україниза сукупністювироків допокарання заданим вирокомчастково приєднаноневідбуту частинупокарання завироком Заводськогорайонного судуміста Миколаєвавід 17грудня 2019року іостаточно визначенопокарання увиді арештуна строкодин місяцьі двадні.Разом зцим,вказаними судамипри постановленнівироку від17грудня 2021року та17травня 2023року бувврахований вирокЗаводського районного суду міста Миколаєва від 17 грудня 2019 року.

Уподальшому,вироком Заводського районногосуду м.Миколаєва від01травня 2023року ОСОБА_1 засуджено зач.2ст.185КК Українидо покаранняу виді02років 06місяців позбавленняволі,за ч.2ст.190КК Українидо покаранняу виді02років позбавленняволі.На підставіч.1 ст.70КК Україниза сукупністюзлочинів,шляхом частковогоскладання призначенихпокарань,визначено ОСОБА_1 покарання увиді позбавленняволі строкомна 02роки 08місяців. Напідставі ст.70ч.4КК Україниза сукупністюзлочинів,шляхом поглинанняменш суворогопокарання призначеногоза вирокомЗаводського районногосуду м.Миколаєва від24листопада 2021року,більш суворим,та остаточнопризначено покаранняу вигляді02років 08місяців позбавленняволі.Відповідно дост.72ч.5КК Українизараховано устрок відбуттяпокарання,строк перебуванняпід вартоюз 18квітня 2023року донабрання вирокомзаконної сили.Вирок набравзаконної сили 01червня 2023року та на даний час виконується.

Отже,під часпризначення покарання ОСОБА_1 за данимвироком враховано покаранняпризначене за вирокомЗаводського районногосуду м.Миколаєва від17грудня 2019року,яке на підставі ст. ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків частково приєднано до покарання за вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 24 листопада 2021 року, яке враховано при призначенні покарання вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 травня 2023 року.

Згідно з вимогами п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ та підпункту 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України, розмір податкової соціальної пільги складає 50відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року.

Таким чином, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи необхідно визначати станом на 01 січня 2021 року, в якому було вчинено кримінальні правопорушення, тобто у розмірі 2270 грн.

Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 травня 2023 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України за вчинення кримінальних правопорушень, що мали місце 18 серпня 2021 року, чим завдано матеріальної шкоди на суму 2300 грн. та, 08 вересня 2021 року, чим завдано матеріальної шкоди на суму 4000 грн., відповідно, що складає суму більш двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України за вчинення кримінального правопорушення, що мало 29 серпня 2021 року, чим завдано матеріальної шкоди на суму на суму 310 грн, що складає суму менш двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ухвалою Первомайськогоміськрайонного судуХарківської областівід 05січня 2024року визначено порядок застосування покарання засудженому ОСОБА_1 . На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 17 грудня 2021 року, більш суворим покаранням, призначеним вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 01 травня 2023 року, остаточно визначено до відбування ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк два роки і вісім місяців.

Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК УК України).

Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.

Таким чином, діяння, за вчинення яких засуджено ОСОБА_1 за вирок Заводського районним судом м. Миколаєва від 17 грудня 2021 року ( який скасовано вироком Миколаївського апеляційного суду від 17 травня 2023 року в частині звільнення від відбування покарання з випробуванням) та Заводським районним судом м. Миколаєва від 01 травня 2023 року ( епізод щодо шахрайства від 29 серпня 2021 року), наразі не можуть вважатися кримінально караними правопорушеннями, оскільки вартість майна, за викрадення яких останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення яких наразі передбачено саме кримінальну відповідальність - 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

У зв`язку із зазначеним, оскільки кримінальна караність частини діянь, за вчинення яких засуджено ОСОБА_1 , усунута, суд доходить висновку про те, що на підставі ч. 2 ст. 74 КК України ОСОБА_1 необхідно звільнити від призначеного покарання за вирок Заводського районним судом м. Миколаєва від 17 грудня 2021 року (який скасовано вироком Миколаївського апеляційного суду від 17травня 2023 року в частині звільнення від відбування покарання з випробуванням) та за вирком Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 травня 2023 року (епізоди від 29 серпня 2021 року) ч. 1 ст. 190 КК України.

При цьому, вироком Заводського районним судом м. Миколаєва від 01 травня 2023 року ОСОБА_1 засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України: епізод від 18 серпня 2021 року, де вартість майна, за викрадення яких останній засуджений, перевищує граничної вартості майна, за викрадення яких наразі передбачено саме кримінальну відповідальність - 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян - 2300 грн., тобто більше 2270 грн., та, епізод від 08 вересня 2021 року, де вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, також перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого наразі передбачено саме кримінальну відповідальність - 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян - 4000 грн., тобто більше 2270 грн., які є кримінально-караними діяннями.

При цьому, суд звертає увагу, що вироком Заводського районним судом м. Миколаєва від 01 травня 2023 року було призначено одне покарання за ч. 2 ст. 185 КК України за двома епізодами кримінальних правопорушень.

Також,суд вважає,що відсутні правовіпідстави дляприведення увідповідність довимог ЗаконуУкраїни №3886-IXвироку Заводськогорайонного судум.Миколаєва від24листопада 2021року ,за якимивін бувзасуджений зач.2ст.389КК Українидо покаранняу видіарешту настрок одинмісяць.На підставіст.ст.71,72КК Україниза сукупністювироків допокарання заданим вирокомчастково приєднаноневідбуту частинупокарання завироком Заводськогорайонного судуміста Миколаєвавід 17грудня 2019року іостаточно визначенопокарання увиді арештуна строкодин місяцьі двадні тапокарання заяким на підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, поглинано вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 травня 2023 року, оскільки ці кримінальні правопорушення залишаються кримінально-караними діяннями.

Приймаючи доуваги,що покарання,яке буловраховано підчас призначення ОСОБА_1 покарання за вирок Заводськогорайонним судомм.Миколаєва від17грудня 2021року (який скасовановироком Миколаївськогоапеляційного судувід 17травня2023року вчастині звільненнявід відбуванняпокарання звипробуванням)на підставіч.1ст.71КК України(вирокЗаводського районногосуду містаМиколаєва від17грудня 2019року),враховано припризначенні покаранняза вироком Заводського районнимсудом м.Миколаєва від 01травня 2023року ОСОБА_1 ,суд доходитьвисновку,що ОСОБА_1 необхідно вважатитаким,що засуджений за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 травня 2023 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання 02 роки 06 місяців (без застосування ч. 1 ст. 70 КК України), з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України, щодо поглинання менш суворого покарання призначеного за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2021 року, більш суворим, призначеним за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 травня 2023 року до остаточного покарання у виді 02 років 06 місяців позбавлення волі (без застосування порядку застосування покарання визначеного ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 05 січня 2024 року).

На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України №3886-IX від 18.07.2024, ч. 1, ч. 3 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)» щодо засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

На підставіч.2ст.74КК Українизвільнити засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,від призначеногопокарання завироком Заводського районногосуду м.Миколаєва від17грудня 2021року (скасованоговироком Миколаївськогоапеляційного судувід 17травня 2023року в частинізвільнення відвідбування покаранняз випробуванням)за ч.2ст.190,ч.2ст.185,70ч.1КК Українита завироком Заводського районногосуду м.Миколаєва від01травня 2023року за ч.2ст.190КК України, у зв`язку з усуненням караності діяння.

Вважати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким,що засудженийза вироком Заводськогорайонного судум.Миколаєва від01травня 2023року за ч.2ст.185КК України(беззастосування ч.1ст.70КК України),з урахуваннямч.4ст.70КК України,щодо поглинанняменш суворогопокарання призначеного завироком Заводськогорайонного судум.Миколаєва від24листопада 2021року,більш суворим,призначеним завироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 травня 2023 року до остаточного покарання у виді 02 років 06 місяців позбавлення волі (без застосування порядку застосування покарання визначеного ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 05 січня 2024 року).

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Первомайський міськрайонний суд Харківської області, а засудженим протягом того ж строку з дня отримання копії ухвали.

Суддя:О. О. Журавель