Рішення
від 20.12.2024 по справі 712/692/24
СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

712/692/24

2/712/1202/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

судді Борєйко О.М.

за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника відповідача Ченцова О.Є.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Черкаської обласної військової адміністрації, Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Головне управління національної поліції в Черкаській області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої протиправним рішенням суб`єкта владних повноважень про примусове відчуження майна (транспортного засобу),

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Черкаської обласної військової адміністрації, Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Головне управління національної поліції в Черкаській області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої протиправним рішенням суб`єкта владних повноважень про примусове відчуження майна (транспортного засобу).

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , 2020 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 05 лютого 2021 року.

Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 від 12 липня 2018 року, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, довічно.

03 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Черкаської обласної військової адміністрації (надалі відповідач 1), Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (надалі відповідач 2), Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Черкаській області (філія ГСЦ МВС) в особі ТСЦ 7141 (надалі відповідач 3), в якому просив суд:

- визнати протиправним і скасуавти рішення робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану про примусове відчуження майна (транспортного засобу) RENAULT SANDERO, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2020 року випуску, на користь відповідача 2, прийняте на підставі листа Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області від 21.04.2022 №2406/65/03-2022, оформлене протоколом оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку з запровадження та виконанням заходів правового режиму воєнного стану від 21.04.2022 №82, погоджене з Черкаською обласною військовою адміністрацією 25.04.2022 за №5114/01/01-57;

- скасувати Акт від 21.04.2022 №97/01/13-13-05 про примусове відчуження або вилучення майна складеного робочою групою - повністю;

- зобов`язати відповідача 3 скасувати обов`язковий тимчасовий державний облік у період дії правового режиму воєнного стану легкового автомобіля марки «Renault»модель «Sandero»,номерний знакНОМЕР_1 , 2020 року випуску, сірого кольору, номер кузову НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 05.02.2021 видане на ім`я власника позивача, проведений за заявою відповідача 2 від 05.05.2022 №530089489 та листа від 05.05.2022 №249/01-03 шляхом внесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру транспортних засобів та відповідного журналу;

- зобов`язати відповідача 2 повернути власнику легковий автомобіль марки «Renault»модель «Sandero»,номерний знакНОМЕР_1 , 2020 року випуску, сірого кольору, номер кузову НОМЕР_2 , та ключі від цього автомобіля, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 05.02.2021, видане на ім`я власника - позивача.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі № 580 /3368/22, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану про примусове відчуження транспортного засобу марки «Renault»модель «Sandero»,номерний знакНОМЕР_1 , 2020 року випуску, на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, оформлене протоколом оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку з запровадження та виконанням заходів правового режиму воєнного стану від 21.04.2022 №82, погоджене з Черкаською обласною військовою адміністрацією листом від 25.04.2022 за №5114/01/01-57;

- зобов`язано Головний сервісний центр МВС (04085, м. Київ, вул. Лук`янiвська, 62, код ЄДРПОУ 40109173) скасувати обов`язковий тимчасовий державний облік у період дії правового режиму воєнного стану легкового автомобіля марки марки «Renault»модель «Sandero»,номерний знакНОМЕР_1 , 2020 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_2 ;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Касаційногоадміністративного судуу складіВерховного судувід 09листопада 2023року усправі №580/3368/22 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Черкаської обласної військової адміністрації на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі №580/3368/22 відмовлено.

Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини,якщо інше не встановлено законом.

18 жовтня 2023 року позивач звернувся до Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області з письмовою заявою про повернення легкового автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , 2020 року випуску, який належить позивачу на праві власності, на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі № 580/3368/22, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року.

Згідно акту приймання передачі основних засобів № 63 від 26 жовтня 2023 року, складеного комісією Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, автомобіль марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , був повернутий позивачу з певними пошкодженнями.

Акт приймання передачі основних засобів №63 від 26 жовтня 2023 року, складений комісією Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, не містить обов`язкових реквізитів, передбачених «Порядком складання типових форм з обліку та списання основних засобів суб`єктами державного сектору», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження типових форм з обліку та списання основних засобів суб`єктами державного сектору та порядку їх складання» від 13 вересня 2016 року № 818, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2016 року за № 1336/29466.

Згідно висновку експертного дослідження № ЕД 19/124-22/3642-АВ від 28 квітня 2022 року, складеного судовим експертом Черкаського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_4 , визначення ринкової вартості автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , здійснювалось без його огляду.

Згідно висновку експертного дослідження № ЕД 19/124-22/3642-АВ від 28 квітня 2022 року, складеного судовим експертом Черкаського НДЕКЦ МВС України Радзіховським В.О., станом на 21 квітня 2022 року ринкова вартість автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , становила 274410 гривень 00 копійок.

02 травня 2022 року позивач звернувся до Черкаського НДЕКЦ МВС України про проведення експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 . Технічний огляд вказаного автомобіля був проведений судовим експертом Черкаського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_4 02 травня 2022 року на території Управління ДСНС в Черкаській області за адресою: м. Черкаси, вул. Прикордонника Лазаренка,1, в присутності власника автомобіля ОСОБА_1

Згідно висновку судового експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України Радзіховського В.О., ринкова вартість автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , станом на 21 квітня 2022 року становила 385151 гривня 00 копійок.

26 жовтня 2023 року, після повернення автомобіля власнику, позивач звернувся до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 для проведення оцінки транспортного засобу марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно звіту від 01 листопада 2023 року № А10-28 про проведення незалежної оцінки визначення ринкової вартості автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , складеного за результатами огляду вказаного автомобіля, проведеного 26 жовтня 2023 року ФОП ОСОБА_5 , ринкова вартість транспортного засобу марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , становить 318 439 гривень.

Згідно рахунків - фактур ТОВ «Мотокар Черкаси» від 31 жовтня 2023 року № МЧ-00003432 та від 01 листопада 2023 року № МЧ-00003446, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , становить 72198 гривень 20 копійок.

Враховуючи викладене, загальний розмір майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок незаконного відчуження автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , становить 145688 гривень 20 копійок , виходячи з наступного розрахунку:

385151 гривня (вартість транспортного засобу на момент його вилучення згідно висновку експерта від 05 лютого 2022 року, вкладеного за результатами його огляду) 318439 гривень (вартість транспортного засобу після його повернення згідно віту про оцінку від 01 листопада 2023 року) + 72198 гривень 20 копійок (вартість необхідного відновлювального ремонту) + 6778 гривень (вартість необхідного базового технічного огляду).

Крім того, внаслідок протиправного примусового відчуження транспортного засобу позивачу завдано моральної шкоди, яку останнім оцінено в розмірі 100000 гривень.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив:

стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію майнової шкоди у розмірі 145688 гривень 20 копійок;

стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 100000 гривень;

стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 43000 гривень;

виключити з числа доказів акт приймання передачі основних засобів від 26 жовтня 2023 року № 63 про повернення Аварійно рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», 2020 року випуску, VIN: НОМЕР_6 , власнику ОСОБА_1 , копія якого долучена до позовної заяви, і розглядати справу на підставі інших доказів.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Доводи учасників, які подали відзиви на позовну заяву та письмові пояснення.

07 лютого 2024 року до Соснівського районного суду м. Черкаси надійшов відзив Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог в зв`язку з їх необгрунтованістю та безпідставністю.

Зазначив, що 18 жовтня 2023 року позивач звернувся до Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області з заявою про повернення автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , який був повернутий позивачу 26 жовтня 2023 року після скасування тимчасової реєстрації за Аварійно - рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, що підтверджується актом приймання передачі основних засобів № 63 від 26 жовтня 2023 року; стан автомобіля на момент приймання передачі зафіксований на фото, копії якого додано відповідачем до відзиву на позовну заяву.

Аварійно рятувальний загін спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області не є органом державної влади, а тому, відповідно до ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, необхідною передумовою притягнення останнього до відповідальності є доведення факту наявності вини Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області в спричиненні шкоди позивачу.

Позивачем не надано доказів на підтвердження технічного стану та опису автомобіля марки «Renault»модель «Sandero»,номерний знак НОМЕР_1 ,на моментйого відчуження,а томуостаннім недоведений належними,достатніми,достовірними доказамифакт відсутностізазначених вакті пошкодженьна моментвідчуження автомобілята виникнення зазначенихпошкоджень самев періодперебування вказаногоавтомобіля вкористуванніАварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області.

Висновок експертного дослідження № ЕД-19/124-22/3965-АВ від 03 травня 2022 року та звіт про проведення незалежної оцінки № А10-28 від 01 листопада 2023 року, на які посилається позивач в позовній заяві в обгрунтування заявлених позовних вимог, містять відмінності у вихідних даних, використаних судовим експертом та оцінювачем при проведенні останніми розрахунків, зокрема, щодо ціни автомобіля згідно використаної довідкової літератури, що призвело до істотних розбіжностей між складеними судовими експертом та оцінювачем висновком та звітом. Крім того, в звіті безпідставно врахований коефіцієнт додаткового зменшення ринкової вартості автомобіля в розмірі 13% внаслідок забруднення оббивки сидінь, наявності слідів підтікання мастила на двигуні, шуму при роботі двигуна. Згідно акту приймання передачі основних засобів № 63 від 26 жовтня 2023 року, складеного за участю позивача, та підписаного останнім, вказані недоліки на момент повернення автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , позивачу були відсутні.

09 лютого 2024 року до Соснівського районного суду м. Черкаси надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головного управління Національної поліції України в Черкаській області, в який останній просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог повністю.

В обгрунтування заперечень проти заявлених позовних вимог зазначив, що згідно п.3 наказу Черкаської військової адміністрації від 02 березня 2022 року №2 зі змінами від 26 березня 2022 року, ГУНП в Черкаській області, УПП в Черкаській області, в разі виявлення осіб за кермом транспортного засобу у стані алкогольного сп`яніння зобов`язані здійснити оформлення матеріалів відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення з одночасним затриманням транспортного засобу на термін не більше трьох діб, а також передачею відповідних матеріалів обласному військовому командуванню для вирішення питання щодо примусового відчуження або вилучення транспортного засобу для виконання завдань з оборони України, її захисту, суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості в умовах правового режиму воєнного стану.

На виконання п.3 наказу Черкаської військової адміністрації, 21 квітня 2022 року заступником начальника Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області С Зінов`євим був направлений лист № 2406/65/03-2022 Робочій групі з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів примусового режиму воєнного стану, в якому повідомлено про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, про що складено протокол про адміністративне правопорушення, який направлено до Драбівського міськрайонного суду. Лист Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області не є рішенням суб`єкта владних повноважень про вилучення рухомого майна для потреб держави. Головне управління Національної поліції в Черкаській області жодним чином не порушувало права позивача та винесене у справі рішення жодним чином не вплине на права та обов`язки Головного управління Національної поліції в Черкаській області, а тому безпідставно зазначене позивачем в позовній заяві як учасник справи.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов:

- неправомірні дії цього органу;

- наявність шкоди;

- причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою,

довести наявність яких зобов`язаний позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно акту приймання-передачі основних засобів № 63 від 26 жовтня 2023 року, в автомобілі замінено акумуляторну батарею та пошкоджено лівий поріг, інших зауважень позивач у вказаному акті не зазначив, що підтверджується особистим підписом останнього.

Під час підписання акту приймання-передачі основних засобів; 63 від 26 жовтня 2023 року позивач не зазначав, що не погоджується з первісною вартістю транспортного засобу - 274410 гривень, зазначеною в акті, та отримав автомобіль.

В акті приймання-передачі основних засобів №63 від 26 жовтня 2023 року, підписаного позивачем, зафіксовано, що сторони претензій одна до одної не мають.

Через деякий час позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності з метою здіснення оцінки транспортного засобу.

Згідно наданого звіту про проведення незалежної оцінки визначення ринкової вартості автомобіля від 01 листопада 2023 року, метою оцінки є відчуження оцінюваного майна в порядку, встановленому законодавством; зазначено, що висновок достовірний тільки в повному об`ємі і лише в разі використання за вказаною метою (п. 2.2.). Згідно розділу 9 звіту, оцінювач не несе відповідальності за наслідки використання результатів оцінки з метою, яка не була передбачена завданням оцінки.

Враховуючи викладене, метою оцінки було відчуження оцінюваного автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , а томувказаний звіт не може бути використаний на підтвердження факту спричинення та розміру майнової шкоди.

Отже, зазначений висновок є недостовірним доказом у справі та не може бути використаний для підтвердження факту завдання майнової шкоди.

Крім того в звіті не досліджувались обставини та момент виникнення пошкоджень автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 23 Цивільного Кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч.1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи

Позивач в позовній заяві зазначає, що внаслідок примусового відчуження автомобіля останній зазнав моральних страждань та переживань, проте, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин не надав; розрахунок розміру моральної шкоди в позовній заяві відсутній.

У справі відсутні докази наявності складу цивільно-правового порушення, а саме: наявність шкоди, причинний зв`язок між шкодою і протиправним діянням відповідачів. Сам по собі факт наявності рішення суду про скасування рішення робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна не є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди та не є підставою для її відшкодування. Отже, наявність рішення Черкаського окружного адміністративного суду по справі №580/3368/22 від 28 квітня 2023 року не є єдиною й безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки доведенню підлягають не лише факт порушення, але і факт завдання такими діями чи бездіяльністю моральної шкоди. Належних та допустимих доказів спричинення позивачу моральної шкоди, протиправності дій чи бездіяльності відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між ними позивачем не надано.

Вказаний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду у справі № 753/13839/16-ц від 04 травня 2018 року, у справі № 766/13207/16-ц від 31 липня 2019 року, у справі 643/10996/18 від 20 червня 2019 року.

22 березня 2024 року до Соснівського районного суду м. Черкаси надійшов відзив Державної казначейської служби України, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.

В обгрунтування заперечень проти заявлених позовних вимог зазначив наступне.

Відповідно до п.3) ч.2. ст.11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, зокрема, що полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Водночас моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 1167 ЦК України (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Відповідно до п.3) ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Крім того, згідно ст. 1174 ЦКУ шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до правового висновку викладеного в п. 5.9. та п. 5.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18.

Крім того, в п. 6.16. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 по справі № 925/1196/18 зазначено, що причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, виключно на позивача покладається обов`язок доведення наявності завдання останньому матеріальної та моральної шкоди внаслідок протиправної поведінки відповідачів.

Крім того, згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушені права власності, в тому числі інтелектуальної, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних явищ.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивачем не надано документів з медичних закладів на підтвердження доводів останнього про виникнення моральних страждань, душевних хвилювань тощо. Згідно матеріалів позовної заяви, позивач за медичною допомогою не звертався. Згідно пенсійного посвідчення позивача, стійкий розлад здоров`я у останнього виник в 2018 році тобто за чотири роки до відчуження у нього в 2022 році автомобіля марки марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , на підставі акту від 21 квітня 2022 року № 97/01/13 -13-05 про примусове відчуження або вилучення майна.

Факт відчуження майна позивача в період дії режиму воєнного стану в Україні з подальшим його поверненням власнику на виконання рішення суду у справі № 580/3368/22 не може вважатись безумовним доказом заподіяння шкоди останньому. Державою Україна.

Звіт про проведення незалежної оцінки від 01 листопада 2023 року №А10-28 є суб`єктивною думкою спеціаліста, який його створив, і не може мати для суду заздалегідь встановленої сили. Більше того, як вбачається з вищезазначеного звіту, оцінка проводилась для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства (мета оцінки), а не заподіяння шкоди майну позивача (автомобілю) під час його перебування в користуванні у Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної казначейської служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області.

Результати оцінки мають бути використані з метою, передбаченою завданням оцінки (розділ 8 звіту про проведення незалежної оцінки від 01 листопада 2023 року №А10-28).

Враховуючи викладене, звіт про проведення незалежної оцінки від 01 листопада 2023 року№А10-28 не спростовує висновку експертного дослідження від 03 травня 2022 року № ЕД-19/124- 22/3965-АВ.

Відповідно до ч.2 ст.2, ст.170 ЦК України, учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з ч.2 ст.48 ЦПК України, позивачем та відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також Держава.

Велика Палата Верховного Суду у п.43 постанови від 27.11.2019 по справі № 242/4741/16-ц зробила висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Залучення чи незалучення до участі у таких спорах Державної казначейської КСУкраїни чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Згідно правового висновку, викладеного у рішенні Конституційного Суду України № 12/ рп-2001 від 03 жовтня 2001 року, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів. Аналогічний правовий висновок міститься постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 420/5665/18.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин, а тому належним захистом порушеного права позивача, в разі задоволення позову, є стягнення з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача визначеної судом суми шкоди, з зазначенням боржником у виконавчому документі Держави Україна.

12 лютого 2024 року до Соснівського районного суду м. Черкаси надійшов відзив Черкаської обласної військової адміністрації на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог в зв`язку з їх необгрунтованістю та безпідставністю.

Підставою відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом місцевого самоврядування або посадовою особою відповідного органу згідно зі статтями 1173, 1174 ЦК України є наявність таких обов`язкових умов, як неправомірні дії (бездіяльність) органу або його посадової особи, шкода та причиннонаслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або посадовою особою відповідного органу, визначені у статтях 1173, 1174 ЦК України, за змістом яких, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи посадовою особою відповідного органу при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статті 1173 і 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших складових цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірних дій цього органу, наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18)), постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 916/978/19). Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причиннонаслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок, як обов`язкова умова відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18)).

У справі №580/3368/22 позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення робочої групи з розгляду питань примусового відчуження майна або вилучення майна у зв`язку з запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану про примусове відчуження транспортного засобу (транспортного засобу) RENAULT SANDERO, номерний знак НОМЕР_1 , 2020 року випуску, скасувати Акт від 21 квітня 2022 року №97/01-13-13-05 про примусове відчуження або вилучення майна, зобов`язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Черкаській області скасувати обов`язковий тимчасовий державний облік у період дії правового режиму воєнного стану легкового автомобіля марки RENAULT SANDERO, зобов`язати Аварійнорятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області повернути власнику легковий автомобіль марки RENAULT SANDERO.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану, оформлене протоколом оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку з запровадження та виконанням заходів правового режиму воєнного стану від 21 квітня 2022 року №82, погоджене з Черкаською обласною військовою адміністрацією листом від 25 квітня 2022 року за №5114/01/01-57, та зобов`язано Головний сервісний центр МВС скасувати обов`язковий тимчасовий державний облік у період дії правового режиму воєнного стану легкового автомобіля марки RENAULT SANDERO, 2020 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Статтею 17 Закону України «Про оборону України» передбачено, що в умовах воєнного стану відповідно до закону допускається примусове вилучення приватного майна та відчуження об`єктів права приватної власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», примусове відчуження майна це позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості. Відповідно до ч.4 ст.8 Закону «Про правовий режим воєнного стану", в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, до яких, зокрема, відноситься примусове відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучення майна державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видання про це відповідних документів встановленого зразка.

Згідно ст. 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради. На виконання вимог частини першої статті 4 Закону України „Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану Черкаська обласна військова адміністрація здійснює лише погодження рішення обласного військового командування щодо вилучення чи відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану. Рішення щодо відчуження транспортного засобу приймається колегіально, робочою групою, як спеціально уповноваженим колективним органом обласного військового командування, в межах визначених повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства, спрямоване на забезпечення виконання завдань з оборони України, її територіальної цілісності та недоторканності, а також усунення наслідків або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути через воєнний стан. У частині першій статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадяни зобов`язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Отже, щодо надання громадянами під час мобілізації їхнього майна Збройним Силам України чи іншим військовим формуванням або оперативно-рятувальній службі цивільного захисту діє виключно порядок наступного відшкодування державою вартості такого майна, тобто у строк, визначений частиною другою статті 10 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». В Україні існує законодавче регулювання питань, пов`язаних із виплатою компенсації за примусово відчужене, втрачене чи пошкоджене майно в умовах війни, воєнного чи надзвичайного стану. Зокрема, таким є Порядок № 998, який визначає механізм прийняття, розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Порядок розгляду заяв та здійснення виплат з метою наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану майно встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19, розглядаючи справи про стягнення майнової шкоди, завданої неправомірними діями (бездіяльністю) органу державної влади, необхідно враховувати, що передумовою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду».

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі №580/3368/22 дії Черкаської ОВА, чи дії Робочої групи з питань примусового відчуження або вилучення майна ув умовах правового режиму воєнного стану не було визнано неправомірними, оскільки позивачем оскаржувалось лише прийняте нею рішення (колегіальне) щодо відчуження автотранспортного засобу. У спірних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постановах: від 08 травня 2018 року у справі № 920/316/17, від 21 грудня 2018 у справі № 920/31/18, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності, і він полягає у тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братись до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимось іншими обставинами.

В постанові від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18 Верховний Суд констатував, що саме лише задоволення скарг на дії не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями посадових осіб та заподіяною шкодою. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяння збитків, між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Зокрема, доведенню підлягає, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки. Таким чином, у вирішенні спору про відшкодування шкоди в порядку статей 1173, 1174 ЦК України необхідно враховувати, що саме протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) відповідного органу чи його посадової особи є причиною завданої шкоди. Так, позивач має довести суду, що саме дії органу державної влади є причиною завданої позивачу майнової та моральної шкоди, тобто дії державного органу є тією обставиною, що знаходиться у безпосередньому причинному зв`язку з наслідками, що настали для позивача. Як зазначалося вище, у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості заявлених вимог покладається на позивача, який має надати докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинного зв`язку такої поведінки із заподіяною шкодою. Для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених умов, які необхідні для відшкодування шкоди за правилами статей 1173, 1174 ЦК України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих умов виключає настання відповідальності (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 910/15758/19).

Разом з цим необхідно враховувати, що під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1173 ЦК України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Причинний зв`язок у цьому випадку виражається у зв`язку протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Черкаська Обласна військова адміністрація, як суб`єкт владних повноважень, діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 травня 2024 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та представник позивача - адвокат Орленко В.В. заявлені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з викладених в позовній заяві підстав.

В судовому засіданні представник відповідача - Черкаської Обласної військової адміністрації Бодня І.В. просила відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні представник відповідача - Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог в зв`язку з їх необґрунтованістю, з викладених у відзиві на позовну заяву підстав.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління Національної поліції в Черкаській області Желізняк Ю.В. в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, надала суду письмові пояснення, в яких просила розгляд справи здійснювати без участі представника ГУНП в Черкаській області; в задоволенні заявлених позовних вимог просила відмовити.

Фактичні обставини, встановлені судом:

ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , 2020 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 05 лютого 2021 року.

Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 від 12 липня 2018 року, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, довічно.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі № 580/3368/22, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Черкаської Обласної військової адміністрації, Аварійно - рятувального загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, Головного сервісного центру МВС (Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Черкаській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Головне управління Національної поліції України в Черкаській області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану про примусове відчуження транспортного засобу марки «Renault»модель «Sandero»,номерний знакНОМЕР_1 , 2020 року випуску, на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, оформлене протоколом оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку з запровадження та виконанням заходів правового режиму воєнного стану від 21.04.2022 №82, погоджене з Черкаською обласною військовою адміністрацією листом від 25.04.2022 за №5114/01/01-57;

- зобов`язано Головний сервісний центр МВС (04085, м. Київ, вул. Лук`янiвська, 62, код ЄДРПОУ 40109173) скасувати обов`язковий тимчасовий державний облік у період дії правового режиму воєнного стану легкового автомобіля марки марки «Renault»модель «Sandero»,номерний знакНОМЕР_1 , 2020 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_2 ;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Касаційногоадміністративного судуу складіВерховного судувід 09листопада 2023року усправі №580/3368/22 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Черкаської обласної військової адміністрації на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі №580/3368/22 відмовлено.

При розгляді справи № 580/3368/22 Черкаським окружним адміністративним судом встановлено наступні факти і обставини:

« ОСОБА_1 був власником транспортного засобу - легкового автомобіля марки RENAULT SANDERO, 2020 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 від 05.02.2021 видане на ім`я власника ОСОБА_1 .

На підставі листа Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області від 21.04.2022 №2406/65/03-2022 робочою групою з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану прийнято рішення про примусове відчуження майна (транспортний засіб) RENAULT SANDERO, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2020 року випуску, на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, оформлене протоколом оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану від 21.04.2022 № 82, погоджене з Черкаською обласною військовою адміністрацією листом від 25.04.2022 за № 5114/01/01-57.

05 травня 2022 року Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Черкаській області (філія ГСЦ МВС) в особі ТСЦ 7141 автомобіль RENAULT SANDERO, номерний знак НОМЕР_1 , 2020 року випуску, кузов № НОМЕР_7 поставлено на тимчасовий державний облік на Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на підставі: листа АРЗ СП ДСНС України у Черкаській області від 05.05.2022 № 249/01-03; листа-погодження Черкаської ОВА від 25.04.2022 № 5114/01/01-57; акта про примусове відчуження або вилучення від 21.04.2022 № 97/01/13-13-05; протоколу оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану від 21.04.2022 № 82; висновку експертного дослідження від 28.04.2022 № ЕД-19/124-22/3642-АВ».

21 червня 2022 року позивач отримав від Черкаської Обласної військової адміністрації Акт про примусове відчуження або вилучення майна від 21 квітня 2022 року № 97/01/13-13-05 та висновок експертного дослідження Черкаського науково - дослідженого експертно криміналістичного центру МВС України від 02 червня 2022 року № ЕД-19/124-22/4514-АВ.

18 жовтня 2023 року позивач звернувся до Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області з письмовою заявою про повернення легкового автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , 2020 року випуску, який належить позивачу на праві власності, на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі № 580/3368/22, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року.

Згідно акту приймання передачі основних засобів від 26 жовтня 2023 року, складеного комісією Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, автомобіль марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року по справі № 5803368/22 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року, був повернутий позивачу.

В акті приймання передачі основних засобів № 63 від 26 жовтня 2023 року зазначено, що первісна (переоцінена) вартість автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», 2020 року випуску, номер кузову НОМЕР_8 , становить 274410 гривень 00 копійок; на момент приймання передачі автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», 2020 року випуску, номер кузову НОМЕР_8 , у вказаному автомобілі «замінено а/к батарею, пошкоджено лівий поріг».

Згідно висновку, який міститься в акті приймання передачі основних засобів № 63 від 26 жовтня 2023 року, «на підставі заяви ОСОБА_1 , рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 по справі №580/3368/22 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2023 року АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області (код ЄДРПОУ 25576385) передає, а ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_9 ) приймає автомобіль RENAULT SANDERO, 2020 року випуску, номер кузову НОМЕР_8 . Сторони претензій не мають».

Акт приймання передачі основних засобів від 26 жовтня 2023 року підписаний особисто позивачем, що підтверджено останнім в судовому засіданні.

Мотивувальна частина.

Відповідно до статті 41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Указом ПрезидентаУкраїни від24лютого 2022року №64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і діє до цього часу.

Пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, визначено, що у зв`язкуіз введенням в Україні воєнного стану, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44,53 Конституції України.

Пунктом 1 частини першої статті 1Закону України«Про передачу,примусове відчуженняабо вилученнямайна вумовах правовогорежиму воєнногочи надзвичайногостану» визначено, що примусове відчуження майна позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Нормами даного закону передбачено, що примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості.

Пунктом 4 частини першої статті 8Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених Указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану як, зокрема, примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Відповідно до частини першої статті 4Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» на територіях, на яких введено воєнний стан, можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Таким чином, відповідно до Указу ПрезидентаУкраїни від24лютого 2022року №68/2022 утворено Черкаську обласну військову адміністрацію. Вказані адміністрації здійснюють свої повноваження в порядку визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей встановлених Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

Наказом начальника Черкаської обласної військової адміністрації від 02 березня 2022 року № 2 «Про встановлення заборони на торгівлю алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі» передбачено, що метою здійснення примусового відчуження або вилучення транспортного засобу є виконання завдань з оборони України, її захисту, суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості в умовах правового режиму воєнного стану.

Розпорядженням Черкаської обласної військової адміністрації від 04 березня 2022 року № 97 «Про робочу групу з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану» утворено робочу групу з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану та затверджено її склад за посадами. Основним завданням робочої групи є прийняття рішення щодо передачі, примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового воєнного чи надзвичайного стану, яке оформляється протоколом. І голова робочої групи подає прийняте рішення Черкаській обласної військової адміністрації для його погодження в установленому порядку.

Відповідно до статті 7Закону України«Про передачу,примусове відчуженняабо вилученнямайна вумовах правовогорежиму воєнногочи надзвичайногостану» складається акт про примусове відчуження або вилучення майна відповідного зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 988.

Частиною четвертою статті 7Закону України«Про передачу,примусове відчуженняабо вилученнямайна вумовах правовогорежиму воєнногочи надзвичайногостану» у разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилась у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.

Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта (частина третя статті 7 вказаного Закону).

Згідно з положеннями статті 8Закону України«Про передачу,примусове відчуженняабо вилученнямайна вумовах правовогорежиму воєнногочи надзвичайногостану» оцінка майна, що підлягає примусовому відчуженню, проводиться у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі неможливості залучити до оцінки майна суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання така оцінка проводиться суб`єктами оціночної діяльності - органами державної влади або органами місцевого самоврядування за погодженням із власником майна. У разі відмови або відсутності власника майна зазначені органи мають право проводити таку оцінку самостійно. Оцінка майна, за якою попередньому власнику було відшкодовано вартість примусово відчуженого майна, може бути оскаржена до суду.

ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , 2020 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 05 лютого 2021 року.

Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 від 12 липня 2018 року, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, довічно.

21 квітня 2022 року відбулась оперативна нарада Робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану, проведення якої зафіксовано протоколом № 82.

Робочою групою з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану прийнято рішення про примусове відчуження майна (транспортний засіб) марки "Renalt" модель "Sаndero", номерний знак НОМЕР_1 , 2020 року випуску, на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, оформлене протоколом оперативної наради Робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану від 21 квітня 2022 року № 82, погоджене з Черкаською обласною військовою адміністрацією листом від 25 квітня.2022 року за № 5114/01/01-57.

21 червня 2022 року позивач отримав від Черкаської Обласної вйськової адміністрації Акт про примусове відчуження або вилучення майна від 21 квітня 2022 року № 97/01/13-13-05 та висновок експертного дослідження Черкаського науково - дослідного експертно криміналістичного центру МВС України від 02 червня 2022 року № ЕД-19/124-22/4514-АВ.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові у справі № 707/1298/22 від 31 січня 2024 року, «Обласні військові адміністрації і військові частини є тими суб`єктами, що визначають потреби держави в умовах правового режиму воєнного стану, відтак уповноважені вирішувати питання передачі майна на потреби Збройних Силу України та наділені повноваженнями щодо відчуження майна.

Відповідно до пункту 2 Розпорядження № 97 основним завданням робочої групи є прийняття рішення щодо передачі, примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, яке оформляється протоколом.

Крім того, пунктом 3 Розпорядження № 97 установлено, що голова робочої групи подає прийняте рішення Черкаській обласній військовій адміністрації для його погодження в установленому порядку.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Разом з тим, слід зазначити, що вимоги до форми рішень військового командування встановлені частиною другою статті 3вказаного ЗаконуУкраїни є загальними. Натомість, спеціальними у спірних правовідносинах є частина перша статті 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», оскільки саме вона встановлює уповноваженого суб`єкта для прийняття рішення про примусове відчуження майна а також визначає порядок такого відчуження.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.

Таким чином, робоча група є спеціально уповноваженим колективним органом обласного військового командування, якою в межах визначених повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства приймаються рішення про відчуження транспортних засобів, спрямовані на забезпечення виконання завдань з оборони України, її територіальної цілісності та недоторканності, а також усунення наслідків або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути через воєнний стан».

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові від 23 жовтня 2024 року у справі № 712/3525/23 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок «Щодо правових підстав передачі, примусового відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану» про наступне:

«Абзацом шостим статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» визначено, що збройна агресія застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до абзацу четвертого статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

У разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни (стаття 4 Закону України «Про оборону України»).

Указами Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан та оголошено про проведення загальної мобілізації.

03 березня 2022 року зазначений указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 затверджено Верховною Радою України, а саме Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію».

Воєнний стан та загальна мобілізація тривають дотепер.

Статтею 17 Закону України «Про оборону України» передбачено, що в умовах воєнного стану відповідно до закону допускається примусове вилучення приватного майна та відчуження об`єктів права приватної власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України. Аналогічна норма міститься у частині другій статті 353 ЦК України.

Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Примусове відчуження майна позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»). Примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватись з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості (частини перша та друга статті 3 вказаного Закону).

За частиною першою статті 10 зазначеного Закону компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану з попереднім повним відшкодуванням його вартості здійснюється військовим командуванням чи органом, що прийняв рішення про таке відчуження, за рахунок коштів державного бюджету до підписання акта. Частиною другою статті 10 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачено, що компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості здійснюється протягом п`яти наступних бюджетних періодів, правового режиму надзвичайного стану протягом одного наступного бюджетного періоду після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за рахунок коштів державного бюджету.

Отже, під час воєнного стану передбачені можливості: 1) примусового відчуження індивідуально визначеного приватного та колективного майна з переходом до держави права власності на це майно за попереднім або наступним повним відшкодуванням його вартості; 2) вилучення індивідуально визначеного майна державних підприємств, державних господарських об`єднань, на яке у них є право господарського відання або оперативного управління, без відшкодування його вартості.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що у частині першій статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадяни зобов`язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, ЗСУ, іншим військовим формуванням, оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Отже, стосовно надання громадянами під час мобілізації їхнього майна ЗСУ чи іншим військовим формуванням або оперативно-рятувальній службі цивільного захисту діє виключно порядок наступного відшкодування державою вартості такого майна, тобто у строк, визначений частиною другою статті 10 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Відповідно до частини третьої статті 321 ЦК України примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Як у доктрині приватного права, так і в судовій практиці усталеним є підхід, що:

під реквізицією варто розуміти примусове оплатне відчуження майна державою у власника при існуванні надзвичайних обставин на підставі та в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості або без такого. Метою реквізиції є усунення або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути, наступити через стихійне лихо, аварію, епідемію, епізоотію, воєнний або надзвичайний стан та за інших надзвичайних обставин;

реквізиція застосовується за надзвичайних обставин, які вимагають негайних дій, вона провадиться в позасудовому (адміністративному) порядку за рішенням органів державної влади. Адміністративний порядок реквізиції майна у власника обумовлений необхідністю швидкої реакції від органів державної влади на надзвичайні обставини. Норми, що регулюють реквізицію, спрямовані на вирішення колізії публічного інтересу та цивільного права (зокрема, права власності, інших цивільних прав), розв`язання якої відбувається на користь публічного інтересу;

залежно від підстав проведення реквізиції, існує два її види: реквізиція за надзвичайних обставин (частина перша статті 353 ЦК України); реквізиція в умовах воєнного або надзвичайного стану (частина друга статті 353 ЦК України). Відмінність між реквізицією (частина перша статті 353 ЦК України) та реквізицією в умовах надзвичайного чи воєнного стану (частина друга статті 353 ЦК України) полягає у моменті відшкодування вартості майна. У першому випадку його має бути проведено до примусового відчуження майна, а в другому обов`язок держави відшкодувати вартість майна настає після його примусового відчуження;

право вимагати повернення майна обумовлюється наявністю в особи статусу «колишнього» власника. За допомогою такої конструкції законодавець створює передумови для охорони інтересів приватних осіб. Повернення майна можливе за умови: припинення надзвичайних обставин, тобто стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії, воєнного або надзвичайного стану та ін.; збереження майна; заявлення власником позовної вимоги про його повернення до органу, що проводив його реквізицію або якому передано відповідне майно; встановлення можливості повернення(постанови Верховного Суду в складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2018 року в справі № 284/276/16-ц (провадження № 61-11070св18), від 13 вересня 2023 року у справі № 707/1298/22 (провадження № 61-4120св23).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану:примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб.

Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначає Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Згідно зі статтею 3 цього Закону примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості. Вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.

Велика Палата Верховного Судув постанові від 13 вересня 2023 року у справі №757/64569/16-ц (провадження№14-19цс23) звернула увагу на те, щов Україні існує законодавче регулювання питань, пов`язаних із виплатою компенсації за примусово відчужене, втрачене чи пошкоджене майно в умовах війни, воєнного чи надзвичайного стану, та роз`яснила порядок відшкодування вартості майна, вилученого для потреб оборони держави.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду розтлумачила положення постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 998 про «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», якою затверджено «Порядок розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (далі Порядок).

Цей Порядок визначає механізм прийняття, розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Майно, що підлягає примусовому відчуженню, оцінюється в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінну діяльність».

Згідно ч.5ст.82ЦПК України,рішенням Черкаськогоокружного адміністративногосуду від28квітня 2023року у справі № 580/3368/22 Черкаським окружним адміністративним судом встановлено наступні обставини:

Робочою групою з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану прийнято рішення про примусове відчуження майна (транспортний засіб) марки "Renault" модель "Sandero", номерний знак НОМЕР_1 , 2020 року випуску, на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, оформлене протоколом оперативної наради Робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану від 21 квітня 2022 року № 82, погоджене з Черкаською обласною військовою адміністрацією листом від 25 квітня 2022 року за № 5114/01/01-57.

21 червня 2022 року позивач отримав від Черкаської Ообласної військової адміністрації Акт про примусове відчуження або вилучення майна від 21 квітня 2022 року № 97/01/13-13-05 та висновок експертного дослідження Черкаського науково - дослідженого експертно криміналістичного центру МВС України від 02 червня 2022 року № ЕД-19/124-22/4514-АВ, що підтверджено позивачем та його ппедствником в судовому засіданні.

18 жовтня 2023 року позивач звернувся до Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області з письмовою заявою про повернення легкового автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , 2020 року випуску, який належить позивачу на праві власності, на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі № 580/3368/22, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року.

Згідно акту приймання передачі основних засобів № 63 від 26 жовтня 2023 року, складеного комісією Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, автомобіль марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року по справі № 5803368/22 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року, був повернутий позивачу.

В акті приймання передачі основних засобів № 63 від 26 жовтня 2023 року зазначено, що первісна (переоцінена) вартість автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», 2020 року випуску, номер кузову НОМЕР_8 , становить 274410 гривень 00 копійок; на момент приймання передачі автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», 2020 року випуску, номер кузову НОМЕР_8 , у вказаному автомобілі «замінено а/к батарею, пошкоджено лівий поріг».

Згідно висновку, який міститься в акті приймання передачі основних засобів № 63 від 26 жовтня 2023 року, «На підставі заяви ОСОБА_1 , рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 по справі №580/3368/22 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2023 року АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області (код ЄДРПОУ 25576385) передає, а ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_9 ) приймає автомобіль RENAULT SANDERO, 2020 року випуску, номер кузову НОМЕР_8 . Сторони претензій не мають».

Акт приймання передачі основних засобів № 63 від 26 жовтня 2023 року підписаний особисто позивачем, що підтверджено останнім в судовому засіданні.

Згідно ч.ч.4,5 ст.7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, у разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження, якщо інше не встановлено цим Законом.

У разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі.

У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна.

Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.

Відповідно ст.8 Закону України «Про передачу,примусове відчуженняабо вилученнямайна вумовах правовогорежиму воєнногочи надзвичайногостану», оцінка майна,що підлягаєпримусовому відчуженню,проводиться упорядку,встановленому законодавствомпро оцінкумайна,майнових правта професійнуоціночну діяльність. Оцінка майна, за якою попередньому власнику було відшкодовано вартість примусово відчуженого майна, може бути оскаржена до суду.

21 червня 2022 року позивач отримав від Черкаської Обласної військової адміністрації Акт про примусове відчуження або вилучення майна від 21 квітня 2022 року № 97/01/13-13-05 та висновок експертного дослідження Черкаського науково - дослідженого експертно криміналістичного центру МВС України від 02 червня 2022 року № ЕД-19/124-22/4514-АВ згідно яких вартість автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», 2020 року випуску, номер кузову НОМЕР_8 , становила 274410 гривень.

Доказів оскарження оцінки автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», 2020 року випуску, номер кузову НОМЕР_8 , матеріали справи не містять і позивачем та його предствником суду не надано.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з Державного бюджету матеріальної шкоди, завданої позивачу Державою Україна.

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з Державного бюджету матеріальної шкоди, завданої останньому Державою Україна.

В обгрунтування заявлених вимог зазначив, що 18 жовтня 2023 року позивач звернувся до Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області з письмовою заявою про повернення легкового автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , 2020 року випуску, який належить позивачу на праві власності, на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі № 580/3368/22, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року.

Згідно акту приймання передачі основних засобів від 26 жовтня 2023 року, складеного комісією Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, автомобіль марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , був повернутий позивачу з певними пошкодженнями.

Акт приймання передачі основних засобів від 26 жовтня 2023 року, складений комісією Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, не містить обов`язкових реквізитів, передбачених «Порядком складання типових форм з обліку та списання основних засобів суб`єктами державного сектору», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження типових форм з обліку та списання основних засобів суб`єктами державного сектору та порядку їх складання» від 13 вересня 2016 року № 818, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2016 року за № 1336/29466.

Згідно висновку експертного дослідження № ЕД - 19/124-22/3642-АВ від 28 квітня 2022 року, складеного судовим експертом Черкаського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_4 , визначення ринкової вартості автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , здійснювалось без його огляду.

Згідно висновку експертного дослідження № ЕД - 19/124-22/3642-АВ від 28 квітня 2022 року, складеного судовим експертом Черкаського НДЕКЦ МВС України Радзіховським В.О., станом на 21 квітня 2022 року ринкова вартість автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , становила 274410 гривень 00 копійок.

02 травня 2022 року позивач звернувся до Черкаського НДЕКЦ МВС України про проведення експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 . Технічний огляд вказаного автомобіля був проведений судовим експертом Черкаського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_4 02 травня 2022 року на території Управління ДСНС в Черкаській області за адресою: м. Черкаси, вул. Прикордонника Лазаренка,1, в присутності власника автомобіля ОСОБА_1

Згідно висновку судового експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України Радзіховського В.О., ринкова вартість автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , станом на 21 квітня 2022 року становила 385151 гривня 00 копійок.

26 жовтня 2023 року, після повернення автомобіля власнику, позивач звернувся до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 для проведення оцінки транспортного засобу марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно звіту від 01 листопада 2023 року № А10-28 про проведення незалежної оцінки визначення ринкової вартості автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , складеного за результатами огляду вказаного автомобіля, проведеного 26 жовтня 2023 року ФОП ОСОБА_5 , ринкова вартість транспортного засобу марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , становить 318 439 гривень.

Згідно рахунків - фактур ТОВ «Мотокар Черкаси» від 31 жовтня 2023 року № МЧ-00003432 та від 01 листопада 2023 року № МЧ-00003446, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , становить 72198 гривень 20 копійок.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

21 червня 2022 року позивач отримав від Черкаської Обласної військової адміністрації Акт про примусове відчуження або вилучення майна від 21 квітня 2022 року № 97/01/13-13-05 та висновок експертного дослідження Черкаського науково - дослідженого експертно криміналістичного центру МВС України від 02 червня 2022 року № ЕД-19/124-22/4514-АВ згідно яких вартість автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», 2020 року випуску, номер кузову НОМЕР_8 , становила 274410 гривень.

Доказів оскарження оцінки автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», 2020 року випуску, номер кузову НОМЕР_8 , матеріали справи не містять і позивачем суду не надано.

Відповідно дост.106,ЦПК України,учасник справимає правоподати досуду висновокексперта,складений найого замовлення. Порядокпроведення експертизита складеннявисновків експертаза результатамипроведеної експертизивизначається відповіднодо чинногозаконодавства Українипро проведеннясудових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

В порушення вимог ст. 106 ЦПК України, наданий позивачем висновок експертного дослідження № ЕД-19/124-22/3965-АВ, складений судовим експертом Черкаського НДЕКЦ МВС України Радзіїовським В.О. 03 травня 2022 року на замовлення позивача ОСОБА_1 про проведення експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», не містить відомостей, що вказаний висновок підготовлений для подання до суду, а тако не містить відомостей, що експерт попереджний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Матеріали справи не містять і позивачем суду не надано доказів на підтвердження технічного стану автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , на момент його відчуження, зокрема, не містять доказів відсутності зазначених в акті приймання передачі основних засобів № 63 від 26 жовтня 2023 року пошкоджень на момент відчуження автомобіля станом на 21 квітня 2022 року.

Згідно висновку, який міститься в акті приймання передачі основних засобів № 63 від 26 жовтня 2023 року, «На підставі заяви ОСОБА_1 , рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 по справі №580/3368/22 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2023 року АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області (код ЄДРПОУ 25576385) передає, а ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_9 ) приймає автомобіль RENAULT SANDERO, 2020 року випуску, номер кузову НОМЕР_8 . Сторони претензій не мають».

Акт приймання передачі основних засобів № 63 від 26 жовтня 2023 року підписаний особисто позивачем, що підтверджено останнім в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, доводи позивача про спричинення останньому матеріальної шкоди за рахунок зменшення ринкової вартості автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок його примусового відчуження, не підтверджені належними, достатніми, достовірними, допустимими доказами.

Крім того, в обгрунтування заявлених позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, позивач в своїй позовній заяві порівнює висновок експертного дослідження №ЕД-19/124-22/3965-АВ від 03 травня 2022 року та звіт про проведення незалежної оцінки №А10-28 від 01 листопада 2023, які містять відмінності у вихідних даних, використаних судовим експертом та оцінювачем, а саме: різниця в показнику Сд (ціна КТЗ, який був у користуванні, з урахуванням строку його експлуатації, за інформацією з довідкової літератури).

У Висновкуекспертного дослідження№ЕД-19/124-22/3965-АВвід 03травня 2022року цейпоказник становить363350гривень,в тойчас,як узвіті про проведеннянезалежної оцінки№А10-28від 01листопада 2023року -422310гривень.Використання різнихвихідних данихсудовим експертом таоцінювачем призвелодо різнихвисновків експертаі оцінювачащодо вартостіавтомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 .

Крім того, у звіті про проведення незалежної оцінки №А10-28 від 01 листопада 2023 року застосований показник Д3 - процент додаткового зменшення ринкової вартості КТЗ (таблиця 4.1., 4.2., а саме: сліди підтікання мастила на двигуні, шумність при роботі двигуна; забруднена оббивка салону; забруднена оббивка сидінь), який становить 13%.

Згідно акту приймання передачі основних засобів №63 від 26 жовтня 2023 року, вказані недоліки на момент повернення автомобіля марки «Renault»модель «Sandero»,номерний знак НОМЕР_1 ,були відсутні.

Крім того, у звіті про проведення незалежної оцінки №А10-28 від 01 листопада 2023 року застосований показник Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу колісного транспортного засобу, який становить 72198 гривень 20 копійок. До вартості робіт включено, зокрема, роботи з підготовки та фарбування чотирьох дверей, зняття/встановлення накладки крила.

Згідно акту приймання - передачі основних засобів № 63 від 26 жовтня 202 року, вказані недоліки кузова в акті відсутні.

Відповідачем Автомобільно -рятувальним загономспеціального призначенняГоловного управліннядержавної службиУкраїни знадзвичайних ситуаційу Черкаськійобласті до відзивуостаннього доданофото автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , на яких відсутні пошкодження цих частин кузова.

Також вартість фарби та робіт, зазначена оцінювачем з розрахунку на всі, в тому числі і на вказані вище частини кузову, пошкодження яких на дату повернення автомобіля зафіксовані не були. Серед зазначених в звіті запчастин, лише накладка порога стосується недоліку, зафіксованого в акті приймання-передачі основних засобів №63 від 26 жовтня 2023 року.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність пошкодження порогу та наявність іншої акумуляторної батареї на момент відчуження автомобіля.

Роботи по проведенню базового ТО-15 є плановим щорічним обслуговуванням, а тому не пов`язані з відчуженням автомобіля і не можуть бути включені при розрахунку завданої Державою Україна матеріальної шкоди.

Відповідачем заявлено позовну вимогу про виключення з числа доказів акту приймання передачі основних засобів від 26 жовтня 2023 року № 63 про повернення Аварійно рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», 2020 року випуску, VIN: НОМЕР_6 , власнику ОСОБА_1 , копія якого долучена до позовної заяви, і розглядати справу на підставі інших доказів.

Зауваження позивача щодо акту приймання-передачі основних засобів №63 від 26 жовтня 2023 року, зазначені в пощовнвй заяві лстаннього, не свідчать про недостовірність вказаного доказу або його підроблення.

Матеріали справи не містять і позивачем суду не надано належних, достатніх, достовірних, допустимих доказів недостовірності або підроблення акту приймання передачі основних засобів № 63 від 26 жовтня 2023 року, на підставі якого автомобіль марки «Renault» модель «Sandero», 2020 року випуску, VIN: НОМЕР_6 , був повернутий позивачу, і який містить особистий підпис позивача та відмітку про відсутність у останнього претензій до відповідача - Аварійно - рятувальноо загону смпеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на момент підписання вказаного акту та повернення йому автомобіля.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено належними, достатніми, допустимими, достовірними доказами факт спричинення матеріальної шкоди позивачу Державою України внаслідок відчуження автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», 2020 року випуску, VIN: НОМЕР_6 , згідно з рішенням Робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану про примусове відчуження майна (транспортний засіб) марки "Rtnault" модеель "Sаndero", державний номерний знак НОМЕР_1 , 2020 року випуску, на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, оформленого протоколом оперативної наради Робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану від 21 квытня 2022 року № 82, погодженого з Черкаською обласною військовою адміністрацією листом від 25 квітня 2022 року за № 5114/01/01-57.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Визначення позивачем в позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Відповідно до вимог статті 51ЦПК України, суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

За змістом наведених норм цивільного процесуального права, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.

Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61 цс 18, зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таким чином, пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

За змістом наведених норм цивільного процесуального права, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.

Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.2, ст.170 ЦК України, учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно ч.2 ст. 48 ЦПК України, позивачем та відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27 листопада 2019 року по справі № 242/4741/16-ц, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є Держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом з тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є Держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Велика ПалатаВерховного Суду впостанові від19серпня 2018року посправі №910/23967/16зазначила,що коштидержавного бюджетуналежать направі власностідержаві,отже боржникому зобов`язаннізі сплатикоштів державногобюджету єДержава Українаяк учасникцивільних відносин.

Верховний суд в постанові від 07 вересня 2022 року по справі № 711/4624/21 зазначив про помилковість висновку місцевого суду про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державного бюджету України, оскільки кошти на відшкодування моральної шкоди підлягають стягненню з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.

Належним захистом порушеного права позивача є стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача визначеної судом суми шкоди, з зазначенням боржником у виконавчому документі Держави Україна.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 серпня 2018 року по справі № 910/23967/16.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18.

Позивачем в позовній заяві визначено наступних відповідачів, яких останнім притягнуто до справи:

Відповідач 1: Держава України в особі Державної казначейської служби України;

Відповідач 2: Черкаська обласна військова адміністрація;

Відповідач 3: Аварійно рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області.

Позивач клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

Разом з тим в позовній заяві позивачем заявлено наступні позовні вимоги:

стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію майнової шкоди у розмірі 145688 гривень 20 копійок;

стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 100000 гривень;

стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 43000 гривень.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 07 вересня 2022 року у справі 711/4624/21, «відповідно до статті2ЦКУкраїни учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті2ЦКУкраїни).

Відповідно до частини першої статті170ЦКУкраїни держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади».

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Верховний Суд в постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 289/2110/21 зауважив, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), вказано, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду.

Позивачем в позовній заяві останнього визначено Відповідачем -1 Державу Україна в особі Державної казначейської служби України.

Разом з тим, в позовній заяві позивачем не зазначено, яким рішенням Державної казначейської служби останньому завдано шкоди.

Крім того, позивач визначив в позовній заяві Відповідачем - 2 Аварійно рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій, який не є органом державної влади.

Згідно п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4 статуту Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, затвердженого наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій,

Аварійно рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області є аварійно-рятувальним підрозділом територіального підпорядкування із статусом державної аварійно - рятувальної служби, який утворено з метою запобігання, реагування та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та окремих їх наслідків, проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, випробувальних (вимірювальних) та дослідних робіт, дослідження пожеж та надзвичайних ситуацій, пов`язаних з ними, інших робіт у зоні відповідальності, а також здійснення відповідно до вимог законодавства проведення професійно-технічного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів. Загін є правонаступником Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Територіального управління МНС України у Черкаській області (ідентифікаційний код 25576385) та Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України у Черкаській області (ідентифікаційний код 25576385). Засновник Загону Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Загін належить до сфери управління ДСНС та підпорядковується Головному управлінню ДСНС України у Черкаській області. За організаційно-правовою формою господарювання Загін є державною організацією і заснований на державній власності. Діяльність Загону здійснюється на некомерційній основі, не є підприємницькою і не ставить за мету отримання прибутку.

Згідно п.1 Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, затвердженого наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 3 від 04 лютого 2013 року (в редакції наказу ДСНС № 167 від 29 березня 2021 року), ГУ ДСНС України в Черкаській області є територіальним органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно рятувальних служб. Головне управління підпорядковується Державній службі України з надзвичайних ситуацій.

Відповідно до ст.1Положення проДержавну службуУкраїни знадзвичайних ситуацій,затвердженого ПостановоюКабінету МіністрівУкраїни №1052від 16грудня 2015року, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Враховуючи викладене, Аварійно - рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, не є органом державної влади, через який Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки.

Разом з тим, незважаючи на зазначення позивачем в позовній заяві Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області як відповідача - 2, позовних вимог до Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, позовні вимоги до Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області позивачем не заявлено і в позовній заяві останнього позовні вимоги до Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області відсутні.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення моральної шкоди, завданої позивачу Державою Україна:

Позивачем заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету, яку позивачем оцінено в розмірі 100000 гривень.

Відповідно до ст. 23 ЦКУ особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується».

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору».

Згідно ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.1173 ЦКУ шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно ст. 1174 ЦКУ шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12 березня 2019 року по справі № 920/715/17, статті 1173, 1174 ЦКУ є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦКУ. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року по справі № 925/1196/18.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В обгрунтування наявності підстав звернення з вимогою про відшкодування завданої Державою Україна моральної шкоди, позивач в своїй позовній заяві посилається на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі № 580 /3368/22, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року,яким визнано протиправним та скасовано рішення Робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану про примусове відчуження транспортного засобу марки «Renault»модель «Sandero»,номерний знакНОМЕР_1 , 2020 року випуску, на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, оформлене протоколом оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку з запровадження та виконанням заходів правового режиму воєнного стану від 21 квітня 2022 року №82, погоджене з Черкаською обласною військовою адміністрацією листом від 25 квітня 202 року2 за №5114/01/01-57.

Верховний Суд в постанові від 17листопада 2021року у справі №806/3572/17 указав, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду під час розгляду справи. В судовому процесі мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, з`ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин, а в разі необхідності, має запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити обставини, а також надати суду додаткові докази. Зі змісту статті82 ЦПК України вбачається, що преюдиційними можуть бути, за визначених у цьому Кодексі умов, саме обставини, встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Преюдиція не поширюється на правову оцінку таких обставин, оскільки відповідно до частини першої статті89 ЦПК України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їхньому безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 18 січня 2022 року у справі № 810/2559/14, принцип загальнообов`язковості судового рішення є конкретизованим і вказує на такі випадки: коли особа або особи брали участь в одній справі, а потім беруть участь в іншій, то встановлені судом обставини вважаються такими, що не підлягають доказуванню; коли особи не брали участі в попередній судовій справі, то встановлені обставини не мають обов`язкового характеру. Якщо судове рішення зачіпає інтереси осіб, які не були залучені судом до справи, то преюдиційність на таких осіб не може поширюватися. Не можуть мати преюдиційного значення рішення суду в тотожних за фабулою справах, але за позовом іншого позивача або за участю додаткового відповідача.

В постанові Верховного Суду від 06вересня 2022року у справі №640/10625/21 зазначив, що преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються наступні умови:

-обставина встановлена судовим рішенням;

-судове рішення набрало законної сили;

-у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі.

Відповідно до ч.5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперчень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, згідно рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі № 580/3368/22, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року,на яке позивач посилається в своїй позовній заяві в обгрунтування заявлених останнім позовних вимог, визначеними позивачем ОСОБА_1 відповідачами у справі 580/3368/22 є:

Черкаська обласна військова адміністрація;

Аварійно рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайни ситуацій у Черкаській області;

Головний сервісний центр МВС;

Разом тим, у справі № 712/692/24,яка розглядається в Соснівському районному суді м. Черкаси, позивачем в позовній заяві визначено наступних відповідачів, яких останнім притягнуто до справи:

Відповідач 1: Держава України в особі Державної казначейської служби України;

Відповідач 2: Черкаська обласна військова адміністрація;

Відповідач 3: Аварійно рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області.

Враховуючи викладене, у справі № 712/692/24 яка розглядається Соснівським районним судом м. Черкаси, стороною є Держава україни, яка не була стороною та учасником справи №580/3368/22, яка розглядалась Черкаським окружним адміністративним судом.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) вказано, що у цивільному судочинстві Держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до Держави України, не є обов`язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 495/6187/16 (провадження № 61-8385св20), від 29 червня 2022 року у справі № 201/9398/20 (провадження № 61-11520св21).

Враховуючи викладене, у справі №580/3368/22,яка розглядалась Черкаським окружним адміністративним судом, визначеними позивачем відповідачами є юридичні особи:

Черкаська обласна військова адміністрація;

Аварійно рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області;

Головний сервісний центр МВС,

в той час, як в справі № 712/692/24, яка розглядається в Соснівському районному суді м. Черкаси, позивач в позовній заяві визначив відповідачем Державу Україна, яка не була стороною справи № 580/3368/22, в особі органу, діяннями якого, на думку позивача, завдано останньому шкоду, а саме: Державної казначейської служби України.

Крім того, виходячи зі змісту заявлених вимог, згідно яких позивачем заявлено виключно позовні вимоги про стягнення шкоди та судових витрат з Державного бюджету України, позивач зазначив в своїй позовній заяві відповідачів: Черкаську обласну військову адміністрацію та Аварійно рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області не як окремих самостійних юридичних осіб з пред`явленням позовних вимог до кожного з цих відповідачів юридичних осіб, а зазначив їх в позовній заяві як органи, в особі яких і через які діє Держава Україна, діяннями яких завдано шкоду позивачу.

Таким чином, склад відповідачів у справі 580/3368/22, яка розглядалась Черкаським окружним адміністративним судом, і за результатами розгляду якої ухвалене рішення, на яке посилається позивач в обгрунтування заявлених у справі № 712/692/24 позовних вимог, є відмінним від складу відповідачів у справі № 712/692/24, яка розглядається Соснівським районним судом м. Черкаси.

Відповідно до ч.5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній, адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 20грудня 2019року у справі №823/865/16обов`язковість преюдиційних обставин, закріплена частиною четвертою статті82 ЦПК України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі.

Верховний Суд у постанові від 03серпня 2022року у справі №160/5671/21зазначив, що преюдиційного значення набувають лише встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи.

На користь такого висновку свідчить частина сьома статті82 ЦПК України, відповідно до якої правова оцінка, надана судом факту під час розгляду іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Згідно з постановою Верховного Суду від 15серпня 2019року у справі №826/3356/13-а преюдиційні факти потрібно відрізняти від оцінки обставин іншим судом. Преюдиційні фактице явища дійсності, істинність яких вже було встановлено в рішенні, що виключає необхідність їх повторного з`ясування, тоді як юридична оцінка фактівце оцінне судження, зроблене судом під час зіставлення факту з нормою права, яка регулює відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до ч.5 ст. 82 ЦПК України, при розгляді справи № 580/3368/22 Черкаським окружним адміністративним судом встановлено наступні факти і обставини стосовно певної особи позивача ОСОБА_1 :

« ОСОБА_1 був власником транспортного засобу - легкового автомобіля марки RENAULT SANDERO, 2020 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_10 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 від 05.02.2021 видане на ім`я власника ОСОБА_1 .

20.04.2022 працівниками ВПД № 1 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 186268, згідно якого гр. ОСОБА_1 20.04.2022 о 21 год. 40 хв. на автодорозі смт. Драбів - с. Білоусівка, 2,5 км, керував автомобілем RENAULT SANDERO, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (почервоніння обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився на відео.

20.04.2022 о 22 годині 50 хвилини поліцейським Драбівського ВПД № 1 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу RENAULT SANDERO д.н.з. НОМЕР_1 , який доставлено на спеціальний майданчик ВПД № 1 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, що підтверджується актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 20.04.2022.

Заступником начальника Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області 21.04.2022 направлено лист № 2406/65/03-2022 робочій групі з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів примусового режиму воєнного стану, в якому зазначено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі чого складено протокол про адміністративне правопорушення для розгляду та прийняття рішення Драбівським міськрайонним судом відповідно до чинного законодавства. У вищезазначеному листі, крім цього зазначено, про взяття даної інформації до відома та вжиття заходів щодо вилучення вказаного транспортного засобу для потреб держави в межах компетенції.

На підставі листа Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області від 21.04.2022 №2406/65/03-2022 робочою групою з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану прийнято рішення про примусове відчуження майна (транспортний засіб) RENAULT SANDERO, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2020 року випуску, на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, оформлене протоколом оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану від 21.04.2022 № 82, погоджене з Черкаською обласною військовою адміністрацією листом від 25.04.2022 за № 5114/01/01-57.

05 травня 2022 року Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Черкаській області (філія ГСЦ МВС) в особі ТСЦ 7141 автомобіль RENAULT SANDERO, номерний знак НОМЕР_1 , 2020 року випуску, кузов № НОМЕР_7 поставлено на тимчасовий державний облік на Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на підставі: листа АРЗ СП ДСНС України у Черкаській області від 05.05.2022 № 249/01-03; листа-погодження Черкаської ОВА від 25.04.2022 № 5114/01/01-57; акта про примусове відчуження або вилучення від 21.04.2022 № 97/01/13-13-05; протоколу оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану від 21.04.2022 № 82; висновку експертного дослідження від 28.04.2022 № ЕД-19/124-22/3642-АВ.

Свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 від 06.02.2021 для постановки на тимчасовий державний облік до ТСЦ 7141 не надавалось.

Позивач звернувся до Черкаської обласної військової адміністрації з листом від 04.05.2022 про повернення автомобіля.

У відповідь Черкаською обласною військовою адміністрацією листом від 03.06.2022 № 01/08/-01/Н-4266 повідомлено позивача про те, що відповідно до акта про примусове відчуження або вилучення майна від 21.04.2022 № 87/01/13-13-05 здійснено примусове вилучення транспортного засобу та роз`яснено порядок розгляду заяв та здійснення виплат з метою наступної повної компенсації за примусове відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Запропоновано власнику або уповноваженою ним особою вищезазначеного транспортного засобу, після скасування воєнного стану в Україні звернутись до відповідних державних органів із відповідною заявою та документами для повної компенсації за примусове відчужене майно або до суду.

16.06.2022 позивач звернувся до Черкаської обласної військової адміністрації із скаргою, у якій просив про скасування оспорюваного протокольного рішення робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану.

21.06.2022 позивач отримав примірники Акта про примусове відчуження або вилучення майна від 21.04.2022 № 97/01/13-13-05 та висновку експертного дослідження Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 02.06.2022 № ЕД-19/124-22/4514-АВ надіслані Черкаською обласною військовою адміністрацією до відділення в с. Олімпіадівка, Золотоніський район, Черкаська область, 19816, рекомендованим поштовим відправленням № 1800108274786 з описом вкладення від 15.06.2022.

Не отримавши відповідь на подану скаргу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.»

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, «у кожному випадку звернення з позовом про відшкодування Державою Україною шкоди (майнової, моральної), суди мають з`ясувати: (а) підстави позову (обставини, якими обґрунтована позовна вимога); (б) чи мала Держава Україна у сенсі статті 1 Конвенції юрисдикцію щодо гарантування прав і свобод на тій території, на якій, за твердженням позивача, відбулося порушення; (в) якщо мала юрисдикцію, то чи виконала її конвенційні обов`язки з такого гарантування на відповідній території (якщо мало місце невиконання або неналежне виконання конкретного обов`язку, то у чому воно полягало, якими були наслідки цього та причинно-наслідковий зв`язок між ними і невиконанням або неналежним виконанням відповідного обов`язку); (г) чи є підтвердження всіх цих фактів (належні, допустимі, достовірні та достатні докази).

Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, держава-учасниця несе відповідальність лише за власні дії чи бездіяльність щодо виконання негативних і позитивних (матеріальних, процесуальних) обов`язків із гарантування конвенційних прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Якщо держава поширювала її юрисдикцію на відповідну територію, де сталося стверджуване порушення права, обставини (факти) невиконання чи неналежного виконання державою у конкретній ситуації певного з наведених обов`язків для притягнення її до відповідальності на підставі Конвенції та протоколів до неї треба чітко встановити.

Присудження особі компенсації (відшкодування) за порушення державою позитивного обов`язку є стягненням відшкодування моральної шкоди, тоді як порушення державою негативного конвенційного обов`язку залежно від виду права, про яке йде мова, може передбачати відшкодування як моральної, так і матеріальної шкоди (наприклад, за порушення права власності, якщо саме держава знищила чи пошкодила майно особи).

У кожному випадку звернення з позовом про відшкодування Державою Україною шкоди (майнової, моральної), завданої протягом особливого періоду, суди мають з`ясувати: (а) підстави позову (обставини, якими обґрунтована позовна вимога); (б) чи мала Держава Україна у сенсі статті 1 Конвенції юрисдикцію щодо гарантування прав і свобод на тій території, на якій, за твердженням позивача, відбулося порушення; (в) якщо мала юрисдикцію, то чи виконала її конвенційні обов`язки з такого гарантування (якщо мало місце невиконання або неналежне виконання конкретного обов`язку, то у чому воно полягало, якими були наслідки цього та причинно-наслідковий зв`язок між ними і невиконанням або неналежним відповідного обов`язку); (г) чи є підтвердження всіх цих фактів (належні, допустимі, достовірні та достатні докази).

У визначених у частині другій статті 1167 ЦК України випадках не потрібно встановлювати вину держави як елемент суб`єктивної сторони складу цивільного правопорушення. Проте це не позбавляє позивача обов`язку обґрунтувати, а суд - обов`язку встановити інші елементи такого правопорушення (не тільки наявність шкоди, але й те, що вона є наслідком саме діяння держави-відповідача)».

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 757/64569/16-ц, «саме по собітимчасове використання військовослужбовцями ЗСУ майна позивача, підпорядковане виконанню як Збройними Силами України, так і позивачем як громадянином України конституційних обов`язків (статті17,65 Конституції України), не може бути діянням, яким позивачу завдана моральна шкода. За іншого підходу виконання конституційного обов`язку (частина першастатті 65 Конституції України) кожним громадянином зумовлювало б завдання йому моральної шкоди, що не відповідає суті виконання цього обов`язку.

Відповідно достатті 17 Конституції Українизахист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина перша вказаної статті). Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України (частина друга цієї статті).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України (частина першастатті 65 Конституції України).

Правовою основою примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану єКонституція України,ЦК України,Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», інші закони України та Указ Президента України про введення надзвичайного чи воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

За змістомстатті 353 ЦК України, статті1, частини першої статті22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»мобілізацією майна слід вважати надання ЗСУ чи іншим військовим формуванням України під час проведення мобілізації (часткової або загальної) згідно з мобілізаційними планами майна з наступним відшкодуванням державою його вартості у разі переходу цього майна у власність держави, знищення такого майна чи пошкодження державою Україною.

Мобілізація майна є різновидом його реквізиції (примусового відчуження) у сенсіЦК УкраїнитаЗакону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Однак, якщо згідно зістаттею 3 цього Законупримусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися зпопереднімповним відшкодуванням його вартості і тільки у разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується знаступнимповним відшкодуванням його вартості, то у випадку мобілізації майна громадян згідно з частиною першоюстатті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»таке відшкодування може бути тількинаступним.

Компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості здійснюється протягом п`яти наступних бюджетних періодів, правового режиму надзвичайного стану - протягом одного наступного бюджетного періоду після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за рахунок коштів державного бюджету за умови, що майно було примусово відчужене, а особа відповідно має право на таку компенсацію».

Указом ПрезидентаУкраїни від24лютого 2022року №64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і діє до цього часу.

Пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

Пунктом 1 частини першої статті 1Закону України«Про передачу,примусове відчуженняабо вилученнямайна вумовах правовогорежиму воєнногочи надзвичайногостану» визначено, що примусове відчуження майна позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Нормами даного закону передбачено, що примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості.

Пунктом 4 частини першої статті 8Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану як, зокрема, примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Відповідно до частини першої статті 4Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» на територіях, на яких введено воєнний стан, можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Таким чином, відповідно до Указу ПрезидентаУкраїни від24лютого 2022року №68/2022 утворено Черкаську обласну військову адміністрацію. Вказані адміністрації здійснюють свої повноваження в порядку визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей встановлених Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

Наказом начальника Черкаської обласної військової адміністрації від 02 березня 2022 року № 2 «Про встановлення заборони на торгівлю алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі» передбачено, що метою здійснення примусового відчуження або вилучення транспортного засобу є виконання завдань з оборони України, її захисту, суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості в умовах правового режиму воєнного стану.

Розпорядженням Черкаської обласної військової адміністрації від 04 березня 2022 року № 97 «Про робочу групу з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану» утворено робочу групу з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану та затверджено її склад за посадами. Основним завданням робочої групи є прийняття рішення щодо передачі, примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового воєнного чи надзвичайного стану, яке оформляється протоколом. І голова робочої групи подає прийняте рішення Черкаській обласної військової адміністрації для його погодження в установленому порядку.

Відповідно до статті 7Закону України«Про передачу,примусове відчуженняабо вилученнямайна вумовах правовогорежиму воєнногочи надзвичайногостану» складається акт про примусове відчуження або вилучення майна відповідного зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 988.

Відповідно до ч.5 ст. 82 ЦПК України, при розгляді справи № 580/3368/22 Черкаським окружним адміністративним судом встановлено наступні факти і обставини:

« ОСОБА_1 був власником транспортного засобу - легкового автомобіля марки RENAULT SANDERO, 2020 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_10 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 від 05.02.2021 видане на ім`я власника ОСОБА_1 .

На підставі листа Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області від 21.04.2022 №2406/65/03-2022 робочою групою з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану прийнято рішення про примусове відчуження майна (транспортний засіб) RENAULT SANDERO, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2020 року випуску, на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, оформлене протоколом оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану від 21.04.2022 № 82, погоджене з Черкаською обласною військовою адміністрацією листом від 25.04.2022 за № 5114/01/01-57.

05 травня 2022 року Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Черкаській області (філія ГСЦ МВС) в особі ТСЦ 7141 автомобіль RENAULT SANDERO, номерний знак НОМЕР_1 , 2020 року випуску, кузов № НОМЕР_7 поставлено на тимчасовий державний облік на Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на підставі: листа АРЗ СП ДСНС України у Черкаській області від 05.05.2022 № 249/01-03; листа-погодження Черкаської ОВА від 25.04.2022 № 5114/01/01-57; акта про примусове відчуження або вилучення від 21.04.2022 № 97/01/13-13-05; протоколу оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану від 21.04.2022 № 82; висновку експертного дослідження від 28.04.2022 № ЕД-19/124-22/3642-АВ».

Відповідно достатті 17 Конституції України,захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина перша вказаної статті). Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України (частина друга цієї статті).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України (частина першастатті 65 Конституції України).

Правовою основою примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану єКонституція України,ЦК України,Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», інші закони України та Указ Президента України про введення надзвичайного чи воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

За змістомстатті 353 ЦК України, статті1, частини першої статті22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»мобілізацією майна слід вважати надання ЗСУ чи іншим військовим формуванням України під час проведення мобілізації (часткової або загальної) згідно з мобілізаційними планами майна з наступним відшкодуванням державою його вартості у разі переходу цього майна у власність держави, знищення такого майна чи пошкодження державою Україною.

Мобілізація майна є різновидом його реквізиції (примусового відчуження) у сенсіЦК УкраїнитаЗакону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Однак, якщо згідно зістаттею 3 цього Законупримусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися зпопереднімповним відшкодуванням його вартості і тільки у разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується знаступнимповним відшкодуванням його вартості, то у випадку мобілізації майна громадян згідно з частиною першоюстатті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»таке відшкодування може бути тількинаступним.

Саме по собітимчасове використання Аварійно рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області майна позивача, підпорядковане виконанню як Аварійно рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, так і позивачем, як громадянином України, конституційних обов`язків (статті17,65 Конституції України), не може бути діянням, яким позивачу завдана моральна шкода. За іншого підходу виконання конституційного обов`язку (частина першастатті 65 Конституції України) кожним громадянином зумовлювало б завдання йому моральної шкоди, що не відповідає суті виконання цього обов`язку.

Втручання у право власності позивача переслідувало легітимну мету та було пропорційним у співвідношенні до суспільних інтересів. В Україні з 24 лютого 2022 року діє воєнний стан внаслідок збройної агресії рф. Зусилля державних органів, Збройних Сил України, інших військових формувань, ДСНС України, спрямовані насамперед на захист життя і здоров`я мільйонів людей, значних зусиль і засобів потребує захист незалежності та територіальної цілісності України, що, окрім іншого, є обов`язкомкожного громадянина України.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від жовтня 2024 року у справі № 712/3525/23.

Аварійно - рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Деравної служби україни з надзвичайних ситуацій у Черкаській області підтвердив використання ним автомобіля марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , 2020 року випуску. Вказаний факт не запаречувався також і позивачем .

Доказів нецільового використання автомобіля позивача марки «Renault» модель «Sandero», номерний знак НОМЕР_1 , чи передачу його іншій, ніж Аварійно рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, особі матеріали справи не містять і позивачем суду не надано.

Враховуючи викладене, заявлені позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету компенсації моральної шкоди в розмірі 100000 гривень, завданої ОСОБА_1 Державою Україна, задоволенню не підлягають.

Судові витрати.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставівищевикладеного,відповідно до ст.ст.1,23Закону України«Про правовийрежим воєнногостану»,згідно ст.ст.3,4,7,8,12 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та керуючись ст. ст. 13, 76-81, 83, 89, 95, 141, 263, 352, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Черкаської обласної військової адміністрації, Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Головне управління національної поліції в Черкаській області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої протиправним рішенням суб`єкта владних повноважень про примусове відчуження майна (транспортного засобу), - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 12 грудня 2024 року.

Сторони справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 ;

Відповідач: Черкаська обласна військова адміністрація, адреса: 18001, м. Черкаси. бул. Шевченка, б. 185, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00022668;

Відповідач: Аварійно рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, адреса: 18029, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська б. 4, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 25576385.

Відповідач: Держава в особі Державної казначейської служби України, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, б.6, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37567646.

Суддя О.М. Борєйко

СудСоснівський районний суд м.Черкас
Дата ухвалення рішення20.12.2024
Оприлюднено26.12.2024
Номер документу124010482
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Інші справи позовного провадження

Судовий реєстр по справі —712/692/24

Рішення від 20.12.2024

Цивільне

Соснівський районний суд м.Черкас

Борєйко О. М.

Рішення від 03.12.2024

Цивільне

Соснівський районний суд м.Черкас

Борєйко О. М.

Ухвала від 01.05.2024

Цивільне

Соснівський районний суд м.Черкас

Борєйко О. М.

Ухвала від 22.01.2024

Цивільне

Соснівський районний суд м.Черкас

Борєйко О. М.

Ухвала від 18.01.2024

Цивільне

Соснівський районний суд м.Черкас

Романенко В. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні