Ухвала від 27.06.2025 по справі 712/692/24

УХВАЛА

27 червня 2025 року

м. Київ

справа № 712/692/24

провадження № 61-7821ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Орленка Володимира Васильовича, на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 травня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Черкаської обласної військової адміністрації, Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, третя особа - Головне управління Національної поліції в Черкаській області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої протиправним рішенням суб`єкта владних повноважень про примусове відчуження майна (транспортного засобу),

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь майнову шкоду в розмірі 145 688,20 грн, моральну шкоду - 100 000,00 грн, судові витрати у розмірі 43 000,00 грн, виключити з числа доказів акт приймання-передачі основних засобів від 26 жовтня 2023 року № 63 про повернення Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області транспортного засобу марки «Renault», модель «Sandero», 2020 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 власнику ОСОБА_1 .

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 13 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення місцевого суду в частині відмови у стягненні майнової шкоди змінено, викладено мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2024 року в частині відмови у стягненні моральної шкоди скасовано, ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким стягнено з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Здійснено розподіл судових витрат.

У червні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Орленка В. В., на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 травня 2025 року.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Верховний Суд у цій справі (провадження № 61-7132ск25) вже вказав, що ціна позову, станом на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250 = 757 000,00 грн).

Враховуючи зазначене вище, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2024 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 13 травня 2025 року, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.

Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, на яку (практику) посилається заявник, ним не обґрунтовано.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.

Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то Верховний Суд зазначає: у даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.

Верховний Суд відхиляє, як надуманий довід заявника, що з метою забезпечення його права на касаційне оскарження без будь-якої дискримінації за ознакою інвалідності та ефективного захисту порушених прав та законних інтересів позивача як учасника справи зі статусом особи з інвалідністю. Оскільки, особа, обґрунтовуючи виняткове для нього значення справи, може вказувати та підтверджувати свій майновий стан та наявність відповідного статусу, зокрема особи з інвалідністю, в зв`язку з чим наводити обґрунтовані доводи та міркування, що обставини справи та її кінцевий результат нерозривно пов`язані та виплавають на вказані обставини (майновий стан, наявність відповідного статусу).

Проте, таких доводів, з врахуванням часткового задоволення позову та відшкодування на користь позивача моральної шкоди, ОСОБА_1 в касаційній скарзі не наводить.

Отже, касаційна скарга не містить обґрунтованих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв, а справа мала виняткове значення для заявника.

Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявника на положення підпунктів а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих. Крім того, наведені заявником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Орленка Володимира Васильовича, на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 травня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Черкаської обласної військової адміністрації, Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, третя особа - Головне управління Національної поліції в Черкаській області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої протиправним рішенням суб`єкта владних повноважень про примусове відчуження майна (транспортного засобу).

Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян