Ухвала

від 04.12.2024 по справі 752/16584/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/16584/19

Провадження № 4-с/752/115/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря- Тертій К.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ ) Задорожної Т.А., заінтересована особа: ОСОБА_2 , суд

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2024 року заявник звернувся до суду із скаргою і просить:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) Задорожної Т.А. при здійсненні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 січня 2023 року в виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 27 лютого 2020 року;

- зобов`язати Голосіївський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 без врахування отриманої ним за період з березня 2022 року до 16 листопада 2022 року додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року;

- зобов`язати Голосіївський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції( м. Київ ) здійснити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у межах виконавчого провадження без врахування отриманого ним грошового забезпечення, що не має постійного характеру, а саме: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також премії, нарахованої відповідно до Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України.

Посилається в скарзі на те, що на виконанні в відділі перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 від 27 лютого 2020 року про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 .

В рамках виконавчого провадження постановою державного виконавця від 04 травня 2020 року звернуто стягнення на його доходи та постановлено здійснювати відрахування з доходів у розмірі 70% від отриманих доходів, з яких: 25% аліментів та 45% на погашення боргу.

З квітня 2001 року він проходить службу за контрактом в Управлінні державної охорони України, аліменти з нього утримувалися відповідно до постанови державного виконавця.

Аліменти не утримувалися лише з нарахованого грошового забезпечення, що не має постійного характеру відповідно до постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року, а саме: додаткової винагороди, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії відповідно до Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України.

Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого державним виконавцем Задорожною Т.А. станом на 01 січня 2023 року, у нього наявна заборгованість у розмірі 94 031. 94 гр.

Даний розрахунок здійснений з грошового забезпечення, у тому числі його складових, що не мають постійного характеру, і з якого, відповідно до п.8 постанови КМУ від 26 лютого 1993 року №146, утримання аліментів не проводиться.

Вважає, що врахування до складових грошового забезпечення додаткової винагороди, виплаченої йому відповідно до постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року з березня по листопад 2022 року, суперечить вимогам закону.

Крім того, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, також не мають враховуватися при відрахуванні аліментів.

Ці виплати, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Управління Державної охорони України, затвердженим наказом Управління № 295/ДСК від 27 липня 2018 року, відносяться до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а тому не включаються до переліку видів доходів, які враховуються при стягненні аліментів.

Грошова премія в розумінні Дисциплінарного статуту Збройних Сил України має бути заслуженою, а тому її нарахування та виплата не може мати постійного характеру, так як залежить від певних обставин.

З урахуванням цього, просить задовольнити скаргу.

Учасники справи подали заяви і просять розглядати справу в їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За змістом ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року з заявника стягнуті аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини, доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини доходу,але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 серпня 2019 року.

Постановою головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) від 27 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1.

Постановою державного виконавця від 04 травня 2020 року звернуто стягнення на заробітну плату боржника.

Постановою від 14 липня 2023 року постановлено здійснювати відрахування з суми доходів боржника, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, в розмірі 50% доходів щомісячно до погашення заборгованості в сумі 94 03, 94 гр., яка виникла станом на 01 січня 2023 року.

( а.с. 6 - 20 )

21 лютого 2023 року головним держаним виконавцем Задорожною Т.А. складено розрахунок заборгованості по аліментах, відповідно до якої заборгованість боржника по аліментах станом на 01 січня 2023 року становить 94 031, 94 гр.

Відповідно до листа начальника відділу від 19 січня 2024 року за зверненням представника заявника про здійснення перерахунку заборгованості, заборгованість розрахована з урахуванням постанови КМУ № 146 від 26 лютого 1993 року, якою визначено вичерпний перелік доходів, з яких аліменти на утримуються.

З урахування цього повідомлено, що підстави для перерахунку відсутні.

/ а.с. 21 - 23 /

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст.183 СК України розмір аліментів на утримання дітей визначається в частці від заробітку /доходу /платника аліментів.

Статтею 81 СК України визначено, що перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Питання, пов`язані із стягненням аліментів, врегульовано розділом IX Закону України «Про виконавче провадження», який має назву »Звернення стягнення на заробітну плату, пенсію,стипендію та інші доходи боржника».

В ст.73 Закону України «Про виконавче провадження» приведено перелік доходів, на які не може бути звернуто стягнення по аліментах.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №146 від 26 лютого 1993 року затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, яким передбачено, що утримання аліментів із працівників провадиться з усіх видів заробітку й додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом.

Складові грошового забезпечення, з яких проводиться утримання аліментів, визначено в п.8 постанови.

В свою чергу, складові грошового забезпечення, з яких утримання аліментів не провадиться, приведено в п.12 постанови.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1263 від 11 листопада 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» були внесені зміни до п. 8 Переліку щодо доповнення переліку виплат, з яких утримуються аліменти, іншими виплатами, у томі числі й додатковою винагородою, яка виплачується на період воєнного стану.

Відповідно до п.8 постанови з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

Управління державної охорони України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, що підпорядкований Президенту України та підконтрольний Верховній Раді України.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Управління державної охорони України, затвердженим наказом Управління № 295/ДСК від 27 липня 2018 року та змінами до нього, внесеними наказом № 486/ДСК від 12 грудня 2018 року, визначено складові грошового забезпечення військовослужбовців управління,як одноразові додаткові види грошового забезпечення, в тому числі: допомога на оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та премії.

( а.с. 27 - 29 )

Пунктом 1-1 постанови КМУ №168 від 8 лютого 2022 року військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту на період воєнного стану встановлено додаткову винагороду в залежності від виконуваних завдань.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1-1 постанови військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що саме в такому порядку та в такому розмірі заявнику нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода відповідно до постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2024 року в справі № 209/3260/13 зазначив, що не вбачається жодних підстав вважати, що законодавець, маючи на меті належне забезпечення дитини для її повноцінного духовного та фізичного розвитку, міг з будь-яких причин не охоплювати аліментними зобов`язаннями додаткову винагороду на період воєнного стану.

Внесенням відповідних змін 16 листопада 2022 року законодавець лише конкретизував перелік видів грошового забезпечення, із яких справляється нарахування аліментів, задля усунення проблемних питань при нарахуванні аліментів, а не «створив» новий вид доходів, який раніше таким не визнавав.

Таким чином, Верховний Суд прийшов до висновку, що додаткові виплати, які нараховувались та виплачувались боржнику по аліментах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» до 16 листопада 2022 року не є одноразовим нерегулярним видом грошового забезпечення, мали постійний характер та відносились до видів доходів, які враховуються при визначення розміру аліментів на одного з подружжя, дітей батьків, інших осіб.

Тобто, навіть до прийняття постанови КМУ від 11 листопада 2022 року № 1263 виконавець мав враховувати всі види надходжень боржника для визначення розміру аліментів.

Вказаною постановою лише підтверджено необхідність стягнення аліментів з урахуванням додаткової винагороди.

Таким чином, відповідно до п.8 постанови КМУ № 146 від 26 лютого 1993 року, додаткова винагорода військовослужбовця мала враховуватися при нарахуванні та стягненні аліментів до 16 листопада 2022 року, а тому її врахування в розрахунку заборгованості державного виконавця відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом.

Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

Суд враховує, що ні Законом України « Про виконавче провадження», ні постановою КМУ №146 від 26 лютого 1993 року не передбачено, що аліменти не стягуються з грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та премії.

З урахуванням цього суд вважає, що державним виконавцем при розрахунку заборгованості правомірно були включені суми, з яких мали утримуватися аліменти, зазначені в постанові КМУ №146 від 26 лютого 1993 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.18 Закону України « Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до п.п.3 п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07 лютого 2014 року « Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

З урахування цього та приведеного вище, суд приходить до висновку, що державний виконавець при здійсненні розрахунку заборгованості заявника по аліментах діяла в межах закону, тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст. 19, 129 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 4, 10, 18, 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ ) Задорожної Т.А., заінтересована особа: ОСОБА_2 , відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В.Машкевич