Рішення

від 22.10.2024 по справі 761/24670/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/24670/20

Провадження № 2/761/299/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі :

головуючого - судді Мальцева Д.О.

з участю секретаря Панчоха Д.А.

представники позивача ОСОБА_9, ОСОБА_10

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ендотехномед» Медичний центр клініки «ГАРВІС» про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 335 801,68 грн., моральну шкоду у розмірі 400 000,00 грн., а також судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, витрат на проведення експертизи та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 27.06.2017 року вона звернулась до ТОВ «Ендотехномед» Медичний центр клініки «Гарвіс» з приводу патологічних змін молочних залоз. За результатами проведеного огляду лікарем Клініки «Гарвіс» ОСОБА_2 позивачці було встановлено діагноз: дифузна кістозна мастопатія. З липня 2017 року по травень 2018 року позивачка проходила ультразвукові дослідження (УЗД) молочних залоз, за результатами яких спостерігалась негативна динаміка патологічних змін молочних залоз, консультувалася у різних спеціалістів. 22.05.2018 року позивачка повторно звернулась до ТОВ «Ендотехномед» Медичний центр клініки «Гарвіс» і за результатами обстеження, проведеного лікарем ОСОБА_2 , позивачці було встановлено діагноз: дифузна кістозна мастопатія, полікістоз обох молочних залоз та рекомендовано оперативне лікування в плановому порядку. 01.06.2018 року лікарем ТОВ «Ендотехномед» Медичний центр клініки «Гарвіс» ОСОБА_2 проведено позивачці планове оперативне лікування з видалення молочних залоз з одночасним встановленням ендопротезів Polytech MPS 330 мл. В червні 2018 року позивачці було проведено 3 (три) перев`язки. Після операції і виписки з клініки, позивачка відчувала сильний біль і неможливість його терпіти. Реабілітаційний період був об`єктивно ускладнений також побоюванням настання ускладнень (некрозу тканин), про можливість яких позивачка була попереджена лікарем заздалегідь. Післяопераційний (реабілітаційний) період протікав дуже важко для позивачки, оскільки супроводжувався періодичним сильним болем, значними фізичними обмеженнями тощо, а через два місяців після операції виразними стали деформації у ділянках обох молочних залоз. 04.09.2018 року під час планового огляду позивачки, оформленого консультативним висновком спеціаліста від 05.09.2018 року, лікарем ОСОБА_2 виявлено асиметрію молочних залоз, ріплінг та рекомендовано корекцію положення імплантата справа (шляхом проведення локальної лікарської маніпуляції) в комбінації з декількома сеансами ліпофілінга. На думку позивачки, реакція лікаря ОСОБА_2 під час проведення огляду свідчила про його розгубленість після побаченого негативного результату проведеної операції та намагання приховати дійсні причини неякісно проведеної операції, занижуючи дійсну оцінку її недоліків та пропонуючи завідомо нерезультативні маніпуляції для виправлення цих недоліків. 23.10.2018 року у приміщенні ДУ «Головне бюро СМЕ МОЗ України» позивачка була оглянута спеціалістом з судово-медичної експертизи, за результатом чого було складено висновок спеціаліста. У Висновку спеціаліста ДУ «Головне бюро СМЕ МОЗ України» №376/18 від 24.10.2018 року встановлено, що після проведеного оперативного втручання у пацієнтки має місце значно виражена деформація ділянок обох молочних залоз, що викликає обґрунтовані скарги, спричиняє дискомфорт та негативно впливає на загальний стан жінки, а усунення вказаної деформації молочних залоз можливе виключно шляхом повторного хірургічного втручання, що само по собі пов`язане не тільки із повторною травматизацією пацієнтки, але й зі значним її психоемоційним навантаженням. 23.11.2018 року позивачка також зробила Магнітно-резонансну томографію (МРТ) молочних залоз. В грудні 2018 року позивачка звернулась на консультацію до Університетської клініки Аугсбург, де було проведено попереднє дослідження наданих позивачкою медичних документів та результатів МРТ від 23.11.2018 року. 12.02.2019 року позивачці в Університетській клініці Аусбург (Німеччина) проведено операцію, під час якої замінені імплантати молочних залоз з обох сторін (Polytech 440 мл PU Optimam MXS) з застосуванням Tігр Меш Матрікс (TIGR-Mesh-Matrix). Повторне оперативне втручання призвело до позитивного результату, який повністю задовільнив позивачку. З огляду на складний характер операції, проведеної 01.06.2018 році, переживання позивачки викликані об`єктивною загрозою настання ускладнень, до яких могла призвести операція в разі її належного проведення, тривалий післяопераційний період супроводжувався сильним болем, хворобливим станом та фізичними обмеженнями впродовж кількох місяців. Стрес, викликаний розумінням негативного результату операції та посилений відношенням лікарів відповідача, які намагалися зняти із себе відповідальність за неякісно проведену операцію, запропонувавши неефективні способи виправлення недоліків першої операції, що призвело до необхідності звернення позивачки до іншої медичної установи та проведення повторної операції із відповідними ризиками, у вигляді непрогнозованого розвитку подій під час повторного масштабного хірургічного втручання, з відповідним повторним тривалим та складним реабілітаційним періодом, в сукупності призвели до тривалих страждань, пригніченого стану позивачки та зміни її способу життя та життєвих умов - зміни місця проживання, кола спілкування, відмови від роботи за спеціальністю. Позивачка вважає, що з вини відповідача їй завдана майнова шкода в розмірі 335 801,68 грн. та моральна шкода в розмірі 400 000,00 грн., яку вона просить стягнути з відповідача на її користь.

Разом із позовною заявою представником позивача були подані клопотання про виклик свідків, про розгляд справи у закритому судовому засіданні та про проведення судово-психологічної експертизи у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 12.08.2020 року матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.

14.08.2020 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва відкрито провадження по справі № 761/24670/20 в порядку загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2020 року вирішено розгляд цивільної справи № 761/24670/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ендотехмед» Медичний центр клініки «Гарвіс» (ТМ) про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я та моральної шкоди проводити у закритому судовому засіданні.

11.11.2020 року від представника позивачки надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку та приєднання доказів до матеріалів справи. У судовому засіданні 11.11.2020 року було задоволено клопотання представника позивачки та поновлено строк для приєднання доказів до матеріалів справи та приєднано докази до матеріалів справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2020 року задоволено клопотання представника позивачки про виклик свідків.

Від представника відповідача 19.11.2020 року на адресу суду надійшов відзив від 13.11.2020 року. Разом із відзивом відповідачем подано клопотання про виклик свідків від 13.11.2020 року, заперечення проти клопотання позивача про призначення судово-психологічної експертизи від 13.11.2020 року та клопотання про призначення судово-медичної експертизи за матеріалами справи від 13.11.2020 року.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується з позовними вимогами, зазначає, що позивачці після огляду лікарем ОСОБА_2 було роз`яснено відмінність між естетичною (аугментаційною мамопластикою) та реконструкційною (підшкірною мастектомією з одночасною реконструкцією) операціями, можливість виникнення ускладнень як загальнохірургічних, так і таких, що характерні для такого роду операцій, а також наголошено на тому, що можливо потрібно буде проходження кількох етапів лікування (ліпофілінг, коригувальні операції), особливо беручи до уваги оперативне втручання з аугментаційної мамопластики проведене у 2007 році, наслідком якого дуже часто буває атрофія грудних м`язів, а також відсутність підшкірної клейковини, що моделює молочну залозу. Також відповідач зазначив, що 01.06.2018 року позивачці було проведено операцію згідно з попередньо наданих висновків та консультацій з врахуванням всіх фізіологічних особливостей позивачки. Відповідач вважає, що лікарем ОСОБА_2 обрано відповідний розмір імплантатів з урахуванням всіх особливостей пацієнтки ОСОБА_1 , зокрема її низького індексу маси тіла та стану підшкірно-жирової клейковини. Імплантати більшого розміру взагалі могли не прижитись у позивачки та нашкодити її здоров`ю, адже могло розвинутись ішемічне ускладнення шкіряного лоскута молочної залози. Відповідач зазначив, що під час проведення операції позивачці лікарями європейської клініки було зроблено фіксування імплантатів за допомогою спеціальної так званої «сітки» -біосентетичний матеріал для фіксації імплантатів Tira Matrix до дорзального краю м`язів за допомогою вікрилу (Vicryl 2/0). Але у зв`язку з тим, що в Україні на період 01.06.2018 року даний фіксуючий матеріал не був сертифікований, можливість його використання була відсутня, а тому лікарем ОСОБА_2 був обраний відповідний розмір імплантатів, встановлених позивачці під час операції 01.06.2018 року. Отже відповідачем було надано кваліфіковану допомогу позивачці, обрано саме той спосіб лікування та оперативного втручання, який був їй необхідний. У зв`язку з чим, стягнення заявленого позивачкою розміру майнової шкоди не підлягає задоволенню через те, що відповідачем не було завдано шкоди ОСОБА_1 . Щодо відшкодування заявленої моральної шкоди відповідач зазначив, що позивачка жодним чином не підтвердила, що перебувала у стресовому стані та в стані дезорієнтації. Відповідач звертає увагу, що влітку 2018 року жодного разу позивачка не зверталась до відповідача з претензіями, а лише восени звернулась з певним зауваженнями до лікарів клініки «Гарвіс», де їй чітко було пояснено, що дані наслідки операції були прогнозовані та про них позивачка неодноразово попереджалась. Також лікарем ОСОБА_2 були надані розгорнуті рекомендації щодо подальшого виправлення асиметрії грудей, зокрема пояснено, що лише через 6 місяців можливо все виправити, імплантати мають покритись спеціальною внутрішньою плівкою, для того щоб не травмувати організм позивачки. Жодних доказів щодо консультування та перельотів за кордон в післяопераційний період з 05.06.2018 року по 12.02.2019 року позивачка не надала, окрім того, всі надані до позову документи свідчать про те, що лише на початку 2019 року позивачка полетіла за кордон для проведення операції. Більш того, після проведення операції пройшов значний проміжок часу, у позивачки могло відбутись безліч подій, як особистого (родинного) характеру, так і інших: робота, сварка з рідними, подругами, які могли вплинути на її душевний стан, окрім того позивачка через хворобу та смерть близької людини, а саме рідної матері, взагалі могла самостійно довести себе до такого стресового стану через внутрішні страхи та побоювання з уявленням собі можливих наслідків, які взагалі могли не настати. Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Клопотання відповідача про призначення судово-медичної експертизи за матеріалами справи від 13.11.2020 року обґрунтоване тим, що висновок експертизи надасть повну картину та встановить безпосередньо наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та спричиненою позивачці шкодою.

15.01.2021 року на адресу суду від позивачки надійшли заперечення проти клопотання відповідача про проведення судово-медичної експертизи за матеріалами справи від 14.01.2021 року та відповідь на відзив від 14.01.2021 року.

05.02.2021 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив від 28.01.2021 року та заперечення на заперечення проти клопотання відповідача про проведення судово-медичної експертизи за матеріалами справи від 28.01.2021 року.

11.02.2021 року на адресу суду від позивачки надійшло клопотання про призначення судової медичної експертизи від 10.02.2021 року.

Клопотання обґрунтоване тим, що з метою підтвердження або спростування факту, що дії відповідача були об`єктивно неправильними і в результаті них позивачці було заподіяно шкоду необхідне призначення експертизи.

18.02.2021 року на адресу суду від позивачки надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 17.02.2021 року разом з клопотанням про поновлення процесуальних строків.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.022021 року задоволено клопотання представника позивача про проведення судово-медичної експертизи. Призначено у справі судово-медичну експертизу, проведення якої доручено експертам Державної спеціалізованої установи «Головне бюро судово - медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України», що знаходиться за адресою: Україна, 04112, місто Київ, вул. Дорогожицька, буд. 9. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи у відповідності до п. 5 ч.1 ст. 252 ЦПК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 26.05.2021 року ухвалу суду від 17.02.2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.01.2022 року клопотання представника позивача про призначення судово-медичної експертизи задоволено, крім того, задоволено частково клопотання представника відповідача про призначення судово-медичної експертизи та призначено у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ендотехномед» Медичний центр клініки «Гарвіс» про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я та моральної шкоди судову-медичну експертизу, проведення якої доручено експертам Державної спеціалізованої установи «Головне бюро судово - медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України», що знаходиться за адресою: Україна, 04112, місто Київ, вул. Дорогожицька, буд. 9.

Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи у відповідності до п. 5 ч.1 ст. 252 ЦПК України.

28.01.2022 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів від 21.01.2022 року.

Не погоджуючись із ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.01.2022 року представником відповідача подано апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 09.11.2022 року апеляційну скаргу представника відповідача залишено без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24.01.2022 року - без змін.

21.03.2023 року з Державної спеціалізованої установи «Головне бюро судово - медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України» на адресу суду надійшов висновок експерта №6/23 та матеріали цивільної справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22.03.2023 року поновлено провадження у справі.

25.03.2023 року представником позивачки було подано письмові пояснення на висновок експерта №6/23 від 14.03.2023 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25.05.2023 року задоволено клопотання представників позивачки про призначення судово-психологічної експертизи, призначено у справі судово-психологічну експертизу, проведення якої доручено провести експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (адреса: м. Київ, вул. Смоленська, 6.).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25.05.2023 року задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідків.

25.09.2023 з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на адресу суду надійшло клопотання експерта №14019/11483-4-23/61 від 19.09.2023 щодо надання характеристик свідчень осіб (близьких, сусідів, знайомих, колег позивачки тощо) стосовно емоційного стану, поведінкових проявів ОСОБА_1 за період подій, які відомі по справі.

На вимогу клопотання експерта, у судовому засіданні, яке відбулось 22.01.2024 року було допитано свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , якими надано свідчення стосовно емоційного стану, поведінкових проявів ОСОБА_1 , що відображено в протоколі судового засідання від 22.01.2023 року та зафіксовано на компакт-диску CD, що долучений до матеріалів справи №761/24670/20.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22.01.2023 року на адресу експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (адреса: м. Київ, вул. Смоленська, 6) направлено матеріали цивільної справи №761/24670/20, провадження по справі зупинено на час проведення експертизи у відповідності до п.5 ч.1 ст.252 ЦПК України.

09.04.2024 року з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на адресу суду надійшов висновок експерта №20772/23-61 від 03.04.2024 та матеріали цивільної справи.

10.04.2024 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва поновлено провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ендотехномед» Медичний центр клініки «Гарвіс» про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я та моральної шкоди та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.05.2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

24.06.2024 року відбулось судове засідання по справі по суті, на якому було оголошено зміст позовної заяви, представниками позивача та відповідача були надані пояснення та заперечення по справі, представники сторін у справі обмінялись питаннями та відповідями.

26.09.2024 року, на стадії розгляду справи по-суті, у судовому засіданні допитано у якості свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , якими надано свідчення стосовно предмета спору, що відображено у протоколі судового засідання від 26.09.2024 року, долученому до матеріалів справи №761/24670/20.

08.10.2024 року, на стадії розгляду справи по-суті, у судовому засіданні допитано експертів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , якими надано пояснення щодо висновку експерта №6/23, що відображено у протоколі судового засідання від 08.10.2024 року, долученому до матеріалів справи №761/24670/20.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторони позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши зібрані по справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено з приводу спору, що виник внаслідок деліктних зобов`язань, якими, як вважає позивачка, заподіяно матеріальну та моральну шкоду при наданні медичної допомоги та проведенні лікування.

Право на подання скарги та на компенсацію закріплено в Європейській хартії прав пацієнтів, Конституції України, Основах законодавства України про охорону здоров`я, Цивільному кодексі України, Законі України «Про захист прав споживачів».

Згідно з ст. ст. 13,14 Європейської Хартії Прав Пацієнтів в Україні кожна особа має право скаржитися на завдані їй страждання і збитки та право отримати відповідь чи іншу відповідну реакцію. Кожна особа має право на отримання відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди, завданої у зв`язку з взаємодією з системою охорони здоров`я, зокрема з наданням медичної допомоги, протягом розумного строку.

Приписами ч. 1 ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 49 Конституції України гарантує кожному право на отримання ефективної медичної допомоги.

Згідно з пунктами «а», «д», «ї» ч. 1 ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Основи законодавства України про охорону здоров`я) кожен громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 1, 5, 6, ст. 8 Основ законодавства України про охорону здоров`я держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до ч. 1-3, ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Тобто ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, особу, відповідальну за моральну шкоду, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди, зокрема наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин.

Складовими для настання відповідальності за завдання шкоди є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача; вина. Перераховані підстави для деліктних зобов`язань є обов`язковими. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року в справі №197/1330/14 (провадження №61-21956св19) вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин.

Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний суд у складі колегії Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27.02.2019 року у справі №755/2545/15-ц. (провадження №61-47866св18).

У постанові Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30.11.2022 року у справі №344/3764/21 (провадження 61-2466св22) суд звертає увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг. Суд наголосив, що мають пред`являтися пропорційні вимоги до ступеня деталізації обставин справи, які надаються пацієнтами. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3, ст. 89 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачка перебувала на лікуванні в клініці «Гарвіс» з 01.06.2018 року по 04.06.2018 року з діагнозом: дифузна кістозна мастопатія.

01.06.2018 року лікарем ОСОБА_2 пацієнтці проведено оперативне втручання з видалення молочних залоз з одночасним встановленням ендопротезів Polytech MPS 330 мл.

04.06.2018 року позивачку було виписано з клініки «Гарвіс» в задовільному стані без післяопераційних ускладнень.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.06.2018 року позивачкою було підписано заяву про приєднання №1296/ЕТМ/18 до Публічного договору про надання медичних послуг з ТОВ «Ендотехномед» «Клініка Гарвіс» (а.с. 58-59, т.1). Згідно з п. 1.5. зазначеної заяви вартість медичних послуг за п.п. 1.1-1.4 заяви складає 79 200,00 грн., яку позивачка зобов`язалась сплатити у день її підписання. Кошти оплачені позивачкою 01.06.2018 року, відповідно до виставленого рахунку-акту №198989 01.06.2018 року (а.с. 57, т. 1), що підтверджується квитанцією про оплату (а.с. 65, т. 1).

Також позивачкою підписано заяву про приєднання №41/сдє/18 до Публічного договору про надання сервісних послуг (послуг фізичного комфорту) з ФОП ОСОБА_8 (а.с. 61-62, т. 1) та 01.06.2018 року проведено повну оплату за надання додаткових сервісних послуг (за сервісні послуги (послуги фізичного комфорту) на 3 ліжко-дні перебування в стаціонарі Медичного центру ТОВ «Ендотехномед» Клініки «Гарвіс»), згідно з рахунком-актом №198990 від 01.06.2018 року (а.с. 60, т. 1), на суму 12 000,00 грн., що підтверджується квитанцією про оплату (а.с. 65, т. 1).

Додатково позивачкою було витрачено кошти на медичні послуги, пов`язані із підготовкою до оперативного лікування, у загальному розмірі 1 439,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про оплату (а.с. 66-68, т. 1); послуги з проведення магнітно-резонансної томографії молочних залоз, у розмірі 2 450,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком №0000017202 від 23.11.2018 року (а.с. 72, т. 1); витрати на проведення експертного висновку спеціаліста, у розмірі 834,60 грн., що підтверджується квитанцією №12ЕА0А1Е61 від 23.11.2018 року (а.с.73, т. 1); вартість ендопротезів (Polytech MPS 330 мл), передані готівкою лікарю ОСОБА_2 , у розмірі 2 200,00 євро, що еквівалентно 67 233,08 грн., за офіційним курсом гривні по відношенню до євро, встановленим НБУ станом на 01.06.2018 року, та підтверджується наявною в матеріалах справи перепискою (листуванням) у месенджері «Viber» між позивачкою та абонентом « ОСОБА_2 » за період з 29.05.2018 року по 31.05.2018 року. (а.с. 69-71, т. 1).

Як вбачається, позивачкою долучено до позовної заяви листування з месенджеру «Viber», відповідно до якого позивачка запитує у абонента « ОСОБА_2 » про можливість передати суму у загальному розмірі 2 200,00 євро частково в євро частково в доларах, на що абонент « ОСОБА_2 » повідомляє, що вся сума має бути передана в євро. Представниками позивачки у судовому засіданні надано пояснення, що зазначені кошти передавалась позивачкою в рахунок оплати ендопротезів Polytech MPS 330 мл, встановлення яких підтверджується наданою відповідачем медичною документацією щодо проведеної 01.06.2018 року операції. За таких обставин, враховуючи, що відповідач не заперечив щодо отриманням лікарем зазначених коштів, не піддав сумніву паперову копію електронного доказу та не надав суду протилежних доказів щодо вартості або походження використаних для проведення операції ендопротезів, суд приходить до висновку, що розмір матеріальної шкоди в частині 67 233,08 грн. (2 200,00 євро) є доведеним.

Таким чином, між позивачкою та відповідачем виникли та були реалізовані договірні відносини у сфері надання медичних послуг, пов`язаних з операцією 01.06.2018 року, що не оспорюється учасниками справи, вартість яких у загальному розмірі становить 163 156,68 грн.

Судом встановленов, що за результатами післяопераційного обстеження лікарем клініки «Гарвіс» ОСОБА_2 , оформленого консультативним висновком спеціаліста від 05.09.2018 року, виявлено асиметрію молочних залоз, контурування верхнього краю правого імплантата в вертикальному положенні, хвильоподібний контур зверху та рекомендовано корекцію положення імплантата справа (шляхом проведення локальної лікарської маніпуляції) в комбінації з декількома сеансами ліпофілінгу ( а.с. 52, т. 2 ).

За результатами обстеження, проведеного іншим лікарем клініки «Гарвіс», ОСОБА_8 , оформленого консультативним висновком спеціаліста від 27.09.2018 року, підтверджено асиметрію молочних залоз позивачки та зазначено, що пацієнтка планується на коригуючу операцію, наданий план хірургічного лікування відповідає очікуванням пацієнтки, протипоказань немає (а.с. 87 т. 1/а.с. 53, т. 2).

Недоліки проведеного хірургічного втручання підтверджуються Висновком спеціаліста ДУ «Головне бюро СМЕ МОЗ України» №376/18 від 24.10.2018 року, в якому зокрема зазначено, що після проведеного оперативного втручання у пацієнтки має місце значно виражена деформація ділянок обох молочних залоз, що викликає обґрунтовані скарги, спричиняє дискомфорт та негативно впливає на загальний стан жінки. Усунення вказаної деформації молочних залоз можливе виключно шляхом повторного хірургічного втручання, що само по собі пов`язане не тільки із повторною травматизацією пацієнтки, але й зі значним її психоемоційним навантаженням (а.с. 90-102 т. 1).

За наведених обставин позивачка вирішила звернутись до іншої медичної установи.

У грудні 2018 року позивачка звернулась на консультацію до Університетської клініки Аугсбург, де було проведено попереднє дослідження наданих позивачкою медичних документів та результатів МРТ від 23.11.2018 року.

Матеріалами справи підтверджується, що у період з 12.02.2019 року по 15.02.2019 року позивачка знаходилась на стаціонарному лікуванні в Університетській клініці Аугсбург (а.с. 115-134 т. 1).

Позивачці було поставлено діагноз: гіпоплазія молочної залози з обох сторін у стані після підшкірної мастектомії з обох сторін, стан після реконструкції молочної залози з імплантатами з обох сторін, що підтверджується Медичним висновком лікаря Університетської клініки Аугсбург від 15.02.2019 року (а.с. 120, 128, т.1).

12.02.2019 року позивачці в Університетській клініці Аусбург (Німеччина) проведено операцію, під час якої замінені імплантати молочних залоз з обох сторін (Polytech 440 мл PU Optimam MXS) з застосуванням Tіга Меш Матрікс (TIGR-Mesh-Matrix).

В Протоколі проведеної операції Університетської клініки Аугсбург від 12.02.2019 року вказано, що після попередньої операції залишилось 1/3 праворуч та 1/4 ліворуч мобілізованого залишку великого грудного м`яза, і що встановлення протезів встановлювалось під залишки великого грудного м`язу з фіксованим на нього Tіга Меш Матрікс (TIGR-Mesh-Matrix).

Згідно з Договором про медичне обслуговування від 11.02.2019 року, укладеним з Університетською клінікою Аугсбург, позивачкою на підставі виставленого рахунку-фактури було здійснено оплату на суму 5 500,00 Євро, що еквівалентно 168 975,40 грн. за офіційним курсом гривні по відношенню до євро, встановленим НБУ станом на дату оплати (а.с. 75, т. 1) та витрачено 120 євро на транспортні послуги, що еквівалентно 3 669,60 грн. за офіційним курсом гривні по відношенню до євро, встановленим НБУ станом на дату оплати (а.с. 74, 77, т. 1).

Таким чином, загальна вартість медичних послуг та витрат позивачки за результатами проведеної Університетською клінікою Аугсбург операції становить 172 645,00 грн.

Суд не враховує докази щодо переїзду залізничним та авіа-транспортом з України до м. Мюнхен (Німеччина), долучені позивачкою до матеріалів справи на підтвердження понесених витрат на проїзд та переліт до Університетської клініки Аугсбург (а.с. 160-167, т. 2), оскільки вони виходять за межі заявлених позовних вимог.

Судом встановлено, що згідно з Висновком експерта №6/23 комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами цивільної справи №761/24670/20 у відношенні ОСОБА_1 , складеним Державною спеціалізованою установою «Головне бюро судово - медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України», проведена позивачці операція відноситься як до реконструктивної, так і до естетичної хірургії, передопераційне обстеження позивачки було виконано в недостатньому обсязі, працівником відповідача було неправильно обрано розмір імплантатів, не враховано анатомічну конституцію тіла позивача, неправильно встановлено імплантати, що викликало підвищений рівень ускладнень, який можна було передбачити, не було враховано можливу атрофацію великих грудних м`язів (як можливий наслідок проведеної позивачу операції в 2007 році), що спровокувало виникнення у позивачки асиметрії встановлених імплантатів, контурування імплантатів та ріплінг. За висновком експертизи, з огляду на характер ускладнення, що виникло після операції, воно не могло бути усунене лише «корекцією розташування імплантата з правої сторони із сеансами ліпофілінга», а потребувало повторного реконструктивного оперативного втручання.

Суд враховує пояснення щодо Висновку експерта №6/23, надані експертами в ході їх допитів у судовому засіданні 08.10.2024 року, які зазначили, що операція 2007 року за своїм характером відносилась до реконструктивно-естетичних операцій. Операція в 2018 році також за своїм характером відносилась до реконструктивно-естетичних операцій, які мають здійснюватися із залученням оперуючого пластичного хірурга.

Наведене підтверджує, що позивачка обґрунтовано розраховувала на позитивний естетичний результат операції, очікуючи, що операція буде проведена лікарем, який має необхідні кваліфікацію та досвід в проведені подібних операцій.

Матеріалами справи (а.с. 16 т.2) та показами свідка лікаря ОСОБА_2 підтверджується, що на момент проведення операції 01.06.2018 року він займав посаду лікаря хірурга-онколога.

Відповідно до п. 1) п.2.8.3. Адаптованої клінічної настанови, заснованої на доказах, до Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, затвердженого Наказом МОЗ України від 30.06.2015 року №3961, мастектомію зі зниження ризику та/або реконструкцію має виконувати хірургічна команда зі спеціалізацією з пластики або реконструкції грудей. Відповідачем не надано доказів того, що до проведення операції 01.06.2018 року був залучений відповідний фахівець із спеціалізацією з пластики або реконструкції грудей.

Суд враховує висновки експертів, наведені у Висновку експерта №6/23, що неповне передопераційне обстеження позивача, неправильно обраний метод встановлення імплантату щодо лівої молочної залози з встановленням ендопротеза у субпекторальній площині без додаткового укриття його нижнього полюса синтетичним або біологічним матеріалом та з обранням об`єму імплантату без урахування анатомо-конституційності особливості позивача, призвело до надання відповідачем некваліфікованої медичної допомоги позивачу (а.с. 1-72, т. 4).

Неякісне надання медичної послуги, на думку суду, не охоплюється поняттям «ускладнення від операції», про які позивачка була попереджена перед проведеною операцією, підписуючи інформовану згоду пацієнта. Крім того, відібрана лікарем ОСОБА_2 друга згода, написана позивачкою від руки перед операцією, не може бути прийнята як підстава для звільнення відповідача від відповідальності за неякісне надання медичних послуг, оскільки, як і первісна згода, вона відповідно до змісту не містить інформацію про те, що позивачка була повідомлена про можливість неправильного обрання розміру імплантатів, неврахування лікарем її ваги і наслідків попередньої операції, можливість неправильного обрання методу встановлення ендопротезів. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання за договором мають виконуватися належним чином. Тому суд критично оцінює посилання відповідача на зазначені докази, як на підставу для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором про надання медичних послуг та не приймає їх до уваги.

Суд також зауважує, що за поясненнями експертів та доводів, наведених у Висновку експерта №6/23, встановлення факту видалення грудних м`язів позивачці під час проведення операції у 2018 році, не видається за можливе зважаючи на відсутність об`єктивних клінічних даних, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про недоведеність тверджень позивачки в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, визначені ст. 1166 ЦК України, встановлюють, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому підставою для настання цивільно-правової відповідальності є склад правопорушення, який включає: протиправну поведінку (дії чи бездіяльність); шкідливий результат такої поведінки у вигляді шкоди здоров`ю, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»). Так, відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) - послуга, у тому числі реабілітаційна, що надається пацієнту закладом охорони здоров`я, реабілітаційним закладом або фізичною особою - підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт. А медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику та лікування у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону, заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.

Відповідач є закладом охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

За положеннями ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення глави 63 можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

З викладеного випливає, що істотних умов договору про надання послуг три: предмет, ціна і строк дії. Предметом договору є сама послуга. Договір має містити перелік усіх послуг, які має надавати виконавець.

У п.2 та п. 5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», вказано, що споживач має право на належну якість продукції та обслуговування, а також на відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Частиною 1 статті 22 ЦК України встановлено, що особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідальність за спричинену шкоду здоров`ю настає на підставі правил статей 1167, 1195 ЦК України.

Згідно з частиною першою ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

З урахуванням правил статей 22, 1166, 1195 ЦК України, ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо медична допомога пацієнтові надається за плату (як у Клініці «Гарвіс»), а здійснення суб`єктом господарювання медичної практики у сфері охорони здоров`я передбачає отримання прибутку, то відповідальність за надання медичних послуг неналежної якості, що спричинили шкоду здоров`ю, надавач медичних послуг нестиме незалежно від наявності вини у його діях. У разі, якщо надання неналежних послуг за договором призвело не лише до завдання майнових збитків, а й до завдання шкоди здоров`ю споживача послуг, то наставатиме додатково позадоговірна відповідальність за спричинену шкоду здоров`ю.

У відповідності до п.4 ч.3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, надані учасниками провадження докази на підтвердження своїх позицій, заслухавши пояснення сторін, показання свідків та експертів, суд приходить до висновку, що працівником відповідача було допущено низку порушень, які призвели до неякісного надання медичних послуг, що негативно вплинуло на здоров`я позивачки та її нормальну життєдіяльність і викликало необхідність у проведенні позивачці нової повноцінної операції, яка усувала недоліки операції, проведеної працівником відповідача у 2018 році.

За таких обставин, позивачка правомірно звернулася до суду та просить стягнути з відповідача на її користь відшкодування майнової (матеріальної) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, у розмірі 335 801,68 грн.

Щодо позовної вимоги позивачки про стягнення моральної шкоди, слід зазначити таке.

Як зазначено вище, ч. 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі №752/17832/14-ц.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі N 635/6868/16-ц.

Окрім цього, при розгляді справи суд з`ясовує: наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача; факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину; зв`язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач; обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди, що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.05.2022 року у справі №761/28949/17.

Практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У переважній більшості випадків ЄСПЛ наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого.

Відповідно до висновку експертів №20772/23-61 за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи, складного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 03.04.2024 року, ситуація, яка розглядається у справі, призвела до суттєвих психоемоційних навантажень у ОСОБА_1 , зміни міста проживання, у якому позивачка народилась та прожила усе життя, слугувала однією з причиним розірвання шлюбу з чоловіком, втрати довіри до друзів та колег.

Експерт прийшов до висновку, що також можна стверджувати, що подія, яка сталася 01.06.2018 року, та її наслідки не втратили своєї актуальності на момент дослідження, здійснюють травмувальний психоемоційний вплив на психіку та плин життя ОСОБА_1 , не втрачають глибини та інтенсивності впродовж декількох років.

Відповідно до Виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 0105218 (а.с.80 т.1) станом на дату виписки - 04.06.2018, позивачці було рекомендовано динамічне спостереження у хірурга, носіння компресійної білизни впродовж 6 тижнів, обмеження фізичного навантаження на верхній плечовий пояс, заборона фізичного впливу на імплантати (із вказівкою спати виключно на спині впродовж 6 тижнів), приймати знеболюючи при виникненні болю).

Відповідно до Консультативного висновку спеціаліста від 05.09.2018 (а.с.86 т.1), складеного лікарем ОСОБА_2 , позивачка скаржилася на незадоволеність формою молочних залоз після операції, внаслідок чого спеціалістом було встановлено діагноз «асиметрія молочних залоз» та рекомендовано проведення корекції імплантата з правої сторони в комбінації з кількома сеансами ліпофілінгу.

Відповідно до Консультативного висновку спеціаліста від 27.09.2018 (а.с.87 т.1), складеного лікарем ОСОБА_8 , позивачка скаржилася на незадовільний естетичний вигляд молочних залоз, контурування верхніх полюсів після операції, хвилястість, внаслідок чого спеціалістом було встановлено діагноз «асиметрія молочних залоз» та рекомендовано проведення коригуючої операції.

Висновком експертів №20772/23-61 за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи, складного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 03.04.2024 року, також встановлено, що унаслідок ситуації, що склалась, ОСОБА_1 була змушена відмовитись від роботи, яка забезпечувала її життєву стабільність та реалізації її як фахівця. Особливості локалізації операційного втручання (молочні залози), тривалий процес доказування очевидної неестетичності наслідків операції, відношення колег щодо обґрунтованості претензій ОСОБА_1 , відсутність підтримки з боку колег, а навпаки їх спроби знецінити претензії ОСОБА_1 - обумовили важкість психоемоційного навантаження на її психіку. Отже досліджувана ситуація (операція від 01.06.2018 року та її наслідки) стала інтенсивно психотравмувальною для позивачки, створила перешкоди звичному соціальному функціонуванню підекспертної, змінила плин і якість її життя, призвела до тривалих глибоких переживань, пригніченого емоційного стану, загального зниження адаптаційного потенціалу та невротизації. Означені психологічні (моральні) страждання позивачки знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з ситуацією, що розглядається в даному дослідженні.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтвердили перебування позивачки впродовж довгого періоду з вересня 2018 року у пригніченому стані, що був викликаний незадовільним результатом операції, проведеної 01.06.2018. Свідки пояснили, що хвилювання та страждання позивачки, крім незадовільного результату операції, були значно посилені поведінкою представників відповідача, чиї дії були спрямовані на убезпечення себе від відповідальності за неякісно надану послугу, свідоме заниження складності процедур, необхідних для подолання негативних наслідків операції 01.06.2018 року. Крім того, за поясненнями свідків, позивачка була вимушена повторно пройти повторне складне хірургічне втручання, із відповідним тяжким реабілітаційним періодом після операції.

Суд критично оцінює пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_5 стосовно характеристик психоемоційного стану позивачки в період після операції 01.06.2018 року з огляду на відсутність деталей опису її стану після встановлення негативного діагнозу «асиметрія молочних залоз» в вересні 2018 року, який був підтверджений висновками самого відповідача, а також з огляду на наявність в них суперечностей по відношенню до обставин справи та висновків комісійної судово-медичної експертизи. Так, пояснення свідків щодо добросовісності дій представників відповідача після звернення позивачки із скаргами на неякісний результат наданої послуги спростовується фактом надання рекомендацій, які не могли виправити недоліки проведеної операції, а також тим, що службове розслідування факту можливого надання неякісної послуги було проведено відповідачем лише в вересні-жовтні 2019 року.

Намагання свідка ОСОБА_2 представити незадовільний результат операції 01.06.2018 як належний та допустимий результат реконструктивної операції, метою якої, за поясненнями свідка не мало бути досягнення естетичного ефекту, суперечать наведеному вище Висновку експерта №6/23 комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами цивільної справи №761/24670/20 .

Наявними матеріалами справи, а саме копією листування абонента під назвою « ОСОБА_2 » та позивачки в месенджері «Viber», що відбувалося 29.05.2018 (а.с.70-71 т.1) підтверджується, що лікар ОСОБА_2 сприяв виникненню у позивачки обґрунтованого очікування досягнення в ході операції з реконструкції імплантатами саме тих побажань, на які розраховувала позивачка.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем завдано позивачці моральної шкоди, яка полягала у значних психо-емоційних переживаннях і фізичному болю, втраті усталеного способу життя, зміни місця проживання та відмову від роботи, яка забезпечувала її сталий рівень життя тощо.

Отже, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суд приймає до уваги обставини справи, показання свідків, обгрунтованість психо-емоційних і фізичних страждань, істотність вимушених змін у житті позивачки, характер, тривалість і обсяг заподіяних їй моральних страждань та з урахуванням вимог розумності і справедливості, враховуючи висновок експерта, як один із доказів у справі, та приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди у заявленому розмірі, а саме 400 000,00 грн., що буде справедливою сумою компенсації моральної шкоди.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ч.ч. 2-4 ст. 137, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України (із урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20)) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у загальному розмірі 168258,22 грн., що складаються з: судовий збір у розмірі 7358,02 грн.; витрати на проведення судово - медичної експертизи у розмірі 56942 грн.; витрати на проведення судово - психологічної експертизи у розмірі 21508,20 грн.; витрати на правову допомогу у розмірі 82450,00 грн (відповідно до Договору про надання правової допомоги №10-06/19 від 10.06.2019, Додаткової угоди №1 від 15.07.2019, Договору про надання правової допомоги №25/01/21, акту приймання-передачі правових послуг від 21.10.2024, платіжної інструкції від 07.08.2020 №@2PL302499, платіжної інструкції від 02.02.2023 №15Т004І9D, актом виконаних робіт від 28.02.2023, Договором №2 про надання послуг від 23.01.2023 року та додатком № до Договору №2 про надання послуг від 23.01.2023р.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Ендотехномед» Медичний центр клініки «ГАРВІС» про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я та моральної шкоди - задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВ «Ендотехномед» Медичний центр клініки «ГАРВІС» (м. Дніпро, вул.Батумська, буд.7а, код ЄДРПОУ 34315675) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.п.н. НОМЕР_1 ) майнову шкоду, заподіяну ушкодженням здоров`я у розмірі 335801 (триста тридцять п`ять тисяч вісімсот одна) грн. 68 коп. та моральну шкоду у розмірі 400000 (чотириста тисяч) грн., а всього 735801 (сімсот тридцять п`ять тисяч вісімсот одна) грн. 68 коп.

Стягнути з ТОВ «Ендотехномед» Медичний центр клініки «ГАРВІС» (м. Дніпро, вул.Батумська, буд.7а, код ЄДРПОУ 34315675) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.п.н. НОМЕР_1 ) судові витрати: судовий збір у розмірі 7358,02 грн.; витрати на проведення судово - медичної експертизи у розмірі 56942 грн.; витрати на проведення судово - психологічної експертизи у розмірі 21508,20 грн.; витрати на правову допомогу у розмірі 82450грн., а всього 168258 (сто шістдесят вісім тисяч двісті п`ятдесят вісім ) грн.22 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: