Ухвала

від 24.12.2024 по справі 465/10255/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/10255/24

2-а/465/343/24

У Х В А Л А

24.12.2024 року м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Баран О.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП Національної поліції України (код ЄДРПОУ 39962825), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд із позовною заявою до відповідача, про скасування постанови №3АВ02689660 від 03.07.2023 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 122 КУпАП.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали позову, вважаю, що позивачем при подачі позовної заяви неналежно виконано вимоги ст. 161 КАС України.

Згідно з п.2 ч.5 ст.160 КАС України, у позовній заяві зазначаються серед іншого повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Між тим, указане позивачем найменування відповідача та його код ЄДРПОУ 39962825 не співпадають. Тому позивачу слід усунути указані недоліки для правильного визначення відповідача у справі.

Крім цього, ч.2 ст.94 КАС України, визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Порядок засвідчення копій документів визначений п. п. 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55. За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів «Згідно з оригіналом»; назви посади; особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища; дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

Однак, подані копії документів не відповідають вимогам засвідчення копій: не містять дати посвідчення, прізвища та ініціалів особи, що їх посвідчила.

При цьому, слід врахувати правову позицію, висвітлену в рішенні Верховного Суду у справі № 904/8549/17 від 11.07.2018, а саме що незасвідчені або неправильно засвідчені копії документів можуть бути належними, проте недопустимими доказами у справі і є підставою для скасування судового рішення.

Крім цього, позивачем додано заяву без дати та без підпису, складену від імені позивача і посвідчену як копія. Відтак незрозуміло, чи таку ж заяву без підпису і дати складання позивачем надіслано відповідачу.

Крім цього, позивачем заявлено клопотання про витребування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. У клопотанні просить суд витребувати копію постанови №3АВ02689660 від 03.07.2023 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 КУпАП. При цьому позивач просить суд витребувати спірну постанову у Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області (39962825). У обґрунтуванні неможливості самостійного отримання оскаржуваної постанови додає документ під назвою заява, без підпису і дати, із позначкою «згідно із оригіналом», з якої вбачається те, що указаний документ скеровано не відповідачу у справі, а Управлінню безпеки міста ЛМР (79008, м. Львів, вул. Зелена, 9). Відтак незрозуміло, чи позивач залучив указаний документ у такому оформленні помилково.

Щодо сплати судового збору

Зокрема, за правилами ч. 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До позовної заяви позивач не долучив документ про сплату судового збору зазначивши, що звільнений від його сплати на підставі ст. 288 КУпАП.

Статтею третьою Закону України «Про судовий збір», встановлені об`єкти, за які судовий збір не справляється, а статтею п`ятою цього ж Закону встановлені пільги щодо сплати судового збору.

Між тим, відповідно до статей3,5 Закону України «Про судовий збір», серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Разом із тим, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі №543/775/17, провадження № 11-1287апп18, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей287,288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовуватистатті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, який передбачав, що судовий збір при оскарженні постанов про адміністративне правопорушення сплаті не підлягає, та зазначила, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Позивачем за подання до суду позовної заяви про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії має бути сплачено судовий збір.

Відповідно до ч. 1ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З урахуванням вищенаведеної постанови від 18.03.2020 у справі №543/775/17 та з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення позивачу за подання позовної заяви потрібно сплатити судовий збір з розрахунку 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отож, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. за подання позовної заяви про скасування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення (реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів- ГУК Львів/Франківський р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38008294, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA168999980313141206000013953, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - *;101; судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Франківський районний суд м. Львова).

Щодо строку звернення

Крім цього, відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч.1 ст.122 цього Кодексу.

Правилами ч.2 ст.286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Вказана норма також кореспондується з положеннями ст.289 КУпАП передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені ст.123 КАС України.

Згідно із положеннями ч.1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Верховним Судом у постанові від 25.02.2021 у справі №580/2987/20 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Так, позивач оскаржує постанову від 03.07.2023, однак до суду звернувся засобами поштового зв`язку більш ніж через рік, 19.12.2024, тобто із значним пропуском десятиденного строку звернення до суду. Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач зазначає, що дізнався про наявність спірної постанови лише після відкриття виконавчого провадження. Крім цього, позивач навіть не зазначає про те, коли саме він дізнався про наявність такого виконавчого провадження, не зазначає ні дати відкриття виконавчого провадження, ні номера виконавчого провадження, ні суб`єкта, що здійснює примусове виконання спірної постанови, обмежившись твердженням, що йому «одного дня» заблокували рахунки в банку.

Також суддя бере до уваги копію накладної, наданої позивачем на підтвердження скерування заяви щодо надання постанови №3АВ02689660 та матеріалів адміністративної справи. Відповідно до указаного документа заява позивача прийнята підприємством установи поштового зв`язку АТ «Укрпошта» ще 23.04.2024. Указане свідчить про те, що не пізніше цієї дати, а це 8 (вісім) місяців до звернення до суду, позивач був обізнаний про наявність відповідної постанови та усвідомлював, що він є особою, яка притягнута до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, позивач, вважаючи незаконною постанову відповідача про накладення на нього адміністративного стягнення, мав можливість її оскаржити давно, але звернувся до суду із відповідним позовом більше ніж рік після настання права на звернення.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

У пунктах 36, 37 постанови від 25.05.2023 у справі №620/3811/22 Верховний Суд відзначив, що "36. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

37. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо".

Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Тому, позовна заява підлягає залишенню без руху з наведеної низки підстав, з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви, зокрема протягом десяти днів з дня вручення ухвали. Крім усунення указаних вище недоліків, позивачу необхідно подати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

З огляду на встановлене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків.

На підставі наведеного, керуючись статями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України,-

п о с т а н о в и в :

позовну заяву ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без руху.

Надати позивачу строк тривалістю десять днів з дня вручення ухвали про залишення адміністративного позову без руху, усунути зазначені недоліки позовної заяви, та попередити, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали така підлягає поверненню позивачу.

Копію ухвали надіслати позивачу для відома.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.256 КАС України.

Суддя: Баран О. І.