Ухвала

від 24.12.2024 по справі 469/1356/24

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.12.24 Справа №469/1356/24

2-о/469/45/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 року селище Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуя В. В.,

за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С. О.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1

представник заявника - адвокат Дорошенко А. В.

заінтересовані особи: - ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 - не з`явився,

Представник Служби у справах дітей Березанської селищної

ради Миколаївського району Миколаївської області - не з`явився,

Представник

ІНФОРМАЦІЯ_1 (в режимі відеоконференції) - адвокат Голубашенко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Служба в справах дітей Березанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 24 вересня 2024 року звернувся до суду із заявою, у якій, з урахуванням уточнень до заяви від 10.10.2024 року (а.с.70-77) просив встановити факт перебування на його утриманні неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка знаходиться на його постійному матеріальному забезпеченні, і ця допомога є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, що підтверджується наданими ним належними, допустимими, достовірними доказами, є підставою для прийняття відповідного процесуального рішення.

Заявник зазначав, що 24 листопада 2015 року між ним та ОСОБА_5 укладено шлюб, про що 24 листопада 2015 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції складено відповідний актовий запис №1099. Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 24 листопада 2014 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції.

Від даного шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 21 вересня 2018 року Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис про народження №1258 від 21 вересня 2018 року) і ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 16 березня 2020 року Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис про народження № 298 від 16 березня 2020 року).

Від першого шлюбу з ОСОБА_3 , з яким шлюб розірвано 16 жовтня 2015 року Центральним районним судом м.Миколаєва, дружина має дитину - доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , видане 01 вересня 2009 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис про народження № 2810 від 01 вересня 2009 року).

Після реєстрації шлюбу він разом із ОСОБА_2 стали проживати однією сім`єю, вести спільний побут. Неповнолітня ОСОБА_4 після розірвання шлюбу дружини з ОСОБА_3 залишилися проживати із матір`ю, що підтверджується рішенням Центрального районного суду м.Миколаєвавд 16.10.2015 р. і, відповідно, стала проживати разом із ними. Після народженння спільних дітей всі діти проживають з ними.

Рідний батько дитини - ОСОБА_10 у житті доньки участі не приймає, жодної матеріальної допомоги на утримання доньки не надає, аліменти не сплачує. Так, судовим наказом Заводського районного суду м.Миколаєва від 17.01.2022 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнено аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 12.01.2022 і до досягнення дитиною повноліття, що підтверджується даними судового наказу у справі 487/86/22, провадження № 2-н/487/171/22.

Однак, аліменти на утримання дитини ОСОБА_10 не платив, у зв`язку з чим виникла заборгованість зі сплати аліментів.

На даний час місце перебування ОСОБА_11 нам невідоме, зв`язок з ним відсутній.

3 моменту укладення шлюбу з ОСОБА_2 та народження спільних дітей, всі діти сприймають один одного як рідних, між ними склалися теплі стосунки. Він систематично турбується про фізичний і духовний розвиток дітей, сприяє в забезпеченні дітей необхідним і медичним доглядом та лікуванням, здоровим харчуванням, купує одяг та взуття.

Після народження сина ОСОБА_12 з 2020 року його дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення сином п`ятирічного віку, оскільки він хворіє, та заробітну плату не отримує, що підтверджується довідкою Управління Південного офісу Держаудислужби в Миколаївській області від 20.08.2024 за № 151409-16/1532-2024.

Отже, і дружина і троє дітей, в тому числі донька дружини від першого шлюбу, перебувають на його утриманні.

Нормами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» прямо передбачено, що для отримання військовозобов`язаним, на утриманні якого перебувають нерідні діти (вітчимом), відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, необхідно подати на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного.

Встановлення судом факту утримання ним неповнолітньої ОСОБА_4 забезпечить можливість отримання (оформлення) ним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з метою захисту прав та інтересів неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні і вихованні та своїх прав як голови сім`ї, який здійснює їх утримання.

Оскільки він працює педагогічним працівником та має 100% розмір тарифної ставки та повне педагогічне навантаження, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ІНФОРМАЦІЯ_7 йому надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на строк до 09.11.2024, що підтверджується довідкою ТЦК та СП від 27.08.2024 за № 5/9807.

Згідно витягу з Електронного кабінету призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв Ш. військово-облікового документу, він перебуває на обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_4 відділі ІНФОРМАЦІЯ_8 (АДРЕСА_1.) та має відстрочку до 09.11.2024.

Те, що він має відстрочку від призову на військову службу як педагогічний працівник, обмежує його у виборі професії і, у разі зміни місця роботи, він може бути мобілізованим і не зможе на належному рівні утримувати свої родину. Надання відстрочки від призову на військову службу відповідно пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надасть йому можливість вільно обирати місце роботи.

Оскільки в житті рідного батька неповнолітньої ОСОБА_13 - ОСОБА_3 відсутнє будь-яке піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, піклування про ії навчання, сприяння у забезпеченні дитині необхідного медичного догляду та лікування, забезпечення повноцінного харчування дитини, сприяння своєчасному культурному розвитку дитини, виявлення інтересу до ії внутрішнього світу, оскільки він не виявляє інтересу за які грошові кошти харчується, одягається, лікується, відпочиває його донька та взагалі не спілкується з нею, все це свідчить, що ОСОБА_10 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Він навпаки, завжди має стабільний дохід, матеріальний достаток та належні умови для проживання дитини, дотримується здорового способу життя, раціонального та здорового харчування, чого і навчає своїх дітей, та зокрема дитину дружини від першого шлюбу ОСОБА_14 , забезпечує дітей необхідними речами для гармонійного розвитку, враховуючи їхні інтереси, задовольняючи їхні індивідуальні потреби відповідно до віку, надає дітям доступ до культурних та інших духовних цінностей. Дотримання принципів здорового способу життя створює сприятливий психологічний клімат вдома, що необхідний ддя гармонійного розвитку всіх дітей.

Посилаючись на наведені обставини заявник просить задовольнити заяву.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Дорошенко А.В. заяву підтримали, посилаючись на викладені у ній обставини, просили її задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 проти задоволення заяви ОСОБА_1 не заперечувала.

Представник заінтересованої особи - Служби в справах дітей Березанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області у судове засідання не з`явився. Про дату, місце і час судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. У надісланих до суду письмових поясненнях Служба в справах дітей Березанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області зазначила, що проти задоволенні заяви не заперечує.

Представник заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 адвокат Голубашенко Т. О. проти задоволення заяви ОСОБА_1 заперечив. Вважає, що для її задоволення відсутні правові підстави.

Заслухавши учасників справи та дослідивши наявні у справі докази суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини сьомої статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеному у свідоцтві про народження або паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно із частиною четвертою статті 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку про те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2898/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.

За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини).

Відповідно у порядку цивільного судочинства підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин (ч.1 ст.19 ЦПК України).

У постанові від 02 жовтня 2024 року у справі № 333/7023/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вказав на неможливість встановлення у окремому порядку факту виховання та утримання дитини одним з батьків чи вітчимом, посилаючись на те, що у статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

У частині першій статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У статті 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої-третьої статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з частиною першою статті 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша статті 268 СК України).

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, на підставі положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо утримання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо утримання дитини.

Заявник просить встановити факт перебування на його утриманні неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якої є ОСОБА_3 , який на думку заявника ухиляється від участі у матеріальному забезпеченні (утриманні) дитини ОСОБА_4 , а матір`ю є дружина заявника.

Проте, встановлення такого факту може мати негативні наслідки для ОСОБА_3 , який є батьком дитини, зокрема такий факт може бути правовою підставою для позбавлення його у подальшому батьківських прав щодо його доньки ОСОБА_4 .

З огляду на зазначене вбачається, що у даній справі наявний спір про право, зокрема спір щодо участі батька дитини ОСОБА_3 і у матеріальному забезпеченні (утриманні) дитини та/або ухилення від участі у матеріальному забезпеченні/утриманні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята статті 19 СК України).

Доведення факту утримання та виховання дітей вітчимом пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати дітей не виконує своїх батьківських обов`язків щодо них, та стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самих дітей, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.

Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

Крім того, як вбачається з заяви ОСОБА_1 , встановлення зазначеного ним факту необхідне також для реалізації його права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі аб.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Тобто заявлені ним вимоги пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за заявником певного соціально-правового статусу, визнання якого заперечується зацікавленою особою ІНФОРМАЦІЯ_9 , тобто наявністю спору про правомірність дій (рішень) зацікавленої особи.

Таким чином, оскільки у даній справі спір про право виявлений під час розгляду справи, підлягають застосуванню судом положення ч.4 ст.315 ЦПК України, згідно якої у такому разі суд залишає заяву без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.186, ст.ст.228-261, ч.4 ст.315 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Березанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Березанський районний суд Миколаївської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Повний текст ухвали складено 24 грудня 2024 року.

Суддя: