Рішення

від 24.12.2024 по справі 760/26165/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/26165/23

Провадження № 2-а/761/369/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В.,

за участю секретаря: Яцишина А.О.

позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішньо водного транспорту та судноплавства України, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом Державної служби морського і внутрішньо водного транспорту та судноплавства України в якому просив суд: визнати дії заступника начальника Управління-начальника відділу державного нагляду контролю за безпекою судноплавства та контролю суден Верхньодінпровського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України ОСОБА_5 протиправними та скасувати постанову №48/24/1/05-23 від 13 липня 2023 року по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову вказано, що 13 липня 2023 року заступником начальником Управління-начальником відділу державного нагляду контролю за безпекою судноплавства та контролю суден Верхньодінпровського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України ОСОБА_5 було складено постанову № 48/24/1/05-23 по справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до винесеної постанови позивача визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 116 КУпАП. Як визначено у постанові 03.10.2023, близько 13 год. 50 хв., знаходячись в акваторії затоки Собаче Гирло річки Дніпро, в межах Оболонського району міста Києва він керував вітрильним малим судном «ISTАR» під номером 2120 не маючи права керування таким судном, а саме: не має підтвердження кваліфікації безстроковим міжнародним посвідченням на право управління прогулянковим судном або посвідченням судноводія малого судна/водного мотоцикла, виданого до набрання чинності ЗУ «Про внутрішній водний транспорт», чим порушив ч. 5 ст. 116 КУаАП.

У позовній заяві зазначено, що вищезазначена постанова датована 13 липнем 2023 року, хоча обставини, які в ній зазначаються датовано 03 жовтня 2023 року. Йому поставлено в обов`язок сплатити грошовий штраф у розмірі 1 700,00 грн.

Позивачем зазначено, що 03.10.2023 року близько 13 год. 50 хв., знаходячись в акваторії затоки Собаче Гирло річки Дніпро, в межах Оболонського району міста Києва керував вітрильним малим судном «ISTАR» під номером 2120. На вимогу співробітника Верхньодніпровського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України ОСОБА_5 надав для перевірки всі необхідні документи, а саме диплом № 26/2006 яхтового капітана виданого 25.04.2006 року виданого Головною державною інспекцією України з безпеки судноплавства.

У позовній заяві вказано, що постанова не відповідає вимогам ст. 74 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» так, як вона датована 13 липня 2023 року, хоча обставини, які в ній зазначаються датовані 03 жовтня 2023.

Позовні вимоги мотивовані тим, що як зазначено у постанові, позивачем було надано представнику відповідача диплом № 26/2006 яхтового капітана виданого 25.04.2006 року Головною державною інспекцією України з безпеки судноплавства, яке не підлягає заміні, є чинним, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності є безпідставним. В обґрунтування позову посилається, серед іншого, на дії пунктів 2, 3, 6, 9 розділу XII Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внутрішній водний транспорт».

Зважаючи на викладене вище, позивач вважає, що постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак підлягає скасуванню, а позовна заява задоволенню.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23.11.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішньо водного транспорту та судноплавства України, про визнання дій протиправними та скасування постанови №48/24/1/05-23 по справі про адміністративне правопорушення передано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.01.2024 в справі відкрито провадження та призначено слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 01.03.2024 здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) - в розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

07.02.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. У відзиві відповідач зазначає, що 03.10.2023 заступником начальника Управління - Начальником відділу державного нагляду контролю за безпекою судноплавства та контролю суден Верхньодніпровського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України ОСОБА_5 складено Протокол про адміністративне правопорушення № 0047 та долучено до нього пояснення ОСОБА_1 , який від підписання протоколу відмовився на бодікамеру № 647440964 річкової поліції м. Києва. Зазначення дати в постанові 13.07.2023 - це технічна помилка, фактично дата складання -13.10.2023 якою і було складено постанову № 48/24/1/085-23 по справі про адміністративне правопорушення (далі - Постанова).

У відзиві зазначено, що з аналізу законодавства, а саме Закону України «Про внутрішній водний транспорт», вбачається, що особа, має право керувати малим судном лише за наявності законодавчо визначених умов, зокрема, наявності кваліфікації, підтвердженої безстроковим міжнародним посвідченням на право управління прогулянковим судном, посвідченням судноводія малого судна/водного мотоцикла, виданим до набрання чинності цим Законом. Документ, який надавав право на управління малим/маломірним судном Позивачу, а саме, Диплом 26/2006 станом на день виникнення спірних правовідносин є недійсним з 01.01.2017, в свою чергу, ОСОБА_1 не реалізував своє право отримати нове посвідчення. Відтак, відповідач вважає, що трактування позивачем пунктом 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внутрішній водний транспорт» є безпідставним, не аргументованим та таким, що суперечить обставинам даної адміністративної справи, адже, ОСОБА_1 керував вітрильним малим судном «ISTAR», що зобов`язує останнього мати підтвердження кваліфікації безстроковим міжнародним посвідченням на право управління прогулянковим судном або посвідченням судноводія малого судна/водного мотоцикла, виданого до набрання чинності Закону України «Про внутрішній водний транспорт».

В судовому засіданні 15.08.2024 в якості свідка допитано ОСОБА_5 - заступника начальника Управління - начальника відділу державного нагляду контролю за безпекою судноплавства та контролю суден Верхньодінпровського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, який вказав, що була технічна помилка при винесенні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і правильною є дата 13.10.2023 замість помилкової 13.07.2023. При цьому, зазначив, що ОСОБА_1 03.10.2023 керував малим вітрильним судном і надав йому диплом, який не відповідає вимогам законодавства. Також, свідок зазначив, що позивач порушив п. 3 ст. 40 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» і в оскаржуваній постанові викладено диспозицію вказаної статті, лише не вказана її назва.

04.09.2024 до суду надійшла відповідь позивача на відзив у якій зазначено, що позивач має кваліфікацію яхтового капітана, що підтверджується дипломом яхтового капітана №26/2006, виданого Державною річною інспекцією з судноплавства 25 квітня 2006 року, який є чинним станом на дату події, а тому в керуванні ОСОБА_1 вітрильним човном в затоці Собаче Гирло 3 жовтня 2023 року відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 116 КУпАП, а саме керування малим, спортивним судном, водним мотоциклом особою, яка не має права керування таким судном.

09.10.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідача Державної служби морського і внутрішньо водного транспорту та судноплавства України про залучення доказів до матеріалів справи.

09.10.2024 до суду надійшла заява представника відповідача Державної служби морського і внутрішньо водного транспорту та судноплавства України про проведення строку розгляду адміністративної справи.

09.10.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідача Державної служби морського і внутрішньо водного транспорту та судноплавства України про витребування доказів, яке було задоволено судом 14.10.2024.

14.10.2024 в судовому засіданні задоволено клопотання позивача і долучено до матеріалів справи копію свідоцтва спортивного вітрильного судна.

В судовому засіданні 24.12.2024 позивач свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 24.12.2024 не з`явився, направив заяву про розгляд справи у свою відсутність. Разом із тим, в судовому засіданні, яке відбулось 16.12.2024, позивач та представник відповідача надали свої пояснення по суті спору, позивач просив позов задовольнити, а представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на підстави, викладені, зокрема, у відзиві.

Суд, вислухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 року).

Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Перевіряючи матеріали справи, судом встановлено, що 03.10.2023 Заступником начальника Управління - Начальником відділу державного нагляду контролю за безпекою судноплавства та контролю суден Верхньодніпровського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України ОСОБА_5 складено Протокол про адміністративне правопорушення № 0047 (далі - протокол) та долучено до нього пояснення ОСОБА_1 .

Відповідно до суті протоколу вбачається, що близько о 13 годині 50 хвилин 03.10.2023, знаходячись в акваторії затоки Собаче Гирло річки Дніпро, в межах Оболонського району міста Києва виявлено громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував вітрильним малим судном «ISTAR» під номером 2120 не маючи права на керування таким судном, а саме: не маючи кваліфікації підтвердженої безстроковим міжнародним посвідченням на право управління прогулянковим судном або посвідченням судноводія малого судна/водного мотоцикла, виданого до набрання чинності Закону України «Про внутрішній водний транспорт». Керування відбувалося в затоці Собаче Гирло, р. Дніпро. М. Київ. Оболонський район (а.с.86).

У п.9 протоколу щодо пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено: «Вважав, що наданий диплом яхтового капітана надає право на керування вітрильною яхтою» (а.с.87).

В наданих позивачем письмових поясненнях від 03.10.2024 ОСОБА_1 зазначає, що 03.10.2023 він проводив тренування у затоці Собаче Гирло, в 13.50 був зупинений катером поліції 102. На вимогу поліції він показав Диплом №26/2006 Державної річкової інспекції з безпеки судноплавства з рішенням кваліфікаційної комісії Державної річкової інспекції присвоєно кваліфікацію Яхтового капітана з правом керування вітрильним судном. На що отримав відповідь, що цей Державний диплом є недійсний. Зазначив, що він із цим не згодний (а.с.92).

Вподальшому, відповідно до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на розгляд справи 13.10.2023 про адміністративне правопорушення не з`явився і такий розгляд відбувся у його відсутність.

Наслідком такого розгляду є ухвалення оскаржуваної постанови, яка датована 13.07.2023, і судом в даному випадку зазначається, що вказана технічна помилка (зазначення дати складання постанови 13.07.2023 замість фактичної правильної дати - 13.10.2023) не впливає на суть вирішення адміністративного спору, оскільки матеріалами справи підтверджено, що розгляд справи відповідно до протоколу від 03.10.2023 фактично відбувся 13.10.2023. Окрім того, сторонами не заперечувалось під час розгляду судової справи, що оскаржувана постанова ухвалена саме відносно позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, судом встановлено, що заступником начальника Управління - Начальником відділу державного нагляду контролю за безпекою судноплавства та контролю суден Верхньодніпровського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України ОСОБА_5 було складено постанову № 48/24/1/085-23 по справі про адміністративне правопорушення (далі - постанова).

Відповідно до суті оскаржуваної постанови вбачається, що 03.10.2023 близько о 13 годині 50 хвилин, знаходячись в акваторії затоки Собаче Гирло річки Дніпро, в межах Оболонського району міста Києва виявлено громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував вітрильним малим судном «ISTAR» під номером 2120 не маючи права на керування таким судном, а саме: не має підтвердження кваліфікації безстроковим міжнародним посвідченням на право управління прогулянковим судном або посвідченням судноводія малого судна/водного мотоцикла, виданого до набрання чинності Закону України «Про внутрішній водний транспорт», чим порушив частини 5 статті 116 КУпАП. Як наслідок, позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 116 КУпАП та накладено стягнення у виді накладення штрафу - сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян у розмірі 1700,00 грн. (а.с.97-98).

Фабула суті адміністративного правопорушення відповідає диспозиції п.2 ч.3 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» від 03.12.2020, в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин, а саме: «Судноводію малого, спортивного судна, водного мотоцикла забороняється: 2) керувати судном без підтвердження кваліфікації безстроковим міжнародним посвідченням на право управління прогулянковим судном або посвідченням судноводія малого судна/водного мотоцикла, виданим до набрання чинності цим Законом».

В свою чергу, положеннями 5 статті 116 КУпАП передбачено, що керування малим, спортивним судном, водним мотоциклом особою, яка не має права керування таким судном, або передача керування таким судном особі, яка не має права керування, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Заперечуючи проти постанови, позивач посилається на наявність у нього діючого Диплому №26/2006 Державної річкової інспекції з безпеки судноплавства з рішенням кваліфікаційної комісії Державної річкової інспекції яким присвоєно ОСОБА_1 кваліфікацію яхтового капітана з правом керування вітрильним судном.

В даному випадку, слід зазначити, що, звертаючись із вказаним позовом до суду, позивач зазначав, що він керував 03.10.2023 вітрильним малим судном «ISTAR» під номером 2120, однак вже під час судового засідання позивач зазначив, що він керував спортивним вітрильним прогулянковим судном (а.с.117).

Однак, вказана обставина щодо спортивного судна не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи по суті, оскільки матеріали справи не містять доказів вказаній обставині.

Так, суд критично оцінює долучену позивачем до позову фотокопію довідки №К-16 від 25.09.2014 про те, що яхта «ISTAR» UKR-1189, власник - ОСОБА_3 є спортивним вітрильним судном і внесена до Реєстру спортивних вітрильних суден України під №2120. Свідоцтво спортивного вітрильного судна на яхті «ISTAR» знаходиться на оформленні, - оскільки вона не містить взагалі ніякого підпису, зокрема відсутній підпис і голови Комітету з обліку крейсерсько-перегонових суден ОСОБА_4 , прізвище якого вказано у довідці, а відтак, інформація зазначена в ній, є недоведеною (а.с.9).

Судом також критично оцінюється і надане позивачем на підтвердження типу судна, яким він керував 03.10.2023 і свідоцтво спортивного вітрильного судна виданого 01.04.2023, оскільки вказане свідоцтво видане Вітрильним крейсерсько перегоновим союзом України Вітрильної федерації України, не на судно, яке сказане у постанові «ISTAR» під №2120, а це свідоцтво відноситься до спортивного вітрильного судна №2151 і згідно із даними, що їх занесено до Реєстру спортивних вітрильних суден України, крейсерсько-перегонове судно ISTAR, тип швертбот, вітрильне число і літери UKR-1193 (а.с.113).

Так, пунктом 74 частини 1 статті 1 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» визначено, що судноводій - особа, яка має право керування судном, водним мотоциклом.

Відповідно до пункту 35 частини 1 статті 1 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» встановлюється, що мале судно - будь-яке судно довжиною до 20 метрів (крім пасажирських суден, буксирів та штовхачів, призначених для ведення складу суден, які не є малими, плавучого обладнання, криголамів, поромів, плавучого обладнання суднових шлюпок і плотів, спортивних суден, а також водних мотоциклів і засобів для розваг на воді).

Наказом Міністерства транспорту України від 16.02.2004 № 91 затверджено Правила судноплавства на внутрішніх водних шляхах України (далі - Правила), відповідно до підпункту 1.2.1 пункту 1.2 якого кожне судно або з`єднання плавучого матеріалу, за винятком суден складу, що штовхається, крім штовхача, повинні управлятися особою, що має необхідну для цього кваліфікацію. Ця особа далі іменується «судноводієм».

В оскарженій постанові зазначено, що позивач керував вітрильним малим судном (а.с.97).

Особливості правового регулювання здійснення керування малими водними суднами визначаються у Розділі VI Закону України «Про внутрішній водний транспорт».

Частиною 1 статті 34 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» зазначається, що малі судна та водні мотоцикли допускаються до плавання за умови їх відповідності вимогам безпеки судноплавства, охорони навколишнього природного середовища, відповідної кваліфікації судноводіїв, дотримання безпечних умов для життя та здоров`я людей, а також за наявності необхідних суднових документів.

Положеннями п.35 ч.1 Закону України «Про внутрішній водний транспорт», мале судно - будь-яке судно довжиною до 20 метрів (крім пасажирських суден, буксирів та штовхачів, призначених для ведення складу суден, які не є малими, плавучого обладнання, криголамів, поромів, плавучого обладнання суднових шлюпок і плотів, спортивних суден, а також водних мотоциклів і засобів для розваг на воді).

У свою чергу, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 41 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» до керування малими суднами, що підлягають обов`язковій реєстрації у Судновій книзі України, та водними мотоциклами допускаються особи, які: 2) мають кваліфікацію, підтверджену безстроковим міжнародним посвідченням на право управління прогулянковим судном, посвідченням судноводія малого судна/водного мотоцикла, виданим до набрання чинності цим Законом.

Судом зазначається, що Диплом №26/2006 Державної річкової інспекції з безпеки судноплавства з рішенням кваліфікаційної комісії Державної річкової інспекції яким присвоєно ОСОБА_1 кваліфікацію яхтового капітана передбачає право керування вітрильним, вітрильно-моторним судном довжиною до 30 м, площа вітрил не обмежена, потужність двигуна до 150 к.с. район плавання : морські шляхи, внутрішні водні шляхи України, - виданий 25.04.2006. Дата чинності не вказана.(а.с. 89).

І в даному випадку, суд погоджується із посиланням сторони відповідача на ту обставину, що згідно із пунктом 3 наказу Міністерства інфраструктури України від 26.08.2014 № 413 (який втратив чинність на підставі наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури №8 від 07.01.2023) свідоцтва судноводіїв малих/маломірних суден (інші документи, які надавали право на управління малим/маломірним судном) старих зразків, видані в установленому законодавством порядку в СРСР та в Україні до 01 квітня 2012 року, є дійсними для управління малими/маломірними суднами до 01 січня 2017 року.

При цьому у вказаному наказі в п.п.1 п.2 Зазначено, що свідоцтва судноводіїв малих/маломірних суден (інші документи, які надавали право на управління малим/маломірним судном) старих зразків, видані в установленому законодавством порядку в СРСР та в Україні до 01 квітня 2012 року можуть бути замінені на посвідчення судноводія малого/маломірного судна нового зразка згідно із цим наказом із зазначенням у посвідченні права на управління суднами, рівноцінними за технічними параметрами суднам, що зазначені у свідоцтві (іншому документі).

Водночас, цей порядок не поширюється на осіб, що керують спортивними суднами.

Зазначений наказ надавав можливість замінити до 01.01.2017 свідоцтва судноводіїв малих/маломірних суден (інші документи, які надавали право на управління малим/маломірним судном) старих зразків, видані в установленому законодавством порядку в СРСР та в Україні до 01 квітня 2012 року.

В свою чергу, наказ Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури №8 від 07.01.2023, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначає Порядок підготовки та підтвердження кваліфікації судноводіїв малих суден і водних мотоциклів, а також видачі міжнародного посвідчення на право управління прогулянковим судном. Дія цього Порядку поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які проходять підготовку та підтвердження кваліфікації з метою отримання Посвідчення та мають намір експлуатувати прогулянкові/малі судна, а також на посадових осіб Адміністрації судноплавства.

Пунктом 3 Наказу № 8 визначено, що міжнародне посвідчення на право управління прогулянковим судном (далі - Посвідчення) - документ, що надає право управління прогулянковим (в тому числі вітрильним та водним мотоциклом) та малим судном, оформлений та виданий у порядку, визначеному цим Порядком.

Водночас, цей порядок також не поширюється на осіб, що керують спортивними суднами.

З огляду на вищевказані вимоги закону, вбачається, що судноводію малого судна заборонено керувати судном без: підтвердження кваліфікації безстроковим міжнародним посвідченням на право управління прогулянковим судном (видається на підставі Наказу № 8, зразок якого, вказаний у Додатку 1 до Наказу №8) або посвідченням судноводія малого судна/водного мотоцикла (видавалось на підставі Наказа № 413, зразок якого, вказаний у Додатку 1 до Наказу №413).

Суд, критично оцінює обґрунтування позову в частині поширення на позивача дії пунктів 2, 3, 6, 9 розділу XII Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внутрішній водний транспорт», з огляду на наступне.

Так, пунктом 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внутрішній водний транспорт» передбачено, що документи членів екіпажів українських суден внутрішнього плавання, що підтверджують кваліфікацію та надають право на управління суднами внутрішнього плавання, використання суднового радіолокатора, радіотелефона, електронних картографічних та навігаційноінформаційних систем, видані до набрання чинності цим Законом, підлягають обов`язковому обміну до 31 грудня 2031 року включно. Починаючи з 1 січня 2032 року зазначені у цьому пункті документи, видані до набрання чинності цим Законом, втрачають чинність.

До членів екіпажів українських суден внутрішнього плавання, для яких отримання документів, що підтверджують їхню кваліфікацію, до набрання чинності цим Законом не вимагалося, положення частини першої статті 30 цього Закону є обов`язковим з 1 січня 2032 року.

Відповідно до п.3 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внутрішній водний транспорт» передбачено, що на українських суднах внутрішнього плавання, зареєстрованих у Державному судновому реєстрі України до набрання чинності цим Законом, до 31 грудня 2035 року допускається відсутність свідоцтва судна внутрішнього плавання, за умови наявності чинного класифікаційного свідоцтва.

Установити, що всі суднові документи, видані до набрання чинності цим Законом, зберігають чинність протягом періоду, на який їх видано.

Копії документів, подання яких передбачено при поданні заяв про отримання адміністративних послуг, зазначених у статтях 30, 31, 36, 48 цього Закону, вимагаються до початку функціонування електронних реєстрів та баз даних, які веде центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

Відповідно до абз.2 п.6 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внутрішній водний транспорт» передбачено, що усі раніше видані суднові документи, кваліфікаційні документи капітанів, судноводіїв та членів екіпажів морських суден і суден внутрішнього плавання, судноводіїв маломірних (малих), прогулянкових та інших суден, водних мотоциклів вважаються чинними до закінчення строку їх дії.

Згідно п.9 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внутрішній водний транспорт» власникам посвідчень судноводія малого судна або водного мотоцикла, які отримали такі посвідчення до набрання чинності цим Законом, міжнародне посвідчення на право управління прогулянковим судном для управління аналогічними суднами видається без проходження ними додаткової оцінки кваліфікації.

Відповідно до пункту 66 статті 1 Закону України «Про внутрійшній водний транспорт», надано визначення, що судно внутрішнього плавання - річкове судно або судно змішаного плавання довжиною 20 метрів і більше або судно, добуток довжини, ширини та осадки якого становить об`єм у 100 кубічних метрів і більше, буксири і штовхачі, призначені для ведення складу таких суден чи плавучого обладнання, а також пасажирські судна і плавуче обладнання.

Разом із тим, як встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_1 керував вітрильним малим судном «ISTAR», а не судном внутрішнього плавання. На підтвердження права керування позивач надав не посвідчення судноводія малого судна, не свідоцтво судна внутрішнього плавання, а виданий в 2006 році Диплом №26/2006 Державної річкової інспекції з безпеки судноплавства з рішенням кваліфікаційної комісії Державної річкової інспекції яким присвоєно ОСОБА_1 кваліфікацію яхтового капітана з правом керування вітрильним, вітрильно-моторним судном довжиною до 30 м, пложа вітрил не обмежена, потужність двигуна до 150 к.с., район плавання : морські шляхи, внутрішні водні шляхи України.

Окрім того, позивач не надав (п.6 абз.2 п.6 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень) кваліфікаційні документи капітанів, судноводіїв та членів екіпажів морських суден і суден внутрішнього плавання із датою їх чинності.

Таким чином, вищевказані положення пунктів 2, 3, 6, 9 розділу XII Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внутрішній водний транспорт» не регулюють правовідносини, які виникли у позивача з приводу керування 03.10.2023 вітрильним малим судном.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, знайшла своє підтвердження та обставина, що позивач порушив п.2 ч.3 Закону України «Про внутрішній водний транспорт», оскільки керував судном без підтвердження кваліфікації безстроковим міжнародним посвідченням на право управління прогулянковим судном або посвідченням судноводія малого судна/водного мотоцикла, виданим до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, судом встановлено, що під час постановлення постанови №48/24/1/05-23 було всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини справи, досліджені та оцінені наявні в матеріалах справи докази, взято до уваги вимоги чинного законодавства, особисті пояснення позивача та винесено оскаржувану постанову 13.10.2023 із накладенням на позивача адміністративного штрафу у сумі 1 700,00 грн., тобто в межах санкції, передбаченої статтею ч.5 ст. 116 КУпАП.

Таким чином, при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення від 03.10.23 та винесенні оскаржуваної постанови, уповноважена особа на складання протоколу і постанови - заступник начальника Управління-начальника відділу державного нагляду контролю за безпекою судноплавства та контролю суден Верхньодінпровського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України ОСОБА_5 діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, а тому позовні вимоги щодо визнання його дій протиправними, як і вимога про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

Таким чином, інші доводи сторін не впливають на вищевказані висновки суду.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивача, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають відшкодуванню відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19,61, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 15 25, 72, 77, 79, 241-262, 250, 251, 286 КАС України, ст.ст. 7, 22, 34, 36, 38, 116, 245, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його нескасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складений 24.12.2024.

Суддя: