Постанова

від 19.12.2024 по справі 536/799/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/799/24 Номер провадження 22-ц/814/3805/24Головуючий у 1-й інстанції Река А. С. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Карпушина Г.Л.; суддів Обідіної О.І., Пилипчук Л.І.,

розглянувши у письмовому провадженні за наявними матеріалами цивільну справу за апеляційноюскаргою Акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 вересня 2024 року у справі за позовною заявою Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду із вказаним позовом в якому просило стягнути заборгованість за договором про надання банківських послуг у розмірі 36218 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх кредитних зобов`язань.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20 січня 2020 року відповідачка звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 20 січня 2020 року, за умовами якої вона разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідачка підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір, та зобов`язалася виконувати його умови.

Вказувало, що на підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 30000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. У зв`язку із невиконанням взятих на себе зобв`язань утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з позивача.

Станом на 15.01.2024 розмір заборгованості становить 36218 грн., яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 вересня 2024 року позов АТ «УніверсалБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», заборгованість за договором про надання банківських послуг від 20 січня 2020 року в розмірі 20272, 32 грн.

Вирішено питання судових витрат.

В задоволенні інших позовних вимогвідмовлено.

На вказане рішення АТ «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволенні позову, а також просить вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не дослідив механізму отримання банківських послуг в рамках проекту monobank, а також процедуру погодження споживачем Умов і правил обслуговування рахунків. Підписавши анкету-заяву відповідачка підтвердила, що ознайомлена з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, отримав їх примірники в мобільному додатку. Відповідач завантажив мобільний додаток «monobank», пройшла ідентифікацію, а також користувалася кредитною карткою. Сторонами були погоджені усі істотні умови договору. Виконаний банком розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів, період, за який нарахована заборгованість.

Доводить, що укладення між сторонами договору про надання кредиту в електронній формі, відповідає положеннямЗакону України «Про електронну комерцію». Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Посилаючись на положення статей76,77,79 ЦПК Українидоводить належність розрахунку заборгованості, як доказу не спростованого відповідачем, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, на які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за тілом кредиту, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.

Цитуючи зміст постанов Верховного Суду у справах №367/4790/13-ц від 14.07.2020, №464/4985/15-ц від 08.07.2020, № 753/16745/15-ц від 02.07.2020, доводить, що розширений розрахунок заборгованості є достатнім та належним доказом на підтвердження розміру боргу.

Вказує, що відповідач не надав до суду контрозрахунок суми заборгованості або інший доказ, який би спростовував наданий банком розрахунок, а тому відсутні підстави вважати, що розрахунок здійснено невірно.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 20 січня 2020 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг з метою відкриття поточного рахунку у гривні на своє ім`я з встановленням кредитного ліміту, вказаному у додатку (а.с. 12), згідно якої погодилась з тим, що дана анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Також встановлено, що згідно ч.6 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг відповідач просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі її електронний /електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкритті або будуть відкритті йому в Банку. Також визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.

Згідно довідки АТ «Універсал Банк» про наявність рахунку від 25.06.2024, на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок НОМЕР_1 ; валюта рахунку UAH; тип картки Чорна картка; статус картки активна до 04/24.

Також, до анкети-заяви банком долучено Умови та правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (а.с.13-25).

Згідно довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 25.06.2024, розміри кредитного ліміту ОСОБА_1 за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 20.01.2020 року за платіжною карткою, відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок у розмірі 10000 грн. 00 коп., який неодноразово збільшувався та зменшувався, і станом на 26.02.2022 складав 28875 грн. 00 коп.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за договором б/н від 20.01.2020, наданого банком на підтвердження своїх вимог, станом 15.01.2024 заборгованість складає 36218 грн., з яких: 36218 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 гривень загальний залишок заборгованості за відсотками, 0 гривень заборгованості за пенею; судовий збір 0 гривень; 0 гривень заборгованість за порушення грошового зобов`язання (а.с. 9-11).

З огляду на рух коштів по картці від 25.06.2024 за період з 20.01.2020 до 25.06.2024, сума витрат за цей період склала 69332 грн. 78 коп., сума зарахувань за період склала 30086 грн. 78 коп. Окрім того, з даної виписки вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитною (платіжною) карткою, а саме: здійснювала розрахунки в торгівельних мережах, поповнювала мобільний рахунок, поповнювала картку, тим самим підтверджувала свою згоду на умови банку щодо встановленого кредитного ліміту.

Задовольняючи частково позов районний суд виходив з того, що факт неналежного виконання кредитного зобо`язання підтверджено належними доказами, тому наявні підстави для стягнення заборгованості.

Разом з тим районний суд зазначив, що наявний розмір заборгованості 36218 грн. не є лише заборгованістю за тілом кредиту, оскільки як вбачається і виписки про рух коштів, банком здійснювалось автоматичне списання відсотків на загальну суму 18973, 68 грн. які не передбачені умовами договору, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача різницю цих коштів, а саме 20272, 32 грн ( 36218-18973,68) .

Проте, колегія суддів не в повній мірі може погодитись з таким висновком районного суду з огляду на наступне.

Статтями526,530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11, ч.2 ст. 509ЦК Українипідставами виникнення зобов`язань є договори та інші правочини.

Згідно статей626,627 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті1054,1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннямистатті 204 ЦК Українизакріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

На доведення факту укладення кредитного договору позивачем надано суду анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 17.12.2017, яка містить підписи представника банку та позичальника зі світлокопіями його паспорту та ІПН, а також печатку Monobank ПАТ «Універсал Банк», що свідчить про дотримання сторонами письмової форми кредитного договору.

Згідно абзацу другого частини другоїстатті 639 ЦК Українидоговір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні регламентованіЗаконом України «Про електронну комерцію», який визначає порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, а також права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідностатті третьої цього Законуелектронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3-6, 8статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першоїстатті 12 Закону України «Про електронну комерцію»моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справах №524/5556/19 від 12.01.2021, №234/7159/20 від 10.06.2021.

У цій справі позичальник, шляхом засвідчення генерації ключової пари, особистим ключем підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «monobank», тим самим висловивши свій намір відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 зі встановленням кредитного ліміту.

Разом із цим, сам лише факт підписання такої заяви не доводить погодження із позичальником суттєвих умов кредитування, а відтак, дотриманням вимог ч.2ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів». Оскільки відповідач, як пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, а також відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та неустойки, надані банком витяг із Тарифів та Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору банк дотримався вимог, передбачених частиною другоюстатті 11 Закону №1023-XIIпро повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованій у справі №342/180/17-ц від 03.07.2019, яка у цій категорії справ є незмінною та згідно ч.4ст.263 ЦПК Україниобов`язковою до врахування. За змістом цієї позиції Верховного Суду, за відсутності погоджених із позичальником умов кредитування в частині нарахування процентів та неустойки, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Згідно статей12,13,81 ЦПК Україниобов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Отже, наявні у матеріалах справи розрахунок кредитної заборгованості та виписка по рахунку є належними доказами наявності заборгованості позичальника, не спростованими останнім. Перевіривши зміст виписки по рахунку, апеляційний суд установив, що позичальник активно користувався кредитними коштами, усього позивачкою внесено на рахунок 29309,25 грн., а витрачено 49781,17 грн.

Суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку, що до стягнення підлягають фактично отримані та використані позичальником кошти, проте помилково визначив розмір заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20272, 32 грн., який спростовується відомостями виписки по рахунку, якою підтверджено фактичне використання позичальником кредитних коштів з урахуванням внесених на рахунок позивачкою коштів у розмірі 20471,92 грн (фактично використані кошти в розмірі 49781,17 грн 29309,25 внесені коштина рахунок).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення районного суду слід змінити, збільшивши розмір заборгованості, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ « Універсал Банк» з 20272,32 грн до 20471,92 грн.

Відповідно до ч. 1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК Українисудові витрати повязані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково на 56,52 % тому необхідно здійснити перерозподіл судових витрат.

В суді першої інстанції позивачем сплачено судовий збір до місцевого суду у сумі 3028 грн., а в суді апеляційної інстанції сплачено 4542 грн. Враховуючи те, що позов задоволено на 56.52 % необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 4278, 56 грн.

Керуючись ст.ст.367,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк"- задовольнити частково.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 вересня 2024 року - змінити, збільшивши розмір заборгованості за тілом кредиту, постановленої до стягнення із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», із 20272,32 грн до 20471,92 грн.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 4278,56 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 21 грудня 2024 року.

Головуючий суддя :

---

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

О.І. Обідіна

---

Л.І. Пилипчук