Постанова

від 19.12.2024 по справі 509/2811/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року

м Черкаси

Справа № 509/2811/23Провадження № 22-ц/821/1716/24категорія: 310040000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Новікова О. М., Фетісової Т. Л.,

секретаря - Гладиш О. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Орган опіки та піклування Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Усатюк Ольги Василівни на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав, у складі головуючого судді Піньковського Р. В., повний текст рішення складено 06 вересня 2024 року,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з ОСОБА_2 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 2012 року.

У період шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Їх спільне життя не склалося, з вересня 2013 року вони проживають окремо, син залишився проживати з нею.

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11.08.2014 їх шлюб був розірваний, рішення суду набрало законної сили 22.08.2014.

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 30.10.2014 стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в сумі 1500 грн щомісячно, починаючи з 25.09.2014 і до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення суду набрало законної сили 10.11.2014.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 20.11.2018 залишено без змін рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 травня 2018 року, яким у задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 496/2970/16-ц залишена без змін постанова апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2018 року, якою усунуто ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначивши наступний спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина - систематичні зустрічі батька з сином кожну першу та третю суботу місяця з 11 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. та кожну першу та третю неділю місяця з 11 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.

Рішення судів, якими їй було відмовлено у позбавленні батьківських прав ґрунтуються на тому, що ОСОБА_2 сплачує аліменти на утримання свого сина, відсутні негативні характеристики з місця проживання та роботи ОСОБА_2 , відсутні з його боку схильності до насильства, відсутня інформація про притягнення його до адміністративної відповідальності у зв`язку із вживанням алкоголю або наркотичних засобів. Крім того, відповідач звернувся до уповноважених органів, а саме до органу опіки та піклування з метою захисту прав своєї дитини, та сприяння йому будь-яким чином реалізувати свої батьківські обов`язки.

Незважаючи на остаточне судове рішення про визначення способу участі батька у вихованні малолітнього сина, відповідач його не виконує, в житті сина участі не приймає та з дитиною не спілкується.

Ініціювавши судовий спір про усунення перешкод у спілкуванні з сином та визначення способу участі батька, відповідач не здійснював дії, спрямовані на побачення зі своїм сином та налагодження спілкування з ним, навіть не отримував виконавчий лист по вказаній вище справі.

Таким чином ОСОБА_2 ставить власні інтереси вище ніж інтереси дитини, не має бажання та намагання зберегти свої батьківські права відносно малолітнього сина, його поведінка на краще не змінилася.

Зазначає, що однією з підстав відмови їй в позові про позбавлення батьківських прав була сплата аліментів, але це обов`язок батька та є недостатнім для розвитку дитини, її виховання, формування у неї відчуття піклування з боку батька.

В зв`язку з нехтуванням відповідачем своїми батьківськими правами вона вимушена знову звернутися до суду за захистом прав дитини. Вважає, що не відпали підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки вони продовжують існувати.

Вказує, що син, ОСОБА_4 проживає з нею та з її чоловіком ОСОБА_5 , молодшими сестрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та братом ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Дитина потребує особливої уваги та виховання, оскільки у неї в анамнезі є неврологічний діагноз: цереброастенічний синдром унаслідок травми під час пологів.

Батько дитини, ОСОБА_2 , ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню сина, життям його не цікавиться, не спілкується з дитиною, не проявляє до неї турботи та уваги, не цікавиться станом її здоров`я. Син вважає своїм батьком її чоловіка ОСОБА_5 , який виховує його з одного року, називає його батьком. У її чоловіка склалися добрі стосунки з сином, вони разом виховують дитину, син росте та розвивається у повній родині.

Вона та її чоловік турбуються про долю сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , забезпечують його всім необхідним, створили для сина належні умови проживання, дбають про його виховання, навчання та розвиток.

Вважає, що ухилення відповідача від своїх батьківських обов`язків відносно до сина, підтверджується письмовими доказами справи.

Просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Умань Черкаської області, громадянина України, рнокпп НОМЕР_1 , батьківськи прав у відношенні малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 серпня 2024 року позов задоволено.

Позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно його малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Роз`яснено, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач свідомо не бажає приділяти своїй малолітній дитині увагу, спілкуватися з нею, брати участь в її вихованні, тобто можна стверджувати, що він свідомо, умисно нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Суд дійшов висновку, що відповідач внаслідок своєї винної поведінки дійсно свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вказує на порушення прав дитини, а тому позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 буде відповідати інтересам дитини, сприятиме його розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права, представник ОСОБА_2 - адвокат Усатюк О. В. просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 серпня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав має рекомендаційний характер.

Вказує, що позивачем подані докази, зокрема Висновок про доцільність позбавленя батьківських прав від 21.07.2023, поза межами строків подачі доказів.

Зазначає, що позивачем не доведено систематичне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, а також того, що незважаючи на всі заходи попередження та впливу, останній продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

В матеріалах справи відсутні докази винної поведінки відповідача щодо умисного злісного ухилення від виконання батьківських обов`язів.

У справі також відсутні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу із боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди попередження з боку органу опіки та піклування органів місцевого самоврядування.

Вважає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

На думку скаржника, Уманський міськрайонний суд Черкаської області зробив передчасні висновки щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки судом не враховано, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо.

Наведені позивачем обставини не є безумовними підставами для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_2 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 серпня 2024 року - без змін.

Вважає апеляційну скаргу необґрунтоваю.

Зазначає, що Висновок про доцільність позбавленя батьківських прав був складений 21.07.2023, а затверджений рішенням Виконавчого комітету Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області 21.07.2023, до суду поданий засобами поштового зв`язку 31.07.2023, а тому посилання відповідача на порушення п. 4 ч. 2 ст. 43, ст. 83 ЦПК України є хибним і не заслуговує на увагу.

Щодо неповідомлення відповіда про засідання комісії з питань захисту дити ОСОБА_3 зазначає, що вказане твердження не відповідає дійсностіта спростовується наявними у справі доказами.

Звертаючись 28.11.2023 до органу опіки Великодальницької сільської ради із заявою про надання висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав, ОСОБА_8 не надав відповідні документи, які б підтверджували, що він не ухилявся від виконання батьківьких обов`язків.

Крім того, з 28.11.2023 до ухвалення рішення у даній справі минуло 9 місяців, у ОСОБА_2 була можливість поцікавитись про розгляд його заяви, але він нездійснив жодної дії для цього.

Вважає, що сам факт звернення до органу опіки та піклування не спростовує правильних висновків суду щодо ухилення від виконання відповідачем батьківських обов`язів.

Крім того, у своїй заяві до органу опіки та піклування вона, крім адреси, вказувала і номер телефону відповідача, який ним також зазначено у матеріалах справи, а квитанції про оплату аляментів не містять його адреси проживання.

Також зазначає, що ОСОБА_2 не виконує рішення суду про визначення способу участі батька у вихованні сина.

Наголошує, що відповідач не бачився із сином із часу, коли йому виповнився один рік.

Також відповідач не зазначив в апеляційній скарзі, які саме норми матеріального права порушено судом.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції

Згідно з копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, актовий запис про народження № 55, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с. 19).

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11.08.2014, яке набрало законної сили 22.08.2024, шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 було розірвано (т.1 а.с. 31).

Відповідно до Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 24.04.2015, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстьиції в Одеській області, ОСОБА_9 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 (т.1 а.с. 16).

ОСОБА_3 зареєстрований разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади від 15.03.2023 за № 2023/002240988 та від 03.04.2023 за № 2023/002717220 (т.1 а.с. 13, 15).

Згідно відповіді КНП Усатівської сільської ради «Усатівський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 20.03.2023 № 110 на адвокатський запит, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Батьками дитини є: мати ОСОБА_10 , батько ОСОБА_2 . Дитина перебуває на обліку в амбулаторії ЗПСМ в с. В. Дальник у сімейного лікаря з народження. За медичною допомогою дитина звертається завжди у супроводі матері ОСОБА_10 . Виклики лікаря додому для огляду дитини, в разі її захворювання, здійснюються за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому завжди присутня тільки мати дитини. Хронічними захворюваннями дитина не страждає. Знаходиться на «Д» обліку у невролога. Декларація на медичне обслуговування дитини була підписана з матір`ю дитини ОСОБА_10 21.07.2018 (т.1 а.с. 20).

У відповідності до рішення Біляївського районного суду Одеської області від 30.10.2014, яке набрало законної сили 10.11.2014, з ОСОБА_2 , 1984 року народження, уродженця м. Умань, Черкаської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , стягнуто на користь ОСОБА_9 , 1990 року народження, аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. щомісячно, починаючи з 25.09.2014 і до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с. 22-23).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.05.2018 усправі № 520/12923/16-ц, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 20.11.2018, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Великодальницької сільської ради та Біляївська районна державна адміністрація Одеської області як органи опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав було відмовлено. При прийнятті такого рішення судами першої та апеляційної інстанції було взято до уваги активну позицію відповідача ОСОБА_2 щодо захисту своїх батьківських прав, яка розцінена як його бажання спілкуватись з дитиною та брати участь в його вихованні, що виразилося у зверненні ОСОБА_2 до суду з позовом щодо визначення способу його участі у вихованні дитини ще до звернення позивача ОСОБА_1 до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Також було враховано, що ОСОБА_2 сплачує аліменти та купує речі дитині (т.1 а.с. 25-30).

Постановою апеляційного суду Одеської області від 17.05.2018, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 21 травня 2020 року, у справі № 496/2970/16-ц, ОСОБА_2 усунуто перешкоди у спілкуванні із сином ОСОБА_4 , визначивши наступний спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина - систематичні зустрічі батька з сином кожну першу та третю суботу місяця з 11 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. та кожну першу та третю неділю місяця з 11 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. Місце зустрічей необхідно вирішувати за спільною домовленістю батька та мати, виходячи з обставин, які склалися на дату зустрічі (т.1 а.с. 32-35).

Відповідно до повідомлення Біляївського районного суду Одеської області від 07.04.2023, згідно матеріалів цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у вихованні шляхом визначення способу участі батька у вихованні дитини, відсутні будь-які заяви про отримання позивачем ОСОБА_2 або його представником виконавчого листа по цій справі (т.1 а.с. 36).

З психологічного висновку КНП «Дитячий консультативно-діагностичний центр імені академіка Д. Я. Резніка» від 06.03.2023 вбачається, що фізіологічний та психічний розвиток ОСОБА_3 відповідає віковим нормам. Невротичних розладів на час обстеження не діагностується. Георгій має однаковий емоційний зв`язок з матір`ю та вітчимом ОСОБА_5 та саме його сприймає як єдиного рідного батька. Наразі ОСОБА_4 не готовий усвідомлювати інформацію про існування іншого батька (т.1 а.с. 37-38).

Згідно з відповіддю на адвокатський запит Великодальницького ліцею №1 Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області від 16.03.2023 № 31, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається у Великодальницькому ліцеї № 1 з 02 вересня 2019 року. Цікавляться навчанням та приймають участь у вихованні дитини, ОСОБА_3 , бабуся, дідусь, мати ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_5 (т.1 а.с. 46).

З характеристики наданої класним керівником ОСОБА_11 , учня 4-В класу Великодальницького ліцею № 1 від 16.03.2023 № 30 вбачається, що ОСОБА_4 має авторитет серед товаришів, має багато друзів, добре навчається. Мати та вітчим приділяють належну увагу вихованню сина. Під час дистанційного навчання в умовах пандемії та війни в Україні, ОСОБА_4 завжди виходив на зв`язок, постійно навчався проживаючи за кордоном. Дідусь, бабуся, мати та вітчим створюють гарні умови для навчання дитини, допомагають у навчанні. Разом відпочивають, що підтверджують світлини, якими завжди ділиться мати. Про ОСОБА_12 хлопчик завжди говорить як про свого рідного батька. З рідним батьком, ОСОБА_2 дитина не знайома. Він не цікавиться навчанням дитини, ніколи не приїжджав до школи (т. 1 а.с. 46 зворот).

Відповідно до довідки Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області від 30.03.2023 № 347, до складу сім`ї ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , входять: чоловік - ОСОБА_5 та діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.с. 39).

Висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виконавчий комітет Великодальницької сільської ради, діючи в інтересах малолітнього ОСОБА_11 , розглянувши заяву громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , витяг з протоколу комісії з питань захисту прав дитини від 10 липня 2023 року, встановив, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно свого сина ОСОБА_4 , а саме:

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 2012 року. В шлюбі народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11.08.2014 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.

Дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходиться на повному забезпеченні у матері ОСОБА_1 та вітчима ОСОБА_5 .

Малолітній ОСОБА_3 сприймає вітчима ОСОБА_5 як рідного батька. Згідно висновку практичного психолога КНП «Дитячий консультативно-діагностичний центр імені академіка Б. Я. Резніка» від 06.03.2023, ОСОБА_4 не готовий усвідомити інформацію про існування іншого батька.

Батькові ОСОБА_2 судовим рішенням по справі від 21.05.2020 № 496/2970/16-ц було визначено спосіб участі у вихованні малолітнього сина, який його не виконує, в житті сина не приймає участі та не спілкується з дитиною. Служба у справах дітей Великодальницької сільської ради змогла вийти на зв`язок з ОСОБА_2 30.05.2023, після чого ОСОБА_15 заблокував номер телефону спеціаліста служби.

Службою у справах дітей Великодальницької сільської ради було направлено лист до Служби у справах дітей Таїровської селищної ради з проханням провести акт обстеження умов проживання батька за місцем його мешкання та дізнатися його думку щодо участі у вихованні сина. Служба у справах дітей Таїровської селищної ради надала відповідь, що ОСОБА_2 на телефонні дзвінки не відповідає, при виїзді на адресу двері не відчинив.

На засідання комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату й час засідання.

У зв`язку із зазначеним, керуючись чинним законодавством, з метою захистити права малолітньої дитини виконком Великодальницької сільської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 69).

Рішенням виконавчого комітету Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області від 21.07.2023 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с. 70).

ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 і за місцем проживання характеризується позитивно, що підтверджується довідкою про місце проживання та склад сім`ї від 28.10.2023 № 28-1, виданою ЖБК «Молодіжний-3» м. Одеса, та характеристикою складеною та підписаною головою ЖБК «Молодіжний-3» м. Одеса від 28.10.2023 № 28-2 (т.1 а.с. 132-133).

Згідно копій квитанцій ОСОБА_2 своєчасно та в повному обсязі сплачує аліменти згідно рішення суду на утримання сина ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 , а також укладає страхові договори, якими страхує членів своєї родини, вказуючи при цьому сина ОСОБА_11 (т.1 а.с. 90-97).

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 03.11.2023 до Органу опіки та піклування Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, останній просив повідомити про зручну дату та час для спеціаліста органу опіки та піклування Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області для сприяння йому в зустрічі з сином ОСОБА_4 , оскільки у таких зустрічах згідно рішення суду йому перешкоджає мати дитини - ОСОБА_1 (т.1 а.с. 128).

В заяві до Органу опіки та піклування Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області від 03.11.2023, ОСОБА_2 просив провести обстеження умов його проживання та повідомити за якою адресою, коли та яким документом підтверджується, що його було повідомлено про засідання комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_3 , та коли таке засідання було проведено (т.1 а.с. 130).

Згідно з відповіддю ПрАТ «ІНТО» від 08.11.2023 № 107 на запит адвоката, відповідно до полісів добровільного медичного страхування за програмою «Швидка медична допомога»: № 542/02 від 01.12.2016, СР № 0016390 від 28.11.2017, СР № 0032320 від 22.11.2018, СР № 0045402 від 25.11.2019, СР № 0060491 від 24.11.2020, СР № 0083616 від 01.12.2022 Страхувальником був ОСОБА_2 . Згідно до запитуваної інформації та інформації, яка наявна в їх компанії - викликів на застраховану особу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по вищевказаним полісам добровільного медичного страхування не було. Також зазначають, що відповідно до полісу добровільного медичного страхування «Швидка медична допомога (широка схема)» ОD №0002479 від 31.01.2018 страхувальником була ОСОБА_1 , яка 17.12.2018 викликала швидку медичну допомогу застрахованій особі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із-за поганого самопочуття (т.1 а.с. 164).

Відповідно до відповіді Служби у справах дітей Великодальницької сільської ради Одеської області від 14.11.2023 № 239/01-12 на заяву відповідача ОСОБА_2 від 03.11.2023, Службою у справах дітей були опрацьовані документи, що були додані до заяви ОСОБА_1 щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. На зв`язок зі службою у справах дітей Великодальницької сільської ради та службою у справах дітей Таїровської селищної ради ОСОБА_2 не виходив, номер спеціаліста служби у справах дітей Великодальницької сільської ради заблоковано в соціальних мережах, що заважає комунікації. Згідно листа служби у справах дітей Таїровської селищної ради, ОСОБА_2 також не відповідав на телефонні дзвінки, що унеможливлювало дізнатися думку останнього. За адресою вказаною в заяві ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_5 , був направлений лист-запрошення з вихідним номером № 95/01-12 від 26.05.2023. Також ОСОБА_2 повідомлено, що у разі якщо він вважає, що прийняте рішення є передчасним, то йому рекомендовано звернутися з відповідною заявою на ім`я Голови Великодальницької сільської ради з відповідними документами, які підтверджують те, що він не ухиляється від виконання батьківських обов`язків, щоб скасувати висновок виконавчого комітету Великодальницької сільської ради. Вказане повідомлення було направлено за адресою відповідача, вказаною у його заяві, а саме: АДРЕСА_4 (т.1 а.с. 136, 148).

Згідно з довідкою ТОВ «Академія спорту» від 31.10.2023 за № 11, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідує групу плавання з 2019 року. Станом на 31.10.2023 визначено певний графік відвідування та вартість місячного абонементу, яка становить 5370 грн (т.1 165).

Відповідно до путівки в ДТ «Артек-Карпати Буковель» з 16.06.2023 по 29.06.2023, ОСОБА_16 відпочивав у визначений час у дитячому таборі « ІНФОРМАЦІЯ_9 », вартість вказаної путівки становила 24700,00 грн, яка була сплачена ОСОБА_5 , що підтверджується квитанцією № 164717750 (т.1 а.с. 166-168).

У відповідності до довідки ТОВ «Одеський міжнародний ліцей «Стаді Екедемі Хай Скул» від 02.06.2023, ОСОБА_3 зарахований до 5 класу вказаного ліцею. Адміністрацією ліцею саме на ім`я ОСОБА_17 і ОСОБА_18 направлено повідомлення про вартість навчання, яка становить 4800 євро + 990 євро та яка сплачена ОСОБА_5 , що підтверджується квитанцією № 165034644 від 19.05.2023 та квитанцією № 165034284 від 19.05.2023 (т.1 а.с. 169-172).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Положеннями ч. 1 ЗУ «Про охорону дитинства» встановлено, що забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

У національному законодавстві підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень ст. 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У справі від 30 червня 2020 року (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21, від 19 лютого 2024 року в справі № 159/2012/23, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18 та ін.

Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 01 серпня 2024 року в справі № 366/52/21, від 07 березня 2024 року в справі № 947/7448/22, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18, від 06 жовтня 2021 року в справі № 320/5094/19).

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23).

У ч. 5, ч. 6 ст. 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).

За положенням ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст. 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

У матеріалах справи міститься Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , затверджений рішенням виконавчого комітету Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області від 21.07.2023.

При цьому, у вказаному висновку зазначено, що Службою у справах дітей Великодальницької сільської ради було направлено лист до Служби у справах дітей Таїровської селищної ради з проханням провести акт обстеження умов проживання батька за місцем його мешкання та дізнатися його думку щодо участі у вихованні сина. Служба у справах дітей Таїровської селищної ради надала відповідь, що ОСОБА_2 на телефонні дзвінки не відповідає, при виїзді на адресу двері не відчинив. Зазначено, що на засідання комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату й час засідання.

При цьому, з матеріалів справи, зокрема із відповіді Служби у справах дітей Великодальницької сільської ради Одеської області від 14.11.2023 № 239/01-12 на заяву відповідача ОСОБА_2 від 03.11.2023, вбачається, що ОСОБА_2 повідомляли за адресою вказаною в заяві ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_5 .

Однак, згідно з довідкою про місце проживання та склад сім`ї від 28.10.2023 № 28-1, виданою ЖБК «Молодіжний-3» м. Одеса, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

З викладеного вбачається, що ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про засідання комісії з питань захисту прав дитини.

Крім того, дізнавшись про вказані обставини, ОСОБА_2 03.11.2023 звернувся до Органу опіки та піклування Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області із заявою про повідомлення про зручну дату та час для спеціаліста органу опіки та піклування Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області для сприяння йому в зустрічі з сином ОСОБА_4 , оскільки у таких зустрічах згідно рішення суду йому перешкоджає мати дитини - ОСОБА_1 та із заявою про проведення обстеження умов його проживання.

Крім того, 28.11.2023 ОСОБА_2 звернувся до Органу опіки та піклування Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, із заявою про надання висновку про недоцільність позбавлення його батьківських прав.

На час розгляду справи апеляційним судом будь-якої відповіді (висновку) на заяву ОСОБА_2 надано не було.

Колегія суддів дійшла переконання, що Висновок органу опіки та піклування, затверджений рішенням виконавчого комітету Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області від 21.07.2023, про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав міститься лише посиланя на небажання відповідача, який належним чином повідомлений, з`явитись на засідання комісії- не є достатньо обґрунтованим, оскільки не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, а також переконливих доводів щодо доцільності позбавлення батьківських прав, якими він керувався під час прийняття рішення.

Зазначений Висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку батька загрози для дитини, її здоров`я та психічного розвитку, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його враховування при ухваленні рішення, адже Висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності в такий спосіб захисту її прав.

Щодо доводів позивача на небажання ОСОБА_2 виконувати рішення суду щодо встановлення участі батька у вихованні сина, слід зазначити наступне.

Дійсно, постановою апеляційного суду Одеської області від 17.05.2018, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 21 травня 2020 року, у справі № 496/2970/16-ц, ОСОБА_2 усунуто перешкоди у спілкуванні із сином ОСОБА_4 , визначивши наступний спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина - систематичні зустрічі батька з сином кожну першу та третю суботу місяця з 11 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. та кожну першу та третю неділю місяця з 11 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. Місце зустрічей необхідно вирішувати за спільною домовленістю батька та мати, виходячи з обставин, які склалися на дату зустрічі.

Виконавчий лист ОСОБА_2 у вказаній справі не отримувався.

Із пояснень сторони відповідача вбачається, що це було зумовлено не бажанням ОСОБА_1 сприяти спілкуванню сина ОСОБА_4 із його батьком ОСОБА_2 , її особисте прохання не приймати участь в житті сина та вплив вказаної ситуації на процес налагодження його відносин з сином, його психологічний стан.

З психологічного висновку КНП «Дитячий консультативно-діагностичний центр імені академіка Д. Я. Резніка» від 06.03.2023, зокрема вбачається, що ОСОБА_4 має однаковий емоційний зв`язок з матір`ю та вітчимом ОСОБА_5 та саме його сприймає як єдиного рідного батька. Наразі ОСОБА_4 не готовий усвідомлювати інформацію про існування іншого батька.

Слід зазначити, що результати психологічного обстеження дитини не можна розцінювати як беззаперечний доказ свідомого ухилення відповідача від виконання ним своїх батьківських обов`язків, оскільки оцінка психологічного обстеження дитини може бути суб`єктивною та залежати від того, як дитина сприймає ситуацію в сім`ї в цей момент.

Відсутність біологічного батька в психологічній картині світу дитини не обов`язково вказує на його байдужість або небажання виконувати свої обов`язки, а може відображати нинішній емоційний стан дитини та її прив`язаність до осіб, з якими вона проводить більшу частину часу.

З письмових доказів, зокрема із вищезазначеного психологічного висновку, та пояснень сторін вбачається та стороною позивача не заперечувалось, що ОСОБА_1 не розповідала сину про його біологічного батька, не сприяла у спілкуванні батька з сином.

Крім того, з наявної у справі переписки між сторонами в червні 2022 року ОСОБА_1 повідомила про знаходження її з дітьми за кордоном, про намір залишитись там до червня 2024 року. Просила відмовитись від дитини та ніколи не травмувати сина своєю появою в його житті (т.1 а.с. 99-102).

З викладеного вбачається, що позивач категорично налаштована проти спілкування ОСОБА_2 з сином.

Щодо утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 слід зазначити, що відповідач ОСОБА_2 систематично сплачує аліменти на утримання сина у розмірі визначеному судовим рішенням.

Позивач в процесі розгляду справи надавала докази несення значних витрат на освіту сина та додаткових витрат, які пов`язані із станом його здоров`я. При цьому ОСОБА_1 не надала жодних доказів як звернення до відповідача з питанням надання додаткових коштів на утримання сина, так із позовом до суду про збільшення розміру аліментів чи стягнення додаткових витрат на утримання сина.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що поведінка відповідача загалом свідчить про його бажання як батька брати участь у вихованні та спілкуванні з сином, його спроможність та волевиявлення виконувати свої природні батьківські обов`язки.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувався до відповідальності за невиконання батьківських прав відносно сина, ведення ним аморального способу життя, що негативно впливає на інтереси дитини.

На ряду з цим, відповідачем надані суду свої позитивні характеристики, як за місцем проживання, так і за місцем роботи.

Отже, вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини та бажання відповідача налагодити з сином ОСОБА_3 відносин та в подальшому брати участь у його вихованні й спілкуванні з ним, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на його виховання, захист інтересів дитини та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено й судом не встановлено.

Крім того, слід зазначити, що у спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо, що не було здійснено судом першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на порушення судом першої інстанці вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

В силу ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина 13 вказаної статті визначає, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні апеляційної скарги ОСОБА_2 сплачено 1610,40 грн, які підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Усатюк Ольги Василівни - задовольнити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 серпня 2024 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1610,40 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 24 грудня 2024 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: Т. Л. Фетісова

О. М. Новіков