Постанова

від 22.11.2007 по справі 35/502-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

35/502-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 листопада 2007 р.                                                                                    № 35/502-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддісуддівКота О.В.Владимиренко С.В.Шевчук С.Р.

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Призм"

на рішення господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2006 року тапостанову Харківського апеляційного господарського суду від  16 травня 2007 року у справі                                       № 35/502-06

за позовомПрокурора міста Харкова в особі Харківської міської ради

До

Товариства з обмеженою відповідальністю "Призм" (далі - Товариство)Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

Провизнання недійсним договору

за участю представників:

позивача –Кравцова Т.М., Авраменко С.В., СтоматінаМ.В.;

відповідача –Дородних С.В.;

відповідача –Казека Е.В.;

прокурора - Савицька О.В.          

встановив:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2006 року (суддя Швед Е.Ю.) позов задоволено; визнано договір купівлі-продажу майна № 3663-В-С від 14 липня 2006 року, укладений між управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області від імені територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради та Товариством, недійсним; зобов'язано Товариство повернути у власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради майно –споруду (відкрита автостоянка), яка знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 14, та стягнуто судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 травня 2007 року (судді Істоміна О.А., Горбачова Л.П., Кравець Т.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, оскільки ними невірно застосовані норми матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Клопотання про зупинення провадження у справі колегією суддів відхилено з врахуванням повноважень касаційної інстанції відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами, 14 липня 2006 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області                     та Товариством укладено договір № 3663-В-С купівлі-продажу майна, орендованого Товариством.

Предметом купівлі-продажу відповідно до пункту 1.1 договору є майно (відкрита автостоянка), що знаходиться по пр. Леніна, 14, що в м. Харкові.

Підставами укладення спірного договору були: рішення ХІІІ сесії Харківської міської ради ІV скликання  від 30 квітня 2003 року № 75/03 "Про програму приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2003-2006 роки", рішення ХLIV сесії Харківської міської ради IV скликання від 23 грудня 2005 року № 237/05 "Про внесення змін та доповнень до Програми приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2003-2006 роки".

Прокурором міста Харкова заявлені вимоги, які підтримані Харківською міською радою в повному обсязі, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14 липня 2006 року.  

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин).

Отже, законом визначені загальні правові підстави визнання правочину недійсним. Останні безпосередньо пов'язані з дотриманням у момент вчинення правочину вимог, передбачених частинами 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Визнаючи угоду недійсною, господарські суди виходили з того, що автостоянка відноситься до типу нерухомості –споруда, а відтак нездійснена технічна інвентаризація об'єкту нерухомості та відсутня державна реєстрація права власності на автостоянку за Товариством. Крім того, рішенням 5 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 27 вересня 2006 року скасовано пункт 1 додатку 1 до рішення XLIV Харківської міської ради IV скликання від 23 грудня 2005 року № 237/05 "Про внесення змін та доповнень до Програми приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2003-2006р.р." щодо включення відкритої автостоянки по пр. Леніна, 14 в м. Харкові площею 2042,25 кв.м. до переліку майна, що пропонується на розгляд для прийняття рішення про його відчуження, на підставі якого укладено спірний договір.

Вказані висновки господарських судів є передчасними, виходячи з наступного.

Господарськими судами не враховано, що здійснення державної реєстрації права власності є наслідком укладення договору купівлі-продажу і не може слугувати підставою для визнання його недійсним.

Разом з цим, необхідно зазначити, що рішенням Харківської міської ради народних депутатів ХІІІ сесії ХХІІ скликання від 21 березня 1996 року "Про прийняття до комунальної власності міста" відкриту автостоянку по вул. Леніна прийнято у комунальну власність міста.

В звіті про оцінку майна від 31 січня 2006 року зазначено, що з 28 квітня 2005 року автостоянка знаходиться на балансі Управління комунального майна та приватизації Харківської міськради на підставі Розпорядження Управління комунального майна і приватизації Харківської міськради від 28 квітня 2005 року № 503.

Рішенням XLIV Харківської міської ради IV скликання від 23 грудня 2005 року № 237/05 "Про внесення змін та доповнень до Програми приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2003-2006р.р." включено відкриту автостоянки по пр. Леніна, 14 в м. Харкові площею 2042,25 кв.м. до переліку майна, що пропонується на розгляд для прийняття рішення про його відчуження.

Виходячи з викладеного, господарськими судами не з'ясовано, яким чином була набута комунальна власність на спірне майно, не надано правову  оцінку вказаним рішенням Харківської міської ради з врахуванням статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", відповідно до якої акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Приймаючи оскаржувані рішення та постанову, господарські суди зазначеного не врахували, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права. До того ж судами не було перевірено, чи діяв прокурор в межах закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу п. 3 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд.

За наявності допущених судами порушень і неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, постанова та рішення не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Призм"  задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2006 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від  16 травня 2007 року у справі № 35/502-06 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому  складі суду.          

Головуючий суддя                                                             О. Кот

 судді                                                            С. Владимиренко

                                                                                                    С. Шевчук