Ухвала

від 24.12.2024 по справі 592/20681/24

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа №592/20681/24

Провадження №2-аз/592/6/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Титаренко В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

У провадженні суду перебувають матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

23.12.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 , через представника адвоката МаховикаР.В., про забезпечення позову, в якій просить зупинити стягнення у виконавчому провадженні ВП № 76772217, яке здійснюється Ковпаківським відділом державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі виконавчого документа - постанови № 10/24-56 від 10.10.2024 відносно ОСОБА_1 до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Свою заяву мотивує тим, що 18.12.2024 винесено постанову про арешт коштів ОСОБА_1 , а тому наявна істотна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, а захист цих прав та інтересів значною мірою ускладниться без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення з виконавчим документом.

Суд, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, дійшов такого висновку.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України).

При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням положень ст. 150 КАС України.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Звертаючись до суду з клопотанням про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що винесена постанова про арешт коштів заподіює шкоди правам та інтересам ОСОБА_1 .

У Законі України «Про виконавче провадження» відсутні норми, які б передбачали можливість зупинення вчинення виконавчих дій чи зупинення виконавчого провадження у випадку оскарження в судовому порядку, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, рішень інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.

Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову направлений на захист прав та інтересів позивача від негативних наслідків рішення суб`єкта владних повноважень, яке оспорюється позивачем.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

З урахуванням вищенаведеного, суд при розгляді заяви про забезпечення позову у справі про оскарження постанови про накладення штрафу має оцінювати всі обставини у сукупності, враховувати суму штрафу, майновий стан позивача, чи було пред`явлено постанову до виконання, чи відкрито виконавче провадження тощо.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2024 відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 10/24-56 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн.

До клопотання про забезпечення позову не надано жодних доказів на підтвердження майнового стану позивача, не зазначено як саме вплине таке стягнення на порушення його прав як громадянина.

Крім того, позивач у заяві про забезпечення позову взагалі не порушує питання щодо того, яким чином невжиття таких заходів може в подальшому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність оскаржуваної постанови суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів позивача цією постановою, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача.

З огляду на зазначене в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150-151, 154, 248, 294 КАС України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на на ухвалу суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Титаренко