Рішення

від 03.12.2024 по справі 522/1393/24-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/1393/24-Е

Провадження № 2/522/3149/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

за участі секретаря судового засідання - Міщенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська міська рада, Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Вовк Наталя Валеріївна, про скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення та запису про державну реєстрацію, -

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська міська рада, Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, про скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання незаконними і скасування рішення та запису про державну реєстрацію.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Наприкінці грудня 2020 року, переглядаючи оголошення на сайті для оголошень «ОЛХ», позивач побачив об`яву про продаж житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де на фотофіксації містився і був зображений житловий будинок позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач стверджує, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , не існує як об`єкт, такий будинок не споруджувався, правовстановлюючі документи на такий житловий будинок відсутні - ніколи не видавалися. Автори оголошення про продаж житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , володіючи, на думку позивача, підробленими документами, мали намір видати житловий будинок позивача за належний їм об`єкт, продати його, та створити тим самим істотні труднощі для позивача, фактично заволодівши майном.

Посилаючись на відсутність підстав для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , позивач просив від суду визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 51721120 від 20.03.2020, прийняте державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецьким Олександром Сергійовичем, про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , а також визнати незаконним та скасувати запис № 36033800, внесений 20.03.2020 державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецьким Олександром Сергійовичем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, позивач зазначає про те, що відповідно до рішення Одеської міської ради №1327-VIII від 19.07.2023 р. йому був наданий дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, на якій розташований належний позивачу житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , однак позивач не може завершити процедуру приватизації своєї земельної ділянки через накладання на неї іншої земельної ділянки - з кадастровим номером 5110137500:50:001:0003, за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: 02.01 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», площею 0,0918 га, власницею якої зазначена ОСОБА_6 .

Позивач вказує, що за наявними відомостями, зазначена вище земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:50:001:0003 внесена до Державного земельного кадастру в дату 18.11.2021 р. на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Крім того, існує примірник державного акту на право приватної власності серії ІІ-ОД №048422 від 03.03.1999 р. на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , оформленого на ім`я ОСОБА_6 , зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №1929. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на підставі якої проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:001:0003, за адресою: АДРЕСА_2 , відсутня, а зазначений вище державний акт на ім`я ОСОБА_6 , не видавався, рішення Одеської міської ради про надання ОСОБА_6 земельної ділянки не приймалося.

Крім того, Слідчим управлінням ГУНП України в Одеській області злійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12021160000000177, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.02.2021 р., за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, в якому позивач є потерпілою особою.

Посилаючись на відсутність підстав і незаконність проведення державної реєстрації земельної ділянки, позивач просить скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:001:0003 за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: 02.01 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», площею 0,0918 га, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі від 18.11.2021 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2024 року вказана позовна заява була залишена без руху.

04 березня 2024 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків. Крім того, на виконання вимог ухвали від 19.02.2024 р. щодо визначення суб`єктного складу даної позовної заяви у зв`язку зі смертю одного з відповідачів, до яких первинно подавався позов, було надано належним чином оформлений позов у новій редакції, у якому було визначено відповідачів: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

05 березня 2024 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження. Крім того, ухвалою суду задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано в Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради засвідчені належним чином копії документів з реєстраційної справи (роздруківки у паперовому вигляді скан-копій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований за ОСОБА_6 , які надані на виконання ухвали 27.03.2024 року.

03 квітня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси, через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС, надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вх. № 27656/24-Вх), за яким відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в повному обсязі. Зазначає, що державним кадастровим реєстратором у Куп`янському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (за принципом екстериторіальності в державній реєстрації земельних ділянок відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 р. №455) за результатами розгляду заяви гр. ОСОБА_6 про державну реєстрацію земельної ділянки, яка надійшла 18.11.2021 р. через Єдиний державний портал адміністративних послуг з доданою документацією із землеустрою в електронній формі (розробник ФОП ОСОБА_7 ), 29.11.2021 р. здійснена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:001:0003, площею 0,0918 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 .

Посилаючись на частину 10 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», відповідач також вказує, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки (а. с. 53-58, т. 2).

09 квітня 2024 року від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради до суду (вхід. №29783/24) надійшли пояснення на позовну заяву, в яких третя особа вказує, що рішенням Одеської міської ради від 19.07.2023 р. №1327-VIII позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На підставі вищезазначеного рішення, між ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_1 укладено договір від 01.09.2023 р. №8 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Під час складання матеріалів геодезичних вишукувань і землевпорядного проектування, та під час опрацювання кадастрового плану земельної ділянки, що формується на користь ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_8 встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , розташована в межах зареєстрованої земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:001:0003, довідкова інформація про можливого власника - ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_2 , цільове призначення: 02.01 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», площею 0,0918 га.

Крім того, з графічних матеріалів вбачається, що нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться в межах земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110137500:50:001:0003. Тобто одна земельна ділянка фактично існує в межах іншої земельної ділянки.

Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради також вказує у поясненнях про те, що у нього відсутня інформація стосовно прийняття рішення Одеською міською радою щодо передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , у приватну власність ОСОБА_6 . Рішенням Одеської міської ради від 29.06.1999 р. №165-ХХІІІ було передано громадянам та юридичним особам земельні ділянки у власність та у користування, але відповідно до додатку до рішення від 29.06.1999 р. №165-ХХІІІ, вказана земельна ділянка у власність ОСОБА_6 не передавалась.

Як наголошує третя особа у своїх поясненнях, з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:50:001:0003, загальною площею 0,0918 га, зареєстрована у Державному земельному кадастрі 18.11.2021, водночас згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відомості щодо реєстрації речового права на вищезазначену земельну ділянку відсутні. Наявність внесених відомостей до Державного земельного кадастру з кадастровим номером 5110137500:50:001:0003, за адресою: АДРЕСА_2 , унеможливлює внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , на яку надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою позивачу (а. с. 85-90, т. 2).

11 червня 2024 року ухвалою суду витребувано від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Вовк Наталії Валеріївни ( АДРЕСА_3 , тел.: НОМЕР_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) засвідчену копію спадкової справи № 2/2024 стосовно ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

09 липня 2024 року від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Вовк Наталії Валеріївни, на виконання ухвали, до суду надійшла фотокопія спадкової справи.

21 серпня 2024 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси задоволено клопотання позивача та залучено до участі у цивільній справі в якості співвідповідача ОСОБА_5 (як спадкоємця майна ОСОБА_6 ), а також залучено до участі у цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на боці відповідачів, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Вовк Наталію Валеріївну.

28 серпня 2024 року до канцелярії суду (вхід. №71520/24) представником позивача ОСОБА_1 , адвокатом Байдеріним О.А., було надано позовну заяву в новій редакції з урахуванням оновленого складу учасників судової справи (а. с. 168-195, т. 2).

18 вересня 2024 року від приватного нотаріуса Вовк Н.В. надійшла заява про отримання 09.09.2024 судової повістки від 02.09.2024 про виклик до суду як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в якій просила про розгляд справи у її відсутність (а. с. 214, т. 2).

27 вересня 2024 року до суду від представника ОСОБА_1 адвоката Байдеріна О.А. надійшло клопотання про приєднання додаткових доказів, а саме засвідченої копії супровідного листа представника позивача на адресу ОСОБА_5 та приватного нотаріуса Вовк Н.В., щодо направлення копії ухвали, позовної заяви та додатків до неї, разом із доказами направлення вказаних документів; оригінал відповіді депутата Одеської міської ради Шматька С. від 17.09.2024 р. на адресу заявника ОСОБА_1 ; оригінал листа Юридичного департаменту Одеської міської ради №1323вих від 02.08.2024 р. на адресу депутата Одеської міської ради Шматька С., разом із Наказом №2210/5 від 25.07.2024 р. Міністра юстиції України «Про задоволення скарги» та висновком від 17.07.2024 р. Центральної колегії Міністерства юстиції України; деталізовану інформаційну довідку №396513926 від 25.09.2024 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформовану приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І.В. (а. с. 216-234, т. 2).

30 вересня 2024 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Іскри С.Л. до суду надійшла заява про проведення підготовчого засідання у її відсутність. Крім того, адвокат не заперечувала проти закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду по суті. На такій заяві міститься також заява представника третьої особи, Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, Мельничука М.С., про те, що він не заперечує (а. с. 241, т. 2).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2024 року закрито підготовче провадження по справі. Призначено справу до судового розгляду по суті на 11.11.2024 р. на 14 год. 30 хв. (а. с. 264, т. 2).

01 жовтня 2024 року засобами поштового зв`язку (від 27.09.2024 року) до канцелярії суду (вхід. №82221/24) надійшла заява відповідача ОСОБА_2 , в якій останній вказує, що йому стало відомо про дану справу (без зазначення коли саме). Крім того, відповідач ОСОБА_2 вказує, що в інтернеті він дізнався про дату розгляду 30.09.2024 р., у зв`язку з тривалим знаходженням за кордоном (з 26.02.2020 р.) та неможливістю бути присутнім у засіданні, відповідач просив перенести слухання на більш пізнішій термін.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 був обізнаний про перебування даної справи в провадженні суду і мав достатній час добросовісно реалізувати процесуальні права, але не вжив відповідних заходів, до суду свого представника не направив.

11 листопада 2024 року до суду від представника ОСОБА_1 адвоката Байдеріна О.А. надійшло клопотання про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи, а саме: засвідчену копію заяви (клопотання) від 01.04.2024 р. про залучення до кримінального провадження як потерпілого та залучення адвоката в якості представника потерпілої особи (з відміткою про подання до канцелярії СУ ГУНП в дату 05.04.2024); засвідчену копію повторної заяви (клопотання) від 20.09.2024 р. про залучення до кримінального провадження як потерпілого та залучення адвоката в якості представника потерпілої особи (з відміткою про подання до канцелярії СУ ГУНП в дату 20.09.2024 р.); засвідчену копію адвокатського запиту Байдеріна О.А. №432 від 19.08.2024 р. стосовно результатів розгляду заяви (клопотання) від 01.04.2024 р. (з відміткою про подання до канцелярії СУ ГУНП в дату 23.08.2024); засвідчену копію супровідного листа ОСОБА_9 від 20.09.2024 р. на адресу начальника СУ ГУНП (з відміткою про подання до канцелярії СУ ГУНП в дату 20.09.2024 р.); засвідчену копію листа-відповіді від 26.09.2024 р. т. в. о. начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області на адресу адвоката Байдеріна О.А.; засвідчену копію листа-відповіді від 28.08.2024 р. т. в. о. начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області на адресу адвоката Байдеріна О.А.; засвідчену копію листа-відповіді від 05.04.2024 слідчої СУ ГУНП в Одеській області Голинської Л. на адресу адвоката Байдеріна О.А.

03 грудня 2024 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси закрито провадження по справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 51721120 від 20.03.2020, прийнятого державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецьким Олександром Сергійовичем, про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , а також визнання незаконним та скасування запису № 36033800, внесеного 20.03.2020 державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецьким Олександром Сергійовичем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

03 грудня 2024 року до суду від представника ОСОБА_1 адвоката Байдеріна О.А. надійшла заява про проведення судового розгляду за його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог. Також просив приєднати до матеріалів справи інформаційну довідку від 02.12.2024 р., з якої вбачається, що відомості в ДРРП стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:001:0003 відсутні станом і на зараз.

03 грудня 2024 року представником Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради - Мельничук М.С. подано заяву про проведення судового засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Інші учасники в судове засідання не зявились, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином. Про причини неявки в судове засідання не повідомили. Жодних заяв чи клопотань від учасників справи не надходило. Інші відповідачі відзиву до суду не надали.

Згідно з п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Приймаючи до уваги наявну в матеріалах справи інформацію про місця проживання, за якою відповідачі зареєстровані, судом здійснювалися повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судових засідань шляхом скерування судових повісток, з копією ухвали про відкриття провадження по справі, копією позовної заяви з додатками до неї, разом з рекомендованим поштовим повідомленням на вказані адреси місця проживання, які повернуті до суду без вручення, частина яких зокрема з підстав відмови адресата від одержання.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, відповідачі про виклик по справі повідомлялися судом усіма можливими процесуальними способами, є належним чином повідомленим про дату, час і місце проведення судових засідань, до яких не з`явилися без поважних причин, не повідомивши про підстави неявки та не скориставшись процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву. Відзив на позовну заяву було подано лише відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом також враховується, що відповідно до ч. 3 ст. 189 ЦПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 210 ЦПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі було відкрито ще 05.03.2024 р., а необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Всі ці обставини суду слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, §73; Sejdovic проти Італії §86).

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі N 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Приймаючи все вищевикладене до уваги, та враховуючи можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, суд ухвалив провести судове засідання в даній справі у відсутність учасників справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, оцінивши надані сторонами докази, а також заслухавши їх пояснення, приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом, позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить йому на підставі договору дарування від 12.11.2021 р. (а. с. 48-58 т. 1). Спорудження, законність побудови та існування відповідного житлового будинку підтверджується доданими до позову доказами (а. с. 59-89 т. 1) і не була спростована будь-яким учасником справи.

ОСОБА_10 до Слідчого управління ГУНП України в Одеській області було подано заяву про вчинення злочину, в звязку з тим, що наприкінці грудня 2020 року, переглядаючи оголошення на сайті для оголошень «ОЛХ», він побачив об`яву про продаж житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на фотофіксації якої був зображений житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 90-92, т. 1).

Слідчим управлінням ГУНП України в Одеській області, на підставі вказаної заяви було розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні №12021160000000177, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.02.2021 р., за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України (а. с. 90 т. 1).

Згідно з протоколами огляду речей і документів від 06.02.2021 р., складеними слідчим СУ ГУНП України в Одеській області Прокоповою К.А., встановлено, що на спеціальному сайті для оголошень «ОЛХ» дійсно було розміщено об`яву про продаж житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 93-100, т. 1).

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав від 20.03.2020 р. №204918108, виданим державним реєстратором Турецьким Олександром Сергійовичем (а. с. 101 т. 1), державна реєстрація права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , проведена за власницею ОСОБА_6 , право власності за якою було зареєстровано на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ОД015211101915, виданої 22.04.2011, видавник: Інспекція ДАБК в Одеській області; технічного паспорту, серія та номер: б/н, виданого 12.03.2020, видавник: ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна».

Інших підстав для державної реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_6 , судом не встановлено.

Відповідно до листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 11.02.2021 р. №1015-05/1-260 встановлено, що згідно з даними реєстру в Інспекції відсутня інформація щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 22.04.2011 р. №ОД015211101915 (а. с. 110-111 т. 1).

Відповідно до листа Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 19.02.2021 р. №661-05/65 також вбачається, що інвентаризаційна справа на відповідний об`єкт (житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ) відсутня (а. с. 112 т. 1).

Крім того, судом встановлено, що позивач звертався до Одеської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, на якій розташований належний позивачу житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Рішення Одеської міської ради №1327-VIII від 19.07.2023 р. позивачу ОСОБА_1 був наданий дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, на якій розташований належний позивачу житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 159 т. 1).

01 вересня 2023 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_8 , як розробником землевпорядної документації, був укладений договір №8 про надання послуг з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 160-162 т. 1).

Під час виконання зазначеного договору позивач ОСОБА_1 отримав лист від ФОП ОСОБА_8 від 14.11.2023 р. (а. с. 163 т. 1), в якому було зазначено: «… земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої було надано ОСОБА_1 відповідно до Рішення Одеської міської ради № 1327-VIII від 19.07.2023, розташована в межах зареєстрованої земельної ділянки - з кадастровим номером 5110137500:50:001:0003, довідкова інформація про можливого власника - ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_2 , цільове призначення: 02.01 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», площею 0,0918 га. За наявними відомостями, зазначена вище земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:50:001:0003 була внесена до Державного земельного кадастру в дату 18.11.2021 р. на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Таким чином, наведені обставини роблять неможливим (виключають) внесення відомостей про земельну ділянку ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , до Державного земельного кадастру».

Відповідно до листів Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №29-15-0.82-6127/2-23 від 11.12.2023 р. та №29-15-0.82-6126/2-23 від 11.12.2023 р. зазначено, що у дійсності в Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель наведена вище технічна документація відсутня (а. с. 157-158, 169-170 т. 1).

Як вбачається з матеріалів позову, існує примірник державного акту на право приватної власності серії ІІ-ОД №048422 від 03.03.1999 р. на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , оформленого на ім`я ОСОБА_6 , зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №1929 (а. с. 113-114 т. 1). Зазначений державний акт на ім`я ОСОБА_6 датований 03.03.1999 р. та, як вказано в його змісті, виданий на підставі рішення виконкому Одеської міської ради від 29.06.1999 р. №165-ХХІІІ.

Оригіналу вказаного державного акту до суду надано не було. Своїм правом на доказування відповідачі не скористалися, не зважаючи на неодноразовий виклик зазначених учасників справи до суду.

Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради №01-19/2029 від 22.11.2023 (а. с. 115 т. 1), та згідно з поясненнями його представника, наданими під час судового розгляду справи, рішення Одеської міської ради щодо передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_6 не приймалося.

Згідно з листом Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 21.11.2023 р. №2023-11.1-34 рішення виконкому Одеської міської ради від 29.06.1999 р. №165-ХХІІІ, яке зазначено в державному акті на ім`я ОСОБА_6 , не існує (а. с. 116-117 т. 1).

Крім того, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області вказувалось, що в місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель відсутня землевпорядна документація на земельну ділянку із кадастровим номером 5110137500:50:001:0003, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0918 га, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Також, за інформацією Відділу №5 управління надання адміністративних послуг Головного управління від 18.03.2024 р. №701/486-24, згідно з Книгами реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, других примірників державних актів та примірників договорів оренди землі станом на 31.12.2012 не зареєстровано державний акт серії ІІ-ОД №048422 від 03.03.1999 р., реєстр. №1929, на земельну ділянку із кадастровим номером 5110137500:50:001:0003 за адресою: АДРЕСА_2 , за гр. ОСОБА_6 .

З вивчення змісту рішення Одеської міської ради від 29.06.1999 р. №165-ХХІІІ (а. с. 118-153 т. 1) вбачається відсутність інформації про прийняття Одеською міською радою рішення щодо передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 .

Аналогічні відомості суду повідомлені Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради у поясненнях по суті позовної заяви (а. с. 85-90 т. 2).

З інформаційної довідки №362616614 від 21.01.2024 р. (а. с. 171 т. 1), та інформаційної довідки №406288831 від 02.12.2024 р. вбачається, що відомості про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:50:001:0003 за адресою: АДРЕСА_2 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_6 , вказана у досліджених вище документах, як власниця житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та власниця земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:001:0003 за адресою: АДРЕСА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 200, т. 1).

З наданої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Вовк Н.В. спадкової справи №2/2024 вбачається, що 07.08.2020 р. ОСОБА_6 склала останній за часом заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Т.М., за реєстраційним номером №194 (а. с. 144, т. 2).

Відповідно до вищевказаного заповіту, ОСОБА_6 заповіла належний їй житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , громадянці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

21 березня 2024 року вказана громадянка ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 ; паспорт НОМЕР_3 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 26.09.1996) склала заяву на адресу приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Вовк Наталі Валеріївни про те, що вона приймає спадщину та повідомляє додатково, що інших спадкоємців, передбачених законом або заповітом, немає (а. с. 143, т. 2).

Вказана заява надійшла на адресу приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Вовк Н.В. 03.04.2024 р., тобто в межах шестимісячного терміну на прийняття спадщини (а. с. 143, т. 2).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Одеська міська рада зверталася до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення №51721120 від 20.03.2020, прийняте державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецьким О.С., про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 222-223 т. 2). Саме вказане рішення оскаржує позивач відповідно до його позову.

Згідно з висновком від 17.07.2024 р. Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, та відповідно до Наказу № 2210/5 від 25.07.2024 Міністра юстиції України, така скарга Одеської міської ради була задоволена - рішення державного реєстратора Турецького О.С. визнано прийнятим з порушеннями та анульоване (а. с. 224-232 т. 2).

У висновку від 17.07.2024 р. Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України викладено висновки щодо порушення порядку та законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Турецьким О.С., які призвели до анулювання рішення №51721120 від 20.03.2020, прийнятого зазначеним державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецьким О.С. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 225-232 т. 2).

З наданої позивачем інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №396513926 від 25.09.2024 (а. с. 233-234 т. 2) вбачається, що вказані висновок від 17.07.2024 р. Центральної колегії Міністерства юстиції України та наказ №2210/5 від 25.07.2024 р. Міністра юстиції України були виконані - державна реєстрація речового права ОСОБА_6 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , анульовані.

Суд також враховує, що учасники справи не надали, а матеріали справи не містять правовстановлюючих документів ОСОБА_6 на відповідний житловий будинок, не спростували доводи позивача про те, що такого житлового будинку не існує в натурі. Так, технічний паспорт на житловий будинок не є правовстановлюючим документом, а відповідно до листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 11.02.2021 р. №1015-05/1-260 встановлено, що згідно з даними реєстру в інспекції відсутня інформація щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 22.04.2011 р. №ОД015211101915 (а. с. 110-111, т. 1).

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що у кримінальному провадженні №12021160000000177, досудове розслідування в якому здійснюється СУ ГУНП в Одеській області, позивача ОСОБА_1 визнано потерпілою особою, а його адвоката Байдеріна О.А. - залучено в якості представника потерпілої особи (а. с. 51, т. 3).

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, з огляду на те, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 200 т. 1), позивачем заявлений позов до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та спадкоємців ОСОБА_6 , а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч. 1 ст. 1223 ЦК України).

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1223 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1 і 2 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності / спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ч. 1 ст. 1233 ЦК України).

За ч. ч. 1 та 2 ст. 1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Таким чином, враховуючи складений за життя ОСОБА_6 заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Т.М., за реєстраційним номером №194 (а. с. 144 т. 2), відповідно до якої остання усвідомлено заповіла належний їй житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , громадянці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також враховуючи те, що ОСОБА_5 склала заяву на адресу приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Вовк Наталі Валеріївни про те, що вона приймає спадщину та повідомляє додатково, що інших спадкоємців, передбачених законом або заповітом, немає (а. с. 143, т. 2), належним відповідачем у даній справі з вимогами позивача є саме ОСОБА_5 , оскільки саме остання є спадкоємцем майна ОСОБА_6 та інших відомостей під час розгляду даної справи судом не встановлено.

Стосовно вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:001:0003, то така вимога також спрямована до ОСОБА_5 та окремо до ГУ Держгеокадастру в Одеській області.

З наданих до матеріалів справи документів слідує, що земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:50:001:0003 за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: 02.01 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», площею 0,0918 га, ОСОБА_6 не надавалася. Державний акт на право приватної власності серії ІІ-ОД №048422 від 03.03.1999 р. на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , на ім`я ОСОБА_6 також не видавався і не реєструвався.

Крім того, державна реєстрація речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:50:001:0003 за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: 02.01 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», площею 0,0918 га, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.

Згідно з частинами 1, 2 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

- за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

За приписами частини 3 та 4 статті 79-1 ЗК України, сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (ч. 7 ст. 79-1 ЗК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 79-1 ЗК України у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч. 9 ст. 79-1 ЗК України).

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що формування земельних ділянок здійснюється за певно визначених підстав, за відсутності яких формування земельної ділянки є неможливим. Відтак, самовільне формування земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:001:0003 за відсутності для цього конкретно визначених правових підстав та за відсутності законного правовстановлюючого документа на відповідну земельну ділянку є недопустимим.

Відповідно до частини 2 статті 1 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Водночас, є очевидним, що для того, аби вважати відповідну земельну ділянку сформованою, у особи мало бути виникле право власності на підставі закону, за відсутності якого, відповідно, також і відсутні підстави вважати земельну ділянку сформованою за частиною 2 статті 1 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Згідно з частиною 13 статті 79-1 ЗК України, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі:

- поділу або об`єднання земельних ділянок;

- скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації;

- якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Аналогічні положення передбачені ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.

Як вбачається з досліджених вище доказів, зокрема з інформаційної довідки №362616614 від 21.01.2024 р. (а. с. 171 т. 1), та інформаційної довідки №406288831 від 02.12.2024 р., речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:50:001:0003 за адресою: АДРЕСА_2 , відсутні, а отже відсутні підстави для припинення відповідних речових прав.

Як вбачається з матеріалів справи, технічна документація із землеустрою, виконана 18.11.2021 р. ФОП ОСОБА_7 , на підставі якої проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:001:0003 за адресою: АДРЕСА_2 , відсутня, речові права на неї не зареєстровані протягом календарного року з дати державної реєстрації земельної ділянки, правовстановлюючий документ на відповідну земельну ділянку відсутній, що зумовлює існування підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у відповідній частині та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:001:0003 за адресою: АДРЕСА_2 , у судовому порядку.

Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Суд погоджується з тим, що згідно з ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, скасування державної реєстрації земельної ділянки у відповідних обставинах є належним та прямо передбаченим законодавством ефективним способом захисту прав позивача.

Стосовно прав та законних інтересів позивача, то суд вважає доведеними посилання позивача про те, що відповідна державна реєстрація безпосередньо впливає на відповідні права та законні інтереси.

Так, позивач є потерпілою особою у кримінальному провадженні №12021160000000177, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.02.2021 р., позивач має дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, на якій розташований належний позивачу житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Рішення Одеської міської ради №1327-VIII від 19.07.2023 р., однак позивач не може на теперішній час реалізувати своє право приватизації відповідно до Земельного кодексу України.

У Постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 16.09.2020 по справі № 352/1021/19 та Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.09.2020 по справі № 914/1201/19, суди зазначили, що починаючи з 16 січня 2020 року лише скасування запису про проведену державну реєстрацію права не може привести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі.

При цьому, у Постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 28.10.2020 в справі №910/10963/19, суд вказав, що виконанню підлягають виключно судові рішення:

про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державний реєстр прав на нерухоме майно містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно у процесі проведення таких реєстраційних дій (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Разом з тим, державній реєстрації підлягає заявлене право, державна реєстрація якого здійснюється суб`єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, установлених законом, зокрема за заявою про державну реєстрацію прав, поданою особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

При цьому навіть якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав дотримався законодавства при внесенні запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача. (Відповідна правова позиція викладена у Постанові КГС ВС від 11.02.2020 року по справі № 915/572/17).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 7 статті 81 ЦПК України передбачає, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд звертає увагу, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року по справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) визначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) та ін.).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та доведеними, з огляду на мотиви, наведені в цьому судовому рішенні, тоді як інші учасники справи, зокрема відповідачі, не довели суду відсутність підстав задоволення позову у відповідній частині.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

За таких обставин, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а відтак підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 3, 15, 16, 23 ЦК України, ст. ст. 2, 3-13, 27, 44, 49, 64, 76-81, 89, 95, 133, 223, 241, 247, 256, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська міська рада, Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Вовк Наталя Валеріївна, про скасування державної реєстрації земельної ділянки - задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:001:0003 за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: 02.01 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», площею 0,0918 га, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі від 18.11.2021 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2024 року.

Суддя