Рішення

від 11.12.2024 по справі 523/8911/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/8911/24

Провадження №2/523/4251/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2024 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі

головуючого судді Сувертак І.В.

за участю секретаря Мельниченко Г.О.

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в місті Одесі

в порядку загальногопозовного провадження,справу за позовом :

ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочин,

За участю : представника позивача адвоката Миколюк А.П., представника відповідача адвоката Бурега І.В.

Установив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування вимог посилається на те, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 27.08.2022 НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 є наймачем кімнат № НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 , та за цією ж адресою зареєстроване його місце проживання. За своїм місцем проживання ОСОБА_3 був зареєстрований один, але за значеною адресою він проживав з дружиною (позивачем) та дітьми.

З початку оголошення воєнного стану в Україні, ОСОБА_3 служив у ЗС України.

27.01.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 надав повідомлення № 506 із змісту якого вбачаться, що ОСОБА_3 зник безвісті 31.12.2022 року.

26.05.2023 року за адресою АДРЕСА_4 , було зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

21.05.2023 року під час намагання ОСОБА_2 заселитись у кімнати АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 стало відомо про те, що ОСОБА_2 зареєстрований за зазначеною адресою на підставі договору № 43 найму житла, яке відноситься до житлового фонду територіальної громади м. Одеси від 23.03.2023 року та укладеного між Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради в особі голови Кондратюка Сергія Анатолійовича та ОСОБА_3 про надання наймодавцем наймачу ОСОБА_3 і членам його сім`ї ОСОБА_2 , у безстрокове користування житлового приміщення кімнат АДРЕСА_4 , (надалі Договір № 43 найму житла) 28.06.2023 року на адвокатський запит з Суворовської райадміністрації Одеської міської ради отримана відповідь від 26.06.2023 року № 01-05-1/272вx, з додатком на 18 аркушах.

Серед наданих Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради документів, наявні документи, які не відповідають чинному законодавству по суті окрім того є підробкою по причині того, що наявна довіреність на підписання документів № 1 від 15.12.2022 року не могла бути підписана ОСОБА_3 по причині його перебування на час підписання у зоні бойових дій, а із змісту довіреності вбачається, що голова правління об`єднання співвласників гуртожитку «Заболотного 26-А» Статнік Лариса Олександрівна завірила довіреність № 1 від 15.12.2022 року, в присутності ОСОБА_3 та батька ОСОБА_2 . Окрім того, на довіреності наявні підписи ОСОБА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та наявна печатка ОСГ «Заболотного 26-А », код ЄДРПОУ 37280403.

До того ж, підпис на довіреності № 1 від 15.12.2022 року виконаний від імені ОСОБА_3 не збігається з його підписами виконаними на інших документах, та має ознаки підробки.

Також сторона позивача вважає, що засвідчивши зазначену довіреність голова правління об`єднання співвласників гуртожитку «Заболотного 26-А» Статнік Лариса Олександрівна, перевищила власні повноваження, так як не наділена повноваженнями відповідно до законодавства України на посвідчення даної довіреності.

Також позивач зазначає, що довіреності № 1 від 15.12.2022 року була виготовлена у травні/червні місяці 2023 року, після того, як з`ясувалась, що ОСОБА_3 не міг укласти договір № 43 найму житла від 23.03.2023 року по причині того, що 31.12.2022 року зник безвісті у зоні бойових дій.

Враховуючи зазначене, позивач просить її позов задовольнити, визнати реєстрацію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , за адресою: АДРЕСА_2 недійсною. Скасувати реєстрацію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , за адресою АДРЕСА_2 . Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 18 червня 2024 року було відкрито загальне провадження по справі з викликом сторін по справі та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 29).

Ухвалою суду від 08 жовтня 2024 року підготовче засідання закрито та призначено судовий розгляд по суті позову. (а.с. 39).

Сторона позивача не скористалась своїм правом в наданні відзиву, в судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити походження документів, які позивач вважає підробленими.

З`ясував обставини справи, дослідив та проаналізував матеріали справи, вислухав представників позивача та відповідача, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 27.08.2022 НОМЕР_1 . (а.с.7).

ОСОБА_3 є наймачем кімнат № НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 , та за цією ж адресою зареєстроване його місце проживання. За своїм місцем проживання ОСОБА_3 був зареєстрований один, але за значеною адресою він проживав з дружиною (позивачем) та дітьми. (а.с. 8,9).

З початку оголошення воєнного стану в Україні, ОСОБА_3 служив у ЗС України.

27.01.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 надав повідомлення № 506 із змісту якого вбачаться, що ОСОБА_3 зник безвісті 31.12.2022 року. (а.с. 19).

26.05.2023 року за адресою АДРЕСА_4 , було зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 17).

21.05.2023 року під час намагання ОСОБА_2 заселитись у кімнати АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 стало відомо про те, що ОСОБА_2 зареєстрований за зазначеною адресую на підставі договору № 43 найму житла, яке відноситься до житлового фонду територіальної громади м. Одеси від 23.03.2023 року та укладеного між Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради в особі голови Кондратюка Сергія Анатолійовича та ОСОБА_3 про надання наймодавцем наймачу ОСОБА_3 і членам його сім`ї ОСОБА_2 , у безстрокове користування житлового приміщення кімнат АДРЕСА_4 , 28.06.2023 року на адвокатський запит з Суворовської райадміністрації Одеської міської ради отримана відповідь від 26.06.2023 року № 01-05-1/272вx, з додатком на 18 аркушах.

Серед наданих Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради документів, наявні документи, які не відповідають чинному законодавству по суті, окрім того по причині того, що наявна довіреність на підписання документів № 1 від 15.12.2022 року не могла бути підписана ОСОБА_3 по причині його перебування на час підписання у зоні бойових дій, а із змісту довіреності вбачається, що голова правління об`єднання співвласників гуртожитку «Заболотного 26-А» Статнік Лариса Олександрівна завірила довіреність № 1 від 15.12.2022 року, в присутності ОСОБА_3 та батька ОСОБА_2 . Окрім того на довіреності наявні підписи ОСОБА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та наявна печатка ОСГ «Заболотного 26-А», код ЄДРПОУ 37280403. (а.с. 11,13).

Також довіреності № 1 від 15.12.2022 року була виготовлена у травні/червні місяці 2023 року, після того, як з`ясувалась, що ОСОБА_3 не міг укласти договір № 43 найму житла від 23.03.2023 року по причині того, що 31.12.2022 року зник безвісті у зоні бойових дій.

Згідно із ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про визнання правочинів недійсними" слід виходити з того, що визнання правочинів недійсним можливе і в інших випадках порушення правочином особистих або майнових прав суб`єктів цивільного права, навіть якщо для них не встановлені спеціальні правила визнання правочинів недійсними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 439/212/14-ц дійшла висновку, що оспорювати правочин може особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість реалізації заінтересованою особою її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Порушення,невизнання абооспорювання суб`єктивногоправа єпідставою длязвернення особиза захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті15,16 ЦК України).

У частині другійстатті 16 ЦК Українизаконодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Згідност. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно ч. 1ст. 15 ЦК України. кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

На підставі вищезазначеного, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги щодо визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

Керуючись ст.ст. 2,4-8,11-13,15,17-18, 76-81, 131, 263,352,354,279 ЦПК України, суд,

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочин задовольнити.

Визнати недійсною реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ,за адресою : АДРЕСА_2 .

Скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ,за адресою : АДРЕСА_2 .

Усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням ОСОБА_1 , що розташовано за адресою : АДРЕСА_2 , шляхом виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 грудня 2024 року.

Суддя