Постанова

від 17.12.2024 по справі 910/5835/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2024 р. Справа № 910/5835/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача (за первісним позовом) - Висіцька І.В.;

відповідача (за первісним позовом) - Бегма А.П.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Чудсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 (повне рішення складене 07.10.2024)

та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 (повне рішення складене 17.10.2024)

у справі №910/5835/24 (суддя - Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія"

до Приватного підприємства "Чудсервіс"

про стягнення заборгованості,

за зустрічним позовом Приватного підприємства "Чудсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія"

про стягнення збитків.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" звернулося з позовом до Приватного підприємства "Чудсервіс" про стягнення заборгованості у розмірі 343202,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору оренди залізничного рухомого складу №31/01/24-ОВ від 31.01.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" здійснено сплату гарантійного платежу в сумі 313200,00 грн, однак Приватне підприємство "Чудсервіс" рухомий склад в оренду позивачу так і не передало, що стало підставою для розірвання договору. Оскільки гарантійний платіж не був повернутий орендодавцем, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 313200,00 грн сплаченої гарантійної суми, 2007,91 грн 3% річних, 1566,00 грн інфляційних втрат, 19331,11 грн пені та 7097,33 грн додаткових витрат (збитків), понесених на інформаційні послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 відкрито провадження у справі №910/5835/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

04.06.2024 Приватним підприємством "Чудсервіс" подано зустрічну позовну заяву з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" про стягнення 1223825,00 грн збитків.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок односторонньої відмови Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" від договору оренди залізничного рухомого складу №31/01/24-ОВ від 31.01.2024 орендодавець поніс збитки, що складаються з 167602,72 грн витрат по направленню вагонів в оренду, 20207,80 грн витрат по переадресації вагонів та сплати залізничного тарифу за слідування вагонів на станцію зберігання, 42414,48 грн витрат по подачі та збиранню вагонів, маневрових робіт, 21600,00 грн витрат по сплаті вартості простою вагонів на коліях зберігання та 972000,00 грн неодержаного прибутку (упущеної вигоди).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 прийнято зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "Чудсервіс" до спільного розгляду з первісним позовом, розгляд справи №910/5835/24 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 (повне рішення складене 07.10.2024) у справі №910/5835/24 у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.

30.09.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" подано клопотання про стягнення з Приватного підприємства "Чудсервіс" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 54900,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" призначено на 16.10.2024.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 (повне рішення складене 17.10.2024) клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства "Чудсервіс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14350,00 грн, у задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Приватне підприємство "Чудсервіс" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, скасувати додаткове рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалене за умов невідповідності висновків, викладених у ньому, встановленим обставинам справи, та порушення норм процесуального права.

Доводи скаржника зводяться до наступного:

- суд зробив неправильний висновок щодо необхідності відшкодування витрат, понесених орендодавцем, зокрема, у зв`язку зі сплатою залізничних платежів при направленні рухомого складу для передачі в оренду;

- матеріали справи містять достатньо доказів наявності всіх складових для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, а у свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" не довело, що в його діях немає вини у заподіянні збитків;

- у разі задоволення апеляційної скарги додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 також підлягає скасуванню, позаяк воно не може існувати окремо від основного рішення у справі, прийнятого по суті спору.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 апеляційну скаргу у справі №910/5835/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 апеляційну скаргу у справі №910/5835/24 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.

До суду 01.11.2024 у встановлений процесуальний строк від Приватного підприємства "Чудсервіс" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/5835/24, призначено її до розгляду на 03.12.2024, а також встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" строк на подання відзиву.

20.11.2024 до суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" подано відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач за первісним позовом просить залишити її без задоволення, а рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та додаткове рішення в частині задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - без змін. Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити нове, яким задовольнити первісний позов, а також скасувати додаткове рішення в частині відмови у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

02.12.2024 Приватним підприємством "Чудсервіс" подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів та стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У призначене засідання суду 03.12.2024 з`явилися представники сторін та надали пояснення по суті апеляційної скарги.

З метою додаткового з`ясування обставин справи судом оголошено перерву у судовому засіданні до 17.12.2024.

У призначене судове засідання 17.12.2024 з`явилися представники сторін. Судом продовжено розгляд апеляційної скарги зі стадії дослідження доказів та заслухано виступи представників у судових дебатах.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31.01.2024 між Приватним підприємством "Чудсервіс" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" (орендар) укладений договір №31/01/24-ОВ оренди рухомого складу, за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування рухомий склад - залізничні вантажні вагони-піввагони, укомплектовані відповідно до технічної документації, придатні в технічному і комерційному відношенні для перевезення вантажів - щебінь, щебнева продукція, вапняк згідно з вимогами на вагони встановленої моделі (далі по договору - "PC"), крім гарячих обкатишів, солі, глини, сірки, вапна негашеного та інших матеріалів, які піддають PC корозії і деформації.

Номер, модель, рік випуску, дата наступного планового ремонту, місце передачі вказуються в акті приймання-передачі PC, який є невід`ємним додатком до даного договору (п. 1.2 договору).

За умовами п. 2.1 договору орендодавець передає узгодженими партіями PC в оренду на станції, що розташована в межах території України, яку зазначає орендар в наданій ним транспортній інструкції. (Транспортною інструкцією вважається повідомлення, завірене підписом і, за наявності, печаткою уповноваженої особи, яке містить повну інформацію про необхідну кількість вагонів, реквізити станції призначення та одержувача). Надається інструкція засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або телеграфом на кожну окрему партію вагонів.

Пономерний перелік вагонів, які передаються в оренду, із зазначенням дати наступного планового ремонту зазначається в акті приймання-передачі вагонів в оренду (п. 2.2 договору).

Підтвердженням дати прибуття вагона (вагонів) на станцію в межах території України та країн ЄС (Польща, Румунія, Молдова та інші країни, в яких є можливість в`їзду колією 1520 мм), на якій здійснюється передача вагонів в оренду, є дата прибуття (рядок 51), зазначена в календарному штемпелі станції в залізничній накладній. Дата прибуття може також бути підтверджена на підставі даних ГІОЦ УЗ (дислокації) (п. 2.3 договору).

Сторони зобов`язані забезпечити прибуття уповноважених представників сторін на місце передачі вагонів для огляду вагонів та підписання акту приймання-передачі вагонів в оренду. У разі виявлення під час огляду РС некомплектності вагонів, про це зазначається в акті приймання-передачі (п. 2.4 договору).

Оплата залізничного тарифу транспортування вагона на місце передачі в оренду здійснюється за рахунок орендодавця (п. 2.16 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору вартість оренди однієї одиниці PC за одну добу оренди становить 600,00 грн з ПДВ.

Сума договору в цілому складається з розрахунку кількості одиниць PC, які знаходяться в експлуатації орендаря, і кількості одиниць, які тимчасово не експлуатуються у зв`язку з проведенням планових ремонтів. Фактична сума за договором буде визначатися, як вартість послуг з оренди вагонів, згідно щомісячних актів наданих послуг (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 4.3 договору оплата орендної плати здійснюється орендарем в наступному порядку:

- гарантійна сума (у розмірі 100% місячної оренди) - в повному розмірі згідно суми, зазначеної в рахунку орендодавця, - не пізніше 3-х банківських днів з моменту виставленого рахунку. Рахунки на гарантійні суми виставляються на групи вагонів, які відправляються у оренду по факту оформлення кожної окремої групи вагонів для перевезення на станцію навантаження у порожньому стані;

- оплата за перший місяць оренди (або його частину з моменту прибуття вагонів на станцію передачі у оренду) - згідно суми, зазначеної в рахунку орендодавця, - протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі PC в оренду та виходячи з кількості PC, кількості днів оренди в цьому місяці і плати за оренду одного вагона на добу;

- за кожний наступний місяць оренди - шляхом 100% передоплати за місяць оренди, не пізніше 3 (третього) числа поточного місяця оренди, на підставі рахунку орендодавця, виходячи з кількості PC, кількості днів оренди в місяці і плати за оренду одного вагона на добу.

Пунктом 4.5 договору визначено, що гарантійна сума слугує забезпеченням цілісності PC і виконання орендарем своїх зобов`язань, а саме: виконання зобов`язань по відшкодуванню витрат по ремонту пошкоджених вагонів, сплати погоджених тарифів при поверненні вагонів з оренди та виконання зобов`язань по сумам та строкам оплати оренди вагонів. Орендодавець має право в односторонньому порядку використовувати гарантійну суму на цілі, вказані в цьому пункті договору, а орендар зобов`язаний в найкоротші строки поповнити гарантійну суму у випадку її використання орендодавцем на вказані цілі. Гарантійна сума не може бути використаною в якості оплати за останній місяць оренди вагонів. У випадку, якщо орендодавець не використовував гарантійну суму, вона повертається орендарю протягом 5 банківських днів з моменту підписання останнього по даті акту приймання-передачі PC з оренди без зауважень сторін.

Пунктом 4.6 договору сторони встановили, що орендар бере на себе зобов`язання і гарантує перед орендодавцем, що строк оренди вагонів буде не менше 3 (трьох) календарних місяців. У разі невиконання орендарем цієї умови гарантійна сума орендодавцем орендарю не повертається.

Згідно з п. 4.10 договору фінансові зобов`язання зі сплати орендарем орендних платежів починаються з моменту підписання актів прийому-передачі PC в оренду і закінчуються фактом повернення PC відповідно до умов договору та підписанням актів прийому передачі PC з оренди без зауважень сторін. При цьому кожна розпочата доба вважається повною.

Пунктом 5.1.1 договору визначено обов`язок орендаря прийняти від орендодавця РС і використовувати його відповідно до умов даного договору.

У відповідності до п. 5.1.4 договору документом, який підтверджує надання орендодавцем послуг з оренди вагонів, є акт наданих послуг. Акт складається щомісячно, в 2-х примірниках. Орендодавець оформляє зі свого боку акт і направляє по факсу або електронною поштою орендарю до 5-го числа місяця, наступного за місяцем оренди.

За невиконання або неналежне виконання умов цього договору винна сторона відшкодовує всі збитки, завдані порушенням умов даного договору, а також, крім того оплачує неустойку, передбачену цим договором (п. 7.1 договору).

Умовами п. 7.3 договору встановлено, що за несвоєчасне повернення гарантійної суми орендодавець зобов`язується сплатити орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 7.4 договору сторони погодили, що у разі відмови орендаря від прийому PC, який прибув для передачі в оренду на станцію призначення та який відповідає вимогам, зазначеним в п. 1.1 договору, орендар відшкодовує орендодавцеві витрати, понесені останнім у зв`язку зі сплатою залізничних платежів при направленні PC для передачі в оренду.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024 з подальшою пролонгацією на кожен наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не заявила про його розірвання за 30 календарних днів до строку закінчення його дії шляхом направлення додаткової угоди про припинення дії договору (п. 10.10 договору).

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" 01.02.2024 направило Приватному підприємству "Чудсервіс" лист (інструкцію за вх. №01/02/2024), у якій повідомило відомості про вантажоотримувача: CARBOCOMMERCE SP. Z O.O, ul. Plac Czerwca 1976 roku 2, 02-495 Warzawa, Polska, NIP:5272871154, REGON:381778359, код вантажоотримувача 9999; станцію призначення: Dorohusk Дорохуськ код 051102; перевізника по ПКП: 2151 ПКП Карго Дорохуськ 051102 Доророхуськ 051102 Дорохуськ Гр. 051144/PKP Cargo Connet Sp z.o.o. Торговий договор / umowa handlowa: 1-25-005-23; УЗ Ягодин 22 351503 / Дорохуськ Гр. 51 051144.

Цією ж датою Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія", виконуючи свої зобов`язання, визначені п. 4.3 договору, на підставі рахунку №8 від 31.01.2024 сплатило на користь Приватного підприємства "Чудсервіс" 313200,00 грн гарантійної суми.

Як убачається з матеріалів справи, 02.02.2024 вагони №№61990644, 58683855, 53252987, 63858963, 63993174, 56101348, 60022001, 60117801, 65005001, 64930464, 56101330, 57613382, 62765227, 62623178, 63375828, 63009252, 56101314 та 60736568 були оформлені орендодавцем до відправлення зі станції Гнівань (Вінницька обл.) та станом на 14.02.2024 перебували на станції Ківерці (Волинська обл.), що підтверджується, зокрема, інформацією про вагонні операції ГІОЦ УЗ за період з 01.02.2024 по 29.02.2024 та відомостями Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Перелік перевізних документів по перевезенням замовника Приватне підприємство "Чудсервіс").

14.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" звернулося до Приватного підприємства "Чудсервіс" з листом, у якому повідомило про анулювання заявки та інструкції №01/02/24 від 01.02.2024 і вказало на наявність підстав для повернення гарантійного внеску, враховуючи затримку подачі вагонів на станцію навантаження та зрив своїх зобов`язань перед клієнтом.

У відповідь на дане звернення орендодавець направив лист вих. №04/03/2024 від 04.03.2024, де з посиланням на п. 7.4 договору зазначив, що у разі відмови орендаря від прийому РС, який прибув на станцію призначення та який відповідає вимогам, зазначеним в п. 1.1 договору, орендар відшкодовує орендодавцеві витрати, понесені останнім у зв`язку зі сплатою залізничних платежів при направленні РС для передачі в оренду. Крім цього, згідно з п. 4.6 договору орендар взяв на себе зобов`язання і гарантував перед орендодавцем, що строк оренди вагонів буде не менше 3 (трьох) календарних місяців. У разі невиконання орендодавцем цієї умови гарантійна сума орендодавцем орендарю не повертається.

08.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" направило Приватному підприємства "Чудсервіс" претензію №1/П, в якій повторно просило повернути гарантійну суму та пеню у зв`язку з несвоєчасним поверненням гарантійної суми.

Після цього, 02.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" направило Приватному підприємства "Чудсервіс" пропозицію (повідомлення, вимогу) про розірвання договору оренди залізничного рухомого складу з доданим проектом договору про розірвання договору №31/01/24-ОВ від 31.01.2024 на підставі ст. 766 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у якій вимагало розглянути відповідні вимоги, підписати договір про розірвання, повернути гарантійну суму та сплатити пеню.

Приватне підприємство "Чудсервіс" надало відповідь вих. №22/04/2024 від 22.04.2024 на лист про пропозицію розірвання договору оренди, де повідомило, що не заперечує щодо розірвання договору, однак не погоджується з підставою розірвання.

Оскільки вказані вище вимоги залишені Приватним підприємством "Чудсервіс" без задоволення, наведене стало підставою для звернення до суду з первісним позовом про стягнення 313200,00 грн гарантійної суми. Також позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача 19331,11 грн пені, 2007,91 грн 3% річних та 1566,00 грн інфляційних втрат. Окрім того, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" понесло витрати у зв`язку з розшуком одного вагону по інвентарному номеру по архівах залізниць України в сумі 7097,33 грн, позивач за первісним позовом просив стягнути цю суму в якості збитків.

Приватне підприємство "Чудсервіс" заперечило проти задоволення позовних вимог за первісним позовом та вказувало на те, що умови договору не містять граничних строків, протягом яких вагони мають бути доставлені до станції призначення, при цьому орендодавцем були вчинені всі необхідні дії і можливі заходи щодо якнайшвидшого відправлення вагонів, тобто дії, спрямовані на можливість здійснення сторонами орендних відносин. Отже, твердження позивача про порушення відповідачем умов договору є необґрунтованими, водночас позивачем не виконано умови п. 4.6 договору щодо прийняття вагонів в оренду на строк не менше 3 календарних місяців, а тому відсутні підстави для повернення орендодавцем гарантійної суми.

Також, Приватне підприємство "Чудсервіс" зазначило, що внаслідок односторонньої відмови орендаря від договору оренди залізничного рухомого складу №31/01/24-ОВ від 31.01.2024 орендодавець поніс збитки, що складаються зі 167602,72 грн витрат по направленню вагонів в оренду, 20207,80 грн витрат по переадресації вагонів та сплати залізничного тарифу за слідування вагонів на станцію зберігання, 42414,48 грн витрат по подачі та збиранню вагонів, маневрових робіт, 21600,00 грн витрат по сплаті вартості простою вагонів на коліях зберігання та 972000,00 грн неодержаного прибутку (упущеної вигоди), що стало підставою для звернення з зустрічним позовом.

Заперечуючи щодо зустрічного позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" вказувало не те, що за умовами договору РС вважається переданим орендодавцем орендарю з моменту підписання акту прийому-передачі РС. Також підтвердженням дати прибуття вагона (вагонів) на станцію призначення є дата прибуття, зазначена в календарному штемпелі в залізничній накладній. Однак Приватне підприємство "Чудсервіс" не передало узгоджену партію, а тому орендар не міг прийняти РС, при цьому договір не містить ані строків, ані термінів, протягом яких вагони мають бути доставлені на станцію призначення. Отже така подія не є терміном у розумінні ч. 2 ст. 251 та ч. 1 ст. 530 ЦК України. Окрім цього, умовами п. 7.4 договору передбачено відшкодування орендарем орендодавцю збитків лише у разі відмови орендаря від прийому РС, який вже прибув для передачі в оренду на станцію призначення, чого, у даному випадку, не відбулося. Поряд з цим, Приватним підприємством "Чудсервіс" не надано жодних доказів на підтвердження своїх витрат, а умовами договору не передбачено обов`язку орендаря з компенсації витрат орендодавця у зв`язку відправленням/перенаправленням вагонів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за первісним позовом, суд першої інстанції встановив, що позивачем за первісним позовом не доведений факт порушення Приватним підприємством "Чудсервіс" свого обов`язку щодо передачі майна в оренду, строк якого на момент звернення з повідомленням про анулювання інструкції №01/02/24 від 01.02.2024 не настав. Також судом першої інстанції встановлено, що, враховуючи відсутність факту порушення орендодавцем свого обов`язку щодо своєчасної передачі майна в оренду, підстави для настання умов п. 2 ч. 1 ст. 766 ЦК України з приводу розірвання договору відсутні.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції не встановлено підстав для розірвання договору оренди з вини орендодавця, відмова орендаря від прийняття рухомого складу в оренду є його вільним волевиявленням, та оскільки договором погоджено, що гарантійна сума орендодавцем орендарю не повертається у випадку недотримання умов строку оренди не менше 3 календарних місяців, суд також дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення гарантійної суми, пені, 3% річних, інфляційних втрат та додаткових витрат (збитків), понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" на інформаційні послуги.

В частині відмови у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції вказав на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів прибуття вагонів на станцію призначення, як цього вимагає п. 7.4 договору. Вказане виключає можливість застосування до орендаря відповідальності у вигляді стягнення витрат, понесених орендодавцем у зв`язку з направленням вагонів в оренду. Також судом зазначено, що матеріалами справи підтверджено порушення орендарем п. 5.1.1 договору, однак доказів наявності складу цивільного правопорушення у діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" матеріали справи не містять. Зокрема, суду не надано доказів на підтвердження того, що всі заявлені витрати, а саме: переадресація вагонів, сплата залізничного тарифу за слідування вагонів на станцію зберігання, подача та збирання вагонів, маневрові роботи, сплата вартості простою вагонів на коліях зберігання, а також неодержаний прибуток (упущена вигода) є безумовним та невідворотнім наслідком порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" взятих на себе зобов`язань в частині прийняття рухомого складу в оренду.

Після ухвалення судового рішення у встановлений процесуальний строк до суду першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у якому позивач за первісним позовом просив стягнути з відповідача 54900,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія", дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг. Враховуючи, що у задоволенні первісного позову було відмовлено повністю, то відповідно витрати понесені позивачем за первісним позовом у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається на останнього. Також судом враховано, що відповідачем за первісним позовом подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому вказано про очевидне завищення вартості робіт, яка є неспівмірною зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом.

З наведеними висновками місцевого господарського суду у їх сукупності погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо вимог первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" про стягнення заборгованості у розмірі 343202,35 грн.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу.

Згідно зі ст. ст. 11 та 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно зі ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.

Положенням ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки предметом оренди за договором є рухомий склад, сторонами погоджено спеціальний порядок передачі його в оренду, а саме: узгодженими партіями на станції, що розташована в межах території України, яку зазначає орендар в наданій ним транспортній інструкції. (Транспортною інструкцією вважається повідомлення, завірене підписом і, за наявності, печаткою уповноваженої особи, яке містить повну інформацію про необхідну кількість вагонів, реквізити станції призначення та одержувача). Надається інструкція засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або телеграфом на кожну окрему партію вагонів (п. 2.1 договору).

Підтвердженням дати прибуття вагона (вагонів) на станцію в межах території України та країн ЄС (Польща, Румунія, Молдова та інші країни, в яких є можливість в`їзду колією 1520 мм), на якій здійснюється передача вагонів в оренду, є дата прибуття (рядок 51), зазначена в календарному штемпелі станції в залізничній накладній. Дата прибуття може також бути підтверджена на підставі даних ГІОЦ УЗ (дислокації) (п. 2.3 договору).

Сторони зобов`язані забезпечити прибуття уповноважених представників сторін на місце передачі вагонів для огляду вагонів та підписання акту приймання-передачі вагонів в оренду. У разі виявлення під час огляду РС некомплектності вагонів, про це зазначається в акті приймання-передачі (п. 2.4 договору).

Таким чином, як вірно зазначено місцевим господарським судом, конкретний строк виконання зобов`язання орендодавцем, передбаченого ст. 765 ЦК України, договором не встановлено, що також не заперечується і сторонами спору. Однак, виходячи з погоджених умов договору, передача майна в оренду (моментом якого є підписання акту приймання-передачі) здійснюється не негайно, а після надсилання орендарем транспортної інструкції та доставлення вагонів на станцію призначення.

При цьому, транспортна інструкція №01/02/24 від 01.02.2024 за своїм змістом не є вимогою у розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, за якою зобов`язання має бути виконане у семиденний строк з дня її пред`явлення, оскільки така інструкція містить лише інформацію щодо кількості вагонів, реквізити станції призначення та одержувача, тобто є інформаційним повідомленням, що відповідає і умовам договору. Поряд з цим, будь-яких вимог щодо виконання зобов`язання з доставки вагонів на станцію призначення в інструкції не викладено.

В той же час, інших належних та допустимих доказів звернення орендаря до орендодавця з вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо виконання його обов`язку з доставлення рухомого складу на станцію призначення матеріали справи не містять. Натомість, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" відразу звернулося до Приватного підприємства "Чудсервіс" з повідомленням від 14.02.2024 про анулювання заявки та інструкції №01/02/24 від 01.02.2024.

Поряд з цим, рухомий склад був оформлений для відправлення 02.02.2024, тобто на наступний день після надсилання транспортної інструкції. З урахуванням викладеного, позивачем за первісним позовом не доведений факт порушення Приватним підприємством "Чудсервіс" свого обов`язку щодо передачі майна в оренду, строк якого на момент звернення з повідомленням про анулювання інструкції №01/02/24 від 01.02.2024 не настав.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Положеннями ст. 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Статтею 766 ЦК України передбачено наслідки непередання майна наймачеві в оренду, а саме: наймач має право за своїм вибором: 1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Однак у даному випадку, враховуючи відсутність факту порушення орендодавцем свого обов`язку щодо своєчасної передачі майна в оренду, підстави для настання умов, визначених п. 2. ч. 1 ст. 766 ЦК України, відсутні.

Відповідно до п. 4.5 договору гарантійна сума слугує забезпеченням цілісності PC і виконання орендарем своїх зобов`язань, а саме: виконання зобов`язань по відшкодуванню витрат по ремонту пошкоджених вагонів, сплати погоджених тарифів при поверненні вагонів з оренди та виконання зобов`язань по сумам та строкам оплати оренди вагонів. Орендодавець має право в односторонньому порядку використовувати гарантійну суму на цілі, вказані в цьому пункті договору, а орендар зобов`язаний в найкоротші строки поповнити гарантійну суму у випадку її використання орендодавцем на вказані цілі. Гарантійна сума не може бути використаною в якості оплати за останній місяць оренди вагонів.

Пунктом 4.6 договору сторони встановили, що орендар бере на себе зобов`язання і гарантує перед орендодавцем, що строк оренди вагонів буде не менше 3 (трьох) календарних місяців. У разі невиконання орендарем цієї умови гарантійна сума орендодавцем орендарю не повертається.

У відповідності до приписів ст. ст. 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За таких обставин, оскільки судом не встановлено підстав для розірвання договору оренди з вини орендодавця, відмова орендаря від прийняття рухомого складу в оренду є його вільним волевиявленням, та оскільки договором погоджено, що гарантійна сума орендодавцем орендарю не повертається у випадку недотримання умов строку оренди не менше 3 календарних місяців, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог первісного позову в частині повернення гарантійної суми.

Як наслідок, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову в частині повернення гарантійного платежу відсутні і підстави для задоволення похідних позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на гарантійну суму.

Щодо позовних вимог первісного позову в частині стягнення з відповідача за первісним позовом додаткових витрат (збитків), понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" на інформаційні послуги, апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у їх задоволенні.

Так, згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В силу положень ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків і причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні збитків.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто, мають бути прямими.

Водночас, позивач за первісним позовом не надав доказів на підтвердження неправомірної поведінки відповідача при виконанні договору оренди, тобто не довів наявність повного складу цивільного правопорушення, що свідчить про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування збитків у заявленому розмірі.

Отже, апеляційний суд вважає вірним висновок суду про відмову у задоволенні первісного позову.

Щодо позовних вимог зустрічного позову Приватного підприємства "Чудсервіс" про стягнення 1223825,00 грн збитків.

Як зазначалося вище, за твердженням позивача за зустрічним позовом, внаслідок односторонньої відмови орендаря від договору оренди залізничного рухомого складу №31/01/24-ОВ від 31.01.2024 орендодавець поніс збитки, що складаються зі 167602,72 грн витрат по направленню вагонів в оренду, 20207,80 грн витрат по переадресації вагонів та сплати залізничного тарифу за слідування вагонів на станцію зберігання, 42414,48 грн витрат по подачі та збиранню вагонів, маневрових робіт, 21600,00 грн витрат по сплаті вартості простою вагонів на коліях зберігання та 972000,00 грн неодержаного прибутку (упущеної вигоди).

Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що непередання в оренду рухомого складу відбулося внаслідок анулювання (відкликання) орендарем транспортної інструкції з його власної ініціативи за відсутності порушення орендодавцем своїх договірних зобов`язань.

Поряд з цим, п. 5.1.1 договору визначено обов`язок орендаря прийняти від орендодавця РС і використовувати його відповідно до умов даного договору.

Пунктом 7.4 договору погоджено, що у разі відмови орендаря від прийому PC, який прибув для передачі в оренду на станцію призначення та який відповідає вимогам, зазначеним в п. 1.1. договору, орендар відшкодовує орендодавцеві витрати, понесені останнім у зв`язку зі сплатою залізничних платежів при направленні PC для передачі в оренду.

В той же час, належних та допустимих доказів прибуття вагонів №№61990644, 58683855, 53252987, 63858963, 63993174, 56101348, 60022001, 60117801, 65005001, 64930464, 56101330, 57613382, 62765227, 62623178, 63375828, 63009252, 56101314 та 60736568 на станцію призначення (Дорохуськ (Польща)) матеріали справи не містять, як цього вимагає п. 7.4 договору, що виключає можливість застосування до орендаря відповідальності у вигляді стягнення витрат, понесених орендодавцем, а тому в задоволенні позовних вимог про стягнення 167602,72 грн витрат по направленню вагонів в оренду належить відмовити.

Що стосується зустрічних позовних в іншій частині, то матеріалами справи підтверджено порушення орендарем п. 5.1.1 договору, проте доказів наявності складу цивільного правопорушення у діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" матеріали справи не містять і позивачем за зустрічним позовом не доведено.

Зокрема, суду не надано доказів на підтвердження того, що всі заявлені витрати, а саме: переадресація вагонів, сплата залізничного тарифу за слідування вагонів на станцію зберігання, подача та збирання вагонів, маневрові роботи, сплата вартості простою вагонів на коліях зберігання, а також неодержаний прибуток (упущена вигода) є безумовним та невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині прийняття рухомого складу в оренду.

Як наслідок, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість зустрічних позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення з огляду на недоведеність позивачем за зустрічним позовом наявності всіх складових для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, на підставі ст. 22 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги Приватного підприємства "Чудсервіс" наведених обставин справи не спростовують.

Щодо стягнення з Приватного підприємства "Чудсервіс" витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" на професійну правничу допомогу.

Звертаючись до суду з клопотанням про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" просило стягнути з Приватного підприємства "Чудсервіс" 54900,00 грн вказаних витрат.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 54900,00 грн позивачем за первісним позовом до суду першої інстанції надано копії наступних доказів:

- договору про надання професійної правничої допомоги №93/2024 від 01.04.2024, укладеного з Адвокатським бюро "Висіцької "ВІВ ЛІГАЛ";

- акту приймання надання послуг від 27.09.2024 на суму 54900,00 грн;

- рахунків на оплату №82/2024 від 15.05.2024 на суму 9000,00 грн, №91/20224 від 26.06.2024 на суму 21000,00 грн, №96/2024 від 17.07.2024 на суму 9900,00 грн та №108/2024 від 26.09.2024 на суму 15000,00 грн;

- платіжних інструкцій №334 від 03.06.2024, №348 від 27.06.2024, №363 від 18.07.2024 та №389 від 27.09.2024.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. ч. 3 та 4 ст. 244 ГПК України).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, як наслідок суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України, які застосовуються за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічні за змістом висновки наведені у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/17343/20 та 15.06.2022 у справі №911/2652/17 (911/3581/20).

Також суд вважає за необхідне звернутися до викладеної у додаткових постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №915/517/21 та 16.02.2023 у справі №911/1779/21 правової позиції, згідно якої для включення всієї суми гонорару у відшкодування згідно ст. 126 ГПК України має бути установлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим, тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Подібні висновки викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, ураховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

01.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" та Адвокатським бюро "Висіцької "ВІВ ЛІГАЛ" укладений договір №93/2024 про надання професійної правничої допомоги.

За умовами п. 1.1 договору замовник замовляє, а виконавець приймає на себе зобов`язання з якісного і своєчасного надання замовнику послуг, а замовник зобов`язується приймати та своєчасно оплачувати належним чином надані послуги.

У п. 3.1 договору визначено, що оплата послуг, наданих у зв`язку з виконанням предмету цього договору, на день підписання договору встановлюється в залежності від посади співробітника виконавця, який безпосередньо виконує конкретне замовлення, і складає, без урахуванням ПДВ: керуюча бюро, адвокат - 3000,00 грн за кожну годину, помічник адвоката - 2800,00 грн за кожну годину. Мінімальною одиницею надання послуг є 6 хвилин, що становлять 1/10 години.

За погодженням сторін до оплачуваного замовником часу включається весь час, витрачений виконавцем на виконання послуг для замовника. При цьому, сторони погодили, що облік оплачуваного часу починається з моменту початку зустрічі/телефонної розмови контактних осіб сторін щодо отримання від замовника інформації по суті замовлення, а закінчується моментом передачі замовнику результатів виконання замовлення (п. 3.2 договору).

У п. 3.5 сторонами погоджено умови оплати, зокрема: замовник зобов`язаний оплатити послуги виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому послуг, або здійснити передоплату за послуги виконавця в залежності від домовленості сторін.

Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Адвокатського бюро "Висіцької "ВІВ ЛІГАЛ", адвокатом надано послуги з правової допомоги у суді першої інстанції на загальну суму 54900,00 грн, а саме:

- підготовка та подання позовної заяви про стягнення грошових коштів від 08.05.2024, витрачено 3 год - 9000,00 грн;

- підготовка та подання відповіді на відзив у справі №910/5835/24, витрачено 3 год - 9000,00 грн;

- підготовка та подання відзиву на зустрічну позовну заяву у справі №910/5835/24, витрачено 4 год - 12000,00 грн;

- підготовка заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву у справі №910/5835/24, витрачено 3,3 год - 9900,00 грн;

- участь адвоката у судовому засіданні 24.07.2024, витрачено 0,3 год - 900,00 грн;

- підготовка заперечення на клопотання про поновлення строків та долучення доказів, які приєднані до відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву у справі №910/5835/24, витрачено 2,1 год - 6300,00 грн;

- участь адвоката у судовому засіданні 07.08.2024, витрачено 0,3 год - 900,00 грн;

- участь адвоката у судовому засіданні 11.09.2024, витрачено 1,6 год - 4800,00 грн;

- участь адвоката у судовому засіданні 25.09.2024, витрачено 0,7 год - 2100,00 грн.

За актом приймання надання послуг від 27.09.2024 адвокатське бюро надало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична компанія" отримало послуги вартістю 54900,00 грн, а саме:

- підготовка та подання позовної заяви про стягнення грошових коштів від 08.05.2024 - 9000,00 грн;

- підготовка та подання відповіді на відзив у справі №910/5835/24 - 9000,00 грн;

- підготовка та подання відзиву на зустрічну позовну заяву у справі №910/5835/24 - 12000,00 грн;

- підготовка заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву у справі №910/5835/24 - 9900,00 грн;

- участь адвоката у судовому засіданні 24.07.2024 - 900,00 грн;

підготовка заперечення на клопотання про поновлення строків та долучення доказів, які приєднані до відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву у справі №910/5835/24 - 6300,00 грн;

- участь адвоката у судовому засіданні 07.08.2024 - 900,00 грн;

- участь адвоката у судовому засіданні 11.09.2024 - 4800,00 грн;

- участь адвоката у судовому засіданні 25.09.2024 - 2100,00 грн.

При цьому, у вищевказаному акті сторони відмітили, що жодних претензій з приводу послуг бюро та їх вартості клієнт не має.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавцем висталено замовнику рахунки, а саме №82/2024 від 15.05.2024 на суму 9000,00 грн, №91/20224 від 26.06.2024 на суму 21000,00 грн, №96/2024 від 17.07.2024 на суму 9900,00 грн та №108/2024 від 26.09.2024 на суму 15 000,00 грн.

Вказані рахунки оплачені замовником, що підтверджується платіжними інструкціями №334 від 03.06.2024, №348 від 27.06.2024, №363 від 18.07.2024 та №389 від 27.09.2024.

Суд першої інстанції суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг.

Так, враховуючи, що у задоволенні первісного позову було відмовлено повністю, то відповідно витрати, понесені позивачем за первісним позовом у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на останнього. Також судом враховано, що відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустріним позовом) подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому вказано про очевидне завищення вартості робіт, яка є неспівмірною зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом.

За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на відповідача за первісним позовом (позивача за зустріним позовом) витрат позивача за первісним позовом на правову допомогу у розмірі 14350,00 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги та розподіл судових витрат.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/5835/24 ухвалені з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства "Чудсервіс" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024, відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

При цьому, розподіл витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 судом не здійснюється, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Чудсервіс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/5835/24 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство "Чудсервіс".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складений 23.12.2024.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко