Постанова

від 24.12.2024 по справі 920/812/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2024 р. Справа№ 920/812/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар судового засідання Місюк О.П.

за участю представників:

позивача - Піун С.П.;

відповідача - не з`явилися.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Сумської області від 04.11.2024

у справі №920/812/24 (суддя - Котельницька В.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Приватного підприємства "Ельбрус північ"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Приватного підприємства "Ельбрус північ" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 842521,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про постачання природного газу постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем за період з 24.11.2023 по 29.11.2023 природного газу, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 754494,47 грн, пеню в розмірі 73037,54 грн, 3% річних в розмірі 7421,26 грн та інфляційні втрати в розмірі 7568,35 грн.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.07.2024 відкрито провадження у справі №920/812/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 04.11.2024 (повне рішення складене 14.11.2024) у справі №920/812/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства "Ельбрус північ" на користь позивача 754494,47 грн основного боргу, 36518,77 грн пені, 7421,26 грн 3% річних та 7568,35 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з указаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 36518,77 грн та ухвалити в наведеній частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" вказує на неправомірне зменшення судом першої інстанції, з власної ініціативи, пені, яка підлягає стягненню з відповідача, зважаючи на наступне:

- матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про неплатоспроможність відповідача, погіршення його фінансового стану;

- суд мав врахувати ступінь виконання зобов`язання відповідачем та майновий стан сторін.

В підтвердження викладеного скаржник покликається на висновки наведені в постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 та від 12.06 2018 у справі №922/1010/16.

Таким чином, на переконання скаржника, відсутні виключні та достатні підстави для зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 апеляційну скаргу у справі №920/812/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Сумської області від 04.11.2024 у справі №920/812/24, справу призначено до розгляду на 24.12.2024, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

В межах встановлених судом процесуальних строків відповідачем не було надано відзиву на апеляційну скаргу позивача, що в свою чергу не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

На електронну адресу суду 13.12.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про участь у судовому засіданні 24.12.2024 у справі №920/812/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У призначене судове засідання 24.12.2024, яке відбулося в режимі відеоконференції, з`явився представник позивача, натомість представник відповідача в засідання суду не з`явився, про розгляд справи судом відповідач повідомлений належним чином.

Враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, зважаючи на те, що учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи судом, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги по суті.

Представник позивача надав пояснення по суті спору, доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 36518,77 грн та стягнути з відповідача пеню в заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, заслухавши думку представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ГК "Нафтогаз України" (постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону "Про ринок природного газу" постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

У зв`язну з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС), за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого Приватним підприємством "Ельбрус північ" у листопаді 2023 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується:

- листом оператора ГТС (ТОВ "ОГС України") від 27.05.2024 №ТОВВИХ-24-7871 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ00017ITOK00J;

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" з ЕІС-кодом 56XQ00017ITOK00J (форма №10) від оператора ГРМ.

У листопаді 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Приватним підприємством "Ельбрус-Північ" (споживач) шляхом приєднання укладено типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Пунктом 2.1 договору визначено, що за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

За п. 4.2 договору об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в Інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до п. 4.4 договору споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно з абз. 1 п. 4.5 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору у листопаді 2023 року позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 26,05478 тис.м.куб. та надав послугу з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу ГТС (тариф) в загальному розмірі 757494,47 грн з ПДВ.

10.12.2023 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату (природний газ) №37882 в сумі 757494,47 грн.

15.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" направило відповідачу типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", акт приймання-передачі природного газу №19842 від 30.11.2023 та рахунок на оплату (природний газ) №37882 від 10.12.2023, що підтверджується описом вкладення в цінний лист 0505139407126.

Вказана заборгованість відповідачем погашена не була, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із позовом у даній справі про стягнення з відповідача 754494,47 грн основного боргу за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» та за порушення виконання грошового зобов`язання пеню в розмірі 73037,54 грн, 3% річних у розмірі 7421,26 грн, та інфляційні втрати в розмірі 7568,35 грн.

Відповідач заперечень проти позовних вимог до суду не надав.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачу у період листопада 2023 року був поставлений природний газ в об`ємі 26,05478 м3 на загальну суму 754494,47 грн, обсяги якого були віднесені до портфеля «постачальника останньої надії», оскільки інші постачальники даного споживача не були зареєстровані в Реєстрі, і які не були сплачені відповідачем, а тому на користь позивача підлягає стягненню сума боргу з нарахованими на суму боргу інфляційними втратами та 3% річних. Разом з тим, суд, врахувавши ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушень відповідачем строків оплати за отриманий товар, існування та території держави воєнного стану, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50%.

Як було зазначено, скаржником оскаржується рішення суду першої інстанції лише в частині позовних вимог про відмову в стягненні пені в розмірі 36518,77 грн. А відтак, з огляду на положення ст. 269 ГПК України, предметом даного апеляційного дослідження є позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" лише в частині стягнення з Приватного підприємства "Ельбрус-Північ" пені.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру штрафних санкцій та часткового задоволення позову в наведеній частині, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як було зазначено вище, п. 4.5 договору передбачено, що за порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем належним чином виконано зобов`язання за договором та в період з 24.11.2023 по 29.11.2023 поставлено відповідачу природний газ в об`ємі 26,05478 тис.куб.м. на суму 754494,47 грн, в той час як відповідач не здійснив оплату отриманого товару.

Отже, відповідачем порушено зобов`язання з оплати природного газу, що згідно умов договору є підставою для нарахування штрафних санкцій.

За ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

З урахуванням викладених положень, оскільки відповідачем порушено термін оплати отриманого природного газу, позивачем здійснено обґрунтований розрахунок пені в розмірі 73037,54 грн.

Поряд з цим, колегія суддів вказує на те, що ч. 3 ст. 551 ЦК України, з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства дає право суду, в тому числі, і з власної ініціативи, зменшити розмір неустойки до її розумного розміру. Відповідна правова позиція щодо можливості суду зменшити неустойку з власної ініціативи викладена у постановах Верховного Суду від 29.12.2021 у справі №910/3716/21, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 28.06.2022 у справі №902/653/21 та від 13.07.2022 у справі №925/577/21.

У постанові від 03.11.2020 у справі №927/184/13-г Верховним Судом також зазначено, що розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому варто зазначити, що ст. 551 ЦК України, 233 ГК України, застосовані судом апеляційної інстанції, та положення ГПК України не містять норми, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто, суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Таким чином, з аналізу наявної судової практики слід зробити висновок, що зменшення неустойки можливе у тому числі за ініціативою суду, при цьому не лише судом першої інстанції, а і судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови касаційного господарського суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Конституцій суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 також зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває станом на час розгляду справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття).

Частиною 3 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факти військової агресії, ракетні обстріли об`єктів критичної інфраструктури та прифронтових територій є загальновідомими обставинами, що в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребують доказування.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання зобов`язань за договором, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором (аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суд від 15.06.2022 у справі №922/2141/21).

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що місцезнаходження Приватного підприємства "Ельбрус-Північ" є м. Шостка, вул. Бульварна 3-а. Основним видом діяльності підприємства є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

05.10.2020 за Приватним підприємством "Ельбрус-Північ" зареєстроване право власності на нерухоме майно, що складається з водонагрівальної котельні з газорозподільчим пунктом та двома акумуляторними, літ. 1А, Б, В, загальною площею 577,8 кв.м., з огорожею, що знаходиться за адресою: м. Шостка Сумської області, вул. Бульварна 3-а (що раніше належало Товариству з обмеженою відповідальністю «Шостка-тепло»).

Згідно аналітичної онлайн системи Youcontrol, підприємство надає послуги з постачання теплової енергії для централізованого опалення приміщень закладів освіти, культури та соціального обслуговування населення (https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/43677884/), тобто діяльність підприємства має соціальну значущість для Шосткинської громади.

Поряд з цим колегія суддів звертає увагу, що Сумська область є прикордонною територією, де ведуться або можливі бойові дії.

У відповідності до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 зі змінами, Шосткинська міська територіальна громада внесена до переліку громад Шосткинського району, де можливі бойові дії.

Отже, на даний час підприємство відповідача, яке має соціальну значущість, здійснює свою господарську діяльність під постійними обстрілами російських військ.

Відповідно до змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції врахувавши баланс інтересів обох сторін, дійшов висновку про можливість зменшення належної до стягнення суми пені на 50%, вказавши, що таке зменшення розміру неустойки запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

З огляду на наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для зменшення суми заявленої до стягнення пені та додатково відзначає, що розмір штрафних санкцій, який обґрунтовано заявлений позивачем до стягнення, становить 73037,54 грн. Заборгованість у відповідача утворилася внаслідок невиконання зобов`язань за договором за один місяць (листопад 2023). В той же час матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння позивачу збитків в результаті несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань за договором. До того ж, судом апеляційної інстанції враховано, що суд першої інстанції відшкодував позивачу матеріальні втрати від знецінення грошових коштів шляхом стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Враховуючи викладене та, перш за все, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання з оплати отриманого товару, позаяк іншого матеріали справи не містять, а також те, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не зазнає значних негативних наслідків в своєму фінансовому становищі, приймаючи до уваги місцезнаходження підприємства відповідача та його соціальну значущість, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у даному випадку з метою дотримання балансу інтересів обох сторін та запобіганню настання для них негативних наслідків, можливо зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50% від обґрунтованої до стягнення суми та стягнути з відповідача 36518,77 грн пені. Крім того слід зауважити, що призначена до стягнення з відповідача судом першої інстанції сума компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням останнім зобов`язання. Стягнення ж з Приватного підприємства "Ельбрус-Північ" неустойки у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від такого порушення.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом першої інстанції положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, а також про необґрунтоване зменшення розміру неустойки, як зазначалося вище, місцевий господарський суд врахувавши інтереси обох сторін, в повній мірі дослідив відповідні обставини, передбачені зазначеними статтями та правильно застосував їх положення.

Посилання позивача на те, що матеріали справи не містять доказів існування виняткових обставин, які б вказували на наявність підстав для зменшення розміру неустойки, не приймаються колегією суддів до уваги, адже суд при розгляді справи у кожному конкретному випадку оцінює можливість зменшення штрафних санкцій і розмір такого зменшення відноситься виключно до компетенції суду.

Водночас, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про неврахування судом першої інстанції правових позицій наведених в постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 та від 12.06 2018 у справі №922/1010/16 є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, у наведених постановах Верховний Суд, зокрема, зазначив, що відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (неустойки) є саме правом, а не обов`язком суду.

Дане право реалізується судом з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів. При цьому довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання.

Отже, як зазначалося вище, зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що Господарським судом Сумської області враховано висновки суду касаційної інстанції щодо застосування норм права, викладені у наведених постановах.

Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшов місцевий господарський суд при стягненні штрафних санкцій та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції в оскаржуваній частині.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

За приписами статей 74, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення в частині зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50% належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Сумської області від 04.11.2024 у справі №920/812/24 не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для його зміни чи скасування, в розумінні приписів ст. 277 ГПК України, не вбачається. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків місцевого господарського суду не спростовують, підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відсутні.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 04.11.2024 у справі №920/812/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 24.12.2024.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко