Постанова

від 17.12.2024 по справі 922/2003/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/2003/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Пуль О.А.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (вх. №2636 Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 (рішення ухвалено суддею Присяжнюком О.О. в приміщенні Господарського суду Харківської області 15.10.2024, повний текст складено 16.10.2024) у справі №922/2003/24

за позовом НОМЕР_1 прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (вул. Артільна, 2, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49081)

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 у справі №922/2003/24 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" на користь військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за реквізитами: Військова частина НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_1 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , р/р НОМЕР_4 в ДКСУ м. Києва - пеню в розмірі 74815,59 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 у справі №922/2003/24 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з недоведеністю позовних вимог; справу розглянути з викликом сторін.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції помилково вважав встановленими факти направлення позивачем на адресу ТОВ "ІСПОЛІН ПЛЮС" заявок на постачання товару та листів, які долучені до позовної заяви, однак, матеріали справи не містять жодного доказу про направлення вказаних документів на поштову адресу або на електронну адресу ТОВ "ІСПОЛІН ПЛЮС". Відповідно зазначені обставини, на думку відповідача, позивачем не доведені, а відповідачем не визнані.

Відповідач зазначає, що позивачем не долучено до позовної заяви розрахунку нарахування пені. Тому під час розгляду справи суд першої інстанції не мав інформації про період нарахування пені, про вид штрафних санкцій, які нараховані; про вартість партії товару, від якої здійснювався розрахунок. Фактично позовні вимоги обґрунтовані лише суб`єктивною думкою представника позивача про наявність заборгованості зі сплати пені по договорах №357-23 від 19.10.2023 та №382-23 від 08.11.2023.

Також, заявник вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не залишив без розгляду позовну заяву у зв`язку з повторною неявкою позивача у судове засідання під час розгляду справи по суті, а також у зв`язку з тим, що матеріали справи не містили документів, які б дозволяли вирішити наведені вище питання щодо предмета позову.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (вх. №2636Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 у справі №922/2003/24, встановлено учасникам справи строк по 29.11.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 17.12.2024.

У встановлений судом строк відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень від позивача не надходило.

16.12.2024 від ТОВ "ІСПОЛІН ПЛЮС" надійшли додаткові пояснення у справі, у яких відповідач просить задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, розглянути справу без участі його представника.

У судове засідання представники сторін не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши з урахуванням положень ч. 1 ст. 269 ГПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

19.10.2023 між військовою частиною НОМЕР_2 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" укладено договір №357-23 про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовника, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити сухофрукти, 15330000-0 Оброблені фрукти та овочі за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника (далі товар), за КЕКВ 2230.

Відповідно до п.2.7 договору при виникненні у замовника претензій, що пов`язані з поставкою товару неналежної якості, замовник повідомляє (направляє претензію) про це постачальнику в письмовій формі протягом 1 (одного) дня з моменту поставки. На підставі повідомлення замовника постачальник забезпечує прибуття свого представника/уповноваженої особи за адресою, вказаною замовником для з`ясування обставин та складання відповідних документів.

Пунктом 2.8. договору встановлено, що представники сторін складають відповідні документи (акти), в яких зазначаються виявлені недоліки товару, який був поставлений замовнику за цим договором. Акт, в якому зазначаються недоліки товару, що пов`язаний з поставкою товару неналежної якості, складається не пізніше 2 (двох) днів з моменту поставки товару. Присутність представника постачальника при складанні вказаних документів є обов`язковою.

Відповідно до п. 2.9. договору постачальник здійснює заміну товару неналежної якості в строк не більше 3 (трьох) робочих днів з моменту розгляду ним претензії замовника.

Підставою для здійснення оплати вважається підписана видаткова накладна постачальника (п.3.2. договору).

Розрахунок за поставлений товар проводиться по факту поставки товару замовнику шляхом оплати замовником поставленого йому товару та надання постачальником наступних документів: видаткова накладна, декларація виробника (якісне посвідчення чи посвідчення про якість) та/або висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. оплата товару здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару на склад замовника та подання видаткових накладних на прийом передачу товару.

Загальна вартість договору: 299700,00 грн, у тому числі ПДВ 49950,00 грн (п. 4.1. договору).

Пунктом 5.1. договору постачальник зобов`язаний поставити замовнику товар разом з усіма документами, визначеними в п. 3.3. договору до 26.12.2023. Допускається дострокова поставка товару за погодженням сторонами. Строк поставки може бути продовжений за згодою сторін, але не пізніше ніж до закінчення поточного року, за умови, що продовження строку виконання зобов`язань щодо передачі товару було спричинено документально підтвердженими об`єктивними обставинами, що спричинили таке продовження, у тому числі обставини непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, тощо.

Поставка товару здійснюється постачальником, відповідно до потреб замовника, без обмежень мінімального обсягу кількості товару в межах однієї поставки (одного замовлення) товару, в обсягах та у строк визначений замовленням (заявкою) замовника, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання заявки постачальником від замовника. Замовлення (заявки) на постачання партії товару постачальник отримує від замовника (уповноваженого представника замовника) на електронну адресу постачальника та може дублюватися за допомогою засобів зв`язку (п. 5.2. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до закінчення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), але не пізніше 31.12.2023, а в частині оплати за поставлений товар до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за даним договором (п. 6.1. договору).

Пунктом 9.1. договору визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором, у порядку та межах, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 9.2. договору за порушення строків виконання зобов`язань за договором з боку однієї із сторін, з винної сторони стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. За порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товару стягується штраф у розмірі 10 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів.

Умовами припинення (розірвання) договору є, зокрема, розірвання договору в односторонньому порядку з причини не виконання постачальником умов визначених в пунктах 3.3. та 5.1. договору (п. 10.2. договору).

Відповідно до технічної специфікації (технічні вимоги), що є Додатком №2 до договору, предметом закупівлі є сухофрукти у кількості 7500,00 кг.

За твердженням позивача, НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) направлялись заявки на постачання партій товару, а саме:

- на постачання сухофруктів у кількості 4000,00 кг у строк до 27.10.2023 (лист №70/6989-23-Вих від 25.10.2023);

- на постачання сухофруктів у кількості 4000,00 кг у строк до 06.11.2023 (лист №70/7157-23-Вих від 01.11.2023);

- на постачання сиру твердого сичужного у кількості 2640,00 кг у строк до 14.11.2023 (лист №70/7406-23-Вих від 09.11.2023);

- на постачання сухофруктів у кількості 3500,00 кг у строк до 22.11.2023 (лист №70/7685-23-Вих від 17.11.2023);

- на постачання сиру твердого сичужного у кількості 2640,00 кг у строк до 22.11.2023 (лист №70/7722-23-Вих від 18.11.2023).

Втім, суд апеляційної інстанції зауважує, що матеріали справи не містять доказів направлення вказаних листів відповідачу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за договором №357-23 від 19.10.2023 було поставлено позивачу товар загальною вартістю 299700,00 грн, зокрема, за:

- видатковою накладною №2779 від 08.11.2023 - сухофрукти загальною вартістю 40159,80 грн з ПДВ (товарно-транспортна накладна №2779 від 08.11.2023);

- видатковою накладною №2861 від 15.11.2023 - сухофрукти загальною вартістю 56343,60 грн з ПДВ (товарно-транспортна накладна №2861 від 15.11.2023);

- видатковою накладною №2892 від 17.11.2023 - сухофрукти загальною вартістю 80319,60 грн з ПДВ (товарно-транспортна накладна №2892 від 17.11.2023);

- товарно-транспортною накладною №3138 від 04.12.2023 - сухофрукти загальною вартістю 122877,00 грн з ПДВ.

Також, 08.11.2023 між військовою частиною НОМЕР_2 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (постачальник) укладено договір №382-23 (далі договір №382-23) про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовника, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити сир твердий сичужний, 15540000-5 Сирні продукти за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника (далі товар), за КЕКВ 2230.

Відповідно до п.2.7 договору №382-23 при виникненні у замовника претензій, що пов`язані з поставкою товару неналежної якості, замовник повідомляє (направляє претензію) про це постачальнику в письмовій формі протягом 1 (одного) дня з моменту поставки. На підставі повідомлення замовника постачальник забезпечує прибуття свого представника/уповноваженої особи за адресою вказаною замовником для з`ясування обставин та складання відповідних документів.

Пунктом 2.8. договору №382-23 встановлено, що представники сторін складають відповідні документи (акти), в яких зазначаються виявлені недоліки товару, який був поставлений замовнику за цим договором. Акт, в якому зазначаються недоліки товару, що пов`язаний з поставкою товару неналежної якості, складається не пізніше 2 (двох) днів з моменту поставки товару. Присутність представника постачальника при складанні вказаних документів є обов`язковою.

Відповідно до п. 2.9. договору №382-23 постачальник здійснює заміну товару неналежної якості в строк не більше 3 (трьох) робочих днів з моменту розгляду ним претензії замовника.

Підставою для здійснення оплати вважається підписана видаткова накладна постачальника (п.3.2. договору №382-23).

Розрахунок за поставлений товар проводиться по факту поставки товару замовнику шляхом оплати замовником поставленого йому товару та надання постачальником наступних документів: видаткова накладна, декларація виробника (якісне посвідчення чи посвідчення про якість) та/або висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи (п. 3.3. договору №382-23).

Відповідно до п. 3.4. договору №382-23 оплата товару здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару на склад замовника та подання видаткових накладних на прийом передачу товару.

Загальна вартість договору: 1045440,00 грн, у тому числі ПДВ 174240,00 грн (п. 4.1. договору №382-23).

Пунктом 5.1. договору №382-23 постачальник зобов`язаний поставити замовнику товар разом з усіма документами визначеним в п. 3.3. договору до 26.12.2023. Допускається дострокова поставка товару за погодженням сторонами. Строк поставки може бути продовжений за згодою сторін, але не пізніше ніж до закінчення поточного року, за умови, що продовження строку виконання зобов`язань щодо передачі товару було спричинено документально підтвердженими об`єктивними обставинами, що спричинили таке продовження, у тому числі обставини непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, тощо.

Поставка товару здійснюється постачальником, відповідно до потреб замовника, без обмежень мінімального обсягу кількості товару в межах однієї поставки (одного замовлення) товару, в обсягах та у строк визначений замовленням (заявкою) замовника, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання заявки постачальником від замовника. Замовлення (заявки) на постачання партії товару постачальник отримує від замовника (уповноваженого представника замовника) на електронну адресу постачальника та може дублюватися за допомогою засобів зв`язку (п. 5.2. договору №382-23).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до закінчення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), але не пізніше 31.12.2023, а в частині оплати за поставлений товар до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за даним договором (п. 6.1. договору №382-23).

Пунктом 9.1. договору №382-23 визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором, у порядку та межах, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 9.2. договору №382-23 за порушення строків виконання зобов`язань за договором з боку однієї із сторін, з винної сторони стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. За порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товару стягується штраф у розмірі 10 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів.

Умовами припинення (розірвання) договору, зокрема, є розірвання договору в односторонньому порядку з причини не виконання постачальником умов визначених в пунктах 3.3. та 5.1. договору (п. 10.2. договору №382-23).

Відповідно до технічної специфікації (технічні вимоги), що є додатком №2 до договору №382-23, предметом закупівлі є сир твердий сичужний у кількості 5280 кг.

Матеріали справи містять за вказаним договором №382-23 видаткову накладну №2944 від 22.11.2023, відповідно до якої відповідачем був поставлений, а позивачем прийнятий товар сир твердий сичужний, загальною вартістю 198000,00 грн з ПДВ (товарно-транспортна накладна №2944 від 22.11.2023).

У позовній заяві позивач зазначав, що постачальник неодноразово порушував умови укладених договорів в частині неякісного та несвоєчасного постачання продовольства відповідно до пунктів 2.3. та 5.2., що стало підставою для їх розірвання в односторонньому порядку та звернення до суду із відповідним позовом.

За твердженням позивача, 27.10.2023 було комісійно оглянуто сухофрукти в кількості 800 кг, які були поставлені відповідно до укладеного договору №357-23 від 19.10.2023, і при прийманні яких виникли сумніви щодо якості та безпечності, тому було відібрані зразки уповноваженим представником акредитованої лабораторії для мікробіологічних, органолептичних, фізико-хімічних випробувань. За результатами дослідження поставлена продукція, згідно Експертного висновку №000237 п/23 від 01.11.2023 за мікробіологічними та органолептичними показниками (зовнішній вигляд, консистенція) не відповідала ДСТУ 8494:2015. Разом з тим, 23.11.2023 було проведено відбір проб сиру твердого сичужного, дати виготовлення 13.11.2023, виробника ТОВ «Слобожанський продкомбінат», результати випробувань викладено у протоколі №6238 від 29.11.2023, відповідно до якого досліджені зразки за показниками «масова частка жиру в сухій речовині» та «масова частка вологи» не відповідає вимогам НД: ДСТУ 4421:2005 «Сири тверді (український асортимент). Технічні умови» (з урахуванням невизначеності вимірювань).

Матеріали справи містять експертний висновок ДП «Дніпростандартметрологія» №3583 від 09.11.2023, відповідно до якого за перевіреними показниками представлений зразок продукції (суміш сухофруктів без чорносливу та інжиру (яблуко, груша та інші) у розмірі партії 20000 кг з датою виготовлення 2023 рік) відповідає вимогам нормативної документації, зразок відібраний представником замовника, а також протокол випробувань №5711 від 01.11.2023 сиру твердого «Український», партія 1500 кг, дата виготовлення 26.10.2023, відповідно до якого за дослідженими показниками зразок відповідає вимогам НД: ДСТУ 4421:2005 «Сири тверді (український асортимент). Технічні умови» (результат дослідження знаходиться в межах нормативного, з урахуванням невизначеності вимірювань для показників, що мають числове значення).

Враховуючи обставини справи, у тому числі наявні у справі експертні висновки щодо якості товару з обох сторін, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення пені в розмірі 74815,59 грн на користь військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за порушення відповідачем умов договорів № 357-23 від 19.10.2023 та №382-23 від 08.11.2023 в частині несвоєчасного виконання зобов`язань.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (частина 1 статті 663 Цивільного кодексу України).

Враховуючи встановлену ст.204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст.215 цього Кодексу презумпцію правомірності означених договорів, апеляційний господарський суд вважає його належною у розумінні ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст. 173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених такими правовідносинами кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 2 ст. 231 ГК України унормовано, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Факт порушення конкретного зобов`язання, яке передбачене договором між сторонами, як підстава для нарахування штрафних санкцій підлягає доказуванню позивачем та дослідженню судом за правилами, встановленими ГПК України. Так, у межах вимоги про стягнення штрафних санкцій доказуванню підлягають обставини невиконання чи неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Верховний Суд у постанові від 06.04.2021 у справі №910/821/20 зазначив, що пеня застосовується в разі прострочення виконання майнових зобов`язань, втім її розмір визначається законом або договором у відсотковому відношенні до суми невиконаного зобов`язання або частини цього зобов`язання, а значить база нарахування повинна мати грошову оцінку.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.

Єдність розуміння та прогнозованість норм права забезпечується шляхом тлумачення їх застосування, мета якого полягає у розкритті дійсного змісту (сенсу, значення) правового тексту через чітке окреслення прав та обов`язків суб`єктів у юридичній справі, яка потребує вирішення.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що результат тлумачення приватно - правових норм, тобто діяльності зі з`ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним (пункт 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20). Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Розумність характерна та властива як для оцінки / врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно - правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, військова частина НОМЕР_2 стверджує про несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за договором №357-23 від 19.10.2023, що є підставою для сплати штрафних санкцій у розмірі 32538,63 грн, та за договором №№382-23 від 08.11.2023 у розмірі 42276,96 грн.

Посилання позивача у тексті позовної заяви та в її прохальній частині на стягнення пені в розмірі 74815,59 грн відповідно до п. 9.2. розділу 9 договорів №357-23 від 19.10.2023 та №382-23 від 08.11.2023 дає розширене тлумачення і створює альтернативний перелік вибору штрафних санкцій, тобто застосування або такого виду нарахування, як пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, або штрафу у розмірі 7 відсотків вказаної вартості за прострочення понад тридцяти днів додатково, або штрафу у розмірі 10 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товару стягується.

Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, у господарському судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Тобто, позивач вільно, на власний розсуд, обирає спосіб здійснення свого диспозитивного права шляхом звернення з позовом із визначеними ним вимогами до особи, винної, на його думку, в порушенні його майнових прав.

Розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, зазначається позивачем у позовній заяві відповідно до статті 162 ГПК України, є складовою позовних вимог про стягнення штрафних санкцій та підлягає доведенню і дослідженню.

Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (подібні висновки, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №908/1165/17, від 06 листопада 2019 року у справі № 909/51/19, від 25 березня 2020 року у справі №5023/1123/12, від 16 вересня 2021 року у справі №922/3059/16).

Адже навіть якщо і допустити можливість одночасного нарахування усіх штрафних санкцій відповідно до п. 9.2. укладених між сторонами договорів, суд в будь-якому випадку позбавлений права вирішувати замість позивача період нарахування та суму боргу, яка буде застосовуватися при такому нарахуванні.

Необхідно звернути увагу на суперечливу мотивацію підстав заявлених позовних вимог.

Так, позивач просить стягнути пеню на підставі п. 9.2. розділу 9 договорів.

Як зазначалося, вказаним пунктом договорів такий вид відповідальності, як пеня (у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів за кожний день прострочення) передбачено лише за прострочення виконання.

Проте, за положеннями п. 9.2. розділу 9 договорів за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товару передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів.

Водночас, позивач в якості підстави застосування пені за договорами посилається на не виконання відповідачем умов договору «у зв`язку з порушенням строків виконання зобов`язань, яке виразилося в не поставці товару належної якості».

Отже, апеляційний господарський суд вважає слушними доводи відповідача про те, що за наявними у справі матеріалами місцевий господарський суд не мав об`єктивної можливості встановити дані ні про період нарахування пені, ні про вид штрафних санкцій, які нараховані; ні про вартість партії товару, від якої здійснювався розрахунок. При цьому, матеріали справи не містять розрахунку сум, що стягуються, як того вимагають положення статті 162 ГПК України.

Суд першої інстанції обмежився лише посиланням на пункт договору та констатацією загального розміру штрафних санкцій, без перевірки правильності та підстав їх нарахування.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1, 2 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, у зв`язку з нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи; а також недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у позові.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 у справі №922/2003/24 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У позові відмовити повністю.

Стягнути з військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , р/р НОМЕР_4 в ДКСУ м. Києва) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 33667686, вул. Артільна, 2, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49081) судовий збір у розмірі 3633,60 грн за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.12.2024.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.А. Пуль