Постанова

від 24.12.2024 по справі 585/948/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м.Суми

Справа №585/948/24

Номер провадження 22-ц/816/1506/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.

за участю секретаря судового засідання Назарової О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Мороз Лесею Олексіївною

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 квітня 2024 року у складі судді Цвєлодуб Г.О., ухваленого в м. Ромни Сумської області,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Роменської міської ради Сумської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

У лютому 2024 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Мороз Л.О. звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .

Зазначала, що вона є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

До складу спадщини, зокрема, входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,8865 га, що розташована на території Пустовійтівської сільської ради Роменського району Сумської області, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку СМ № 144022, виданого Роменською районною державною адміністрацією Сумської області 20 грудня 2003 року.

Вказувала, що в установленому законом порядку вона з поважних причин не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію України.

Посилаючись на вищевказані обставини, просила суд визначити їй додатковий строк у два місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 квітня 2024року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Мороз Л.О. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що у березні 2022 року у неї закінчувався строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , проте позивачка не змогла вчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини через окупацію Сумської області, відсутність транспортного сполучення, припинення роботи державними органами, а також нотаріальними органами.

Звертає увагу суду на те, що позивачка є єдиною спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_2 , спадкоємці за законом відсутні, пропущений нею строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним, відповідач проти позову не заперечує.

В установлений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу, відповідачем подано не було.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (а.с. 9, на звороті).

За життя, 25 жовтня 2019 року ОСОБА_2 склала заповіт, згідно з яким заповіла ОСОБА_1 все своє майно, що буде належати їй на день смерті. Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Пустовійтівської сільської ради Шокота Г.Г. та зареєстрований в реєстрі за №251 (а.с. 7).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належну їй, на підставідержавного актуна правовласності наземельну ділянкусерії СМ№144022,виданого Роменськоюрайонною державноюадміністрацією Сумськоїобласті 20грудня 2003року,земельну ділянку площею 2,8865 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пустовійтівскої сільської ради Роменського району Сумської області (а.с. 10).

З довідки виконавчого комітету Роменської міської ради від 23 листопада 2023 року № 200 вбачається, що ОСОБА_2 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Заповіт від імені ОСОБА_2 посвідчений 25 жовтня 2019 року за реєстровим номером № 251, який не скасовано та не змінено. Спадкоємицею за заповітом на все майно після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 . Інших спадкоємців, у тому числі неповнолітніх та непрацездатних немає. На час смерті ОСОБА_2 у житловому будинку за вищевказаною адресою була зареєстрована одна (а.с. 6).

Відповідно до довідки приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Сумської області від 15 грудня 2023 року № 1785/01-16, ОСОБА_1 вважається такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , а отже не може звернутися до нотаріуса для оформлення спадкових справ. Роз`яснено ОСОБА_1 , що вона може звернутися до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 7, на звороті, а.с.8).

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 75152155 від 15 грудня 2023 року, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 спадкова справа не відкривалась (а.с. 6, на звороті).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини пропуску строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, наведені ОСОБА_1 не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина 1ст. 1222 ЦК України).

Статтею1233 ЦК Українивизначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1ст. 1235 ЦК Українизаповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах- уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Частина 3 ст. 1272 ЦК України передбачає, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21, від 08 червня 2023 року у справі № 585/2163/22, від09 жовтня 2023 року у справі № 671/208/22.

ОСОБА_1 , в обґрунтування поважності причин пропуску для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 посилалася на те, що у зв`язку з розпочатим 24 лютого 2022 року повномасштабним вторгненням росії на територію України вона була позбавлена можливості вчасно подати заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зістаттею 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних, непереборних та істотних труднощів, що перешкоджали ОСОБА_1 протягом шести місяців з часу відкриття спадщини звернутися із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1 , будучи обізнаною про наявність заповіту на її користь, не вчиняла належних дій щодо прийняття спадщини у визначений законом строк, а також не надала суду доказів поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Та обставина, що розпочате 24 лютого 2022 року росією повномасштабне вторгнення на територію України перешкоджали ОСОБА_1 у реалізації права на прийняття спадщини, не є поважними причинами пропуску нею строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Крім того, позивач свої позовні вимоги обґрунтовувала тим що Постановою Кабінету Міністрів України № 164 від 28 лютого 2022 року «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», яка була чинною на момент виникнення правовідносин було встановлено , що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці, але остання не скористалась наданою можливістю і не зважаючи на те , що 11 квітня 2022 року було повністю відновлено контроль над державним кордоном у Сумській області, після чого поступово почалось відновлення роботи нотаріальних органів в Сумській області, із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернулась лише 15 грудня 2023 року , а з позовом до суду звернулась 28 лютого 2024 року, що свідчить про відсутність поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини.

За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини.

Отже, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Відповідно дост. 375 ЦПК Україниапеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Мороз Лесею Олексіївною, залишити без задоволення.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 квітня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

Ю. О. Філонова