Постанова

від 20.12.2024 по справі 742/2584/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 грудня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/2584/22

Головуючий у першій інстанції Циганко М. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/941/24

№ 22-ц/4823/1239/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Мамонової О.Є.,

суддів Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Герасименко Ю.О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради Чернігівської області,

третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_3 ;

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Прилуцька міська рада Чернігівської області,-

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 квітня 2024 року (проголошено о 12:43) та на додаткове рішення цього ж суду від 18 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання незаконним та скасування реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради Чернігівської області про усунення перешкод у користуванні спільним майном, -

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради Чернігівської області, в якому просив визнати незаконним та скасувати реєстрацію повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єкта з незначними наслідками (СС1) від 12.07.2022 №ЧГ051220707266 «Реконструкція житлової квартири АДРЕСА_1 під магазин непродовольчих товарів по АДРЕСА_2 », стягнути з відповідачки на його користь понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є власником кв. АДРЕСА_3 , в якій проживає разом із сім`єю. Поруч розташована кв. АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 .

Зазначав, що після початку будівельних робіт суміжного власника квартири АДРЕСА_1 , він дізнався, що в нього за стіною буде магазин. Відповідачкою було здійснено втручання в несучі стіни та облаштування вхідної групи з віконного прорізу до магазину безпосередньо.

Указував, що на таку реконструкцію щодо створення магазину згоди він не давав. Крім того у відповідачки відсутні документи на земельну ділянку, що є прибудинковою територією багатоквартирного житлового будинку, для можливості облаштування магазину з відповідним цільовим призначенням.

Наголошував, що при подачі документів про початок будівельних робіт, відповідачка внесла недостовірну інформацію про отримання згоди співвласників на проведення такої реконструкції своєї квартири під магазин не6продовольчих товарів.

У лютому 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради Чернігівської області, в якому просила:

- залучити її, як третю особу на стороні позивача, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та прийняти дану позовну заяву до спільного розгляду з цивільним позовом ОСОБА_1 ;

- усунути перешкоди в користуванні спільним майном шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_2 демонтувати самочинно встановлені сходи та навіс на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 до приміщення АДРЕСА_1 ;

- стягнути з відповідачки на її користь понесені судові витрати у справі.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власницею кв. АДРЕСА_4 , в якій вона проживає із сім`єю.

Зазначала, що після початку будівельних робіт суміжним власником квартири АДРЕСА_1 вона дізналась, що в неї за стіною буде магазин. Відповідачкою було здійснено втручання в несучі стіни та облаштування вхідної групи з віконного прорізу до магазину безпосередньо біля вікон її житлових кімнат.

Указувала, що на таку реконструкцію щодо створення магазину вона згоди не давала. Крім того у відповідачки відсутні документи на земельну ділянку, що є прибудинковою територією багатоквартирного житлового будинку, для можливості облаштування магазину з відповідним цільовим призначенням.

Стверджувала, що ОСОБА_2 усупереч ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» без згоди інших його співвласників самовільно встановила сходи на території загального користування, чим створила перешкоди в користуванні спільною власністю, а Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради Чернігівської області такі дії незаконно погоджує. Рішення щодо реконструкції спільного майна багатоквартирного будинку може бути прийнято лише його співвласниками і належить до повноважень зборів співвласників.

Наголошувала, що законодавець єдиною умовою, за якої для проектування реконструкції житлових приміщень містобудівні умови та обмеження не надаються, визначив відсутність зміни їх зовнішньої конфігурації. Наявність вхідної групи до магазину вказує на зміну зовнішніх геометричних розмірів, а відтак документ на земельну ділянку та згода користувачів в даному випадку є обов`язковою.

Звертала увагу, що при подачі документів про початок будівельних робіт, відповідачка внесла недостовірну інформацію про отримання згоди співвласників на проведення такої реконструкції своєї квартири під магазин не6продовольчих товарів.

Протокольною ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 14.02.2023 позов ОСОБА_3 прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 (том 1 а.с. 99).

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17.04.2024 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради про визнання незаконним та скасування реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт відмовлено.

У задоволенні позовних вимог третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради про усунення перешкод у користуванні спільним майном відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 просять рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17.04.2024 скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_2 на їх користь понесені судові витрати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що для проведення перебудови та переобладнання житлових приміщень в нежитлові власники таких приміщень зобов`язані в обов`язковому порядку отримати згоду власників суміжних приміщень.

Зазначають, що відповідачка здійснила втручання в несучі стіни будинку та розширила віконний проріз, приєднала до загальної площі лоджію, збільшивши загальну площу з 60,4 кв.м. до 62,2 кв.м. На земельній ділянці ОСОБА_2 облаштувала окрему вхідну групу, що означає зміну зовнішніх геометричних розмірів, та потребує при реконструкції наявність документів на земельну ділянку та згоду користувачів земельної ділянки. Фактично без згоди всіх власників квартир, отримала в користування частину земельної ділянки для обслуговування тільки її нежитлового приміщення.

Уважають, що при вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам, необхідно з`ясувати наскільки збудований об`єкт відповідає умовам, передбаченим проектом, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок, обмеження прав інших осіб тощо.

Наголошують, що ОСОБА_2 не отримала згоди від власників суміжних житлових приміщень про зміну цільового використання житлової квартири на нежитлове приміщення, також відсутня згода на зміну використання земельної ділянки прибудинкової території для обслуговування магазину.

Указують, що земельні ділянки співвласників багатоквартирного будинку, відповідно й ті, на якій розташована прибудинкова територія, належать таким співвласникам багатоквартирного будинку на праві спільної сумісної власності і тільки співвласники вправі визначить порядок використання таких земельних ділянок. Проведення будівництва без документу на земельну ділянку є самочинним будівництвом. Демонтаж такого об`єкту за рішенням суду є ефективним способом захисту прав співвласників багатоквартирного будинку.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 20.09.2024 справу призначено до розгляду на 10:00 29.10.2024.

Протокольною ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 29.10.2024 по справі оголошено перерву до 10:00 год 20.12.2024.

Частиною першою статті 8 ЦПК України визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Згідно з частинами другою-п`ятою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Частиною восьмою статті 128 ЦПК України закріплено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п`ята статті 130 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України», № 37666/13, § 6, 7 від 03 жовтня 2019 року).

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та їх представник адвокат Дуденок О.О., а також відповідачка та її представник ОСОБА_4 у судове засідання 20.12.2024 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Так, 30.10.2024 на адресу ОСОБА_3 , зазначену в позовній заяві ( АДРЕСА_5 ) направлялася судова повістка, яка повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» 07.11.2024.

30.10.2024 на адресу ОСОБА_1 , зазначену в позовній заяві ( АДРЕСА_6 ) направлялася судова повістка, яка повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» 07.11.2024.

Згідно з довідкою про доставку електронного документу, адвокатом Дуденок О.О. 29.10.2024 о 21:00 одержано в її електронному кабінеті судову повістку про виклик до суду (том 2 а.с. 59).

19.12.2024 від представника позивачів адвоката Дуденок О.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з її участю в кримінальній справі без надання будь-яких підтверджуючих документів.

Згідно із ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи та їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Апеляційний суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та їх представник будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги не з`явилися у судове засідання, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, вони реалізували своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, до заяви про перенесення розгляду справи доказів перебування представника позивачів у кримінальній справі надано не було, апеляційний суд уважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності позивачів та їх представника.

Згідно з розпискою від 29.10.2024 адвокат Ткаченко Н.М. повідомлена про оголошення перерви у справі до 10:00 20.12.2024.

19.12.2024 на електронну адресу Чернігівського апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Ткаченко Н.М., в якому вона просила судове засідання відкласти на іншу дату, в зв`язку з перебуванням представника відповідача за межами регіону.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Згідно з ч. 6 ст. 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 14 ЦПК України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 43 ЦПК України процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

ОСОБА_4 як адвокат зобов`язана мати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та при цьому може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля).

Враховуючи вищезазначене, клопотання подане в електронному вигляді не через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему не береться до уваги.

Оскільки ОСОБА_2 та її представник Ткаченко Н.М. будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги не з`явилися у судове засідання, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, вони реалізували своє право на викладення відповідних аргументів в судовому засіданні 29.10.2024, де адвокат Ткаченко Н.М. висловила свою позицію, клопотання про перенесення розгляду справи подане з порушенням вимог ЦПК України, апеляційний суд уважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідача ОСОБА_2 та її представника.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 адвоката Ткаченко Н.М., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позовів суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано доказів реальних перешкод у користуванні прибудинковою територією, чи обмеження прав користування своєю власністю, позивачами не доведено наявність негативного впливу діями відповідачки на їх власність та не надано доказів того, що відповідачкою порушено їх права.

Однак з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується з огляду на наступне.

Судом у справі встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 25.04.2018 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.04.2018 (том 1 а.с.13-14, 15).

ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.05.2013 є власником квартири АДРЕСА_4 (том 1 а.с.16).

ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_7 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 31.10.2020 (том 1 а.с. 69-70).

Листом від 04.02.2022 №5 ТОВ «Комфортні послуги», як управитель житлового будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_2 , надало згоду ОСОБА_2 на переведення житлового приміщення №56 у нежитлове (том 1 а.с. 80).

23.05.2022 наказом Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради Чернігівської області №03-02М/06 затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва щодо реконструкції житлової квартири АДРЕСА_1 під магазин непродовольчих товарів по АДРЕСА_2 . Вид будівництва: реконструкція без змін зовнішніх геометричних розмірів. Зареєстровані в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (далі ЄДЕССБ) під реєстраційним номером МU01:4358-5998-3512-5065том 1 а.с. 71).

ТОВ «Експертне бюро «Рідний дім» проведено роботи з технічного обстеження житлової квартири АДРЕСА_7 , з метою визначення фактичного технічного стану та надання у разі необхідності рекомендацій щодо усунення виявлених недоліків (дефектів, пошкоджень) для безпечної експлуатації, можливості виконання проектних робіт по реконструкції об`єкту: житлової квартири під магазин непродовольчих товарів з розширенням дверного прорізу у внутрішній несучій стіні між приміщеннями (№4 та №5) за технічним паспортом. Згідно із Звітом про проведення інструментального технічного обстеження житлової квартири АДРЕСА_7 в результаті інструментального технічного обстеження об`єкта встановлено технічний стан об`єкта як придатний до нормальної експлуатації (том 1 а.с.72-79).

06.07.2022 у Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про проєктні документації ЄДЕССБ під реєстровим номером PD01:5052-2770-9625-3372 зареєстровано робочий проект №27/22 від 01.06.2022, розроблений приватним підприємством «Модерн-XXI» щодо реконструкції житлової квартири АДРЕСА_1 під магазин непродовольчих товарів по АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 89-95).

12.07.2022 у Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про проєктні документації ЄДЕССБ зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт під реєстраційним номером: ЧГ051220707266 з реконструкції житлової квартири АДРЕСА_1 під магазин непродовольчих товарів по АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 81-88).

12.08.2022 у листі №02-16/2933 на запит адвоката Дуденок О.О. виконавчий комітет Прилуцької міської ради Чернігівської області повідомив, що дозвільна документація на проведення робіт з реконструкції об?єкта відбувається у відповідності до вимог статей 29, 34, 36, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», постановами Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» та №461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів». Станом на серпень поточного року власником квартири АДРЕСА_7 , отримано містобудівні умови та обмеження на реконструкцію вищезазначеної квартири під магазин непродовольчих товарів, які зареєстровано в Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за реєстраційним номером MUO1: 4358-5998-3512-5065 від 23.05.2022 для розробки проєктної документації. Також власником квартири отримано повідомлення, яке зареєстровано в Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за реєстраційним номером ЧГ051220707266 від 12.07.2022, що дає право на проведення будівельних робіт з реконструкції вищезазначеної квартири під магазин непродовольчих товарів. Будь-які інші документи на отримання дозволу з реконструкції квартири АДРЕСА_7 під магазин непродовольчих товарів, згідно вимог чинного законодавства не вимагаються» (том 1 а.с.12).

29.08.2022 складено акт №012-10/КО-705 обстеження житлової квартири АДРЕСА_7 , який затверджено 29.08.2022 міським головою м. Прилук ОСОБА_5 . В акті зазначено, що з метою розгляду колективного звернення мешканців будинку АДРЕСА_2 , комісія у присутності авторів звернення та ОСОБА_2 безпосередньо на місці провела візуальне обстеження квартири АДРЕСА_7 щодо наявності дозвільних документів на проведення робіт з її реконструкції під магазин непродовольчих товарів. Комісією встановлено, що при проведенні робіт з благоустрою було пошкоджено існуюче асфальтне тротуарне покриття орієнтовною площею 10 кв.м без погодження з особами, відповідальними за авторський та технічний нагляд. За виявлене порушення ОСОБА_2 адміністративною комісією при виконавчому комітеті Прилуцької міської ради притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу. Комісія рекомендувала: ОСОБА_2 відновити пошкоджене існуюче асфальтне тротуарне покриття орієнтовною площею 10 кв.м по АДРЕСА_2 , привівши його у попередній стан; виконати будівельні роботи шляхом підсилення металевої перемички ПР-1 бетонними подушками у відповідності до проектної документації (том 1 а.с. 9-11).

Наказом Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради Чернігівської області від 12.05.2023 №03-02А/44, об`єкту реконструкції магазину непродовольчих товарів, що виник в результаті реконструкції житлової квартири АДРЕСА_7 , на підставі Декларації про готовність до експлуатації об`єкта ЧГ 101230417236 від 28.04.2023 ОСОБА_2 , присвоєно адресу: АДРЕСА_8 (том 1 а.с. 162). Відомості про присвоєння адреси внесені до ЄДЕССБ та Державного реєстру речових прав (том 1 а.с. 161-163).

Згідно із фотографіями, що містяться в матеріалах справи, встановлено, що у зв`язку із проведенням реконструкції квартири під магазин непродовольчих товарів ОСОБА_2 на прибудинковій території облаштовано сходи та навіс, у несучій стіні розширено віконний проріз та встановлено вхідні двері(т. 1 а.с. 56-59).

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За положеннями частини першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

За змістом статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно з частинами першою, другою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками (ч. 2, 3 ст. 42 ЗК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

За змістом статей 7, 10 указаного Закону кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Порядок ухвалення рішення співвласниками багатоквартирного будинку передбачено статтею 10 вказаного Закону.

До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним; проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт.

У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі 452/2808/19 (провадження № 61-7110св22) зазначено, що: «щоб не порушувався принцип спільності здійснення права спільної сумісної власності, будь-яка дія стосовно спільного майна багатоквартирного будинку вимагає погодження всіх співвласників».

Відповідно до п. 1.4.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 №76 для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи: копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення; копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку; проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

У справі, що переглядається ОСОБА_2 без отримання згоди співвласників багатоквартирного житлового будинку, здійснила реконструкцію своєї квартири під магазин шляхом розширення віконного прорізу у несучій стіні, облаштування на прибудинковій території сходів та навісу.

Такими діями відповідачка без погодження із співвласниками створила іншим співвласникам перешкоди у користуванні прибудинковою територією житлового будинку АДРЕСА_2 . Побудувавши незаконно сходи вона відібрала від них у виключно своє використання частину земельної ділянки, що є прибудинковою територією.

Суд першої інстанції помилково вважав, що згоди від співвласників будинку у даному випадку не вимагається, оскільки співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 не створено об`єднання співвласників та не прийнято рішення про форму управління вказаним багатоквартирним будинком, а його управителем визначено ТОВ «Комфортні послуги», яким надана згода ОСОБА_2 на переведення житлового приміщення №56 у нежитлове.

По-перше, ТОВ «Комфортні послуги» надано ОСОБА_2 згоду на переведення житлового приміщення №56 у нежитлове, а не його реконструкцію.

По-друге, статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що до виключних повноважень зборів співвласників належить розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку. Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 №76 також містять вимоги щодо необхідності отримання згоди власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Також у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі №757/13549/16-ц вказано: «виникнення прав на земельну ділянку у власника квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку пов`язане із набуттям у власність самої квартири або нежитлового приміщення, земельна ділянка при цьому не виступає самостійним об`єктом правочину, пов`язаного із переходом права власності на квартир у або нежитлове приміщення. Отже, сама по собі відсутність реєстрації за власником квартири або нежитлового приміщення багатоквартирного будинку права власності на земельну ділянку не позбавляє його права на захист своїх прав на володіння та користування земельною ділянкою, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія».

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що використання прибудинкової території має відбуватися за її призначенням, створення на прибудинковій території певних об`єктів (зокрема сходів та навісу) має проводитися тільки за згодою співвласників і за умови, що такі об`єкти не призведуть до порушень прав інших співвласників у багатоквартирному житловому будинку.

Це узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 442/1888/23.

Суд першої інстанції не врахував, що використання прибудинкової території має відбуватися за її призначенням, створення на прибудинковій території певних об`єктів (зокрема, сходів та навісу) має проводитися тільки за згодою співвласників і за умови, що такі об`єкти не призведуть до порушень прав інших співвласників у багатоквартирному житловому будинку.

Районний суд не врахував, що земля, на якій відповідачка збудувала спірні об`єкти (сходи та навіс), є прибудинковою територією, призначена для розміщення й обслуговування житлового будинку і належних до нього будівель та споруд, та має задовольняти інтереси всіх мешканців цього будинку.

З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність згоди співвласників на облаштування вхідної групи та навісу, колегія суддів дійшла висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі №523/8263/20 вказано, що: «рішення суду щодо демонтажу об`єкта нерухомості має бути виконуваним не лише у добровільному порядку, але й у примусовому (без участі відповідачки, але її коштом), враховуючи мету відповідного позову міської ради, формулювання такого рішення у резолютивній частині слід змінити, а саме: за рахунок відповідачки привести об`єкт за адресою: АДРЕСА_7 , до попереднього стану шляхом знесення самочинної прибудови до цієї квартири на земельній ділянці, що є власністю територіальної громади м. Одеси». З даною правовою позицією погодився Верховний Суд і у постанові від 20 серпня 2024 року у справі № 442/1888/23.

Таким чином, апеляційний суд уважає, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 підлягає задоволенню шляхом викладення резолютивної частини у наступній редакції: усунути перешкоди у користуванні спільним майном, за рахунок ОСОБА_2 демонтувати самочинно встановлені сходи та навіс на прибудинковій території до об`єкту за адресою: АДРЕСА_8 .

Позов ОСОБА_3 до Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради Чернігівської області про усунення перешкод у користуванні спільним майном задоволенню не підлягає, оскільки позовна заява не містить вимог до даного відповідача.

Апеляційний суд вважає, що не підлягає задоволенню позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання незаконним та скасування реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт з огляду на наступне.

У статті 16 ЦК України визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі №48/340, від 22 жовтня 2019 року у справі №923/876/16.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Відповідно до ч. 5 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно із ч. 7 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути скасовано відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 1) подання замовником заяви про припинення права, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт; 2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником; 3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим Постановою КМУ № 466 від 13.04 2011 року, визначено, що документи, що надають право на виконання підготовчих робіт, діють до моменту отримання права на виконання будівельних робіт. Документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Судом у справі встановлено, що реконструкція спірного об`єкта завершена, зареєстрована Декларація про готовність до експлуатації об`єкта ЧГ №101230417236 від 28.04.2023, а тому повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єкта з незначними наслідками від 12.07.2022 №ЧГ051220707266, вичерпало свою дію у часі.

Крім того, колегія суддів наголошує, що порушенням прав позивача у даному випадку є не сама по собі реєстрація повідомлення про початок будівельних робіт, а вчинення конкретних дій, які порушують його права, а саме будівництво сходів та навісу на території, яка належить власникам багатоквартирного будинку.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №331/6927/16-ц, обраний спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав та інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не є ефективним способом захисту порушених прав позивача ОСОБА_1 , оскільки в даному випадку права позивача можуть бути захищені лише шляхом усунення перешкод у користуванні майном.

Ураховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 квітня 2024 року - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17.04.2024 підлягає скасуванню, а позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задоволенню, то з останньої підлягають стягненню понесені судові витрати, а саме судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у сумі 1 073,60 грн (том 1 а.с. 48) та судовий збір за апеляційний розгляд справи у сумі 1 610,40 грн (1073,60 грн х 150%) (том 2 а.с. 14).

Щодо оскарження додаткового рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 липня 2024 року.

Додатковим рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18.07.2024 заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Ткаченко Н.М. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 по 7 000 грн з кожного в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18.07.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 просять додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку та приєднання документів до матеріалів справи.

Зазначають, що в матеріалах справи відсутня заява відповідача до позивачів про стягнення судових витрат, так само як і відсутня заява про ухвалення додаткового рішення.

Указують, що рішення у справі ухвалено 17.04.2024, проте заяву подано лише 16.05.2024. До заяви додано довідку про перебування представника відповідача на лікарняному з 09.05.2024 по 14.05.2024, однак жодних доказів на підтвердження неможливості подати документи з 17.04.2024 по 08.05.2024 додано не було.

Наголошують, що при подачі першої заяви до суду відповідачем не додано попереднього розрахунку судових витрат.

Звертають увагу суду на те, що приймаючи кошти по квитанціям відповідач з представником вже мала розмір витрат, та перепон подати докази до ухвалення судового рішення по суті не було.

Посилаються на те, що домовленостей адвоката та відповідачки про участь в судових засіданнях два рази по 10 000 грн до суду не подано. Також в договорах про надання правової допомоги не визначено розмір гонорару, що унеможливлює суд встановити обов`язок відповідачки нести будь-які фінансові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009, в якому зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

12.08.2023 ОСОБА_2 надала до суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, де зазначала, що при зверненні до суду у справі за позовом ОСОБА_3 за надання професійної правничої допомоги адвокатом Ткаченко Н.М. понесено витрати в сумі 10 000 грн. (том 1 а.с. 164).

12.08.2023 ОСОБА_2 надала до суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, де зазначала, що при зверненні до суду у справі за позовом ОСОБА_1 за надання професійної правничої допомоги адвокатом Ткаченко Н.М. понесено витрати в сумі 10 000 грн. (том 1 а.с. 165).

З прослуханого диску із записом судового засідання по справі від 17.04.2024 встановлено, що адвокат Ткаченко Н.М. заявила, що за наслідком винесеного рішення нею буде подаватися заява про компенсацію понесених судових витрат. Докази будуть надані пізніше.

17.05.2024 представник ОСОБА_2 адвокат Ткаченко Н.М. звернулася до суду із заявами про приєднання в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України доказів на підтвердження понесених судових витрат (том 1 а.с. 191, 198), в якій просила вирішити питання про приєднання понесених витрат на правничу допомогу адвоката та приєднати до справи докази на підтвердження їх понесення.

Зазначала, що повний текст рішення отримала 08.05.2024, однак з 09.05.2024 по 14.05.2024 адвокат Ткаченко Н.М. перебувала на лікуванні, що на її думку є підставою для поновлення строку на подачу заяви про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.

До заяв додала детальні описи наданої адвокатом правничої допомоги, де просила стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь відповідачки витрати на правничу допомогу у загальній сумі по 20 000 грн з кожного (том 1 а.с. 194, 199а).

Крім того, на підтвердження повноважень Ткаченко Н.М. щодо представництва інтересів ОСОБА_2 у суді першої інстанції у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до заяв додано:

- договір про надання правничої допомоги від 23.11.2022 (том 1 а.с. 199);

- договір про надання правничої допомоги від 14.02.2023 (том 1 а.с. 192);

- акти приймання передачі виконаних робіт/наданих послуг по цивільній справі № 742/2584/22 (том 1 а.с. 195, 201);

- розрахункову квитанцію серії ААРА № 923951 від 14.02.2023 про сплату ОСОБА_4 10 000 грн за правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_6 (том 1 а.с. 196);.

- розрахункову квитанцію серії ААРА № 923964 від 12.08.2023 про сплату ОСОБА_4 10 000 грн за правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_6 відповідо до додаткової угоди (том 1 а.с. 196);

- розрахункову квитанцію серії ААРА № 923925 від 23.11.2022 про сплату ОСОБА_4 10 000 грн за правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 (том 1 а.с. 202);

- розрахункову квитанцію серії ААРА № 923965 від 12.08.2023 про сплату ОСОБА_4 10 000 грн за правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 відповідно до додаткової угоди (том 1 а.с. 202).

Так, судом встановлено, що при розгляді справи у суді першої інстанції відповідачкою було подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а її представником адвокатом Ткаченко Н.М. у судовому засіданні від 17.04.2024 заявлено, що ними буде подано докази на підтвердження понесених судових витрат.

Проте, у порушення ч. 8 ст. 141 ЦПК України такі докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду подані не були.

Відповідно до частини 1, 5 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення; пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Колегія суддів зазначає, що в судовому засіданні 17.04.2024, в якому була присутня адвокат Ткаченко Н.М., було проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Таким чином, саме з 17.04.2024 розпочався відлік строку, протягом якого сторона відповідача могла подати докази на підтвердження понесених нею судових витрат. Отже докази мали бути подані до 22.04.2024 включно.

Посилання адвоката Ткаченко Н.М. на її перебуванні на лікарняному у період 09.05.2024 по 14.05.2024 не може бути підставою для поновлення пропущеного 5-тиденного строку, оскільки він сплив ще 22.04.2024.

Крім того, апеляційний суд наголошує, що відповідачка ОСОБА_2 не була позбавлена можливості самостійно подати до суду докази понесених нею витрат на правничу допомогу.

Отже, відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України у зв`язку з неподанням відповідних доказів протягом встановленого строку заява представника ОСОБА_2 адвоката Ткаченко Н.М. про ухвалення додаткового рішення підлягає залишенню без розгляду.

Ураховуючи вищезазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18.07.2024 підлягає скасуванню, а заява представника ОСОБА_2 адвоката Ткаченко Н.М. про стягнення витрат на правничу допомогу залишенню без розгляду.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 квітня 2024 року задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 липня 2024 року задовольнити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 квітня 2024 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання незаконним та скасування реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт відмовити.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні спільним майном задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні спільним майном, за рахунок ОСОБА_2 демонтувати самочинно встановлені сходи та навіс на прибудинковій території до об`єкту за адресою: АДРЕСА_8 .

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради Чернігівської області відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_9 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) 1 073,60 грн суд збору за розгляд справи судом першої інстанції та 1 610,40 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а всього 2 684 грн.

Додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 липня 2024 року скасувати.

Заяву представника ОСОБА_2 адвоката Ткаченко Наталії Миколаївни про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 грудня 2024 року.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

Н.В. Шитченко