Рішення

від 17.12.2024 по справі 906/66/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/66/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

прокурор: Чарліна О.В. (в залі суду) - діє на підставі службового посвідчення №079409 від 07.06.2024;

від позивача: не прибув;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: Соколов В.В. - адвокат, ордер серії АН №1365905 від 27.02.2024 (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів).

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Виконувача обов`язків керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби

до 1) Відділу гуманітарної та інформаційної політики Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області

2) Фізичної особи-підприємця Малишенка Андрія Євгеновича

про визнання недійсним договору про закупівлю, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення 1452253,53 грн.

Прокурор в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби звернувся до суду з позовом про:

- визнання недійсним договору № 4 від 15.01.2019, укладеного між Відділом гуманітарної та інформаційної політики Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області та Фізичною особою-підприємцем Малишенком Андрієм Євгеновичем;

- стягнення з Фізичної особи-підприємця Малишенка Андрія Євгеновича на користь Відділу гуманітарної та інформаційної політики Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області 1 452 253,53 грн., а з Відділу гуманітарної та інформаційної політики Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області одержані за рішенням суду 1 452 253,53 грн. в дохід держави.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

12.02.2024 до суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, згідно яких останній вважав, що Бердичівською окружною прокуратурою не доведено ні факту бездіяльності, ні права Офісу звертатись до суду із відповідним предметом позову в інтересах інших осіб, а саме - Відділу гуманітарної та інформаційної політики Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області.

Також позивач просив розглядати справу без участі його представника.

22.02.2024 до суду від відповідача-1 надійшли пояснення, згідно яких останній відзначив, що момент підписання договору №4 від 15.01.2019 про постачання паливної деревини у заклади загальної середньої освіти Бердичівського району у відділу освіти Бердичівської районної державної адміністрації були відсутні дані про порушення, які виявлені в подальшому та стали підставою для звернення з позовом до суду.

За наведених обставин, просив розглянути справу по суті згідно вимог чинного законодавства, що регулюють відносини в даній сфері, та прийняти законне рішення по суті спору.

29.03.2024 від представника відповідача надійшов відзив, відповідно до якого просив застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заперечень представник відповідача-2 зазначив, що згідно Висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2018-12-05-004138-с, вбачаються не дотримання саме відповідачем-1 законодавства у сфері публічних закупівель щодо розгляду та оцінки тендерних пропозицій та відсутність з боку Малишенко А.Є. та Дятлова О.І. антиконкурентних узгоджених дій, усунення конкуренції, під час участі в процедурі закупівлі відкритих торгів № UA-2018-12-05-004138-с. Доводи протилежного в рішенні адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/48-р/к від 08.06.2020, в рішенні Господарського суду Донецької області від 07.02.2023 у справі № 905/710/22, прокурором в позовній заяві від 27.12.2023 - не наведено.

Водночас, представник відповідача-2 вважає, що трирічний строк позовної давності для звернення до суду з даними позовними вимогами повинен розраховуватись з моменту укладення спірного договору № 4 від 15.01.2019 про постачання паливної деревини, оскільки позивач - Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області та міг довідатись про його укладання в день його укладення, та надав 18.02.2019 оцінку його результатів відповідності до вимог чинного законодавства, коли в період з 31.01.2019 по 18.02.2019 проводив моніторинг закупівлі за номером Ш: №иА-2018-12-05-004138-с.

Крім того, прокурор, на думку представника відповідача-2, міг довідатись про обставини укладення між відповідачами договору № 4 від 15.01.2019 та надати оцінку його результатів ще у 2020 році, за результатом розгляду Житомирським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України (функції якого з 02.06.2020 виконує Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України) справи № 56-3.5/12-2019, розгляд якої розпочато 19.07.2019 та закінчено 08.06.2020, за ознаками вчинення ФОП Дятлов О.І. та ФОП Малишенко А.Є. порушення законодавства про захист економічної конкуренції, інформацію щодо попередніх висновків у справі, із зазначенням дати, часу і місця розгляду справи розміщено на офіційному веб-сайті Комітету 02.06.2020.

Прокурор, в інтересах позивача, з даним позовом від 27.12.2023, звернувся до господарського суду 10.01.2024, тобто із спливом трирічного строку позовної давності.

15.05.2024 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив, згідно якої прокурор навів додаткові обґрунтування позовних вимог та зазначив, що є законні підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 06.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

23.09.2024 від прокуратури надійшли пояснення щодо відсутності підстав для застосування строку позовної давності.

30.09.2024 від представника відповідача-2 надійшли заперечення на пояснення прокуратури щодо застосування строку позовної давності.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві та запереченнях, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач та відповідач-1 в судове засідання уповноважених представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялись вчасно та належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронного листа згаданим адресатам.

Оскільки явка представників позивача та відповідача-1 в судове засідання не визнана обов`язковою, а право на участь в судовому засіданні не його обов`язком, суд вважає, що неявка згаданих представників не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-2, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2018 Відділом освіти Бердичівської районної державної адміністрації (Відділ освіти) в електронній системі закупівель оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів за предметом паливна деревина. Код згідно ДК 021:2015-03410000-7 - деревина (ідентифікатор UA-2018-12-05-004138-с), у обсязі 2 000 м.куб. з очікуваною вартістю 1 800 000,00 грн.

Участь у торгах за вказаним оголошенням прийняли 4 учасники:

Фізична особа-підприємець Кучерявий Сергій Іванович із первинною пропозицією 1430000,00 грн.,

Фізична особа-підприємець Дятлов Олександр Ігорович із первинною пропозицією 1 440 000,00 грн.,

Фізична особа-підприємець Герасимчук Анна Вікторівна із первинною пропозицією 1 720 000,00 грн.,

Фізична особа-підприємець Малишенко Андрій Євгенович А.Є. із первинною пропозицією 1 795 000,00 грн.

В ході електронного аукціону учасник ФОП Кучерявий С.І. знизив свою первинну пропозицію з 1 710 000,00 грн. до 1 430 000,00 грн. та учасник ФОП Дятлов О.І. відповідно з 1 799 460,00 грн. до 1 440 000,00 грн. Учасники ФОП Герасимчук А.В. та ФОП Малишенко А.С., в свою чергу, свої первинні цінові пропозиції не знижували, відтак їх конкурентного здешевлення не відбулося.

Згідно з протоколами засідання тендерного комітету Відділу освіти № 43 від 26.12.2018, № 45 від 27.12.20218 та №49 від 28.12.2018 уповноваженою особою замовника відхилено тендерні пропозиції ФОП Кучерявий С.І., ФОП Дятлов О.І. та ФОП Герасимчук А.В., оскільки їх визначено такими, що не відповідають вимогам тендерної документації.

Надалі протоколом тендерного комітету №51 від 29.12.2023 визначено ФОП Малишенко А.С. переможцем Торгів та укладено договір №4 від 15.01.2019 (Договір) на загальну суму 1 795 000 грн.

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного Договору постачальник зобов`язується передати у власність замовника товар - Паливна деревина. Код згідно ДК 021:2015-03410000-7 - деревина, І та II групи, окремими партіями згідно асортименту, кількість та за цінами, що погоджуються сторонами у специфікації до цього Договору, яка є його невід`ємною частиною, а замовник зобов`язується приймати зазначений товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах.

Відповідно до пункту 11.1. Договору останній набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2019.

Протягом дії Договору між сторонами укладено 9 додаткових угод: № 1 від 15.01.2019, № 2 від 04.02.2019, №3 від 06.03.2019, №4 від 13.05.2019, № 5 від 10.10.2019, №6 від 12.11.2019, № 7 від 05.12.2019, № 8 від 23.12.2019 та № 9 від 27.12.2019, якими збільшено бюджетні зобов`язання до 1 451 398,53 грн.

Відповідно до платіжних доручень на користь ФОП Малишенко А.С. на виконання Договору перераховано 1 452 253,53 грн. та отримано Відділом освіти 1 618,029 куб. м паливної деревини.

В послідуючому рішенням адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі Відділення АМКУ) №60/48-р/к від 08.06.2021 (а.с. 47-52 та а.с. 110 том 1) (Рішення) констатовано, що ФОП Дятлов О.І. та ФОП Малишенко А.Є. під час участі в процедурі закупівлі за предметом "Паливна деревина. Код ДК 021:2015-03410000-7 - деревина", яка проводилася Відділом освіти, вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (підпункт 58 пункту 6 Рішення).

За допущені порушення при проведенні вказаної закупівлі на ФОП Дятлов О.І. та ФОГІ Малишенко А.Є. (Учасники Торгів) накладено штрафи у розмірі 20 000,00 грн. на кожного (пункти 2 резолютивної частини Рішення).

Як вбачається з Рішення АМКУ, останню ґрунтується на сукупності належним чином встановлених та документально підтверджених фактичних обставин, наведених нижче, що свідчать про пов`язаність учасників господарськими відносинами, комунікацію між ними до та під час проведення тендеру, поданням пропозицій з використанням однієї IP-адреси, систематичному спілкуванні в телефонному режимі, особливостями оформлення тендерних пропозицій.

Так, Відділення АМКУ встановлено, що обидва Учасники Торгів початкову пропозицію для участі в аукціоні подавали з авторизованого майданчику ГОВ "Закупівлі.Пром.УА" та заходили в аукціон під час участі в процедурі відкритих торгів з однієї IP-адреси з різницею в 9 хвилин. Також вони створювали та подавали тендерні пропозиції в один день.

В ході розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції справи №56-3,5 /12-2019 Відділенням АМК встановлено, що IP-адреси знаходяться в діапазоні, який локальним інтернет-ресурсом RIPE NCC та виділені ТОВ "Сателіт-Сервіс".

У свою чергу послуги з доступу до мережі Інтернет за такими ІР-адресами надавались абонентові ТОВ "ЦСО Нікрон". Згідно матеріалів Відділення АМКУ ТОВ "ЦСО Нікрон" не мало ніяких правовідносин із ФОП Дятлов О.І. та ФОП Малишенко А.Є., ні як з підприємцями, ні як з фізичними особами. Разом з тим, ТОВ "ЦСО Нікрон" повідомило, що за вимогою Відділення АМК призначено службове розслідування та виявлено, що один із співробітників підприємства знайомий із ФОП Дятловим О.І. та ФОП Малишенком А.Є. та без дозволу керівництва використовував обладнання свого робочого місця для доступу в Інтернет для потреб зазначених осіб.

Також встановлено, що ФОП Дятлов О.І. та ФОП Малишенко А.Є. мають поштові скриньки з однакової доменної зони " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

21.12.2018 ФОП Дятлов О.І. та ФОП Малишенко А.Є. заходили у свої електронні поштові скриньки з однієї ІР- адреси НОМЕР_1 з невеликою різницею у часі, що у свою чергу свідчить про використання однієї ІР-адреси під час участі у Торгах як на стадії підготовки своїх пропозицій, так і під час участі у Торгах.

Також, між ФОП Дятловим О.І. та ФОП Малишенком А.Є. мало місце систематичне спілкування в телефонному режимі (до початку торгів, в період проведення та після).

Крім того, Відділенням АМК досліджено перелік операцій між Учасниками Торгів за всіма рахунками. Так, встановлено, що перед проведенням (28.09.2018) та в період проведення торгів (19.12.2018) між зазначеними суб`єктами підприємницької діяльності здійснювались перерахування коштів, зокрема 19.12.2018 з рахунку ФОП Дятлов О.І. на рахунок ФОП Малишенко А.Є. перераховано 1000 грн., призначення платежу: за матеріали. У свою чергу 28.09.2018 з рахунку ФОП Малишенко А.Є. на рахунок ФОП Дятлов О.І. перераховано 50 грн., призначення платежу: згідно рахунку 2809 від 28.09.2018.

Також, перевіркою встановлено, що в період Торгів ФОП Дятлов О.І. для участі в інших торгах (ідентифікатор закупівлі UA-2018-12-07-004189-с) у складі своєї тендерної пропозиції надав договір від 14.08.2018 №45 "Про перевезення вантажів автомобільним транспортом", укладений із ФОП Малишенком А.Є. Відповідно до зазначеного договору від 14.08.2018 №45 ФОП Малишенко А.Є. (Перевізник) зобов`язується доставити автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж до пункту призначення в установлений цим договором термін і видати його Вантажоодержувачу, а Вантажоодержувач зобов`язується сплатити за перевезення Вантажу передбачену цим договором винагороду. Наведені факти свідчать про комунікацію та координацію між учасниками під час участі у оспорюваній закупівлі.

На підставі наведеного Відділення АМКУ дійшло висновку про те, що поведінка ФОП Дятлова О.І. та ФОП Малишенко А.Є. під час участі у Торгах становить антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів.

Рішення № 60/48-р/к від 08.06.2021 у двохмісячний строк до господарського суду відповідачами не оскаржено, відтак останнє станом на день розгляду даної справи набрало чинності.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.02.2023 у справі №905/710/22 (посилання на Єдиний реєстр судових рішень. https://reyestr.court.gov.ua/Review/108820642) задоволено позов до ФОН Малишенко А.Є. про стягнення до Державного бюджету України 20 000 грн. штрафу та 20 000 грн. нарахованої пені. Аналогічне рішення Господарського суду Донецької області прийнято також 07.02.2023 у справі № 905/532/22 (посилання на Єдиний державний реєстр судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106006107), яким задоволено позовну заяву Відділення АМКУ до ФОП Дятлов О.І. та стягнуто з останнього до Державного бюджету України 4 800 грн. нарахованої пені, оскільки штраф даним підприємцем сплачено раніше.

Прокурор відзначив, що вищевикладені обставини у своїй сукупності свідчать про цілеспрямований характер дій ФОП Дятлова О.І. та ФОП Малишенка А.Є. при проведенні Торгів, та їх охопленість наміром уникнути конкурентної закупівлі і забезпечити перемогу в тендері ФОП Малишенко А.Є. за визначеною останнім ціною. Таким чином, обставини справи засвідчують завідому невідповідність мети дій ФОП Малишенко А.Є. інтересам держави та суспільства під час участі у відкритих торгах та укладенні договору про закупівлю.

З метою захисту таких інтересів прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частин 3, 4 статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною 3 даної статті, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави, втому числі в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Слід звернути увагу на те, що договір № 4 від 15.01.2019 фінансувався за рахунок бюджетних коштів.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваного договору, на підставі якого ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Крім того, суб`єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтереси держави у спірних правовідносинах є Північний офіс Держаудитслужби, який є позивачем у справі з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Моніторинг закупівель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (частина 1 статті 8 вказаного Закону).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (частина 1 статті 2 названого Закону).

При цьому на підставі пунктів 8, 10 частини 1 статті 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктом 20 пункту 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Таким чином, саме Держаудитслужба наділена повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.

Водночас відповідно до пункту 7 вищевказаного Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

При цьому, наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 №23 затверджено Положення про Північний офіс Держаудитслужби, повноваження якого поширюються, зокрема, і на територію Житомирської області.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі №924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 906/296/18, від 21 травня 2019 року у справі №912/895/18, від 29 травня 2019 року у справі №909/545/18, від 01 вересня 2020 року у справі №911/1534/19, від 06 жовтня 2020 року у справі №905/121/19 неодноразово вказував на наявність у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що Північний офіс Держаудитслужби уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, проте, такого захисту фактично не здійснював.

Прокуратура листом від 23.11.2023 за вих. № 50-90-бн83вих-23 повідомила Північний офіс Держаудитслужби про існування порушення інтересів держави від укладення спірних договорів за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників і про наявність підстав для визнання їх недійсними як таких, що суперечать інтересам держави з умислу.

Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області від 26.12.2023 надано відповідь, в якій останній посилається на позицію Верховного Суду від 06.11.2020 у справі № 906/1024/19 щодо відсутності у органів державного фінансового контролю правових підстав для звернення до суду з позовом про стягнення з непідконтрольної їм установи (суб`єкта господарювання) коштів.

Відповідь на дані листи свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом.

Отже, факт не звернення Північного офісу Держаудитслужби до суду з відповідним позовом свідчить про те, що вказаний орган не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави. Незалежно від причин не звернення до суду цей факт свідчить, що вказаний орган не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що внаслідок нездійснення вказаним органом належних заходів інтереси держави залишалися незахищеними, а тому у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду позову у цій справі. Прокурором дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та попередньо до пред`явлення позову, листом від 26.12.2023 за вих. № 50-90-6069вих-23 повідомлено позивача про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Отже, прокуратурою доведено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За частинами 1 та 2 статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно - господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Частинами 1 та 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що здійснюючи правосуддя господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно із частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма аналогічного змісту міститься у частині 1 статті 208 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 5 Господарського кодексу України регламентовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

У постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №922/1391/18 викладено правовий висновок щодо застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України в сукупності з частиною 1 статті 203 вказаного Кодексу.

Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків. Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі №910/1421/16, від 15 лютого 2018 року у справі №911/1023/17, від 17 квітня 2018 року у справі №910/1424/16, від 31 травня 2018 року у справі № 911/639/17, від 13 січня 2022 року у справі №908/3736/15.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

Як констатує Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому частина 5 статті 13 Цивільного кодексу України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Статтями 1, 4 цього Закону визначено, що конкуренція - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію є антиконкурентні узгоджені дії внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.

Так, згідно з пунктом 4 частини 2 статті 6 вказаного Закону антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 1 статті 50 цього Закону).

Разом із тим Закон України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

Принцип добросовісної конкуренції учасників закупівлі, закріплений у статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" полягає у тому, що змагальність учасників конкурентних процедур закупівель ґрунтується на непевності щодо інших учасників та їх поведінки і зумовлює необхідність кожним з учасників пропонування кращих умов за найнижчими цінами.

У випадку, коли учасники торгів домовляються між собою щодо умов своїх тендерних пропозицій - усувається непевність, а отже, усувається конкуренція між ними.

Оскільки замовник обмежений у ході здійснення процедури торгів лише тими пропозиціями, які подані, то у разі якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує того результату, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, тобто вибору переможця закупівлі на принципах прозорої конкурентної процедури.

Антиконкурентні узгоджені дії в силу закону характеризується антиконкурентною домовленістю між кількома (щонайменше двома) суб`єктами господарювання щодо їхньої поведінки на торгах. Метою антиконкурентних узгоджених дій на торгах, як правило, є підвищення ціни закупівлі вище конкурентного рівня, що зазвичай близька, дорівнює чи перевищує очікувану вартість.

Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації.

Крім того, тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі) (пункт 28 частини 1 статті 1 зазначеного Закону у відповідній редакції).

Тому, оголошуючи проведення відкритих торгів, замовник мав на меті не просто задовольнити потребу в придбанні паливної деревини, а здійснити їх придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендера.

Розглядаючи справу №910/114/19 про визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам Верховний Суд у пунктах 32, 33 своєї постанови від 10.06.2021 відзначив, що визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог.

У разі наявності відповідного рішення АМКУ в антимонопольній справі, правомірність якого буде встановлено судовим рішенням, яке набрало чинності, обставини щодо законності цього рішення АМКУ, встановлені судом, є преюдиційними в силу приписів статті 75 ГПК України та повторного доведення не потребують.

Отже, обставини вчинення відповідачем-2 ФОП Малишенком А.Є. є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі з ідентифікатором UА-2018-12-05-004138-с підтверджуються рішенням адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.06.2021 №60/48-р/к.

Уповноважений орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні учасниками, у тому числі відповідачем-2 результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником.

Дане рішення відповідачем-2 не оскаржувалось.

Отже, вказане рішення набрало законної сили.

В межах контролю за виконанням Рішення Відділення АМКУ, керуючись статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" звернулося до суду з позовною заявою про примусове стягнення до Державного бюджету України штрафу та нарахованої суми пені.

Як зазначалося раніше, рішенням Господарського суду Донецької області від 07.02.2023 у справі №905/710/22 задоволено позов, пред`явлений до ФОН Малишенко А.Є. про стягнення до Державного бюджету України 20 000 грн. штрафу та 20 000 грн. нарахованої пені.

Порушення відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів відкритих торгів з ідентифікатором UА-2018-12-05-004138-с несумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки, є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України "Про публічні закупівлі", нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

На переконання суду, дії відповідача-2 безпосередньо спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, оскільки, порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Таким чином, завідомо суперечлива мета дій відповідача-2 полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірних договорів не на конкурентних засадах.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що у діях відповідача-2 вбачається наявність умислу на вчинення правочинів, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з метою усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендеру та недобросовісне отримання права на укладення договорів.

У зв`язку із цим, рішення тендерного комітету № 51 від 29.12.2018 завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу однієї сторони.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" не визначає прямо підстави для недійсності результатів закупівлі (торгів, аукціону). Разом з тим такі підстави можуть бути встановлені спеціальним законодавством. До договорів, укладених за результатами закупівлі, застосовуються загальні правила з урахуванням особливостей, що встановлюються відповідними актами законодавства.

Узгоджені дії учасників закупівлі (торгів, аукціону) та відсутність реальної конкуренції унеможливлює прозору та відкриту процедуру закупівлі, чим порушуються інтереси держави та суспільства, з огляду на що встановлене у визначеному порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсними результатів закупівлі (торгів, аукціону) у випадку, якщо це передбачено спеціальним законодавством, та для визнання недійсним відповідних договорів, укладених з переможцем, відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі №922/2645/20, від 24 квітня 2024 року у справі №922/3322/20, від 17 жовтня 2024 року у справі №914/1507/23.

Саме держава взяла на себе обов`язок відповідно до статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" здійснювати заходи щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб`єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції.

Таким чином, прийняття та дотримання законодавства про боротьбу з недобросовісною конкуренцією, зокрема, у сфері публічних закупівель та закупівель, які прирівнюються до державних, відповідає інтересам держави і суспільства (цієї ж позиції дотримується Верховний Суд, про що зазначено у постанові Касаційного господарського суду від 26 жовтня 2022 року у справі №904/5558/20).

Що ж до випадку, коли за нормами спеціального законодавства не передбачено визнання недійсними результатів закупівлі, оформлених відповідним рішенням замовника, суд зважає на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02 серпня 2023 року у справі №924/1288/21, згідно з якою якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна лише такий договір. Вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту, а рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору). У випадку порушення вимог законодавства при укладенні договору про закупівлю, такий договір є оспорюваним та може бути визнаний недійсним в судовому порядку, якщо його за нормами Закону України "Про публічні закупівлі" не віднесено до нікчемного.

Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваних договорів), договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

Норму аналогічного змісту містить частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, чинній станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі по суті спору.

Інтерес держави у сфері публічних закупівель полягає в проведенні ефективних та прозорих публічних закупівель з дотриманням добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, відкритості та неупередженості, недопущення дискримінації учасників та корупційних дій.

Тендер відбувся за участю в ньому чотирьох учасників, двоє з яких вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендера.

Отже, придбання паливної деревини проведено за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості.

Поведінка ФОП Малишенка А.С. та ФОП Дятлова О.І. під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель.

З огляду на викладене та висновки Верховного Суду, узгоджені дії учасників закупівлі та відсутність реальної конкуренції, що встановлено у антимонопольній справі, унеможливили прозору та відкриту процедуру торгів чим порушили інтереси держави та суспільства, з огляду на що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсними договору № 4 від 15.01.2019, укладених між Відділом освіти Бердичівської районної державної адміністрації та ФОП Малишенко А.Є. ( з урахуванням всіх додаткових угод), відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Тобто дії ФОП Малишенко А.Є. з укладення договору за встановлених та підтверджених обставин, порушення учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції підпадають під регулювання положень частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд доходить висновку, що договір, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників підлягають визнанню недійсними як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу відповідача-2 на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги про повернення 1 452 253,53 грн., суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 року у справі №918/1043/21 зазначила, що за змістом статті 216 Цивільного кодексу України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. У статті 216 Цивільного кодексу України сформульовані загальні правила щодо правових наслідків недійсності правочинів, які застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, що, власне, і вказано у частині 3 цієї статті Кодексу.

Відступаючи від власних висновків, викладених у пунктах 72, 81.2 постанови від 20.07.2022 у справі №923/196/20, Велика Палата Верховного Суду у справі №918/1043/21, враховуючи буквальне тлумачення змісту статті 216 Цивільного кодексу України, вказала, що позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Водночас частина 3 статті 228 Цивільного кодексу України визначає особливі правові наслідки недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування яких ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема:

1) при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного;

2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (саме на цей випадок посилався прокурор у позові, заявляючи вимогу про стягнення бюджетних коштів шляхом запропонованої ним конструкції).

Враховуючи наведене вище обґрунтування наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору відповідно до частини 1 статті 203, частини 1 статті 215, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, грошові кошти у розмірі 1 452 253,53 грн., сплачені Відділом освіти Бердичівської районної державної адміністрації (замовником) на виконання недійсного за рішенням суду договору № 4 від 15.01.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними до договору та платіжними документами, підлягають поверненню відповідачем-2, а останнім - до бюджету.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачів в дохід держави коштів отриманих за спірними договорами в сумі 1 452 253,53 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі №906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім нього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених у статті 216 Цивільного кодексу України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов`язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.

Частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З дослідженого судом вбачається, що договір № 4 від 15.01.2019 є виконаними на загальну суму 1 452 253,53 грн.

Таким чином, ФОП Малишенко А.Є., маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, нівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримано бюджетні кошти в загальній сумі 1 452 253,53 грн.

Враховуючи наявність умислу лише у відповідача-2, як сторони оспорюваного договору, одержані ним кошти в сумі 1 452 253,53 грн. за цими правочинами повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти підлягають стягненню в дохід держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року у справі №914/1507/23 та в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 у справі №902/1497/23.

Щодо клопотання представника відповідача-2, про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У свою чергу стаття 258 Цивільного кодексу України не встановлює спеціальної позовної давності до вимог про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судами, про факт вчинення ФОП Малишенком А.Є. антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення результатів тендеру прокурору стало відомо із рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.06.2021 № 60/48-р/к.

Позовну заяву, яка є предметом розгляду даної справи подано до господарського суду 28.12.2023.

Крім цього, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом прокурором не пропущено.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

За таких обставин позов прокурора є цілком обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

При винесенні даного рішення суд врахував висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). При цьому суд зазначає, що інші доводи сторін жодним чином не спростовують викладених судом підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати пов`язані із сплатою судового збору покладаються на відповідачів у повному обсязі у рівних частках.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір № 4 від 15.01.2019, укладений між Відділом гуманітарної та інформаційної політики Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області (код ЄДРПОУ 02143005) та Фізичною особою-підприємцем Малишенком Андрієм Євгеновичем (РНОКПП НОМЕР_2 ).

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Малишенка Андрія Євгеновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

- на користь Відділу гуманітарної та інформаційної політики Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області (13301, Житомирська область, м. Бердичів, пл. Соборна, 23, код ЄДРПОУ 02143005) 1 452 253,53 грн., а з Відділу гуманітарної та інформаційної політики Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області (13301, Житомирська область, м. Бердичів, пл. Соборна, 23, код ЄДРПОУ 02143005) одержані за рішенням суду 1 452 253,53 грн. в дохід держави.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Малишенка Андрія Євгеновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

- на користь Житомирської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909950) 12 233,90 грн. сплаченого судового збору.

4. Стягнути з Відділу гуманітарної та інформаційної політики Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області (13301, Житомирська область, м. Бердичів, пл. Соборна, 23, код ЄДРПОУ 02143005)

- на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м. Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950) 12 233,90 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.12.24

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - Бердичівській окружній прокуратурі в Електронний кабінет

+ на ел. адресу: prokberd@zhit.gp.gov.ua

2- Житомирській обласній прокуратурі на ел. адресу: prokzt@zhit.gp.gov.ua

3 - позивачу в Електронний кабінет

4 - відповідачу-1 в Електронний кабінет

5 - відповідачу ФОП Малишенку А.Є. на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1

6 - представнику ФОП Малишенка А.Є. - адвокату Соколову В.В. в Електронний кабінет