Рішення

від 23.12.2024 по справі 910/11810/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2024Справа № 910/11810/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта Солар» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/11810/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта Солар» (пров. Транспортний, буд. 9, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54020; ідентифікаційний код 41361086)

до Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454)

про стягнення 14 020 664, 71 грн,

Представник сторін:

від позивача: Клян Анастасія

від відповідача: Фартушна Віта

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта Солар» (далі за текстом - ТОВ «Віта Солар», Позивач, Продавець) з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі за текстом - ДП «Гарантований покупець», Відповідач, Покупець) про стягнення заборгованості за договором № 15366/01 від 31.07.2018, 3% річних - 146 643, 76 грн та інфляційні втрати - 441 290, 74 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 провадження у справі № 910/11810/24 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 233 108, 71 грн закрито за клопотанням Відповідача, а позов ТОВ «Віта Солар» задоволено частково та стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Віта Солар» основний борг - 12 199 621, 50 грн, 3 % річних - 141 146, 85 грн, інфляційні втрати - 428 270, 64 грн та судовий збір - 210 309, 97 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

05.12.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ «Віта Солар» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/11810/24 в розмірі 279 600 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 розгляд заяви ТОВ «Віта Солар» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/11810/24 призначено на 23.12.2024.

23.12.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення Відповідача щодо заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 23.12.2024 представник Позивача надав пояснення по суті поданої заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/11810/24.

Представник Відповідача заперечував щодо стягнення заявленої суми.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку щодо її частково задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Пунктом 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до справи надано наступні копії документів:

- договір № 12/1/04-22 про надання правової допомоги від 29.04.2022, пунктом 5.2 якого погоджено, що розмір гонорару визначається у Додатках / Додаткових угодах до цього договору;

- додаток № 4 до договору № 12/1/04-22 про надання правової допомоги від 29.04.2022, пунктом 1 якого сторонами погоджено фіксований гонорар щодо представництва інтересів в суді першої інстанції - 5 000 євро, який в подальшому додатковою угодою № 1 від 11.09.2024 змінено до суми - 10 000 євро;

- акт надання послуг від 28.11.2024;

- опис наданих адвокатом послуг від 28.11.2024, згідно яких адвокатами затрачено 33, 5 годин робочого часу на послуги, які без зауважень та претензій прийнято Відповідачем;

- рахунок № 5751 від 19.09.2024 на суму 233 000 грн;

- платіжна інструкція № 583 від 19.09.2024 на суму 279 600 грн. з урахуванням ПДВ.

В силу зазначеного, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 279 600 грн витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи.

Так, згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 та 2 частини 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із визначеними частиною 4 вказаної статті критеріями.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечення Відповідача щодо заявленого Позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу обґрунтовуються наступним:

- Позивачем не надано жодного доказу, що розмір заявлених витрат відповідає умовам договору про надання правничої допомоги;

- розмір витрат повинен відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, що наразі стороною Позивача не дотримано;

- зазначення адвокатом Позивача в деталізованому описі таких послуг, як «узгодження позовної заяви з Клієнтом», «узгодження проекту відповіді на відзив з Клієнтом», «оцінка перспектив отримання позитивного для Клієнта рішення», «завантаження документів до системи Електронний суд» є виключно намірами адвоката обґрунтувати безпідставно завищену суму та маніпулюванням зі сторони Позивача.

Так, Відповідач зазначає про наявність у суду підстав обмежити заявлений розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, оскільки сума 279 600 грн очевидно має надмірний розмір та є тягарем для Відповідача.

В разі ж якщо суд дійде висновку про необхідність задоволення клопотання Позивача, Відповідач просить суд обмежити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача до 1 грн.

Дослідивши доводи сторін, суд зазначає, що відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд вказує, що з аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та/або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 вказано Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

З огляду на зазначене, Позивачем та адвокатом погоджено гонорар за оплату послуг адвоката у фіксованому розмірі шляхом підписання додатку № 4 від 30.10.2023 до договору від 29.04.2022 в розмірі 5 000 євро, який в подальшому збільшено до 10 000 євро.

При цьому суд зазначає, що адвокатом у детальному описі зазначено кількість затраченого на надання послуг часу при тому, що гонорар є фіксованим.

Згідно висновку, викладеному у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, не є обов`язковими для суду зобов`язання, що склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

З огляду на викладене вище, виходячи із предмету спору та обсягу наданих адвокатом послуг в межах розгляду даної справи, враховуючи заперечення Відповідача та керуючись критеріями визначеними частиною 5 статті 129 ГПК України, за своє сукупністю суд вважає, що заявлення Позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 279 600 грн є надмірним (штучно завищеним) та необґрунтованим.

Судом не заперечується погодження між адвокатом та клієнтом (Позивачем) послуг на суму 279 600 грн, однак судом наразі не вбачається підстав для їх повного покладення та відшкодування Відповідачем, з урахуванням їх необхідності та критерію реальності.

При цьому судом враховано, що Адвокатське об`єднання «Гвоздій та Оберкович», яке здійснює представництво інтересів Позивача у даній справі також представляло інтереси товариств у справах № 910/9725/23, № 910/9804/23, № 910/9680/23 та № 910/19949/23 (а також № 910/4731/24, № 910/4734/24, 910/4733/24, де відповідачем було ДП «Гарантований покупець», а предмет та підстави позову були аналогічними даній справі.

Зазначене на переконання суду свідчить про ознайомленість адвокатів з категорією такої справи, яка не потребує вивчення та аналізу судової практики зі значною затратою робочого часу адвоката.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (підпункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

За сукупністю зазначеного, враховуючи кількість та обсяг підготовлених адвокатом Позивача процесуальних документів, тривалість розгляду справи судом, справедливим та обґрунтованим буде стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000 грн., а відтак заява Позивача підлягає частковому задоволенню.

Також суд зазначає, що клопотання Відповідача в частині зменшення витрат до суми 1 грн є необґрунтованим, оскільки походження такої суми є незрозумілим суду в силу узагальненості заперечень сторони Відповідача, що виключає можливість задоволення такого клопотання.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221 та 244 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта Солар» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/11810/24 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта Солар» (пров. Транспортний, буд. 9, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54020; ідентифікаційний код 41361086) витрати на професійну правничу допомогу 35 000 (тридцять п`ять тисяч) грн.00 коп.

3. У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення підписано: 24.12.2024

Суддя Антон ПУКАС