Рішення

від 05.12.2024 по справі 910/9932/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2024Справа № 910/9932/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" (м. Київ)

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" (м. Київ)

про стягнення 9 679 712,79 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Канюк Я.О.; Баранівський В.В.

Від відповідача: Приходько Т.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" про стягнення 9 679 712,79 грн, з яких: 6 815 970,00 грн основного боргу, 2 369 945,43 грн інфляційних втрат та 493 797,36 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №2019/КД/000-0065/VIP від 23.04.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.10.2024.

10.09.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти позову з підстав відсутності в його діях порушень.

17.09.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у зв`язку з відрядженням та відпусткою судді Ващенко Т.М. підготовче засідання призначено на 17.10.2024.

01.10.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

14.10.2024 позивачем подано додаткові пояснення по справі.

17.10.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.11.2024.

22.10.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

06.11.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

У судових засіданнях 07.11.2024 та 21.11.2024 оголошувались перерви.

У судовому засіданні 05.12.2024 представники позивача підтримали вимоги і доводи позовної заяви. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

05.12.2024 суд, по виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" звернулось до АБ "Укргазбанк" (Банк) із Заявою на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування суб`єктів господарювання № 2019/КД/000-0065/УІР (далі - Договір).

Згідно з повідомленням до Договору комплексного банківського обслуговування суб`єктів господарювання № 2019/КД/000-0065/УІР від 23.04.2019 в межах Договору Банком відкрито позивачу рахунок № НОМЕР_2. Після запровадження в Україні формату рахунків IBAN вказаному рахунку присвоєно відповідні номери: в національній валюті НОМЕР_1 UAN та в іноземній валюті НОМЕР_1 RUB.

Відповідно до Розділу 1. Договору (в редакції на момент виникнення спору) Електронний розрахунковий документ (далі - ЕРД) - Електронний документ, який сформований та переданий Клієнтом до Банку за допомогою Системи та який містить розпорядження Клієнта Банку здійснити певні операції з коштами, що містяться на Поточних рахунках/Окремих рахунках Клієнта.

Відповідно до п. 3.1.1. Договору Банк здійснює відкриття та обслуговування (Розрахункове та/або Касове) Поточного рахунку (в тому числі за допомогою КПК) та Окремого рахунку для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій відповідно до вимог чинного законодавства України, правил Платіжних систем та Договору.

Пунктом 3.1.4. Договору встановлено, що обслуговування Поточного рахунку/Окремого рахунку Клієнта здійснюється відповідно до нормативно-правових актів НБУ.

Згідно з п. п. 3.1.7., 3.18. Договору порядок проведення операцій за Рахунком, регулюється режимом використання такого рахунку, передбаченого чинним законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами НБУ, правилами Платіжних систем, внутрішніми документами Банку з урахуванням умов Договору. Банк здійснює Розрахунково-касове обслуговування Клієнта протягом Операційного часу або в післяопераційний час (за умови технічної можливості проведення таких операцій відповідно до вимог внутрішніх документів Банку). Тривалість Банківського дня/Операційного часу/ післяопераційного часу встановлюється Банком самостійно і відображається у його внутрішніх документах, з якими Клієнт може ознайомитися на Сайті Банку або на інформаційних дошках в приміщенні Банку, або звернувшись до співробітника Банку.

Відповідно до п. 3.1.9. Договору розрахункові/касові документи Клієнта приймаються та виконуються Банком (крім випадків, коли фінансова операція зупинена на виконання вимог чинного законодавства України в тому числі з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення) в наступні строки, зокрема:

г) розрахункові документи (па переказ) в іноземній валюті/банківських металах, що надійшли до Банку як в Операційний час так і в післяопераційний час (згідно з Тарифами у відповідності до валюти/металу) із визначеним клієнтом строком виконання:

- "Терміновий", що надійшли в межах Операційного пасу - в день їх надходження, але не раніше строку визначеного чинним законодавством України;

- "Терміновий", що надійшли в післяопераційний час - в день їх надходження (в разі наявності такої можливості в Банку), але не раніше строку визначеного чинним законодавством України;

- "Звичайний", що надійшли в межах Операційного часу та/або післяопераційного часу - не раніше наступного Банківського дня та/або не пізніше третього Банківського дня після його надходження, але не раніше строку визначеного чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.5.1., 2.5.1.1., 2.5.1.7. Договору Банк зобов`язаний, зокрема, проводити комплексне банківське обслуговування Клієнта згідно обраної ним Послуги відповідно до вимог чинного законодавства України, правил Платіжних систем та умов Договору; протягом Банківського дня приймати до виконання розрахункові документи Клієнта на паперовому носії та/або ЕРД засобами Системи, якщо розрахункові документи/ЕРД надані/належним чином засвідчені ЕП Клієнтом та/або Уповноваженою особою Клієнта, яка визначена в переліку осіб, яким надано право розпорядження Рахунками Клієнта або довіреності, або іншому документі на підставі якого особа має право вчиняти дії від імені Клієнта відповідно до законодавства України. У випадку надходження документів до Банку після завершення Операційного часу вони приймаються до виконання Банком наступного Банківського дня (якщо інше не передбачено відповідним договором, внутрішніми документами Банку та Договором). У випадку, якщо режим роботи СЕП НБУ буде змінений, внаслідок чого Банк не зможе виконати умови Договору, то Банк виконує ЕРД самостійно визначаючи час їх виконання, виходячи із режиму роботи СЕП НБУ.

За умовами п. п. 2.5.1.8. - 2.5.3.19. Договору Банк зобов`язався:

- Забезпечувати своєчасне зарахування та списання коштів Клієнта, в тому числі і за операціями ініційованими з використанням КПК, у строк встановлений чинним законодавством України.

- Приймати від Клієнта Заяви про купівлю/продаж/обмін іноземної валюти/банківських металів у 2-х (двох) примірниках па паперових носіях, або у формі ЕРД засобами Системи (за умови наявності у Клієнта такої Послуги).

- Списувати кошти в національній валюті України/іноземній валюті та/або банківські метали з Поточного рахунку (в тому числі по операціям ініційованим КПК) та/або кошти в національній валюті України/іноземній валюті з Окремого рахунку па підставі ЕРД (за винятком розрахункових чеків), оформленого відповідно до вимог чинного законодавства України, та наданого Клієнтом до Банку за допомогою Системи та/або Процссингового центру, якщо Клієнт отримує від Банку таку Послугу. У ньому випадку додаткове падання Клієнтом розрахункового документа на паперовому носії не вимагається.

- Здійснювати обслуговування Клієнта за допомогою Системи на умовах, визначених відповідним розділом цього Договору, зокрема, виконувати отримані від Клієнта ЕРД, які сформовані належним чином із використанням засобів Системи.

Банк має право, зокрема:

- Списувати з Поточного рахунку/Окремого рахунку кошти, на підставі Платіжних інструментів, встановлених цим Договором, правилами Платіжних систем та чинним законодавством України.

- Здійснювати купівлю/продаж/обмін іноземної валюти/банківських металів на Міжбанківському валютному ринку України та/або на Міжнародному валютному ринку відповідно до вимог чинного законодавства України (в тому числі без надання Клієнтом Заяв(и) про купівлю/продаж/обмін іноземної валюти/банківських металів).

Відповідно до п. п. 2.5.2. - 2.5.2.13. Договору Клієнт зобов`язаний, зокрема:

- Дотримуватись всіх умов, визначених Договором.

- Дотримуватись вимог нормативних актів, якими встановлено спеціальний режим використання Окремих рахунків, а також передбачені обмеження права Клієнта розпоряджатися коштами на таких рахунках.

- Надавати розрахункові/касові документи згідно з формами/вимогами до форм, встановлених чинним законодавством України, правилами Платіжних систем, які дають можливість здійснити відповідні операції в національній валюті України/іноземній валюті/банківських металах за Поточним рахунком та/або в національній валюті України/іноземній валюті за Окремим рахунком (списання коштів з Поточного рахунку/Окремого рахунку) та з врахуванням обмежень, встановлених пп.3.1.10 та пп.2.5.2.18 Договору.

- Надавати Банку розрахункові документи на паперових носіях особами, які визначені в переліку осіб, яким надано право розпорядження Рахунками Клієнта та/або іншими особами, які уповноважені довіреністю відповідно до законодавства України.

- Надавати до Банку ЕРД із накладеними ЕП Уповноважених осіб Клієнта, яким відповідно до вимог чинного законодавства України, установчих документів Клієнта, надано право підпису цих документів.

Зобов`язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Положення цієї глави застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

За ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.

Статтею 1068 ЦК України встановлено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом. Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

23.02.2022 на виконання Заяви позивача №13 про купівлю іноземної валюти або банківських металів від 23.02.2022, Банком було здійснено операцію з купівлі 18 600 000,00 російських рублів за рахунок коштів в розмірі 6 915 000,00 грн, що були перераховані платіжним дорученням № 596 від 23.02.2022 з рахунку НОМЕР_1 позивача.

У той же день від позивача системою дистанційного обслуговування до Банку надійшло платіжне доручення в іноземній валюті №13 з позначкою "Терміновий" про перерахування 18 600 000.00 російських рублів на користь ООО Волгоградполимерсбыт ИНН 3448026102 (РФ) як попередню оплату за товар по рахунку №75 від 18.02.2022 по контракту №24 від 18.02.2022.

Оскільки позивачем подано до Банку платіжний документ 23.02.2022, що є святковим днем у РФ та не надано розпорядження про перенесення платежу на наступний день, платіжне доручення в іноземній валюті №13, відповідно до п. 3.1.8. Договору, прийняте Банком до виконання датою валютування 24.02.2022 та на виконання п. 2.5.1.7. Договору, Банком того ж дня, 23.02.2022 здійснено списання коштів з поточного рахунку позивача на рахунок 2909 "Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку" для подальшої відправки отримувачу засобами системи SWIFT.

Як вказує Банк, таке списання було обумовлене неможливістю проведення платежу з рахунку Товариства, оскільки рахунок НОМЕР_1 RUB не призначений для вчинення дій, щодо яких позивачем подано до Банку платіжний документ.

Додатком І до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України затвердженої Постанова Правління Національного банку України 11.09.2017 №89 "Призначення та ознаки рахунків бухгалтерського обліку банків України", передбачено, що рахунок 2600 "кошти на вимогу суб`єктів господарювання" призначений для обліку вкладів (депозитів) на вимогу суб`єктів господарювання (крім небанківських фінансових установ), у тому числі поточні рахунки суб`єктів господарювання та розрахунки за ними; надані кредити овердрафт. На цьому рахунку також обліковуються суми, що перераховуються клієнтами для формування статутного капіталу до їх реєстрації як юридичних осіб. За дебетом рахунку проводяться суми перерахувань, виплат за розпорядженням власників рахунків згідно з режимом роботи рахунків; суми коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України; суми, що обумовлені договором між банком та клієнтом - власником рахунку; надані кредити овердрафт. За кредитом рахунку проводяться суми, що надходять у встановленому порядку па рахунки клієнтів згідно з режимом роботи рахунків; суми залишків кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки з обліку відповідних кредитів.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України та введенням воєнного стану в Україні, Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" (далі - Постанова № 18).

Згідно з п. 14 Постанови № 18 (в редакції від 24.02.2022), введено мораторій на здійснення транскордонних валютних платежів (крім підприємств та установ, що забезпечують виконання мобілізаційних планів (завдань) та Уряду, окремих дозволів НБУ.

Відповідно до п. 17 Постанови № 18 (в редакції від 24.02.2022), уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції:

1) з використанням російських рублів та білоруських рублів;

2) учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в РФ або в РБ;

3) для виконання зобов`язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в РФ або в РБ.

Враховуючи викладене, в силу обмежень, встановлених Постановою №18, Банк не зміг завершити транскордонний переказ російських рублів за Платіжним доручення в іноземній валюті №13 на користь юридичної особи, яка мас місцезнаходження в РФ.

Як наслідок, переказ з перерахування російських рублів за Платіжним дорученням в іноземній валюті №13 обліковується на окремому аналітичному рахунку 2909 "Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку".

Позивач вказує у позовній заяві, що у Банку були відсутні підстави для списання коштів саме 23.02.2022, оскільки відповідач був обізнаний про те, що 23.02.2022 в РФ вихідний день і банківська система не працює, а в платіжному дорученні Банком було вказано дату валютування 24.02.2022.

Згідно з п. 8.2. ст. 8 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) Банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження нього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

Згідно з п. 3.8. Положення "Про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (в редакції станом на 23.02.2022) Банк зобов`язаний виконати платіжне доручення в іноземній валюті в межах строку, погодженого з платником, та з урахуванням дати валютування, що визначається банком згідно з його внутрішніми правилами, які ґрунтуються на укладених міжбанківських угодах (договорах) про встановлення кореспондентських відносин з банками-кореспондентами, а також з урахуванням строку, необхідного для виконання вимог статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Як вказує відповідач, дата валютування була визначена Банком згідно з умовами п. 3.1.8. Договору, з урахуванням технічної можливості проведення такої операції.

У подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача з листами щодо виконання спірного платіжного доручення, повернення списаних з його рахунку коштів.

Відповідач у відповідях на такі звернення позивача зазначав, що він не може перерахувати кошти в розмірі 18 600 000,00 рублів з внутрішньобанківського транзитного рахунку на поточний рахунок позивача з огляду на положення п. 17 Постанови №18. Також відповідач зазначав, що у нього відсутні підстави для компенсації позивачу коштів у розмірі 6 886 445,40 грн, які були витрачені на придбання російських рублів.

У своїх запереченнях проти позову Банк наголошує, що головною передумовою для здійснення банком операцій для клієнтів з продажу (обміну) російських рублів у безготівковій формі є прийняття саме банком-нерезидентом, в якому відкрито кореспондентський рахунок банку-резидента у російських рублях, в односторонньому порядку рішення про конвертацію (обмін) цих рублів, які знаходяться на такому кореспондентському рахунку. Проте щодо коштів позивача у розмірі 18 600 000,00 російських рублів жоден з банків-нерезидентів в яких відкриті рахунки АБ "Укргазбанк" в російських рублях не приймав рішення в односторонньому порядку про конвертацію (обмін) цих рублів, тож у Банку відсутні правові підстави для виконання Заяви позивача від 23.02.2024 р. №УТС23/02 про продаж російських рублів згідно підпункту 10 пункту 17-2 Постанови НБУ № 18.

Також, Банк зазначає, що вимоги законодавства України не передбачають можливості клієнтів надавати заяви на продаж іноземної валюти, тим більше, російських рублів, з окремих аналітичних рахунків 2909. Водночас, пунктом 17 Постанови НБУ № 18 установлено заборону уповноваженим установам здійснювати будь-які валютні операції, зокрема, з використанням російських рублів, крім випадків, передбачених у пункті 17-2 Постанови № 18, які не поширюються на вищезазначені операції.

Банк вказує, що в нього на теперішній час відсутні правові підстави для виконання заяви позивача щодо продажу 18 600 000,00 російських рублів або ж їх повернення на поточний рахунок Клієнта, оскільки на даний момент такі кошти обліковуються на рахунку 2909 як "незавершений переказ" і в силу обмежень, встановлених п. 17 Постановою НБУ №18, перераховані на будь-який інший рахунок бути не можуть.

Постановою Національного банку № 89 від 11.09.2017 "Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку" затверджено:

1) План рахунків бухгалтерського обліку банків України (далі - План рахунків);

2) Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Відповідно до п. 1 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України ця Інструкція розроблена відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів та встановлює порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку, визначає характеристику і коротке призначення рахунків для відображення інформації за типовими операціями.

За рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (далі - План рахунків) відображаються операції, що визначені законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, відповідно до їх економічної суті.

Відповідно до п. 2. Інструкції у ній терміни вживаються в такому значенні:

1) дебіторська заборгованість - сума вимог банку до юридичних і фізичних осіб на певну дату щодо отримання активів, послуг;

2) капітал банку - залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов`язань;

3) контрактивні рахунки - контрарні рахунки, що використовуються для регулювання показників активних рахунків. Відображення операцій за цими рахунками здійснюється за методами відображення операцій за пасивними рахунками;

4) контрарні рахунки - рахунки бухгалтерського обліку, показники яких використовуються для регулювання оцінки об`єктів обліку, що відображені в інших рахунках;

5) контрпасивні рахунки - контрарні рахунки, що використовуються для регулювання показників пасивних рахунків. Відображення операцій за цими рахунками здійснюється за методами відображення операцій за активними рахунками;

6) кредиторська заборгованість - сума зобов`язань банку юридичним і фізичним особам на певну дату щодо надання активів, послуг, інших зобов`язань банку;

7) План рахунків - систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій з метою забезпечення потреб складання фінансової звітності;

8) транзитні рахунки - рахунки, що використовують для обліку платежів на час до перерахування їх за призначенням згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України з питань бухгалтерського обліку або договорами.

Балансові рахунки в Плані рахунків класифікуються за типами контрагентів, характером операцій і ступенем ліквідності активів і зобов`язань. План рахунків забезпечує мультивалютний облік операцій, суть якого полягає в обліку операцій в іноземній валюті за тими самими рахунками, що і операцій у гривні (п. п. 3, 4 Інструкції).

Згідно з п. 7. Інструкції аналітичний облік є складовою системи бухгалтерського обліку, що надає детальну інформацію про кожного контрагента та кожну операцію. Ведення аналітичного обліку забезпечується за допомогою аналітичних рахунків. Відкриття аналітичних рахунків передбачає наявність обов`язкових параметрів згідно з вимогами Національного банку України. Додаткова інформація, що необхідна для складання звітності та управління банком, забезпечується за допомогою додаткових параметрів, які визначаються банком самостійно. Вимоги до нумерації рахунків аналітичного обліку наведено в додатку 2 до цієї Інструкції.

Відповідно до п. 8. Інструкції у Плані рахунків визначено номери та найменування синтетичних рахунків, що забезпечують запис інформації про наявність і рух активів, зобов`язань, капіталу та результати від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банків. Перша цифра рахунку зазначає приналежність до класу рахунків, друга та третя - приналежність до групи рахунків, четверта - визначає подальшу деталізацію та розшифровку рахунків у групі рахунків.

Пунктом 9. Інструкції визначено, що План рахунків складається з дев`яти класів:

1) клас 1. Казначейські та міжбанківські операції;

2) клас 2. Операції з клієнтами;

3) клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи і зобов`язання;

4) клас 4. Фінансові та капітальні інвестиції;

5) клас 5. Капітал банку;

6) клас 6. Доходи;

7) клас 7. Витрати;

8) клас 8. Управлінський облік;

9) клас 9. Позабалансові рахунки.

Розділом 29 Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України передбачено облік кредиторської заборгованості і транзитні рахунки за операціями з клієнтами банку:

Група 290 Кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку

- 2900 П Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів банку

- 2901 П Кредиторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для клієнтів

- 2902 П Кредиторська заборгованість за прийняті платежі

- 2903 П Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками

- 2904 П Зобов`язання банку за випущеними електронними грошима

- 2905 П Кредиторська заборгованість за операціями з грошово-речовими лотереями

- 2906 П Кредиторська заборгованість за індексацією грошових заощаджень

- 2907 П Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою суб`єктів господарювання, що надають послуги з інкасації

- 2908 П Кредиторська заборгованість за іншими операціями колишнього СРСР

- 2909 П Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку

Група 292 Транзитні рахунки за операціями з клієнтами банку

- 2920 АП Транзитний рахунок за операціями, здійсненими через банкомат

- 2924 АП Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток.

Таким чином, на рахунку 2909 відображена сума зобов`язань банку щодо перерахування коштів юридичним і фізичним особам, а не належні таким особам кошти.

Суд звертає увагу на те, що на рахунок 2909 є внутрішньобанківським та не призначений для зберігання на ньому коштів клієнтів.

Отже, грошові кошти позивача у розмірі 18 600 000,00 російських рублів не можуть перебувати на внутрішньобанківському рахунку 2909 "Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку".

Судом встановлено, що пунктом

Пунктом 3.1.10. Договору (в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не виконуються та повертаються Банком Клієнту без виконання (враховуючи умови пп.2.5.3.13 Договору) розрахункові/касові документи Клієнта:

- якщо в них є підчищення, закреслені слова або будь-які інші виправлення;

- якщо текст неможливо прочитати внаслідок їх пошкодження;

- якщо хоча б один із реквізитів, що є обов`язковим для заповнення, не заповнений або заповнений невірно;

- якщо при підписанні використаний факсимільний підпис;

- якщо Банк виконує документ про арешт або примусове списання коштів з рахунку, який використовується Клієнтом для розрахунків;

- якщо сума, зазначена в цих документах, перевищує залишок грошових коштів на відповідному Поточному рахунку/Окремому рахунку на момент виконання такого документу (з врахуванням сум всіх наданих документів згідно з черговістю їх виконання);

- якщо на Поточному рахунку/Окремому рахунку відсутня в достатньому розмірі сума для виконання Банком такого документу з врахуванням суми на Поточному рахунку для сплати відповідних комісій Банку, якщо інше не передбачено Тарифами;

- якщо відсутнє підтвердження Одноразовим паролем ЕРД в кількості одного та/або більше платежів сума якого(их) перевищує 5 000,01 грн (включно) (за умови використання засобу ЕП, що зберігається на його власному носії інформації);

- перевищення узгодженої Сторонами суми одного максимально дозволеного платежу, що складає еквівалент 100 000,00 гривень (за умови використання засобу ЕП, що зберігається на його власному носії інформації);

- перевищення узгодженого Сторонами максимально дозволеного добового ліміту сум платежів, що складає еквівалент 500 000,00 гривень (за умови використання засобу ЕП, що зберігається па його власному носії інформації);

- якщо супровідні документи не надано Клієнтом до Банку та/або супровідні документи оформлені з порушенням, тощо, надання яких та/або вимоги до оформлення яких разом з розрахунковим документом передбачено чинним законодавством України, або закінчився строк дії цих супровідних документів;

- якщо розрахунковий документ та/або супровідний(і) документ(и) подано до Банку з порушенням чинного законодавства України, або не може бути виконано відповідно до вимог чинного законодавства України;

- у разі виконання Банком своїх обов`язків або використання Банком свого права у випадках, передбачених чинним законодавством України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Згідно зі ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду. Клієнт не має права без письмової згоди обтяжувача надавати банку розпорядження, а банк не має права їх виконувати, якщо в результаті розмір грошових коштів на рахунку буде меншим за розмір, визначений згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному банківському рахунку. Після отримання банком письмового повідомлення обтяжувача про наявність підстав для звернення стягнення на предмет обтяження, яким є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, клієнт за відповідним договором банківського рахунка не вправі без письмової згоди обтяжувача надавати банку розпорядження, а банк не вправі їх виконувати, якщо в результаті розмір грошових коштів на рахунку буде меншим за розмір забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача. Банк не перевіряє наявність підстав, зазначених в отриманому ним від обтяжувача повідомленні. Якщо на момент отримання банком розпорядження клієнта банк був письмово повідомлений клієнтом про існування обтяження, банк, який порушив вимоги частин другої і третьої цієї статті, відповідає перед обтяжувачем у розмірі грошових коштів, списаних ним з рахунка на виконання розпорядження клієнта. Згода обтяжувача, передбачена частинами другою і третьою цієї статті, може бути виражена у загальній формі та/або містити умови, за яких така згода вважається наданою. Така згода може бути включена до умов договору, яким встановлюється обтяження майнових прав на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що банк, який дізнався про неможливість виконання платіжного доручення в іноземній валюті №13 у зв`язку із введенням Національним банком України обмежень відповідно до Постанови №18, мав виконати умови укладеного з позивачем Договору та повернути йому означений розрахунковий документ та належні позивачу кошти у розмірі 18 600 000,00 російських рублів.

Натомість, до теперішнього часу належні позивачу кошти утримуються відповідачем та обліковуються на рахунку 2909 без відповідних правових підстав.

Більше того, судом встановлено, що у Заяві №13 про купівлю іноземної валюти позивач доручив Банку купити іноземну валюту в сумі 18 600 000,00 російських рублів та, зокрема:

- перерахувати придбану іноземну валюту на Поточний рахунок в іноземній валюті;

- в разі, якщо придбана згідно з цією заявою іноземна валюта не буде перерахована ним за призначенням у визначений законодавством строк після зарахування на Поточний рахунок в іноземній валюті, - продати її на МВРУ, а суму гривень, отриману від цього продажу, перерахувати на Поточний рахунок в національній валюті.

Таким чином Банк, встановивши неможливість перерахування коштів за платіжним дорученням в іноземній валюті №13 від 23.02.2022 отримувачу, мав виконати доручення позивача, а не утримувати такі кошти на рахунку 2909.

За таких обставин, суд відхиляє заперечення відповідача, які мотивовані відсутністю заяви позивача про відкликання платіжного доручення в іноземній валюті та встановленими Постановою №18 обмеженнями, як необґрунтовані та безпідставні, оскільки у разі неможливості виконання платіжного доручення на перерахування коштів Банк мав діяти відповідно до умов укладеного Договору та доручень Клієнта.

Зобов`язанням, відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 ЦК України).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає також про відсутність його вини, оскільки заборона на операції з російськими рублями встановлена Постановою №18.

У той же час, як було встановлено судом вище, відповідачем утримуються та обліковуються на рахунку 2909 без відповідних правових підстав, та в порушення умов Договору та доручень позивача такі кошти не були повернуті позивачу.

При цьому суд звертає увагу на те, що Постанова №18 не встановлює заборони на повернення коштів в іноземній валюті їх власнику, у зв`язку з неможливістю виконання платіжного доручення на перерахування таких коштів.

Так, пунктом 17 Постанови №18 (в редакції станом на 24.02.2022) уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції:

1) з використанням російських рублів та білоруських рублів;

2) учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь;

3) для виконання зобов`язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь.

Пунктом 1 статті 1 Закону України "Про валюту і валютні операції" визначено, що валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак:

а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта;

б) торгівля валютними цінностями;

в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.

Таким чином, повернення коштів за невиконаним платіжним дорученням не є валютною операцією відповідно до законодавчого визначення, та її здійснення не заборонено Постановою №18.

За таких обставин, суд дійшов висновку про доведеність вини відповідача в безпідставному утриманні належних позивачу грошових коштів.

Пунктом 18 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що тимчасово, до 31 грудня 2024 року, банки-резиденти мають право здійснювати для клієнтів операції з продажу (обміну) російських рублів та/або білоруських рублів у безготівковій формі.

Такі операції здійснюються за таких умов:

банками-нерезидентами, в яких відкрито кореспондентські рахунки банків-резидентів у російських рублях та/або білоруських рублях, в односторонньому порядку прийнято рішення про конвертацію (обмін) російських рублів та/або білоруських рублів, які знаходяться на таких кореспондентських рахунках, на іншу валюту;

банками-нерезидентами, зазначеними в абзаці третьому цього пункту, не можуть бути банки-резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь та/або банки, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції";

продаж (обмін) російських рублів та/або білоруських рублів може бути здійснений за заявою клієнта банку один раз щодо кожного з видів валюти - російських рублів та білоруських рублів.

Суд при цьому відхиляє заперечення відповідача щодо ненастання передбачених пунктом 18 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про банки і банківську діяльність" умов для здійснення для позивача операції з продажу (обміну) російських рублів у безготівковій формі, оскільки утримання коштів банком унеможливлює і настання таких умов.

Крім того, як вже зазначалося судом вище, у Заяві №13 про купівлю іноземної валюти позивач доручив Банку, зокрема, в разі, якщо придбана згідно з цією заявою іноземна валюта не буде перерахована ним за призначенням у визначений законодавством строк після зарахування на Поточний рахунок в іноземній валюті, - продати її на МВРУ, а суму гривень, отриману від цього продажу, перерахувати на Поточний рахунок в національній валюті.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 1073 ЦК України встановлено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, крім суми основного боргу в розмірі 6 815 970,00 грн (що еквівалентно 18 600 000,00 російських рублів) нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача основного боргу, 2 369 945,43 грн інфляційних втрат та 493 797,36 грн 3% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено його невірність у частині визначення дати початку прострочення з 23.02.2022, та здійснив власний перерахунок таких нарахувань відповідно до встановлених строків виконання платіжного доручення (з 27.02.2022 по 23.07.2024). За розрахунком суду, сума інфляційних втрат складає 2 369 945,43 грн, 3% річних - 491 556,49 грн.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню частково, з урахуванням розрахунків суду сум інфляційних втрат та 3% річних.

Інші доводи і твердження сторін не спростовують встановлених при розгляді даної справи обставин та не можуть вплинути на результат вирішення даного спору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 130, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; ідентифікаційний код 23697280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" (03037, м. Київ, вул. Білгородська, 4; ідентифікаційний код 37243629) суму основного боргу в розмірі 6 815 970 (шість мільйонів вісімсот п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят) 00 коп., 2 369 945 (два мільйони триста шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн 43 коп. інфляційних втрат, 491 556 (чотириста дев`яносто одну тисячі п`ятсот п`ятдесят шість) грн 49 коп. 3% річних та 145 162 ( сто сорок п`ять тисяч сто шістдесят дві) грн 08 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.12.2024.

Суддя Т.М. Ващенко