Рішення

від 24.12.2024 по справі 910/9932/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2024Справа № 910/9932/24

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" (м. Київ)

про розподіл судових витрат у справі № 910/9932/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" (м. Київ)

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" (м. Київ)

про стягнення 9 679 712,79 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: згідно з протоколом судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" про стягнення 9 679 712,79 грн, з яких: 6 815 970,00 грн основного боргу, 2 369 945,43 грн інфляційних втрат та 493 797,36 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №2019/КД/000-0065/VIP від 23.04.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" суму основного боргу в розмірі 6 815 970,00 грн, 2 369 945,43 грн інфляційних втрат, 491 556,49 грн 3% річних та 145 162,08 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

До суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" про розподіл судових витрат.

12.12.2024 від відповідача надійшли заперечення на означену заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" про розподіл судових витрат у справі № 910/9932/24 призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.12.2024.

У судовому засіданні 24.12.2024 представники позивача повністю підтримали вимоги і доводи вказаної заяви. Представник відповідача проти її задоволення заперечував.

Розглянувши означену заяву, суд встановив наступне.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивачем до стягнення з відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 58 300,00 грн на підставі: договору №60 від 28.03.2024 про надання правничої (правової) допомоги, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро "Канюка Ярослава", акту №2 від 06.08.2024, рахунку №2 від 06.08.2024 та платіжної інструкції №2092 від 06.08.2024, акту №3 від 16.09.2024, рахунку №3 від 16.09.2024, платіжної інструкції №2206 від 16.09.2024), акту №4 від 09.10.2024, рахунку №4 від 09.10.2024, платіжної інструкції №2280 від 09.10.2024, акту №6 від 31.10.2024, рахунку №6 від 31.10.2024, платіжної інструкції №2353 від 01.11.2024, акту №5 від 18.10.2024, рахунку №5 від 18.10.2024, платіжної інструкції №2309 від 18.10.2024, акту №6 від 31.10.2024, рахунку №6 від 31.10.2024, платіжної інструкції №2353 від 01.11.2024, акту №7 від 07.11.2024, рахунку №7 від 07.11.2024, платіжної інструкції №2373 від 11.11.2024, акту №8 від 21.11.2024, рахунку №8 від 21.11.2024, платіжної інструкції №2448 від 25.11.2024, акту №9 від 09.12.2024, рахунку№9 від 09.12.2024, платіжної інструкції №2503 від 09.12.2024.

Пунктами 4.1., 4.2. договору №60 від 28.03.2024 передбачено, що за послуги (правничу допомогу), що надаються Адвокатським бюро, Клієнт сплачує Адвокатському бюро плату, що являє собою гонорар (винагороду) в наступному розмірі: за адвокатські послуги, Клієнт сплачує Адвокатському бюро плату в розмірі 2 200,00 грн за годину роботи. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Адвокатського бюро, не пізніше 3-х днів з моменту отримання Клієнтом рахунку.

Відповідно до п. п. 4.3. - 4.6. договору №60 від 28.03.2024 Адвокатське бюро виставляє рахунок Клієнту після підписання представниками кожної зі сторін Акту надання послуг правової допомоги та у випадках передбачених п. 4.5. цього договору. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським бюро правничої (правової) допомоги і її вартість. Акт надсилається Клієнту Адвокатським бюро факсимільним зв`язком, поштою, вручається під розписку, або направляється електронною поштою з проставленням ЕЦП. На письмову вимогу Клієнта, Адвокатське бюро може надавати Акти про надання правничої (правової) допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правничої (правової) допомоги із Ідентифікацією. Акт про надання правничої (правової) допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не надав Адвокатському бюро письмові аргументовані заперечення на акт. Сума, вказана в п.4.1. даного договору, щомісячно може коригуватись згідно офіційного індексу інфляції.

В акті, зазначеному в п. 4.4. Договору сторони можуть визначити Інший порядок оплати та/чи вартість (надання знижки чи націнки) правничої (правової) допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акта (п. 4.7. Договору).

Судом встановлено, що позовній позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правничу допомогу вт розмірі 47 400,00 грн.

Частиною 6 статті 129 ГПК України унормовано, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Позивач зазначає, що на стадії підготовки позовної заяви прогнозувалось, що підготовка відповіді на відзив займе не більше 4,5 годин, однак враховуючи що відзив відповідача мав понад 185 сторінок доказів, то така підготовка зайняла 5 годин. Також прогнозувалось, що судові засідання триватимуть разом з часом на дорогу до суду не більше 2 годин, однак в реальності вони зайняли більше часу й замість двох судових засідань по суті розгляду справи було три засідання. Крім того, виникла необхідність у підготовці додаткових пояснень.

Таким чином, витрати на правничу допомогу, які поніс позивач, складають:

- Підготовка позовної заяви - 15 400,00 грн (акт №2 від 06.08.2024, рахунок №2 від 06.08.2024 та платіжна інструкція №2092 від 06.08.2024);

- Підготовка відповіді на відзив - 11 000,00 грн (акт №3 від 16.09.2024, рахунок №3 від 16.09.2024, платіжна інструкція №2206 від 16.09.2024);

- Підготовка пояснень 6 600,00 грн (акт №4 від 09.10.2024, рахунок №4 від 09.10.2024, платіжна інструкція №2280 від 09.10.2024);

- Участь у підготовчому судовому засіданні - 4 400,00 грн (акт №5 від 18.10.2024, рахунок №5 від 18.10.2024, платіжна інструкція №2309 від 18.10.2024);

- Підготовка додаткових пояснень - 2 200,00 грн (акт №6 від 31.10.2024, рахунок №6 від 31.10.2024, платіжна інструкція №2353 від 01.11.2024);

- Участь у судових засіданнях - 18 700,00 грн (акт №7 від 07.11.2024, рахунок №7 від 07.11.2024, платіжна інструкція №2373 від 11.11.2024, акт №8 від 21.11.2024, рахунок №8 від 21.11.2024, платіжна інструкція №2448 від 25.11.2024, акт №9 від 09.12.2024, рахунок №9 від 09.12.2024, платіжна інструкція №2503 від 09.12.2024).

Надання позивачу правничої допомоги за Договором підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не погоджується з вимогами позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 58 300,00 грн та зазначає, що обставини щодо збільшення тривалості судових засідань були обумовлені воєнними діями в Україні та жодним чином не були спричинені Банком.

Останнім не було вчинено жодних спроб щодо затягування судового процесу чи інших перепон у здійснені розгляду справи № 910/9932/24, тож Банк не має безпідставно нести відповідальність за ті негативні обставини що склались для представника позивача.

Банк також вважає, що зазначені в заяві про ухвалення додаткового рішення суми до стягнення з відповідача не відповідають критерію розумності їхнього розміру. Розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи та витраченим адвокатом часом, тому такі витрати не підлягають покладенню на відповідача.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів і тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи фактичні обставини даної справи, судом встановлено, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, документально підтвердженим належними доказами, співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг, предметом позову та значенням справи для сторін, тож такі витрати в сумі 58 300,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; ідентифікаційний код 23697280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" (03037, м. Київ, вул. Білгородська, 4; ідентифікаційний код 37243629) 58 300 (п`ятдесят вісім тисяч триста) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст складено 26.12.2024.

Суддя Т.М. Ващенко