Рішення

від 10.12.2024 по справі 927/482/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2024 року справа № 927/482/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом: В.о. керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області, вул. Є. Лоскота, 1 сел. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000, код 02910114, в інтересах держави в особі позивача: Фонду державного майна України, вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133, код 00032945

до відповідача-1: Акціонерного товариства Укртелеком, вул. Бульвар Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 01601, код 21560766

до відповідача-2: Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, вул. Соборності, 27, сел. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000, код 04412419

За участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1.Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, код 38590042, пр-т Миру,190-а, м. Чернігів, 14000

2. Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної адміністрації, код 23000089, вул. Г.Полуботка,70, м. Чернігів, 14013

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 Акціонерне товариство Укрпошта, код 21560045, вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права спільної власності та повернення до державної власності захисної споруди цивільного захисту;

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Юзвак Л.Б., прокурор;

від позивача: Помаз В.В., представник, згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

від відповідача-1: Полегенько К.А., адвокат, довіреність від 09.01.2024;

від відповідача-2: не прибув;

від третьої особи-1, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: не прибув;

від третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: не прибув;

від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: Коротенко М.М., адвокат, довіреність № 081124-01/Р-121 від 08.11.2024;

встановив:

22.05.2024 в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України подано позов до Акціонерного товариства Укртелеком та Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про усунення перешкод у здійсненні Фондом державного майна України права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям № 92908, розташованим за адресою: вул. Соборності, 30-а, смт. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, шляхом:

- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Козелецької селищної ради від 19.10.2004 № 102 Про узаконення раніш проведеного будівництва у частині визнання за Відкритим акціонерним товариством Укртелеком права власності на 33/50 частини нежитлової будівлі загальною площею 1355,0 кв. м по вул. Соборності, 30-а, смт. Козелець, Чернігівська область;

-визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА № 197299 від 29.10.2004, виданого Відкритому акціонерному товариству Укртелеком на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: вул. Соборності, 30-а, смт. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область;

-скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права спільної часткової власності на 33/50 частини нежитлової будівлі загальною площею 1355,0 кв. м за Приватним акціонерним товариством Укртелеком (код 21560766) (номер відомостей про речове право 9898890);

- зобов`язання Акціонерного товариства Укртелеком (код 21560766) повернути державі в особі Фонду державного майна України (код 00032945) захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 92908 площею 66,4 кв. м, розташовану за адресою вул. Соборності, 30-а, смт. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область.

Ухвалою суду від 24.05.2024 відкрито провадження у справі № 927/482/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.06.2024; до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області та Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної адміністрації; учасникам справи встановлено строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, пояснень.

Ухвала суду від 24.05.2024 учасникам справи направлена до їх електронних кабінетів (а.с. 190-195 т. 1).

27.05.2024 від третьої особи-2 через систему Електронний суд надійшли пояснення від 27.05.2024 про те, що Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної адміністрації не є суб`єктом приватизації; під час проведення приватизації суб`єкта господарювання ВАТ Укртелеком до Департаменту не було звернень щодо надання інформації про наявність у його підпорядкуванні захисних споруд; згідно із обліковими даними спірне протирадіаційне укриття знаходиться на балансі АТ Укртелеком. Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної адміністрації просить суд розгляд справи провести без участі його представника (а.с. 196-198 т. 1).

03.06.2024 від відповідача-2 через систему Електронний суд надійшла заява від 03.06.2024, у якій відповідач-2 просить розглядати справу за відсутності його представника (а.с. 206 т.1).

10.06.2024 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, оскільки він позбавлений можливості забезпечити явку представника. Також позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 209-212 т. 1).

11.06.2024 від відповідача-1 через систему Електронний суд у встановлений судом строк надійшов відзив на позов від 10.06.2024, у якому відповідач-1 зазначив про відсутність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у даній справі, а також того, що саме позивач є органом, уповноваженим здійснювати управління захисною спорудою. За доводами відповідача-1 вимоги про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про оформлення права власності на нежитлові будівлі, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності не є ефективним способом захисту прав. Зазначене рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію, а можливість його скасування не може призвести до захисту будь-яких прав та інтересів. Відповідач-1 повідомив, що приміщення захисної споруди не є ізольованим приміщенням і не є самостійними об`єктами нерухомого майна. У відзиві на позов відповідач-1 зазначає про сплив строку позовної давності та заявив про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог прокурора у разі встановлення, що право або охоронюваний законом інтерес позивача порушені.

Відповідачем-1 у відзиві на позов також було заявлене клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Акціонерного товариства Укрпошта, із посиланням на те, що відповідно до акту приймання- передавання нерухомого майна до статутного фонду ВАТ Укртелеком від 09.08.2004 передано 2/3 будівлі приміщення цеху за адресою 17000,смт. Козелець, вул. Комсомольська, 30, а, в свою чергу 1/3 будівлі передана АТ Укрпошта. Отже, оскільки АТ Укрпошта є співвласником оспорюваної будівлі, рішення у даній справі може вплинути на право спільної часткової власності та спільної сумісної власності як відповідача-1, так і АТ Укрпошта, а тому відповідач-1 просить суд залучити АТ Укрпошта до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (а.с. 224-235 т. 1).

11.06.2024 суд у підготовчому засіданні постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.07.2024, про що учасників справи повідомлено ухвалою від 11.06.2024. Вказана ухвала учасникам справи направлена до їх електронних кабінетів.

17.06.2024 від в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор зазначає, що при порівнянні матеріалів з інвентаризаційної справи № 1740 КП Ніжинське МБТІ на домоволодіння, розташоване по вул. Комсомольська (нині Соборності), 30а, смт. Козелець та технічного паспорту на захисну споруду цивільного захисту (№ 92908), яка знаходиться в підвальному приміщенні адмінбудівлі по вул. Комсомольська смт. Козелець та має площу 66,4 кв.м., рік введення в експлуатацію - 1971, місткість -150 чол., вбачається, що приміщення № 5, яке знаходиться у підвалі та зареєстроване за відповідачем, фактично є протирадіаційним укриттям № 92908. Крім того, обставинами, що підтверджують наявність в будівлі ПАТ Укртелеком по вул. Соборності, 30-а смт. Козелець, протирадіаційного укриття № 92908 є наявність облікових документів на дану споруду цивільного захисту, в яких зазначено форму власності на неї приватна, та визначено власником ПАТ Укртелеком ( в минулому Вузол зв`язку). Таким чином, за доводами прокурора Акціонерне товариство Укртелеком незаконно включило до складу належної йому будівлі та зареєструвало за собою право спільної часткової власності на нежитлове приміщення № 5 у підвалі літери А площею 66,4 кв.м. ( у технічному паспорті на протирадіаційне укриття приміщення № 1 площею 66,4 кв.м), розташоване по вул. Соборності, 30-а смт. Козелець, яке фактично є приміщенням ПРУ № 92908, яке в силу закону не може вибувати з державної власності.

Також прокурор заперечує щодо залучення як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Акціонерного товариства Укрпошта, зазначаючи, що додані до позовної заяви документи стосуються виключно майнових прав Акціонерного товариства Укртелеком, посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна саме вказаного суб`єкта та підтверджують, що власником та балансоутримувачем оспорюваної захисної споруди є саме Акціонерне товариство Укртелеком та інші суб`єкти не мають права власності на оспорюваний об`єкт (ні часткового, ні права спільної сумісної власності). Таким чином, Акціонерне товариство Укрпошта не має жодних прав на оспорюване майно, а отже рішення у справі № 927/482/24 не може вплинути на права та обов`язки для вказаного суб`єкта (а.с. 1-9 т. 2).

24.06.2024 від Акціонерного товариства Укртелеком через систему Електронний Суд надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач-1 зазначає, що підставою виникнення права власності на 2/3 будівлі, приміщення районного вузла електрозв`язку під інвентарним №00017789, за адресою: селище Козелець, вул. Комсомольська, 30А, були: наказ від 27.12.1999 №155 Державного комітету зв`язку та інформатизації України Про створення ВАТ Укртелеком та затвердження його статуту та п. 82 акту приймання-передавання нерухомого майна від 09.08.2004, підписаного між Державним комітетом зв`язку та інформатизації України та ВАТ Укртелеком.

Реєстрація права власності відповідала чинному на той момент законодавству - п.6.1 Тимчасового положення та п.15 Додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5.

Таким чином, як зазначає відповідач-1, оскаржувані рішення виконавчого комітету Козелецької селищної ради від 19.10.2004 № 102 "Про узаконення раніш проведеного будівництва" у частині визнання за Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" права власності на 33/50 частини нежитлової будівлі загальною площею 1355,0 кв. м по вул. Соборності 30-а, смт. Козелець, Чернігівська область (далі по тексту - рішення виконавчого комітету) та свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю, розташовану за адресою: вул. Соборності, 30-а, смт. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область (далі по тексту -свідоцтво про право власності) було видані відповідно до тимчасового порядку, чинного на момент оформлення права власності (а.с. 26-28 т. 2).

11.07.2024 від Фонду державного майна України надійшли письмові пояснення №10-25-18320 від 05.07.2024, у яких Фонд державного майна України підтримує позовні вимоги прокурора та зазначає, що Акціонерне товариство Укртелеком незаконно включило до складу належної йому будівлі та зареєструвало за собою право спільної часткової власності на нежитлове приміщення № 5 у підвалі літери А площею 66,4 кв.м. (у технічному паспорті на протирадіаційне укриття приміщення № 1 площею 66,4 кв.м), розташоване по вул. Соборності, 30-а смт. Козелець, яке фактично є приміщенням ПРУ № 92908, яке в силу закону не може вибувати з державної власності (а.с. 37-43 т. 2).

У судовому засіданні 16.07.2024 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 06.08.2024, про що відповідача-2 та третіх осіб повідомлено ухвалою суду від 16.07.2024. Вказана ухвала направлена відповідачу-2 та третім особам до їх електронних кабінетів.

У зв`язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги на території України, у тому числі в м. Чернігові, судове засідання 06.08.2024 у справі 927/482/24 не відбулось, про що складено Акт №79-24 щодо оголошення повітряної тривоги від 06.08.2024.

Ухвалою суду від 06.08.2024 повідомлено позивача, відповідача-2 та третіх осіб про відкладення судового засідання на 03.09.2024, 13:20. Вказана ухвала учасникам справи направлена до їх електронних кабінетів.

Ухвалою від 07.08.2024 суд повернувся до стадії підготовчого провадження у справі № 927/482/24, залучив до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Акціонерне Товариство Укрпошта, підготовче засідання відклав на 03.09.2024, 13:20.

Ухвала суду від 07.08.2024 учасникам справи направлена до їх електронних кабінетів.

12.08.2024 від Козелецької окружної прокуратури надійшов лист № 50-77-3396вих-24 від 09.08.2024, у якому прокурор повідомив суд про направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу АТ Укрпошта.

19.08.2024 через систему Електронний Суд від Акціонерного товариства Укрпошта надійшла заява, у якій третя особа просить забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 03.09.2024, 13:20 у режимі відеоконференції за участю представника Коротенко М.М. поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку EasyCon.

Ухвалою суду від 26.08.2024 заяву Акціонерного товариства Укрпошта про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції задоволено.

28.08.2024 від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення, у яких третя особа повідомила про те, що спірне приміщення щодо якого заявлено позов (склад 5 площею 66,4 кв. м) належить АТ Укртелеком. Третя особа зазначила про відсутність будь-яких облікових, технічних документів та інших відомостей щодо спірного протирадіаційного укриття, а також відсутній доступ до спірного приміщення № 5 (склад) у підвалі нежитлової будівлі. Одноособовим власником вказаного приміщення є АТ Укртелеком.

03.09.2024 від прокуратури надійшла заява, у якій прокурор просить суд провести розгляд справи за його відсутності у зв`язку з оголошеною повітряною тривогою, і не заперечує проти закриття підготовчого провадження.

03.09.2024 відповідачем-1 подано заяву, у якій відповідач-1 просить провести судове засідання без участі його представника у зв`язку з оголошеною повітряною тривогою. Також відповідач-1 просить закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

У зв`язку з оголошення масштабної повітряної тривоги на території України, у тому числі у м. Чернігові, підготовче засідання 03.09.2024 не відбулося, про що складено Акт №105-24 щодо оголошення повітряної тривоги від 03.09.2024.

Ухвалою від 04.09.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 927/482/24 до розгляду по суті на 08.10.2024. Вказана ухвала учасникам справи направлена до їх електронних кабінетів.

26.09.2024 від відповідача-1 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від 26.09.2024, у якому відповідач-1 просить суд поновити пропущений процесуальний строк для подачі доказів та долучити до матеріалів справи постанову Верховного Суду у справі 906/1052/22 від 11.09.2024, позовну заяву Коростишівської окружної прокуратури та врахувати висновки, викладені у вказаній постанові, під час винесення рішення у справі № 927/482/24 (а.с. 166-170 т. 2).

02.10.2024 від Акціонерного товариства Укрпошта через систему "Електронний суд" надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, у якій відповідач-3 просить суд забезпечити участь представника Коротенко М.М. у судовому засіданні, що призначене на 08.10.2024 та у подальших судових засіданнях у режимі відеконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с. 203-205 т. 2).

Ухвалою суду від 04.10.2024 учасників справи повідомлено про призначення судового засідання на 07.11.2024, 12:50, у зв`язку з перебуванням судді Демидової М.О. у відпустці, клопотання Акціонерного товариства Укрпошта про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції задоволено. Вказана ухвала учасникам справи направлена до їх електронних кабінетів.

Листом № 927/482/24/1361/24 від 28.10.2024 учасників справи повідомлено про те, що у зв`язку з перебуванням судді Демидової М.О. у відпустці розгляд справи в призначений час не відбудеться.

18.11.2024 від Чернігівської обласної прокуратури через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення, у яких прокурор повідомив про те, що з огляду на правовий режим об`єктів цивільного захисту та законодавчі обмеження щодо їх обороту, у даному спорі пред`явлено негаторний позов згідно із ст. 391 Цивільного кодексу України. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння, у зв`язку з чим на відміну від віндикаційного позову, негаторний позов може бути заявлений упродовж всього часу тривання порушення прав на об`єкти згаданої категорії, а не з часу коли держава в особі відповідного органу дізналася чи могла дізнатися про відповідні порушення. Ефективним способом захисту у даному випадку є вимога про повернення захисної споруди цивільного захисту державі в особі Фонду державного майна України. Визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно впливає на можливість реалізації прав особи, що його отримала, щодо нерухомого майна, отже доводить дієвість та ефективність обраного позивачем способу захисту. Факт існування державної реєстрації права приватної власності ПАТ «Укртелеком» на спірне нерухоме майно за відсутності документів, які підтверджують існування у вказаного товариства відповідного речового права на зазначену захисну споруду суперечить самій суті державної реєстрації прав. Визнання недійсним свідоцтва про право власності також переслідує мету скасування державної реєстрації прав відповідача на ці приміщення, що усуває перешкоди державі в особі Фонду державного майна України для реєстрації права власності на вказане майно за державою. Прокурором зазначено, що під час корпоратизації Українського державного підприємства електрозв`язку «Укртелеком» до статутного фонду та у власність підприємства спірний об`єкт цивільної оборони не передавався, а залишився у державній власності. На момент оформлення права власності та видачі виконавчим комітетом Козелецької селищної ради свідоцтва про право власності на будівлю, до складу якої входить захисна споруда цивільного захисту, остання перебувала у володінні, користуванні та розпорядженні держави. Реєстрація права власності ВАТ «Укртелеком» на об`єкт в цілому, до складу якого увійшов об`єкт цивільної оборони спричинило фактичне відчуження об`єкту державної власності на користь ( у власність) відповідача. Прокурор повідомив про те, що матеріали справи не містять, а відповідачами не доведено належними та допустимими доказами обізнаність позивача про порушення інтересів держави у зв`язку з оформленням права приватної власності на спірне майно до одержання відповідних повідомлень від прокуратури. Козелецькій окружній прокуратурі стало відомо про незаконну передачу спірного майна приміщення у приватну власність АТ «Укртелеком» у жовтні 2023 року, отже строки звернення до суду не пропущені (а.с. 235-239 т. 2).

Ухвалою суду від 18.11.2024 судове засідання з розгляду справи № 927/482/24 по суті призначено на 03.12.2024, 11:45. Вказана ухвала учасникам справи направлена до їх електронних кабінетів.

02.12.2024 від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання, у якому третя особа просить долучити до матеріалів справи копію довіреності № 081124-01/Р-121 від 08.11.2024, у зв`язку з закінченням терміну дії довіреності № 091123-15/Р-121 від 09.11.2023 на представника Акціонерного товариства «Укрпошта» адвоката Коротенко М.М. (а.с. 1-2 т. 3).

03.12.2024 у судове засідання прибув прокурор, відповідач-1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 (участь якого у судовому засіданні забезпечена у режимі відеоконференції), позивач, відповідач-2 та треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача не прибули, належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду справи.

Щодо поданої відповідачем-1 заяви про поновлення процесуального строку на подання доказів суд виходить з такого.

Згідно ч. 1, 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи викладене, суд задовольняє клопотання Акціонерного товариства «Укртелеком», визнає причини пропущення процесуального строку для подання доказів поважними та поновляє відповідачу-1 цей строк, долучає до матеріалів справи подані докази та приймає їх до розгляду.

У судовому засіданні 03.12.2024 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 10.12.2024, 16:00, про що позивач, відповідач-2 та треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача повідомлені ухвалою суду від 03.12.2024. Вказана ухвала направлена позивачу, відповідачу-2 та третім особам, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача до їх електронних кабінетів.

У судове засідання 10.12.2024 прибув прокурор, позивач, відповідач-1 та третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 (участь якого у судовому засіданні забезпечена у режимі відеоконференції), відповідач-2 та треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача не прибули, належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Відповідно до облікової картки протирадіаційного укриття по вул. Комсомольська, 20 у смт. Козелець розташоване протирадіаційне укриття № 92908, яке належить вузлу зв`язку Міністерства зв`язку УРСР місткістю 150 чоловік, рік введення у експлуатацію 1971 рік, загальною площею 200 м кв. (а.с. 78 т. 1).

Згідно із паспортом протирадіаційного укриття № 92908 по вул. Комсомольська, 20 у смт. Козелець від 15.03.1980 укриття належить вузлу зв`язку, рік введення у експлуатацію 1971 рік, загальна площа 200 м кв. (а.с. 69-72 т. 1).

Відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 №210/93 "Про корпоратизацію підприємств" Державним комітетом зв`язку та інформатизації України видано наказ №155 від 27.12.1999, яким на базі цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв`язку "Укртелеком" створено ВАТ "Укртелеком" (правонаступником якого є АТ "Укртелеком" (відповідач-1)) та затверджено його статут (а.с. 23 т. 1).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.1999 №948-р до сфери управління Державного комітету зв`язку та інформатизації України передане Українське державне підприємство електрозв`язку "Укртелеком".

Наказом Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 09.08.2004 № 189 передано нерухоме майно, що знаходилось на балансі УДПЕЗ "Укртелеком" по Чернігівській дирекції станом на 01.07.1999, у власність ВАТ "Укртелеком"; затверджено Перелік нерухомого майна, що передано у власність відкритому акціонерному товариству "Укртелеком" по Чернігівській дирекції (філії) згідно з додатком.

Відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" від 09.08.2004, Державний комітет зв`язку та інформатизації України передав, а Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" прийняло об`єкти нерухомого майна по Чернігівській філії ВАТ "Укртелеком" згідно з переліком, зокрема, за адресою: смт. Козелець, вул. Комсомольська, 30А: 2/3 будівлі, приміщення районного вузла зв`язку інвентарний номер 00017789, огорожа залізобетонна інвентарний номер 00017789/1, вигрібна яма інвентарний номер 00017789/2, туалет інвентарний номер 00017789/3, частина телекомсервіс інвентарний номер 00017822, гараж металевий інвентарний номер 00017790, гараж цегляний інвентарний номер 00017791, гараж металевий інвентарний номер 00017820 (а.с. 24-27 т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Козелецької селищної ради від 19.10.2024 № 102 «Про узаконення раніш проведеного будівництва» вирішено оформити право колективної власності з послідуючою видачею свідоцтва про право власності на 33/50 частини нежитлової будівлі загальною площею 1355,0 м кв. у селищі Козелець, вул. Комсомольська, 30А та на нежитлову будівлю загальною площею 156,2 м кв. у селищі Козелець, вул. Комсомольська, 5 за Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (а.с. 53 т. 1).

29.10.2004 Виконавчим комітетом Козелецької селищної ради на підставі рішення № 97 від 19.10.2004 Відкритому акціонерному товариству "Укртелеком" видане свідоцтво серії САА № 197299 про право власності на 33/50 частини нерухомого майна за адресою Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. Комсомольська, 30А загальною площею 1355,0 кв. м.: частина нежитлової будівлі, А 983,2 кв.м., частина підвалу, Пд 367,7 кв.м., тамбур, а 4.1 кв.м, ганок, а4, гараж, Г, гараж, Д, частина вбиральні, у, частина огорожі 1,2, огорожа 3,4, частини гаражу, Б, ганок а1 (а.с. 44 т. 1).

Ніжинським міжміським бюро технічної інвентаризації 29.10.2004 зареєстровано право власності за Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» на 33/50 частини нежитлової будівлі по вул. Комсомольська, 30А, смт. Козелець, Козелецький район, Чернігівська область на підставі свідоцтва про право власності від 29.10.2004, виданого виконавчим комітетом Козелецької селищної ради (а.с. 45 т. 1).

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 27.05.2015 зареєстровано право спільної часткової власності (33/50) за Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» на нежитлову будівлю загальною площею 1355,00 кв.м, частина нежитлової будівлі «А» 983,2 кв. м, частина підвалу «Пд» 367,7 кв. м, тамбур «а» 4,1 кв.м, ганки «а1», «а4», гаражи «В», «Г», «Д», частина вбиральні «У», частина огорожі, огорожа « 3-4», частини гаражу «Б» за адресою Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. Комсомольська, 30А. Також зазначено про державну реєстрацію 02.11.2017 права спільної часткової власності (17/50) за Публічним акціонерним товариством «Укрпошта» на нежитлову будівлю загальною площею 682,8 кв. м., частина нежитлової будівлі «А» 544,8 км.м, частина підвалу «Пд» 138,0 кв.м, ганок «а2», ганок «а3», частина вбиральні «У», частина огорожі 1-2, частина гаражу «Б» за адресою Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. Комсомольська, 30А (а.с. 137-138 т. 1).

Прокурором до матеріалів справи додано копії документів з інвентаризаційної справи № 1740 на домоволодіння за адресою вул. Комсомольська, 30а, смт. Козелець, Чернігівська область (а.с. 20-49 т. 1).

Листом № 15-742 від 15.11.2012 Чернігівська філія Публічного акціонерного товариства звернулась до бюро технічної інвентаризації смт. Козелець з проханням виконати технічну інвентаризацію захисної споруди, яка належить Публічному акціонерному товариству «Укртелеком» за адресою смт. Козелець, вул. Комсомольська, 30А з виготовленням технічного паспорту (а.с. 46 т. 1).

23.04.2013 Комунальним підприємством «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) протирадіаційне укриття, обліковий запис № 92908, яка знаходиться у підвальному приміщенні будівлі за адресою смт. Козелець, вул. Комсомольська, 30А площею 66,4 кв. м, рік введення в експлуатацію 1971, місткість 150 чоловік (а.с. 65-68 т. 1).

Відповідно до розпорядження Козелецької селищної ради від 19.02.2016 № 21-Р вулицю Комсомольська перейменовано на вулицю Соборності (а.с. 139 т. 1).

Відповідно до облікової картки протирадіаційного укриття від 20.03.2018 по вул. Соборності, 30а, смт. Козелець розташоване протирадіаційне укриття № 92908, яке належить Публічному акціонерному товариству «Укртелеком», клас сховища 100, місткістю 150 чоловік, рік введення в експлуатацію 1971, загальною площею 66,4 кв.м (а.с. 62 т. 1).

Згідно із паспортом сховища (протирадіаційне укриття) № 92908 від 20.03.2018 захисна споруда прийнята у експлуатацію у 1971 році, місткістю 150 чоловік, загальною площею 66,4 кв. м, укриття є вбудованим (підвал), клас сховища група Б та належить Публічному акціонерному товариству «Укртелеком» (а.с. 63 т. 1).

Відповідно до Акту оцінки стану готовності протирадіаційного укриття цивільного захисту №92908 від 10.01.2019 за адресою смт. Козелець, вул. Соборності, 30А, складеного Управлінням ДСНС у Чернігівській області, укриття належить Публічному акціонерному товариству «Укртелеком», балансоутримувач: Чернігівська філія ПАТ «Укртелеком» (а.с. 92-100 т. 1).

Згідно із актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 92908 від 30.11.2023 та від 14.03.2024 за адресою смт. Козелець, вул. Соборності, 30А, складеними Управлінням ДСНС у Чернігівській області, укриття належить Акціонерному товариству «Укртелеком», балансоутримувач: Чернігівська філія АТ «Укртелеком», площа 200 кв. м (а.с. 107-111, 112-116 т. 1).

Листом № 10-24-29447 від 13.11.2023 позивач повідомив про те, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 902-р «Питання управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», але перебуває на його балансі» Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» надано перелік державного майна, який складений за результатами інвентаризації станом на 30.09.2011. У переліку станом на 30.09.2011 відсутня інформація про нерухоме майно (у тому числі захисні споруди), яке розташоване за адресою вул. Соборності, 30а, смт. Козелець, Чернігівська область. Територіальна комісія по Чернігівській області, яка утворена відповідно до спільного наказу Фонду та Адміністрації Держспецзв`язку від 18.10.2011 № 1497/283 «Про державне майно, що не увійшло до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», але перебуває на його балансі» (із змінами) та яка безпосередньо проводила роботу щодо встановлення наявності державного майна, що не увійшло до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», але перебуває на його балансі, не надавала Фонду відомості про нерухоме майно (у тому числі захисні споруди), яке розташоване за адресою вул. Соборності, 30а, смт. Козелець, Чернігівська область (а.с. 123 т. 1).

У переліку державного майна, що не увійшло до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», але перебуває на його балансі станом на 30.09.2011, відсутня інформація про нерухоме майно (у тому числі про захисні споруди), яке розташоване за адресою вул. Соборності, 30а, смт. Козелець, Чернігівська область (а.с. 127-136 т. 1).

Захисна споруда цивільного захисту протирадіаційного укриття № 92908 включена до загальнодержавного електронного обліку фонду захисних споруд цивільного захисту (а.с. 106 т. 1).

Враховуючи порушення норм чинного станом на час виникнення спірних правовідносин законодавства щодо відчуження вказаного вище нерухомого майна з особливим правовим статусом (як захисної споруди цивільного захисту), прокурор звернувся до суду за захистом порушених прав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у позові з таких підстав.

Щодо підстав звернення прокурора до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

Інтереси держави у сфері майнових правовідносин є економічними інтересами держави та полягають у забезпеченні з боку держави ефективного та правомірного використання майна всіма суб`єктами права власності.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження державним майном, що перебуває у державній власності, спричиняє шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури.

У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

За змістом ч. 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Фонду державного майна України у зв`язку із невиконанням ним своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Фонду державного майна України.

За пунктами 1, 23-29 ч. 2 ст. 19 Кодексу цивільного захисту України до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить забезпечення цивільного захисту на відповідній території; організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.

Захисні споруди цивільного захисту є інженерними спорудами, які призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій.

Враховуючи те, що указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", на території України введено воєнний стан, належне функціонування захисних споруд є основою забезпечення безпеки громадян.

За доводами прокурора спірне нерухоме майно захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття № 92908, що розташоване за адресою вул. Соборності, 30А, у смт. Козелець Чернігівської області в силу закону відноситься до об`єктів загальнодержавного значення з обмеженою оборотоздатністю, розпорядником та власником якого є держава в особі Фонду державного майна України.

Прокурор зазначає, що порушення інтересів держави відбулося внаслідок оформлення та реєстрації за ВАТ Укртелеком права власності на майно за адресою: вул. Соборності, 30А, у смт. Козелець, Чернігівської області, в яке входить захисна споруда - протирадіаційне укриття № 92908.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 4 даного Закону до основних завдань Фонду державного майна України належать, зокрема, здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування, повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Таким чином, Фонд державного майна України є уповноваженим органом у спірних правовідносинах.

Козелецька окружна прокуратура звернулась до позивача листом № 50-75-4178вих-23 від 20.10.2023, у якому прокурор повідомив про виявлені порушення законодавства при передачі захисної споруди цивільного захисту із державної у приватну власність, а також просив повідомити про вжиті заходи щодо усунення допущених порушень (а.с. 121-122 т. 1).

Листом № 10-24-29447 від 13.11.2023 Фонд державного майна України повідомив Козелецьку окружну прокуратуру про те, що захисна споруда не належала (і не належить) до сфери управління Фонду, тому заходи претензійно-позовного характеру щодо спірної захисної споруди не вживались. Також у даному листі Фонд звернувся з проханням розглянути питання щодо можливості вжиття заходів прокурорського реагування стосовно вказаних захисних споруд цивільного захисту (а.с. 123 т.1).

Таким чином, прокурором повідомлено позивача про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Фонду державного майна України є подання позову, оскільки відбулося неправомірне вибуття спірного нерухомого майна із державної у приватну власність, що, у свою чергу, призвело до заподіяння шкоди інтересам держави, при тому, що Фондом, як уповноваженим суб`єктом, не вжито достатніх заходів, у тому числі позовного характеру, щодо його повернення.

Таким чином, у Козелецької окружної прокуратури є достатні підстави для представництва інтересів держави в особі Фонду державного майна України у даній справі, оскільки позивачем не вжито заходів з метою захисту порушених інтересів держави.

Козелецька окружна прокуратура направила Фонду державного майна України Повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру від 07.05.2024 № 50-77-2070вих-24, у якому прокурор повідомив про підготовку позовної заяви у даному спорі (а.с.109 т. 1).

Таким чином, прокурором доведено бездіяльність Фонду державного майна України, що є підставою для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Щодо суті позовних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 2 ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Для з`ясування правомірності володіння спірним приміщенням, суд вважає за необхідне, перш за все, з`ясувати правовий статус спірного приміщення як об`єкта цивільно-правових відносин та дослідити функціональне призначення приміщення станом на дату набуття його у власність відповідачем-1.

Як встановлено судом, з 27.05.2015 за Публічним акціонерним товариством «Укртелеком», яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», зареєстровано право власності на частину нежитлової будівлі розмір частки 33/50 загальною площею 1355,00 кв.м, частина нежитлової будівлі «А» 983,2 кв. м, частина підвалу «Пд» 367,7 кв. м, тамбур «а» 4,1 кв.м, ганки «а1», «а4», гаражи «В», «Г», «Д», частина вбиральні «У», частина огорожі, огорожа « 3-4», частини гаражу «Б» за адресою Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. Комсомольська, 30А.

До складу вищевказаного об`єкта нерухомого майна входить підвальне приміщення площею 367,7 кв.м.

Відповідно до інформації з інвентаризаційної справи №1740 на будівлю спірне приміщення площею 66,4 кв. м знаходиться у підвалі даної будівлі та значиться на плані поверхів будівлі під номером 5. Згідно плану на будівлю "А" підвал та журналу підрахунку площі до плану будівлі зв`язку у підвалі розташована група приміщень, до яких відноситься приміщення № 5 (склад) площею 66,4 кв. м.

Правовий статус частини підвального приміщення площею 66,4 кв. м, розташованого за адресою: смт. Козелець, вул. Комсомольська, 30А, як захисної споруди (протирадіаційного укриття) підтверджено матеріалами справи:

-паспортом протирадіаційного укриття №92908 від 15.03.1980 за адресою вул. Комсомольська, 20, смт. Козелець, відповідно до якого захисну споруду прийнято в експлуатацію у 1971 році. Згідно технічних характеристик сховища: місткість 150 чоловік, загальна площа 200 кв. м, укриття є вбудованим. Зазначений паспорт відповідає формі, що затверджена Інструкцією про приймання в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони і їх використання в мирний час, затвердженою Державним комітетом Ради Міністрів РСР від 1975 року;

-обліковою карткою протирадіаційного укриття № 92908 від 06.07.1976 за адресою вул. Комсомольська, 20, смт. Козелець, відповідно до якої визначені наступні технічні характеристики, зокрема: конструкція, тип укриття вбудоване, залізобетонний підвал; рік введення в експлуатацію 1971; місткість 150 осіб; загальна площа 200 кв. м.;

-технічним паспортом на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) протирадіаційне укриття № 92908 від 23.04.2013, приміщення № 1, площею 66,4 кв.м, розташоване за адресою: Чернігівська область, смт. Козелець, вул. Комсомольська, 30А,

- обліковою карткою протирадіаційного укриття № 92908 від 20.03.2018 за адресою вул. Соборності, 30а, смт. Козелець, відповідно до якої визначені наступні технічні характеристики, зокрема: конструкція, тип укриття вбудоване у підвал; рік введення в експлуатацію 1971; місткість 150 осіб; загальна площа 66,4 кв. м.;

- паспортом сховища (протирадіаційне укриття) № 92908 від 20.03.2018, згідно якого захисна споруда прийнята у експлуатацію у 1971 році, місткістю 150 чоловік, загальною площею 66,4 кв. м, укриття є вбудованим (підвал), клас сховища група Б.

- актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) №92908 від 10.01.2019, 30.11.2023, 14.03.2024, згідно з якими приміщення, що розташоване за адресою: вул. Соборності, 30А у смт. Козелець, є захисною спорудою цивільного захисту, протирадіаційним укриттям №92908, група 4, місткістю 150 осіб, вбудоване, належить АТ "Укртелеком", балансоутримувач: АТ "Укртелеком" ;

- протирадіаційне укриття № 92908 включено до електронного обліку захисних споруд цивільного захисту (скріншот із загальнодержавного електронного обліку фонду захисних споруд цивільного захисту).

Листом № 07-01-04/966 від 22.03.2024 Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи повідомив про те, що за результатами технічної інвентаризації захисної споруди цивільного захисту № 92908 визначено, що площа приміщення вказаного замовником технічної інвентаризації як захисна споруда цивільного захисту складає 66,4 м кв., розташування вул. Соборності, 30а, смт. Козелець (а.с. 120 т. 1).

Отже, захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття № 92908, яке зазначено у паспорті від 15.03.1980 та у паспорті від 20.03.2018, є одним і тим же укриттям.

Суд приймає до уваги, що відповідач-1 звертався листом № 15-742 від 15.11.2012 до бюро технічної інвентаризації смт. Козелець з проханням виконати технічну інвентаризацію захисної споруди, яка належить Публічному акціонерному товариству «Укртелеком» за адресою смт. Козелець, вул. Комсомольська, 30А з виготовленням технічного паспорту, що свідчить про обізнаність відповідача-1 щодо перебування даного приміщення, яке знаходиться всередині належної йому на праві приватної власності будівлі, на обліку захисних споруд цивільного захисту області.

Відповідно до п.2.35 Державних будівельних норм А.3.1-9-2000 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони та їх утримання", затверджених Наказом Держбуду України від 13.10.2000 № 229 (чинних станом на час виникнення спірних правовідносин) прийняття закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони оформлюється актом державної приймальної комісії. У звітність про введення в дію захисних споруд (постановка на облік) включаються тільки ті об`єкти, по яким затверджено акти державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію та за наявності гарантійного паспорта - сертифіката на об`єкт, який видається генеральним підрядником. На підставі цих документів оформляється облікова картка і паспорт захисної споруди.

Наявність, зокрема, паспорту та облікової картки свідчить про введення в дію захисної споруди (постановку на облік).

Матеріали справи містять облікову картку захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) №92908, що знаходиться у смт. Козелець, вул. Комсомольська, 30А та належить ПАТ "Укртелеком", а також Технічну характеристику (паспорт).

Відповідно до п.21 Розділу І Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001, складовими частинами технічного паспорта на захисну споруду цивільного захисту з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами є: 1) схема розташування будівель та споруд; 2) експлікація до схеми розташування будівель та споруд; 3) план захисної споруди цивільного захисту; 4) експлікація приміщень захисної споруди цивільного захисту; 5) основні технічні характеристики захисної споруди цивільного захисту; 6) технічна характеристика конструктивних елементів; 7) санітарно-технічні системи та спеціальне інженерне обладнання; 8) технічний опис конструктивних елементів та інженерного обладнання захисної споруди цивільного захисту.

За змістом п.30 Розділу І зазначеної Інструкції замовники технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна забезпечують доступ виконавця з технічної інвентаризації на об`єкт під час виконання робіт із технічної інвентаризації та створення для цього безпечних умов праці; надання виконавцю з технічної інвентаризації інформації та документів, необхідних для здійснення технічної інвентаризації; супроводження виконавця на об`єкті або надання виконавцю представника, який супроводжуватиме його. Замовники технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна забезпечують повноту і достовірність надання відомостей і документів, необхідних для здійснення технічної інвентаризації.

Саме на відповідача-1 покладено обов`язок із забезпечення повноти і достовірності відомостей щодо спірного об`єкту нерухомого майна, а також їх надання як замовником до відповідних органів з технічної інвентаризації.

Відповідач-1 здійснив реальні дії щодо замовлення та виготовлення необхідних документів з технічної інвентаризації щодо зазначеного об`єкту нерухомого майна, тим самим визнаючи факт наявності захисної споруди №92908 за адресою: вул. Комсомольська (нині Соборності), 30а у смт. Козелець Чернігівської області.

Технічний паспорт - це лише документ, який не підтверджує право власності на об`єкт нерухомості, а лише фіксує технічні дані об`єкта (подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09.02.2022 у справі №752/9104/18).

Відповідно до Інструкції про приймання в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони і їх використання в мирний час, затвердженою Державним комітетом Ради Міністрів РСР 1975 року, що діяла на момент введення в експлуатацію спірного укриття, захисні споруди в мирний час повинні використовуватися для потреб народного господарства і обслуговування населення у відповідності до проекту. Під час експлуатації захисних споруд в мирний час повинні виконуватися всі вимоги, що забезпечують придатність приміщень до переводу їх у встановлені строки на режим захисних споруд та необхідні умови для перебування людей у захисних спорудах.

Отже, використання відповідачем-1 приміщень як звичайних підвальних не тільки не суперечить доводам прокурора, а і додатково підтверджує можливість їх використання для власних потреб у мирний час.

Під час експлуатації захисних споруд у мирний час повинна бути забезпечена збереженість: захисних якостей як споруди в цілому, так і окремих її елементів: входів і аварійних виходів, захисно-герметичних і герметичних дверей, віконниць, противибухових пристроїв; герметизація і гідроізоляція усієї захисної споруди.

Крім того, відповідно до п. 3.4. Інструкції в експлуатованій захисній споруді повинна бути наступна документація, зокрема паспорт укриття (протирадіаційного укритті), складений по формі 2.

Час для проведення заходів (приведення захисної споруди до режиму укриття), визначених у п. 3.14. даної Інструкції встановлюється керівником об`єкту для кожної захисної споруди окремо, однак, воно не повинно перевищувати часу, встановленого відповідними нормативними документами по проектуванню захисних споруд.

Відповідно до облікової картки протирадіаційного укриття час для приведення укриття до готовності визначено 12 год.

Отже, відсутність акту державної технічної комісії щодо готовності до експлуатації спірної захисної споруди цивільного захисту не свідчить про її відсутність.

Доказом наявності захисної споруди №92908 за адресою: вул. Соборності, 30а у смт. Козелець є облікова картка протирадіаційного укриття №92908, а також Технічна характеристика (паспорт).

Предметом судового розгляду у даній справі є вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Козелецької селищної ради від 19.10.2004 № 102 Про узаконення раніш проведеного будівництва у частині визнання за Відкритим акціонерним товариством Укртелеком права власності на 33/50 частини нежитлової будівлі загальною площею 1355,0 кв. м по вул. Соборності, 30-а, смт. Козелець, Чернігівська область, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності та оформлено право власності на нерухоме майно.

Прокурор зазначає, що рішенням від 19.10.2004 № 102 порушується право власності позивача на спірний об`єкт нерухомості і єдиним способом захисту цього права, на його думку, є звернення до суду із вимогою про скасування такого рішення органу місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що способом реалізації компетенції органу місцевого самоврядування є нормативні та інші акти (ненормативні) у формі рішень.

Правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб`єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов`язків учасників конкретних правовідносин тощо.

Ненормативними актами є індивідуально-правові акти (юридичні факти), на підставі яких у конкретних суб`єктів правовідносин (фізичних осіб та/чи юридичних осіб приватного права) виникають, змінюються або припиняються конкретні права і обов`язки.

Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29).

У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц відступила від висновку у своїй постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу.

У пункті 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 викладено правовий висновок про те, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20.

Оскільки визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Козелецької селищної ради від 19.10.2004 № 102 Про узаконення раніш проведеного будівництва не дозволить позивачу ефективно відновити володіння спірним майном, така вимога не підлягає задоволенню.

У постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на свої попередні висновки про те, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11. 2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 38)).

Отже, заявлена вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА № 197299 від 29.10.2004, виданого Відкритому акціонерному товариству Укртелеком на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: вул. Соборності, 30-а, смт. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область є неефективною, така вимога не підлягає задоволенню.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень задоволенню не підлягають як такі, що не є належним способом захисту відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а, згідно з якими рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі не є скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 8.1).

Таким чином, позовна вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права спільної часткової власності на 33/50 частини нежитлової будівлі загальною площею 1355,0 кв. м за Приватним акціонерним товариством Укртелеком (код 21560766) (номер відомостей про речове право 9898890) не підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Рішення щодо приватизації майна/спірної будівлі відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, що діяла у період з 1992 по 2004) в матеріалах справи відсутнє.

За змістом ст.5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) захисні споруди цивільної оборони не підлягали приватизації.

Відповідно до п.17 Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України №26-92 від 31.12.1992 також включено і захисні споруди.

Згідно із ст.86 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 13 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017, визначено, що у разі приватизації (корпоратизації) державного (комунального) підприємства, на балансі якого перебувають захисні споруди, уповноважений орган управління захисної споруди проводить заходи, спрямовані на визначення їх балансоутримувачів та укладення з ними договорів про утримання (зберігання) захисних споруд.

Внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вкладу до статутного (складеного) капіталу забороняється.

За висновками Верховного Суду, проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися, як підстава для зміни форми власності на державне майно; таке майно не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб`єкта права приватної власності без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №920/1077/16, від 28.03.2018 у справі №925/792/17, від 08.05.2018 у справі №925/875/17, від 22.05.2018 у справі №915/1021/16, від 30.05.2018 у справі №915/825/16, від 05.07.2018 у справі №915/826/16, від 11.10.2018 у справі №906/916/16, від 06.11.2018 у справі №925/473/17, від 20.03.2019 у справі №927/735/16, від 13.11.2019 у справі №916/665/18, від 10.09.2020 у справах №923/197/18 і №923/576/18, від 01.10.2020 у справах №924/647/18, №912/1672/18, від 18.03.2021 у справі №924/592/20, від 12.10.2021 у справі №924/1431/20).

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення.

Загальнодержавне значення мають об`єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв, зокрема, протирадіаційні споруди.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що спірне майно - захисна споруда цивільного захисту №92908 належить до об`єктів загальнодержавного значення, приватизація яких заборонена законом.

Оскільки уповноваженим органом держави - Фондом державного майна України (позивач) або його регіональним відділенням рішення щодо приватизації чи іншого відчуження нерухомого державного майна - захисної споруди цивільного захисту №92908 не приймалось, суд приходить до висновку про те, що спірне майно на час приватизації, маючи статус державного, перебувало у володінні, користуванні та розпорядженні держави, від імені якої реалізацію функцій здійснював Фонд державного майна України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України №2558-XII від 07.07.1992 затверджено Тимчасове положення про Фонд державного майна України, у п.1 якого ( у редакції, чинній на час приватизації спірного приміщення) визначено, що Фонд є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Основними завданнями Фонду, серед іншого, визначено здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств; здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності (пункт 4 Тимчасового положення).

Відповідно до пункту 6 Тимчасового положення Фонд має право: одержувати інформацію від органів державної виконавчої влади, необхідну для виконання передбачених цим Положенням завдань і функцій; проводити інвентаризацію загальнодержавного майна, що відповідно до Державної програми приватизації підлягає приватизації, а також здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання.

Частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції станом на час приватизації спірного майна) визначено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць. Фонд та його регіональні відділення і представництва на місцях діють на підставі цього Закону та Положення про Фонд, що затверджується Верховною Радою України. Фонд у процесі приватизації здійснює такі основні повноваження (серед іншого): продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об`єктів незавершеного будівництва; створює комісії по приватизації; затверджує плани приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності.

Отже, саме Фонд державного майна України та його представництва мали на час приватизації спірного об`єкта самостійні функції у процесі приватизації та здійснювали повноваження з урядування від імені держави у даній сфері.

Відповідно до ч.1 ст.167 Цивільного кодексу України визначено, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч.1 ст.170 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 317 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Саме Фонд державного майна України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати право власності держави на спірну захисну споруду цивільного захисту та здійснювати захист інтересів держави у даних правовідносинах.

Згідно зі ст.386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15.

Окрім того, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно (п.4.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17).

Якщо позивач прагне набути або відновити втрачене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності (принцип реєстраційного підтвердження володіння, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89) та інші), то застосовуються способи захисту прав, які приводять до набуття позивачем володіння нерухомим майном, наприклад, віндикаційний позов (стаття 387 Цивільного кодексу України); позов про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України), зокрема позов про витребування нерухомої речі у продавця, який відмовився передати річ (частина друга статті 665, частина 1 статті 620 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання недійсного правочину, тобто нікчемного або визнаного судом недійсним оспорюваного правочину (абзац другий частини 1 статті 216, частина 1, пункт 1 частини 3 статті 1212, частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання неукладеного правочину, чи в інших випадках набуття нерухомого майна без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (частина 1 статті 1212, частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України).

Зазначені способи захисту прав опосередковуються вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном введення його у володіння полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження №14-256цс18, пункти 95- 98), від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20, пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21, пункт 146) та інших.

Разом із тим, як зазначено у пунктах 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16-ц, задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

В процесі судового розгляду судом з`ясовано, що спірне нерухоме майно - захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття №92908 площею 66,4 кв.м, що розташоване в нежитловій будівлі по вул. Соборності, 30а у смт. Козелець Чернігівського району Чернігівської області, в силу закону відноситься до об`єктів загальнодержавного значення з обмеженою оборотоздатністю та не підлягало приватизації (корпоратизації) або іншому відчуженню, тобто набуття захисної споруди у приватну власність АТ «Укртелеком» є протиправним. З огляду на відсутність згоди держави в особі ФДМУ як уповноваженого органу на відчуження спірного нерухомого майна та передачу у приватну власність ПАТ «Укртелеком» державна реєстрація за останнім права приватної власності на таке майно є незаконною.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА № 197299 від 29.10.2004, виданого Відкритому акціонерному товариству Укртелеком на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: вул. Соборності, 30-а, смт. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область; зобов`язання Акціонерного товариства Укртелеком (код 21560766) повернути державі в особі Фонду державного майна України (код 00032945) захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 92908 площею 66,4 кв. м, розташовану за адресою вул. Соборності, 30-а, смт. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область є обґрунтованими.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22.

Щодо твердження відповідача-1 про втручання в право останнього на мирне володіння майном слід зазначити таке.

Виправданість втручання у право власності та надання відповідної компенсації напряму корелюються із законністю набуття майна, поведінкою набувача під час його придбання та наявністю суспільного інтересу, з метою задоволення якого таке втручання здійснюється (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц).

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23.11.2000 у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

«Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримана справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.

Як зазначено вище, повернення у власність держави майна у разі наявності порушень закону переслідує легітимну мету контролю за використанням майна, відповідно до загальних інтересів держави.

Верховний Суд, досліджуючи питання втручання держави у право на мирне володіння захисними спорудами цивільного захисту приватними суб`єктами, у постанові від 08.11.2023 у справі № 918/1141/22 зазначив, що суди … не надали належної оцінки тому факту, чи існувала взагалі законна підстава виникнення речового права на спірне майно у первісного набувача чи ні. При цьому законодавчі перешкоди у реалізації можливості приватизації (відчуження) спірного майна у приватну власність, про які сторони договору знали чи повинні були знати, ставить під сумнів їх добросовісність. Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне приміщення має статус об`єкта цивільного захисту із часу введення в експлуатацію у 1968 року, про що свідчить облікова картка протирадіаційного укриття, а також наявність відповідного номеру у акті комплексної перевірки захисної споруди цивільної оборони, що проводилась 03.08.2012, тобто до виготовлення відповідачем технічної документації у листопаді 2012 року. Отже, немає жодних підстав вважати, що перед тим, як вчиняти правочин, спрямований на придбання спірного об`єкта, як у первісного набувача (Товариства покупців), так і у відповідача були перешкоди ознайомитися із вимогами законодавства та зробити висновки щодо режиму цього об`єкта та неможливості набуття на нього права приватної власності із формальним посиланням на відсутність відповідних записів, ігноруючи функціональне призначення приміщення. … Крім того, надаючи оцінку критерію "пропорційності" поза увагою господарських судів попередніх інстанцій залишилось те, що спір у даній справі стосується виключно протирадіаційного укриття площею 106,5 кв. м, а не всієї будівлі загальною площею 621,7 кв. м».

У даній справі захисна споруда як об`єкт цивільного захисту, існує з 1971 року (з часу прийняття в експлуатацію). На момент приватизації АТ «Укртелеком» існувала законодавча заборона на приватизацію сховищ (ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»).

Крім того, спір у даній справі стосується виключно захисної споруди площею 66,4 кв. м, а не 33/50 частини нежитлової будівлі літ. «А-2» загальною площею 1355,00 кв. м, розташованої за адресою: вул. Соборності, 30а, смт Козелець Чернігівської області. Таким чином, критерій «пропорційності» втручання у право власності відповідача не порушується.

Щодо доводів відповідача-1 про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами, визначеними ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, яка пов`язує його із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 910/21220/21, від 20.06.2023 у справі № 922/2088/21.

За змістом ст. 261 Цивільного кодексу України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалася про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала би змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15584/16, від 13.09.2022 у справі № 925/461/21.

Наведене правило пов`язане не тільки із часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Наслідки спливу позовної давності визначені статтею 267 Цивільного кодексу України, згідно із частиною четвертою якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позовна вимога прокурора щодо зобов`язання відповідача-1 повернути на користь позивача захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття, за своєю правовою природою є віндикаційним позовом і до неї застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Згідно з планом заходів з підготовки та проведення у 2009-2015 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту), який затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1473-р «Про підготовку та проведення у 2009-2015 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту), позивач був визначений відповідальним за формування переліку таких, що підлягають технічній інвентаризації, захисні споруди, що перебувають у державній власності.

Таким чином, позивач за результатами технічної інвентаризації міг та був зобов`язаний дізнатись про наявність спірної захисної споруди у власності відповідача-1, державна реєстрація якої відбулася у 2004 році, але ним не подано і матеріали справи не містять жодних документів, які б вказували на проведену з відповідачем-1 роботу за цим напрямком.

Оскільки позивач міг довідатись про порушення інтересів держави ще задовго до отримання ним листа від прокурора у жовтні 2023 року, прокурор звернувся в інтересах держави в особі позивача до суду з пропуском строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.

Відповідно до приписів ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст.ст. 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи встановлені обставини, наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача, а тому судовий збір у даній справі покладається на прокуратуру, оскільки нею подано позовну заяву та сплачено судовий збір.

Керуючись ст. 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Акціонерного товариства Укртелеком, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, Департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної адміністрації, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Акціонерного товариства Укрпошта, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права спільної власності та повернення до державної власності захисної споруди цивільного захисту відмовити повністю.

У судовому засіданні 10.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2024.

Суддя М.О. Демидова