Ухвала

від 24.12.2024 по справі 120/16937/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

24 грудня 2024 р.Справа № 120/16937/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Слободонюк Михайло Васильович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

18.12.2024 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Єрьоміною В.А., до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу. Водночас, вказані положення поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.

1. Щодо обґрунтування змісту позовних вимог і надання доказів на підтвердження обставин справи.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазнаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Крім того, для того, щоб позовна заява по змісту відповідала вимогам п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, в ній обов`язково має бути зазначення обґрунтування (нормативно-правове та фактичне) заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України, яка кореспондується із положеннями ч. 2 ст. 79 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Таким чином, суд зазначає, що особа повинна якнайперше зазначити у позовній заяві суть її порушеного права, яке спричинив суб`єкт владних повноважень (відповідач), для чого і має навести відповідне обґрунтування свого позову із зазначенням доказів, які підтверджують наявне, на думку позивача, порушення.

Так за замістом позовних вимог позивач, окрім іншого, просить суд, зокрема:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у видачі оновленої довідки щодо нього про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704;

- зобов`язати відповідача видати на його ім`я оновлену довідку про розмір грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що враховується для перерахунку пенсії заявника, з урахуванням перерахунку грошового забезпечення, відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХІ, ст. 9 Закону України від 20.12.1991 р. N 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704, із обов?язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення)) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01 січня відповідного календарного року) на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби, для здійснення обчислення та перерахунку з дня звільнення пенсії та подати до відповідного Головного управління Пенсійного фонду України вказану довідку.

Однак суд звертає увагу позивача на те, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач звертався до відповідача із відповідною заявою з вимогою видати оновлену довідку та йому було відмовлено у видачі такої довідки.

Крім того суд вказує і на те, що вищезазначена вимога не є чітко конкретизованою, оскільки не вказана дата, станом на яку відповідача слід зобов`язати видати оновлену довідку про розмір грошового забезпечення, поряд із тим позовна заява не містить жодного обґрунтування того, що відповідач взагалі має право та повноваження на видання такої довідки для здійснення перерахунку пенсії позивача.

Таким чином в порядку усунення вказаного недоліку позовної заяви позивачу необхідно надати суду копію заяви з якою він звертався до відповідача з проханням видати оновлену довідку, а також надати відповідь про відмову у видачі такої довідки, на яку позивач посилається в обґрунтуванні своїх вимог а також уточнити та конкретизувати зміст позовних вимог в цій частині, а також навести обґрунтування (нормативне та фактичне) стосовно вимоги про покладення на військову частину обов`язку у видачі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для здійснення перерахунку його пенсії.

2. Щодо строку звернення до суду.

Частиною 6 ст. 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Вказана норма кореспондує із ч. 1 ст. 123 КАС України, у якій йдеться про те, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Разом із позовною заявою представником позивача подана заява про поновлення строку звернення до суду з даним позовом. Так, у цій заяві представник позивача вказала, що спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовця виникли в період з 25.02.2022 по 14.04.2023. В той же час, враховуючи, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція частини 2 статті 233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду із позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком, то звернення позивача із цим позовом підлягає поновленню.

Оцінюючи такі доводи, суд зважає на таке.

Особливості строку звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Положення ст. 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували особливості звернення до суду осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі у справах про виплату їм грошового забезпечення (чи його складових) у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Такі відносини врегульовано Кодексом законів про працю України, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 233 якого у редакції, яка діяла до 19.07.2022, передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Разом із тим Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинність 19.07.2022, до Кодексу законів про працю України внесено зміни.

Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які стосуються стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).

Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.

Тобто, після внесення Законом № 2352-IX відповідних змін ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України встановлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).

За висновками Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України, які суд застосовує у цій справі.

Відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 № 383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.

З огляду на вказане, право на звернення до суду із цим позовом, відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року), не обмежене будь-яким строком, при цьому, строк визначений частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, продовжено на строк дії карантину до 30.06.2023.

Тобто, після 30.06.2023 підлягають застосуванню строки визначені ст. 233 КЗпП України, зокрема, в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Так, предметом спору, серед іншого, є не виплата грошового забезпечення, а також, виплачених за період з 25.02.2022 по 14.04.2023, а саме: допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб затвердженого постановою КМУ № 44.

Отже, на переконання суду, на спірні правовідносини щодо нарахування грошового забезпечення по 14.04.2023 поширюється норма статті 233 КЗпП України чинна з 19.07.2022. Відтак, позивач мав би в тримісячний строк звернутись до суду, в той час, як звернувся до суду 18.12.2024, тобто із суттєвим пропуском строку звернення до суду.

Поряд із тим, слід вказати, що наказом відповідача від 13.04.2023 № 112 позивач з 14.04.2023 був виключений із списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення.

Тобто, про порушення свого права позивач мав дізнатись з моменту не отримання грошового забезпечення у відповідності, як зазначає позивач, до чинного законодавства, тобто в квітні 2023 року (коли був звільнений).

При цьому, суддя звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 47 КЗпП роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Отже, позаяк позивач звернувся до адміністративного суду більш ніж як через три місяці після того, як закінчився строк для звернення з цим позовом, а доводи представника позивача в цій частині ґрунтуються на хибному застосуванні статті 233 КЗпП України до спірних правовідносин, це дає суду підстави вважати, що цей позов поданий з пропуском визначеного для такої категорії спорів тримісячного строку звернення до суду (частина перша статті 233 КЗпП України у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-IX).

Окремо суддя наголошує, що звернення до відповідача із заявою про надання інформації щодо виплаченого грошового забезпечення та отримання відповіді не змінює встановлений початок перебігу процесуального строку.

Та навіть якщо і припустити те, що позивач про порушення своїх прав дізнався з отриманої на запит адвоката відповіді відповідача, то суд враховує, що такі відповіді про розмір нарахованого позивачу грошового забезпечення датовані 17 та 23 травням 2024 року. Отже, трьохмісячний строк звернення до суду в цьому випадку позивачем також є пропущеним.

В постанові від 21.09.2023 у справі № 340/341/23 Верховним Судом зазначено, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду доводи представника позивача є помилковими. У даній заяві представник позивача не вказала жодного аргументу щодо поважності причин пропущеного строку на звернення до суду та не надала жодних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду; не навела поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, в порядку усунення вказаного недоліку, позивачу необхідно надати належним чином обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших (додаткових) підстав, що можуть свідчити про поважність пропуску такого строку з підтверджуючими відповідні обставини доказами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, позовну заяву ОСОБА_1 належить залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків, зазначених у цій ухвалі.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 256 293 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - залишити без руху.

Встановити позивачу 10-ти денний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в мотивувальній частині ухвали суду.

Копію ухвали надіслати позивачу (представнику позивача).

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяСлободонюк Михайло Васильович