Рішення

від 23.12.2024 по справі 160/28231/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 рокуСправа №160/28231/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства у справах ветеранів України (міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) щодо нездійснення перерахунку одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , виходячи з розміру грошової допомоги, передбаченої п. 3 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, п. 2 Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану та нездійснення доплати до одноразової грошової допомоги мені як матері загиблого Захисника України ОСОБА_2 з врахуванням раніше виплаченої мені одноразової грошової допомоги на підставі рішення міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 14 грудня 2023 року №11/III/149/3;

- зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України (міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , виходячи з розміру грошової допомоги, передбаченої п. 3 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, п. 2 Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану та здійснити доплату до одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як матері загиблого Захисника України ОСОБА_2 , з врахуванням раніше виплаченої одноразової грошової допомоги на підставі рішення міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 14 грудня 2023 року №11/111/149/3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є матір`ю ОСОБА_2 , який брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в населеному пункті Лук`янівка Київської області, 24.03.2022 року загинув внаслідок отримання несумісного з життям поранення в результаті бойових дій, виконуючи завдання з оборони держави в період введення воєнного стану в Україні. На підставі протоколу №1 від 21.08.2023 міжвідомчої комісії з питань встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, деяких категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Міністерством у справах ветеранів України позивачу видано довідку про те, що ОСОБА_2 дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в населеному пункті Лук`янівка Київської області. Рішенням відповідача від 14 грудня 2023 року №11/111/149/3 позивачу призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 465 187,50 грн відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв`язку із загибеллю її сина ОСОБА_2 .

При цьому, позивачка вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її сина - ОСОБА_2 , передбаченої п. З ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 2 Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та зазнає при цьому дискримінацію у правах, оскільки, оскільки її син став на захист Батьківщини та загинув не маючи статусу військовослужбовця, а відповідно до положень діючого як на час загибелі ОСОБА_2 так і на цей час законодавства розмір соціальної виплати членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців під час дії військового стану більш ніж у вісім разів перевищує розмір подібної виплати, яка встановлена для членів сімей загиблих (померлих) осіб, які, перебували у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України. На думку позивача, виникає ситуація, за якою держава виплачує членам сімей загиблих Захисників і Захисниць України під час виконання одного і того ж обов`язку із захисту Батьківщини від агресії російської федерації, тобто за однакових фактичних обставин, одноразову грошову допомогу в різних розмірах в залежності від наявності або відсутності у загиблої особи статусу військовослужбовця. Таким чином, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, які не мали статус військовослужбовця та віддали своє життя за територіальну цілісність та незалежність України, знаходяться у нерівних умовах щодо соціального захисту з боку держави по відношенню до членів сімей загиблих військовослужбовців.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Цією ж ухвалою витребувано у Військової частини НОМЕР_1 засвідчені належним чином копії всіх наявних кадрових документів (копії наказів (розпоряджень) про зарахування, звільнення, переведення, надання відпусток, відрядження, тощо), якими визначено статус ОСОБА_2 як особи, що залучена до виконання завдань з оборони держави в період введення воєнного стану в Україні, (в тому числі інформацію щодо дати такого залучення) та якими підтверджується виконання ним бойових завдань, а також інформації щодо того, які саме бойові завдання виконувались ОСОБА_2 та відомості щодо обставин його загибелі, інформацію щодо того, чи проходив службу ОСОБА_2 у Військовій частині НОМЕР_1 та інші докази, які наявні у Військової частини НОМЕР_1 та стосуються виконання ОСОБА_2 військового обов`язку, бойових завдань.

Згідно наданого відповідачем відзиву на позовну заяву, Міністерство у справах ветеранів України позов не визнало, просило суд відмовити у задоволенні позову, зазначило, що у спірних правовідносинах діяло у спосіб та в межах наданих повноважень. Зокрема, зазначило, що Мінветеранів, в межах визначених законодавством повноважень, у тому числі з дотриманням вимог Закону України Про звернення громадян листом від 02.08.2024 № 12666/1.3/5.2-24, надало позивачу розгорнуту обґрунтовану відповідь, зокрема зазначило, що Мінветеранів не проводить виплату грошової допомоги у розмірі 15 млн. грн., передбаченої Постановою № 168, оскільки призначення та виплати відповідно до Постанови № 168 здійснюються Міністерством оборони України. Відповідач вважає, що заява позивача про здійснення позивачу перерахунку одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , виходячи з розміру грошової допомоги, передбаченої пунктом 3 статтею 16-2 Закону № 2011, пункту 2 Постанови № 168 та про здійснення доплати членам сім`ї загиблого захисника України ОСОБА_2 , не підлягає задоволенню оскільки зазначенні норми стосуються членів сімей загиблих із числа військовослужбовців. Повноваження міжвідомчої комісії призначати одноразову грошову допомогу в разі загибелі (смерті) під час участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України, деяких категорій осіб визначені виключно Закону № 3551 та Порядком № 336, а не Постановою № 168 і Законом № 2011-XII.

На виконання вимог ухвали суду від 24.10.2024 ВЧ НОМЕР_2 , яка є правонаступником ВЧ НОМЕР_1 , надало відповідь, згідно якої витребувані документи надати неможливо, оскільки ВЧ НОМЕР_2 не приймались на зберігались кадрові документи ВЧ НОМЕР_1 .

Судом здійснено розгляд справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та повідомлення та (або) виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивачка, ОСОБА_1 , є мати загиблого ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок отримання несумісного з життям поранення в результаті бойових дій, виконуючи завдання з оборони держави в період введення воєнного стану в Україні.

Факт безпосередньої участі ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, підтверджується рішенням (протокол № 1 від 21.08.2023) міжвідомчої комісії з питань встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку військовою агресією російської федерації проти України, деяких категорій осіб, відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист, яка утворена Мінветеранів.

Позивачка отримала посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника та Захисниці України від 14.09.2023 серія НОМЕР_3 відповідно до пункту 6 частини першої статті 10-1 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

08.11.2023 позивачка звернулась до Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336 (далі Порядок № 336), у зв`язку із загибеллю її сина ОСОБА_2 .

Мінветеранів розглянуло відповідну заяву та листом від 26.12.2023 № 14236/5/5.2- 24 повідомило позивачку, що на засіданні 14.12.2023 міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі міжвідомча комісія), утвореній Мінветеранів, відповідно до рішення № 11/ІІІ/149/3 прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 465 187, 50 грн відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у зв`язку із загибеллю сина ОСОБА_2 .

20.07.2024 ОСОБА_1 звернулася до Мінветеранів із заявою про здійснення перерахунку одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її сина ОСОБА_2 , виходячи з розміру грошової допомоги (15,0 млн грн), передбаченої пунктом 3 статті 16-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі Постанова № 168) та здійснення доплати членам сім`ї загиблого Захисника України ОСОБА_2

02.08.2024 Мінветеранів листом № 12666/1.3/5.2-24 надало ОСОБА_1 відповідь, в якій зазначило, що Мінветеранів не проводить виплату грошової допомоги у розмірі 15,0 млн грн, передбаченої Постановою № 168, оскільки призначення та виплати відповідно до Постанови № 168 здійснюються Міноборони.

Не погодившись з такою відмовою Мінветеранів, позивачка звернулась до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Міжвідомча комісія утворена Міністерством ветеранів України на виконання Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (далі Порядок № 413), Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час надання волонтерської допомоги в районі проведення антитерористичної операції, бойових дій та збройного конфлікту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 604 (далі Порядок № 604), та Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року № 336 (далі Порядок № 336).

Відповідно до Положення про Міністерство у справах ветеранів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1175 (далі Положення № 1175), Мінветеранів є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей таких осіб і членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.

Згідно з абзацом другим підпункту 14 пункту 4 Положення № 1175 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Мінветеранів організовувало та координувало роботу з питань призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (Закон №3551).

Згідно статті 1 Закону України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», у період дії воєнного стану громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - цивільні особи), можуть брати участь у відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації та/або інших держав, у тому числі отримати вогнепальну зброю і боєприпаси до неї відповідно до порядку та вимог, встановлених Міністерством внутрішніх справ України. Вогнепальна зброя і боєприпаси до неї, отримані відповідно до цієї статті, є державною власністю та можуть перебувати у володінні та користуванні цивільних осіб виключно на підставах і на період, визначені цим Законом. Отримані цивільними особами вогнепальна зброя і боєприпаси до неї можуть застосовуватися цивільними особами для відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації або інших держав.

Статтею 5 Закону України «Про захист ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» (Закон №3551) передбачено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно довідки ВЧ НОМЕР_1 № 727/953 від 22.06.2022 ОСОБА_2 , був залучений командиром військової частини НОМЕР_1 до виконання завдань з оборони держави в період введення воєнного стану у Україні.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_2 не набув статус військовослужбовця, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Статус ОСОБА_2 як Захисника України встановлений пунктом 25 ч. 1 ст. 6 Закону №3551, відповідно до якого, учасниками бойових дій визнаються: особи, які з 24 лютого по 25 березня 2022 року відповідно до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" або у складі добровольчих формувань у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 10-1 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі Закон № 3551), до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать, сім`ї осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно з частиною сьомою статті 15 Закон № 3551, членам сімей осіб, зазначених у пунктах 1-6 частини першої статті 10-1 цього Закону, за рахунок коштів державного бюджету призначається і виплачується одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю (смертю) члена сім`ї у розмірі, визначеному підпунктом а пункту 1 статті 16-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Якщо особа у зв`язку із загибеллю (смертю) члена сім`ї одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією частиною, та одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів України, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи.

Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336 (далі Порядок № 336, тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзацу дванадцятого пункту 2 Порядку № 336, одержувачами одноразової грошової допомоги є, члени сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно з абзацом сьомим підпункту 1 пункту 3 Порядку № 336 одноразова грошова допомога призначається та виплачується, у разі загибелі (смерті) або визнання безвісно відсутніми - з дати смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть, або з дати ухвалення рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою (оголошення її померлою): осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 336 одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті) осіб, зазначених у підпункті 1 пункту 3 цього Порядку, призначається та виплачується членам їх сімей у розмірі 750 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому загинули (померли) особи, зазначені у підпункті 1 пункту 3 цього Порядку, рівними частинами.

Як зазначалось, відповідачем на підставі рішення від 14.12.2023 №11/ІІІ/149/3 призначено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 465187, 50 грн у зв`язку із загибеллю сина ОСОБА_2 , відповідно до Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту», із розрахунку прожиткового мінімуму, установленого для працездатних осіб на 1 січня 2022, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік (750 х 2 481 грн = 1 860 750 гривень) / 3 (три члена родини).

При цьому, позивачем доводів щодо непогодження із розрахунком цієї суми у позові не наведено. Натомість позивачка вважає, що вона має право на отримання одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця, передбаченої нормами статті 16-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168.

З цього питання, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3 статті 16-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (в редакції Закону України від 29.07.2022 № 2489-IX Про внесення змін до Закону щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги (застосовується з 24.02.2022) розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Приписами постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, (в редакції станом на 24.03.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Установити, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Отже, виплата, яка регулюється цієї постановою, є одноразовою грошовою допомогою, що призначається та виплачується у разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України під час дії воєнного стану, а також смерті осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого на військовій службі в Збройних Силах України у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану визначені в наказі Міністерства оборони України від 25.01.2023 №45, яким зокрема, передбачено, документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, які оформлюються в органах військового управління, військових частинах, установах, військових навчальних закладах, підрозділі персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 та в Кадровому центрі Збройних Сил України; повноваження органів військового управління щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги; алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Аналізом положень цього наказу встановлено, що органами, які задіяні у процедурі отримання заяв, їх погодження, розгляду та виплати коштів, є військові підрозділи ЗСУ та інших військових та правоохоронних підрозділів, які передбачені пунктом 1 постанови КМУ від 28.02.2022 №168 різних профілей та підпорядкування, а розпорядниками коштів на виплату одноразової грошової допомоги є Міністерство оборони України.

Отже, Міністерство ветеранів України не уповноважено здійснювати розгляд заяв на отримання одноразової грошової допомоги, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168.

Судом встановлено, що позивачка 20.07.2024 повторно зверталась до Міністерства ветеранів України із заявою про здійснення перерахунку одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її сина ОСОБА_2 , виходячи з розміру грошової допомоги (15,0 млн грн), передбаченої пунктом 3 статті 16-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану та здійснення доплати членам сім`ї загиблого Захисника України ОСОБА_2

02.08.2024 Мінветеранів листом № 12666/1.3/5.2-24 надало ОСОБА_1 відповідь, в якій зазначило, що Мінветеранів не проводить виплату грошової допомоги у розмірі 15,0 млн грн, передбаченої Постановою № 168, оскільки призначення та виплати відповідно до Постанови № 168 здійснюються Міноборони.

Отже, суд вважає вірними доводи відповідача, викладені у листі від 02.08.2024, а тому суд не вбачає ознак протиправності у наданій відповідачем відмові у перерахунку позивачці одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її сина ОСОБА_2 , виходячи з розміру грошової допомоги (15,0 млн грн), передбаченої пунктом 3 статті 16-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Щодо дискримінації прав позивачки.

Позивач у позові зазначає, що відмова відповідача, оформлена листом у здійсненні перерахунку одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її сина ОСОБА_2 , виходячи з розміру грошової допомоги, передбаченої п. 3 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 2 постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та у здійсненні доплати членам сім`ї загиблого Захисника України ОСОБА_2 порушує принцип верховенства права внаслідок дискримінації і відповідно її право на соціальний захист, як матері загиблого Захисника України на рівні членів сімей військовослужбовців, загиблих під час виконання обов`язків військової служби під час дії воєнного стану.

На думку позивача, усунення існуючої дискримінації і порушення її соціальних прав можливо шляхом зобов`язання відповідача, який відповідно до Закону України «Про- статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року № 336 приймає рішення про виплату одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих Захисників України тієї категорії осіб, до якої належав мій син, вчинити дії щодо перерахунку та доплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.п. 2, 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про основні засади запобігання дискримінації в Україні»:

дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;

непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Конституційний Суд України у Рішенні (справа про рівність сторін судового процесу) від 12.04.2012 № 9-рп зазначив, що рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 14), Протоколі № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 1), ратифікованих Україною, та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7). Гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.

У Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи R(80)2 зазначено, що, приймаючи конкретне рішення, адміністративний орган влади має, зокрема, дотримуватися принципу рівності перед законом, не допускати несправедливої дискримінації.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Практикою ЄСПЛ установлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (рішення у справі «Ван Раалте проти Нідерландів» від 21.02.1997, пункти 48, 49 рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» від 07.11.2013, заява № 10441/06).

Отже, суд не вбачає дискримінації прав позивачки, яка (дискримінація) виражена у невиплаті їй одноразової грошової допомоги, що передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168, оскільки її син - ОСОБА_2 не був військовослужбовцем Збройних Сил України, або інших військових та правоохоронних підрозділів, які передбачені пунктом 1 постанови КМУ від 28.02.2022 №168, тобто, не був в одній групі з особами, які мають певні однакові ознаки статус військовослужбовця.

Зазначене виключає наявність фактору дискримінації, адже судом встановлено право позивачки, як члену сім`ї загиблого під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на виплату одноразової грошової допомоги, розмір якої передбачено саме Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядком призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336.

При цьому, на думку суду, різниця у розмірах одноразової грошової допомоги передбаченої для членів сім`ї загиблого військовослужбовця у період воєнного стану та членів сім`ї інших осіб, які загинули під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України є обгрунтованою та має правомірну мету.

До того ж, доказів звернення до Міністерства оборони України в особі його уповноважених підрозділів з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168, позивачем не надано.

Згідно з вимогами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, за результатами встановлених у справі обставин, з урахуванням предмету та підстав даного позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 23.12.2024.

Суддя Н.Є. Калугіна