Рішення

від 24.12.2024 по справі 260/6784/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 грудня 2024 рокум. Ужгород№ 260/6784/24

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М. розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44106694), Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області (вул. П. Мирного, буд. 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 37975895) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, в якій просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Закарпатській області щодо надання копій ППР на запит платника податків і зобов`язати ГУ ДПС у Закарпатській області надати ОСОБА_1 копії податкових повідомлень-рішень, на підставі яких обліковується податковий борг на загальну суму 5203,25 грн., у т.ч.: податковий борг по території обслуговування ГУ ДПС у Волинській області - у сумі 708,50 грн., по території обслуговування ГУ ДПС у Львівській області - у сумі 4494,75 гривень з доказами вручення цих повідомлень, а також детальний розрахунок кожного податку згідно вимог підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України.

2. Стягнути з Держава УКРАЇНА в особі Головного управління ДКС України в Закарпатській області (законний представник, через якого Держава здійснює обов`язки ст. 174.1 ПКУ) на відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, 5000 грн. на користь ОСОБА_1 ..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 17.09.2024 року отримала відповідь від ГУ ДПС у Закарпатській області за №14006/6/07-16-13-02-10 на свій запит про наявність у неї податкового боргу і отримання копі ППР в разі їх наявності з доказом вручення. У відповіді зазначено, що за даними інформаційно - комунікаційних систем ДПС на вказану дату обліковується податковий борг на загальну суму 5 203,25 грн., у т.ч.: податковий борг по території обслуговування ГУ ДПС у Волинській області - у сумі 708,50 грн., по території обслуговування ГУ ДПС у Львівській області - у сумі 4494,75 гривень. Позивачем було направлено повторний запит до ГУ ДПС у Закарпатський області, в якому зазначила, що оскільки вона має намір оскаржити нарахування цих податків, тому повторно просила надати копії ППР про нарахування податку на нерухоме майно з доказами вручення їх позивачу, а також просила надати детальний розрахунок по обох ППР.

Однак, 17.10.2024 року позивач отримала відповідь від ГУ ДПС у Закарпатської області на свій повторний запит, в якій було зазначено, що згідно даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків станом на 11.10.2024 року вона перебуває на обліку в ГУ ДПС у Житомирській області, тому для отримання копій ППР з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з доказами про їх вручення, позивачці рекомендовано звернутися до ГУ ДПС у Житомирській області.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду 11 листопада 2024 року відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

18 грудня 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначає, що листом №16279/6/07-16-24-03 від 14.10.2024 року ГУ ДПС у Закарпатської області, повідомлено ОСОБА_1 , про те, що станом на 11.10.2024 року ОСОБА_1 , відповідно до отриманих даних з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків перебуває на обліку у ГУ ДПС у Житомирській області та рекомендовано звернутись до контролюючого органу за місцем податкової адреси, а саме - ГУ ДПС у Житомирській області щодо надання копій податкових повідомлень-рішень, на підставі яких обліковується податковий борг на загальну суму 5203,25 грн., у т.ч.: податковий борг по території обслуговування ГУ ДПС у Волинській області - у сумі 708,50 грн., по території обслуговування ГУ ДПС у Львівській області - у сумі 4494,75 гривень з доказами вручення цих повідомлень, а також детальний розрахунок кожного податку згідно вимог підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України.

Отже, оскільки Головним управлінням ДПС у Закарпатській області не приймались жодні податкові повідомлення-рішення щодо визначення грошових зобов`язань ОСОБА_1 , то відповідно ГУ ДПС у Закарпатській області не порушувало жодних прав ОСОБА_1 , а позовні вимоги до ГУ ДПС у Закарпатській області не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що за даними інформаційно-комунікаційних систем ДПС за позивачем обліковується податковий борг на загальну суму 5203,25 грн., у т.ч., податковий борг:

- по території обслуговування ГУ ДПС у Волинській області у сумі 708,50 грн,.

- по території обслуговування ГУ ДПС у Львівській області у сумі 4494,75 грн.

19.09.2024 року позивач, звернулася з запитом до ГУ ДПС у Закарпатській області, у якому просила ГУ ДПС у Закарпатській області повторно надати копії податкових повідомлень-рішень ППР про нарахування податку на нерухоме майно з доказами вручення, а також надати детальний розрахунок обох податкових повідомлень-рішень.

Додатково зазначила, що вона зверталась до ГУ ДПС у Львівській області для надання їй детального розрахунку податку, проте отримала відповідь, в якій зазначено, що розрахунок має надавати податковий орган за місцем реєстрації платника податку.

ГУ ДПС у Закарпатській області надало позивачу відповідь на запит листом №16279/6/07-16-24-03 від 14.10.2024 року, зазначивши наступне.

Відповідно до пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), обчислення суми податку з об`єктів нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Згідно п.45.1 ст.45 ПКУ, платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків -фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному ПКУ (п.63.5 ст.63 ПКУ).

Станом на 11.10.2024 року відповідно до отриманих даних з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Житомирській області.

Таким чином, для отримання копій податкових повідомлень-рішень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з доказами про їх вручення, рекомендували позивачу звернутися до контролюючого органу за місцем податкової адреси, а саме до ГУ ДПС у Житомирській області.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача позивач звернулася до суду з цим позовом.

Стаття 34 Конституції України встановлює, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес, визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Так, відповідно до ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ст.2 Закону №2939-VI).

Статтею 3 Закону №2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до ст.5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно із ст.12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Пунктом 1 ч.1 ст.13 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (ч.4 ст.13 Закону №2939-VI).

Відповідно до ст.14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

За змістом ч.5 ст.19 Закону №2939-VI запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідності до ч.1 ст.20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною 1 ст.22 Закону №2939-VI визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Згідно із ч.2 ст.22 Закону №2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч.3 ст.22 Закону №2939-VI).

Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (ст.23 Закону №2939-VI).

Отже, громадяни мають право звертатись із інформаційними запитами до суб`єктів владних повноважень та інших розпорядників публічної інформації. Запит може надаватися у письмовій формі чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Розпорядник інформації у свою чергу зобов`язаний надати відповідь на запит не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Проте, строк може бути продовженим у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. Також запитувачу інформації забезпечено право на оскарження дій або бездіяльності розпорядника інформації.

Як вище встановлено судом, 19.09.2024 року позивач, звернулася з запитом до ГУ ДПС у Закарпатській області, у якому просила ГУ ДПС у Закарпатській області повторно надати копії податкових повідомлень-рішень ППР про нарахування податку на нерухоме майно з доказами вручення, а також надати детальний розрахунок обох податкових повідомлень-рішень.

Суд зауважує, що відповідач у відповіді від 14.10.2024 року №16279/6/07-16-24-03 вказав, що станом на 11.10.2024 року відповідно до отриманих даних з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Житомирській області.

Таким чином, для отримання копій податкових повідомлень-рішень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з доказами про їх вручення, рекомендували позивачу звернутися до контролюючого органу за місцем податкової адреси, а саме до ГУ ДПС у Житомирській області.

Проте, як слідує з ч.3 ст.22 Закону №2939-VI, розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Зважаючи на викладені норми права та встановлені вище обставини справи, суд вважає, що права позивача на доступ до публічної інформації порушені відповідачем у частині не направлення запиту належному розпоряднику, а тому зазначені дії Головного управління ДПС у Закарпатській області є протиправними.

Згідно ч.4.ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, з метою належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 19.09.2024 року, з урахуванням норм визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.

Щодо стягнення з Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби у Закарпатській області моральної шкоди заподіяної позивачу у розмірі 5000,00 грн., судом встановлено наступне.

Положеннями статті 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до загальних підстав деліктивної відповідальності при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди необхідним є наявність у діях відповідача певного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливих наслідків у вигляді заподіяння позивачу збитків, причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками, а також вини правопорушника.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд наголошує на тому, що будь-яких допустимих та достатніх доказів того, що бездіяльність відповідача, яка виражається у не наданні копії податкових повідомлень-рішень будь-яким чином вплинула на стан здоров`я позивача, спричинили погіршення її стану, зумовили фізичні, душевні, психічні страждання останньої, позивачем не надано. Самого лише посилання на їх протиправність недостатньо для прийняття рішення про відшкодування моральної шкоди.

Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження заподіяння моральної шкоди та на підтвердження причинного зв`язку моральної шкоди із діями заподіювача шкоди, розрахунку суми визначення моральної шкоди.

Враховуючи, що позивачем не було надано належних та достатніх доказів заподіяння відповідачем їй моральної шкоди, суд дійшов висновку про те, що підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог із самостійним обранням належного способу захисту порушених прав.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено основну позовну вимогу позивача, то підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області на її користь судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст. ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44106694), Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області (вул. П.Мирного, буд. 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 37975895) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Закарпатській області щодо не розгляду запиту ОСОБА_1 від 19.09.2024 року у відповідності до ч.3 ст.22 Закону України №2939-VI.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Закарпатській області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 19.09.2024 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44106694) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич