Рішення

від 18.12.2024 по справі 1.380.2019.000259

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 рокусправа № 1.380.2019.000259

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Шмигельська А.І.,

за участю:

представника відповідача Мельничук Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури (правонаступник Прокуратури Львівської області) про визнання протиправним і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановив:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , далі позивач) до Львівської обласної прокуратури (правонаступник Прокуратури Львівської області, адреса: 79005, Львівська обл., м. Львів, пр. Шевченка, 17/19, ЄДРПОУ 02910031, далі відповідач), в якій (з врахуванням заяв від 08.10.2024) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Львівської області від 22.11.2018 № 2073к Про застосування дисциплінарного стягнення;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Львівської області від 17.12.2018 № 2272к Про застосування дисциплінарного стягнення;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в органах прокуратури Львівської області;

- стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.12.2018 і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;

- стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000грн.;

- судові витрати розподілити в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвалою від 18 січня 2019 року відкрито позовне провадження в адміністративній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 27.02.2019 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №9901/865/18 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення вказаної комісії.

11.06.2024 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 9901/865/18, яка набрала законної сили.

Ухвалою від 02.08.2024 поновлено провадження у справі.

08.10.2024 позивачем подано заяву про зміну підстав позову; заяву про збільшення розміру позовних вимог; заяву про зміну предмету спору.

06.11.2024 відповідачем подано заперечення на заяви позивача про зміну підстав позову та про зміну предмету позову.

Ухвалою від 06.11.2024 прийнято до розгляду подані позивачем заяви від 08.10.2024.

Ухвалою від 14.11.2024 задоволено клопотання позивача про заміну первісного відповідача на правонаступника Львівську обласну прокуратуру.

Ухвалою від 14.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.12.2024 о 12:30.

Ухвалою від 04.12.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 10.12.2024 о 14:00 у зв`язку з необхідністю подання відповідачем додаткових доказів.

Ухвалою від 10.12.2024 продовжено перерву в судовому засіданні до 18.12.2024 о 11:30 у зв`язку з неявкою позивача, неповідомленням ним про причини неявки в судове засідання.

Щодо ухвали від 06.11.2024 про прийняття до розгляду подані позивачем заяви від 08.10.2024.

Відповідно до ч.1 ст.47 КАС України, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Предмет позову становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, характер позовної вимоги визначається характером спірних матеріальних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.

Під підставами позову, які може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами (фактами) при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права або інше наведення іншого праворозуміння таких норм.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17, від 22 січня 2020 року у справі №210/2289/17, від 30 січня 2020 року у справі №817/831/18. Аналогічного підходу дотримувалася і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 30 серпня 2021 року у справі № 520/11672/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 420/2388/19 та від 22 січня 2020 року у справі № 826/19197/16 наголосив на тому, що одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову. Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

З системного аналізу адміністративного процесуального законодавства висновується, що підставою позову є обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача. Необхідність у зміні підстав позову настає тоді, коли в процесі розгляду справи встановлюється невідповідність між обставинами чи нормами права, якими обґрунтовано позов, і обставинами чи нормами, за якими вимога може бути задоволена.

Зміна підстави адміністративного позову можлива у такі способи: 1) заміна одних фактичних чи правових підстав позову іншими; 2) доповнення фактичних чи правових підстав новими; 3) вилучення деяких із зазначених фактичних чи правових підстав.

Верховний Суд зауважує, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Уточнення формулювання вимог адміністративного позову (з метою усунення двозначності, приведення формулювання позову у відповідність до формулювання закону тощо) не вважається зміною адміністративного позову, оскільки зміст і розмір вимог залишається тим самим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 807/1525/16.

Позиція позивача:

Рішенням Кваліфікаційно дисциплінарної комісії прокурорів (далі КДКП) від 05.09.2018 №366дп-18 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1 » прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури. 22.11.2018 прокурором Львівської області видано наказ №2073к ,яким вирішено звільнити позивача з посади в органах прокуратури за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (п.6 ч.1 ст.43 Закону України «Про прокуратуру») у перший робочий день після закінчення його тимчасової непрацездатності. Вказаний наказ виданий на підставі Рішення Кваліфікаційно дисциплінарної комісії прокурорів від 05.09.2018 №366дп-18. 17.12.2018 прокурором Львівської області видано наказ №2272к ,яким вирішено вважати позивача звільненим з посади в органах прокуратури за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (п.6 ч.1 ст.43 Закону України «Про прокуратуру») з 17.12.2018. Вказаний наказ виданий на підставі Рішення Кваліфікаційно дисциплінарної комісії прокурорів від 05.09.2018 №366дп-18 та наказу від 22.11.2018 №2073к. Позивач з наказами не погоджується, просить їх скасувати. Позивач вважає, що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за дії, котрих він не вчиняв. Вказує, що висновок про результати службового розслідування, затверджений 05.10.2017 не відповідає вимогам Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24.09.2014 №104. Вказує, що при проведенні службового розслідування комісії було достеменно відомо, що в результаті дорожньо транспортної пригоди позивач зазнав тяжкого тілесного ушкодження, перебував на стаціонарному лікуванні, а відтак об`єктивно, за станом здоров`я, не міг належним чином реалізовувати права особи, щодо якої здійснюється службове розслідування. Як наслідок, вважає, що службове розслідування щодо нього було передчасно, поспіхом, без належного і повного з`ясування усіх обставин, використовуючи без перебільшення безпорадний через хворобу стан позивача, всупереч Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24.09.2014 №104, завершено складенням висновку. Також позивач через представника звертався до Генерального прокурора України з проханням скасувати Висновок через неповноту службового розслідування, невідповідність фактичним обставинам, встановленим під час його проведення, допущення інших порушень. Рішенням Кваліфікаційно дисциплінарної комісії прокурорів від 06.08.2018 №1330дс-18 у відкритті дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_2 було відмовлено.

Зазначає, що КДКП надала віри обставинами, які в основному випливають з пояснень ОСОБА_3 , яка як і він знаходилася в автомобілі на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, є єдиним свідком цієї пригоди і тих обставин, що передували їй. Наполягає на тому, що ОСОБА_3 прямо зацікавлена стверджувати, що під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05 вересня 2017 року, за кермом автомобіля марки «Audi 100», реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебував саме ОСОБА_1 , а не вона ОСОБА_3 .. Бо в іншому - протилежному випадку на ОСОБА_3 , яка насправді перебувала за кермом згаданого автомобіля, нависала кримінальна відповідальність за частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Позивач покликається також на вибірковий, тенденційний, упереджений та обвинувальний підхід відповідача до використання матеріалів кримінального провадження № 42017141330000035 винятково супроти нього, за якого КДКП відверто проігнорувала докази, які заперечували його причетність до дорожньо-транспортної пригоди та водночас доводили, що він був пасажиром, а не водієм автомобіля марки «Audi 100», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що оскаржувані накази є протиправними та такими, що не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах.

08.10.2024 позивачем подано заяву про зміну підстав позову ,у якій вказує на те, що Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів рішення від 05 вересня 2018 року № 366дп-18 прийнято з порушення строків. Вказане Рішення є підставою видання наказів прокурором Львівської області від 22.11.2018 № 2073к та від 17.12.2018 № 2272к, які є предметом оскарження у позові. У свою чергу, відповідно до частини 4 статті 48 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора могло бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку. Вчинення позивачем дисциплінарного проступку, на думку Комісії, мало місце 05 вересня 2017 року. Комісія прийняла спірне Рішення 05 вересня 2018 року (на 366 день), тобто коли строк прийняття закінчився, а тому є порушеним Комісією на 1 день. Також зазначає, що вчинення ним дисциплінарного проступку спростовується Вироком Мостиського районного суду Львівської області від 03 липня 2023 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року та постановою Касаційного кримінального суду у складі Верхового Суду від 06 серпня 2024 року у справі № 443/856/18, яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України та виправдано у зв`язку із тим, що він не керував транспортним засобом (тобто не вчиняв дисциплінарного проступку).

У заяві від 08.10.2024 про зміну предмету позову позивач просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 100000 грн. Така підстава позову ґрунтується на тому, що прийняття рішення про звільнення позивача з посади вплинуло на широке коло його стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного характеру. Також, воно мало наслідком і для «кола його близьких», оскільки втрата роботи мала відчутні наслідки для матеріального добробуту позивача та його сім`ї. Сама ж причина звільнення позивача, а саме за порушення правил прокурорської етики, говорить про те, що під впливом опинилась і його професійна репутація.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити у повному обсязі.

В судове засідання 18.12.2024 позивач не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Заперечення відповідача:

Відповідачем 13.02.2019 подано відзив, проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні з огляду на наступне. КДКП 05.09.2018 прийнято рішення №366дп-18, яке наявне в матеріалах справи, про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури, яке надійшло до Прокуратури Львівської області для застосування накладеного дисциплінарного стягнення. До прокуратури Львівської області надійшов лист Стрийської місцевої прокуратури про те, що ОСОБА_1 з 04.09.2018 перебуває на лікарняному, що в подальшому підтверджено листком непрацездатності. З метою недопущення спливу строку застосування до прокурора дисциплінарного стягнення, 22.11.2018 прокуратурою області видано наказ №2073к про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури в перший робочий день після закінчення його тимчасової непрацездатності. У подальшому, 17.12.2018 ОСОБА_1 подано заяву щодо приступання до своїх посадових обов`язків у зв`язку з закриттям 14.12.2018 лікарняного листка. З даного приводу прокуратурою області 17.12.2018 видано наказ №2272к про звільнення ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (п.6 ч.1 ст.43 Закону України «Про прокуратуру») з 17.12.2018.Тому вважає, що прокуратура Львівської області, видаючи вищевказані накази, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру». Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволенню ,тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

14.11.2024 Львівською обласною прокуратурою подано додаткові пояснення. 11.06.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №9901/865/18, яка набрала законної сили. Вказує , що до компетенції керівника обласної прокуратури не віднесено дослідження та оцінювання обставин, які слугували підставою для прийняття рішення КДКП, а видача оскаржуваних наказів була послідовною дією керівника прокуратури в межах своєї компетенції. Закон не передбачає можливості незастосування керівником обласної прокуратури до прокурора дисциплінарного стягнення, або діяти на власний розсуд. Тобто, спірні накази видані з метою реалізації рішення КДКП про накладення дисциплінарного стягнення на позивача. Законність вказаного рішення КДКП була предметом судової перевірки у справі №9901/865/18. ОСОБА_1 звернувся до КАС у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Комісії, просив визнати протиправним та скасувати її рішення від 05.09.2018 №366дп-18. КАС у складі Верховного Суду рішенням від 12.02.2024 у задоволенні позовних вимог відмовив. Постановою ВП Верховного Суду від 23.05.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення КАС у складі Верховного Суду від 12.02.2024 залишено без змін. Дана постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Позивач в органах прокуратури працює з червня 2013 року. Наказом прокурора Львівської області від 30 червня 2016 року № 1380к позивача призначено на посаду прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області.

Прокуратурою Львівської області проведено службове розслідування у зв`язку із скоєнням 05 вересня 2017 року прокурором Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди, яка призвела до травмування людини ,за результатами якого складено висновок від 05.10.2017, відповідно до якого комісією вирішено, що факт вчинення прокурором Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1 дорожньо транспортної пригоди, вважати таким, що знайшов своє підтвердження, враховано, що за фактом дорожньо транспортної пригоди проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017141330000035 від 05.09.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Згідно з висновком службового розслідування, 05 вересня 2017 року близько 12 год. 45 хв. у м. Жидачів на вул. Фабричній, 2 прокурор Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Ауді 100», д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_4 , не впорався з керуванням, і допустив зіткнення з бордюром, внаслідок чого виїхав за межі проїжджої частини дороги, та перекинувся. За наслідками цієї ДТП водій автомобіля ОСОБА_1 без свідомості госпіталізований у реанімаційне відділення Жидачівської ЦРЛ, а пасажир автомобіля ОСОБА_3 госпіталізована в травматологічне відділення Жидачівської ЦРЛ у зв`язку з відкритим переломом нижньої третини гомілки лівої ноги.

Опитана ОСОБА_3 (пасажир автомобіля) повідомила, що 05 вересня 2017 року близько 13.00 год. вона разом з ОСОБА_1 їхала в автомобілі марки «Ауді 100» д.н.з. НОМЕР_3 , у якому вона знаходилась на задньому сидінні, а ОСОБА_1 за кермом. Проїхавши автомобільний міст через р. Стрий в напрямку м. Жидачів на вул. Фабрична, автомобіль несподівано повернув ліворуч, вдарився об бордюрний камінь та перевернувся. Вона отямилась біля автомобіля на грунтовому покритті, звідки була госпіталізована. ОСОБА_3 повідомила, що перебувала разом з ОСОБА_1 у період з 23.30 год. 04 вересня 2017 року до близько 13.00 год. 05 вересня 2017 року (до моменту ДТП), та протягом цього часу вони вживали алкогольні напої (шампанське, вино, пиво, коньяк), востаннє за 15 хвилин до пригоди. Перед ДТП автомобіль рухався зі швидкістю не менше 100 км на годину.

Опитаний ОСОБА_4 (власник автомобіля) повідомив, що є власником автомобіля марки «Ауді 100», д.н.з. НОМЕР_2 , придбаний в серпні 2017 року, який належить йому на праві приватної власності, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. На прохання свого товариша ОСОБА_1 04 вересня 2017 року, якого знає з дитинства, добровільно надав йому в користування вказаний автомобіль разом із технічним паспортом. Про обставини ДТП йому нічого не відомо.

Згідно наданої медичної документації результат аналізу крові на наявність етанолу від 06 вересня 2017 року № 7204 у ОСОБА_1 від`ємний.

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів 08 травня 2018 року надійшла дисциплінарна скарга прокурора Львівської області про вчинення прокурором Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Цього ж дня за допомогою автоматизованої системи вказану скаргу для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження визначено члену Комісії ОСОБА_5 , яким 23 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 11/2/4-782дс-172дп-18.

За результатами перевірки членом Комісії ОСОБА_5 2 липня 2018 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку.

Розглянувши наведений висновок про наявність дисциплінарного проступку, КДКП рішенням від 05 вересня 2018 року № 366дп-18 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1 » притягнула позивача до дисциплінарної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

У рішенні КДКП від 05.09.2018 №366дп-18, окрім обставин, що наведені у висновку службового розслідування від 05.09.2017 зазначено наступне:

« Згідно наданої медичної документації результат аналізу крові на наявність етанолу від 06 вересня 2017 року № 7204 у ОСОБА_1 від`ємний.

Водночас у ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком експерта від 06 грудня 2017 року № 4292/2017-т, згідно яким у крові ОСОБА_1 виявлено етиловий спирт в кількості 1,55% (проміле)….

Не даючи оцінки діям прокурора ОСОБА_1 , які можуть свідчити про вчинення ним злочину, сам факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди в стані алкогольного сп`яніння свідчить про вчинення ОСОБА_1 дій, що шкодять його репутації та авторитету органів прокуратури.

Пояснення ОСОБА_1 з приводу того що в момент дорожньо-транспортної пригоди за кермом перебувала ОСОБА_3 слід оцінювати критично через те, що висунута ним версія суперечить поясненням самого ОСОБА_1 в частині нестабільної психіки ОСОБА_3 , користування чужим автомобілем, вживання алкогольних напоїв безпосередньо перед ДТП тощо, інших осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та висновку експерта.

Отже, прокурор ОСОБА_1 5 вересня 2017 року близько 12 год. 45 хв. у м. Жидачів на вул. Фабричній,2, керуючи автомобілем марки «Ауді 100», д.н.з. НОМЕР_3 у стані алкогольного сп`яніння, вчинив одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, тобто дисциплінарний проступок, передбачений статтею 19 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурора, затвердженого всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року.

Вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку підтверджується:

- висновком про результати службового розслідування у зв`язку із скоєнням 05 вересня 2017 року прокурором Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди, яка призвела до травмування людини, затвердженого 05 жовтня 2017 року прокурором Львівської області ОСОБА_6 ;

- поясненнями ОСОБА_3 , відповідно до яких ОСОБА_1 вчинив дорожньо-транспортну пригоду в стані алкогольного сп`яніння, внаслідок якої вона отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості;

- поясненням ОСОБА_4 , відповідно до яких він надав належний йому транспортний засіб 04 вересня 2017 року приблизно о 19-20 годині ОСОБА_1 ;

- висновком експерта від 06 грудня 2017 року № 4292/2017-т, відповідно до якого при судово-токсикологічній експертизі крові ОСОБА_1 виявлено етиловий спирт в кількості 1,55% (проміле);

- ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 24 квітня 2018 року, відповідно до якої підозрюваного ОСОБА_1 відсторонено від посади прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області на строк два місяці;

- ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 24 квітня 2018 року, відповідно до якої до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

При наданні оцінки обставинам цього дисциплінарного провадження Комісія діє виключно в рамках встановленої Законом компетенції, а саме надає оцінку тільки фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені в ході дисциплінарного провадження Комісією факти та обставини мають значення тільки для прийняття рішень Комісією в рамках своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних, цивільних або кримінальних правопорушень.

Відповідно до частини другої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.

Згідно з порядком організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної Прокуратури України № 13 квітня 2017 року № 111 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2017 р. за № 623/30491, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов`язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Згідно з вимогами частини другої статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року прокурору слід не допускати дій, і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

З огляду на це, факт керування прокурором транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння є діями, які зашкоджують як його репутації, так і авторитету органів прокуратури, викликають негативний суспільний резонанс, а тому їх вчинення є грубим порушенням правил прокурорської етики.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об`єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня 7 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію. Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

З викладеного можна дійти висновку, що вчинення прокурором дій, які шкодять авторитету прокуратури, свідчить також про нанесення ним шкоди честі та гідності прокурорської професії, про його невідповідність вимогам щодо наявності високих моральних якостей.

ОСОБА_1 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності та накладенню дисциплінарного стягнення у зв`язку з наявністю в його діях складу дисциплінарного проступку, а саме: одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункт 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру»).

При виборі виду дисциплінарного стягнення щодо ОСОБА_1 . Комісія вважає, що відсутні підстави для накладення більш м`якого стягнення, ніж звільнення з посади в органах прокуратури, оскільки дотримання порушених ОСОБА_1 правил прокурорської етики є очевидним та обов`язковим, а вчинений ним проступок має характер грубого та не може бути виправданий жодними обставинами.»

Наказом Прокуратури Львівської області від 22.11.2018 №2073к «Про застосування дисциплінарного стягнення» звільнено прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області юриста 1 класу ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (п.6 ч.1 ст.43 Закону України «Про прокуратуру») у перший робочий день після закінчення його тимчасової непрацездатності. Підстава: рішення Кваліфікаційно дисциплінарної комісії прокурорів від 05.09.2018 №366дп-18.

Наказом Прокуратури Львівської області від 17.12.2018 №2272к «Про застосування дисциплінарного стягнення», вважати прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області юриста 1 класу ОСОБА_1 звільненим з посади в органах прокуратури за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (п.6 ч.1 ст.43 Закону України «Про прокуратуру») з 17.12.2018. Підстава: рішення Кваліфікаційно дисциплінарної комісії прокурорів від 05.09.2018 №366дп-18 ,наказ прокурора області від 22.11.2018 №2073к, листок непрацездатності серії АДХ №831305, виданий 03.12.2018.

Вважаючи рішенням КДКП від 05 вересня 2018 року № 366дп-18 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1 » протиправним, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.02.2024 у справі №9901/865/18 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №9901/865/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2024 року залишено без змін.

Вироком Мостиського районного суду Львівської області від 03.07.2023 №443/856/18,залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 30.10.2023, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення ,передбаченого ч.1 ст.286 КК України та виправдано його на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим. Постановою Верховного Суду від 06.08.2024 касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Мостиського районного суду Львівської області від 03.07.2023 та ухвалу Львівського апеляційного суду від 30.10.2023 стосовно ОСОБА_1 без змін.

Вважаючи накази Прокуратури Львівської області від 22.11.2018 №2073к, від 17.12.2018 №2272к, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 2, 4, 10 частини першої статті 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності; презумпції невинуватості; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

За пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 цього Закону прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

За правилами частин першої та другої статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду КДКП дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до КДКП з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Ця процедура передбачає: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про прокуратуру», Керівник регіональної прокуратури у встановленому цим Законом порядку на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів приймає рішення про застосування до прокурора регіональної та місцевої прокуратури дисциплінарного стягнення або щодо неможливості подальшого перебування його на посаді прокурора.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.16 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), незалежність прокурора забезпечується особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності передбачені ст.43 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, за: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Частиною другою статті 43 Закону № 1697-VII передбачено, що притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 статті 43 Закону № 1697-VII передбачено, що вмотивоване рішення про необхідність проведення атестації приймається Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

Згідно ст.44 Закону № 1697-VII, дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

За правилами частин першої та другої статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду КДКП дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до КДКП з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Ця процедура передбачає: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

Частинами четвертою та десятою статті 46 Закону № 1697-VII визначено, що після відкриття дисциплінарного провадження член КДКП проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена КДКП за результатами перевірки. Член КДКП за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

За правилами частини першої статті 49 Закону № 1697-VII на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

Так, Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 05 вересня 2018 року № 366дп-18 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1 » притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Відповідно до п.2 розділу ХІІІ Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 18.12.2017 №351,

не пізніше наступного дня після отримання рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про накладення дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування на посаді прокурора, призначеного керівником регіональної прокуратури, керівник місцевої прокуратури направляє його до відповідної регіональної прокуратури для прийняття рішення про застосування до прокурора дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування на посаді. Копії наказів про застосування дисциплінарних стягнень кадровими підрозділами прокуратур усіх рівнів у 3-денний строк з дня видання направляються до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Відповідач вказує, що до прокуратури Львівської області надійшов лист Стрийської місцевої прокуратури про те, що ОСОБА_1 з 04.09.2018 перебуває на лікарняному, що в подальшому підтверджено листком непрацездатності.

Відповідно до ст.40 КЗпП України, звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності не допускається.

З метою недопущення спливу строку застосування до прокурора дисциплінарного стягнення, 22.11.2018 прокуратурою Львівської області видано наказ №2073к «Про застосування дисциплінарного стягнення» звільнено прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області юриста 1 класу ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (п.6 ч.1 ст.43 Закону України «Про прокуратуру») у перший робочий день після закінчення його тимчасової непрацездатності. Підстава: рішення Кваліфікаційно дисциплінарної комісії прокурорів від 05.09.2018 №366дп-18.

В подальшому, 17.12.2018 ОСОБА_1 подано заяву щодо приступлення до своїх посадових обов`язків у зв`язку з закриттям 14.12.2018 лікарняного листка.

У зв`язку з цим, прокуратурою Львівської області 17.12.2018 видано наказ №2272к 2272к «Про застосування дисциплінарного стягнення», вважати прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області юриста 1 класу ОСОБА_1 звільненим з посади в органах прокуратури за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (п.6 ч.1 ст.43 Закону України «Про прокуратуру») з 17.12.2018. Підстава: рішення Кваліфікаційно дисциплінарної комісії прокурорів від 05.09.2018 №366дп-18 ,наказ прокурора області від 22.11.2018 №2073к, листок непрацездатності серії АДХ №831305, виданий 03.12.2018.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами відповідача, що до компетенції керівника обласної прокуратури не віднесено дослідження та оцінювання обставин, які слугували підставою для прийняття КДКП, а видача оскаржуваних наказів була послідовною дією керівника прокуратури в межах його компетенції. При цьому, Закон № 1697-VII не передбачає можливості незастосування керівником обласної прокуратури до прокурора дисциплінарного стягнення, або діяти на власний розсуд за наявності Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 05 вересня 2018 року № 366дп-18 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1 ». Спірні накази видані на реалізацію Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 05 вересня 2018 року № 366дп-18.

Відтак, спірні накази прийняті з дотриманням вищенаведених норм.

Щодо доводів позивача про протиправність Рішенням Кваліфікаційно дисциплінарної комісії прокурорів (далі КДКП) від 05.09.2018 №366дп-18 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1 ».

Відповідно до ч.4 ст.22 КАС України, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Вважаючи рішенням КДКП від 05 вересня 2018 року № 366дп-18 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1 » протиправним, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.02.2024 у справі №9901/865/18 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №9901/865/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2024 року залишено без змін.

Відповідно до ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, вказані доводи позивача суд відхиляє.

Щодо доводів позивача про те, що висновок про результати службового розслідування, затверджений 05.10.2017 не відповідає вимогам Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24.09.2014 №104, суд зазначає наступне.

При цьому позивач вказує, що при проведенні службового розслідування комісії було достеменно відомо, що в результаті дорожньо транспортної пригоди позивач зазнав тяжкого тілесного ушкодження, перебував на стаціонарному лікуванні, а відтак об`єктивно, за станом здоров`я, не міг належним чином реалізовувати права особи, щодо якої здійснюється службове розслідування. Як наслідок, вважає, що службове розслідування щодо нього було передчасно, поспіхом, без належного і повного з`ясування усіх обставин, використовуючи без перебільшення безпорадний через хворобу стан позивача, всупереч Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24.09.2014 №104, завершено складенням висновку.

Однак, спірні накази винесені на підставі Рішення КДКП від 05 вересня 2018 року № 366дп-18 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1 », а не за наслідками висновку службового розслідування від 05.10.2017.

Відтак, вказані доводи позивача суд відхиляє.

Щодо доводів позивача про те, що вчинення ним дисциплінарного проступку спростовується Вироком Мостиського районного суду Львівської області від 03 липня 2023 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року та постановою Касаційного кримінального суду у складі Верхового Суду від 06 серпня 2024 року у справі № 443/856/18, яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України та виправдано у зв`язку із тим, що він не керував транспортним засобом, слід заначити наступне.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №9901/865/18, вказано наступне:

«Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції не оминув увагою виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_1 , але слушно визнав, що наявність цього виду Вироку, а особливо підстави його винесення, не заперечують описаної вище власне події дорожньо-транспортної пригоди, справжності (дійсності) фактичних обставин цієї події; обсягу, перебігу та набору фактів цього діяння; кола учасників дорожньо-транспортної пригоди та ролі (поведінки) кожного з них окремо і спільно як до, так і після настання цього явища; часу, умов та обстановки, які передували дорожній пригоді; наслідків у вигляді тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, спричинених учасникам дорожнього руху під час описаної дорожньо-транспортної пригоди; перебування автомобіля марки «Audi 100», реєстраційний номер НОМЕР_4 , саме в користуванні позивача; положення цього автомобіля відразу після аварії; поведінку ОСОБА_1 як прокурора під час з`ясування обставин настання дорожньо-транспортної пригоди тощо.

Цей вирок не відкидає й того, що під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 знаходився в стані алкогольного сп`яніння. Не унеможливлює виправдувальний вирок й можність суду першої інстанції визначити й оцінити такий поведінковий компонент, як стан позивача незадовго до події дорожньо-транспортної пригоди, зумовлений його тривалим (не виключено, безсонним) перебуванням у товаристві свідка ОСОБА_2 (яка відповідно до матеріалів справи перебуває у шлюбі) упродовж з 23 год 30 хв 04 вересня 2017 року до приблизно 13 год 00 хв наступного дня, під час якого, як пояснила свідок ОСОБА_2 , вони вживали різні спиртні напої.

Суд першої інстанції не проігнорував висновків виправдувального вироку про недоведеність винуватості позивача у скоєнні інкримінованого йому кримінального порушення, протиправна сторона якого передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Як і КДКП, яка кваліфікувала поведінку як грубе порушення правил прокурорської етики шляхом ігнорування заборон на поведінку, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури, так і суд першої інстанції, який погодився із цією кваліфікацією, відзначили, що винність позивача у вчиненні дисциплінарного проступку основували не так і не лише на інформації про те, що позивач керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, керування яким за описаних конкретних обставин може мати кримінально-правове значення, як на сукупності зовнішніх поведінкових дій, які дозволяють визначити ті ознаки діяння, які охоплюються складом дисциплінарного проступку, поставленого за провину позивачу.

З огляду на наведене Велика Палата погоджується із висновком суду першої інстанції про відхилення покликання позивача на вирок Мостиського районного суду Львівської області від 03 липня 2023 року, залишений без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року, у справі № 443/856/18 як на підставу для задоволення цього позову.

Як хибні і неспроможні треба визнати доводи апеляційної скарги про звільнення позивача відповідно до частини шостої статті 78 КАС України від обов`язку доказувати (обґрунтовувати) ту обставину, що він не керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння.

За правилами частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Тобто за змістом вказаної норми для адміністративного суду є обов`язковими вирок суду в кримінальному провадженні лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Якщо повернутися до змісту вироку суду щодо позивача, то у цьому судовому рішенні не встановлено тієї обставини, що позивач не перебував за кермом автомобіля, натомість суд вказав, що з огляду на неналежну роботу органів досудового розслідування та сторони обвинувачення в суду не було доказів ствердно сказати, хто саме перебував за кермом автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди.

Велика Палата погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що не було підстав брати до уваги вирок місцевого суду як підставу для звільнення від доказування щодо події, що позивач не перебував за кермом автомобіля.

Отож в аспекті обставин і аргументів, які КДКП встановила і виклала в оскарженому рішенні, обставин та мотивів, наведених в оскарженому судовому рішенні, Велика Палата вважає, що ні в суду першої інстанції, ні у Великої Палати немає вагомих, достатніх підстав для втручання в оскаржуване рішення дисциплінарного органу, оскільки це рішення не видається і не є незаконним, надмірно формальним, свавільним, явно несправедливим, дискримінаційним, номінальним, декларативним чи таким, що містить істотні порушення здійснення процедури розгляду дисциплінарного провадження, зокрема й права позивача бути почутим, за яких таке рішення дисциплінарного органу не може залишатися в силі.

Відповідач у спірному рішенні аргументував, які саме обставини та у зв`язку із чим, на його думку, можуть негативно вплинути на суспільну довіру до органів прокуратури.

Рішення ухвалено на відкритому засіданні на підставі наявних у КДКП матеріалів, після їх дослідження та обговорення обставин, що стали підставою для відкриття дисциплінарного провадження, за особистою участю позивача та з урахуванням наданих відповідей на поставлені членами КДКП запитання.

Беручи до уваги те, що відповідач ухвалив спірне рішення на підставі волевиявлення більшості його членів за результатом дослідження обставин на відкритому засіданні, яке відбулося за участі позивача, навів мотиви свого висновку, Велика Палата не вбачає упередженості чи свавільності у діях відповідача або інших обставин, які б дозволяли ставити під сумнів результати голосування членів КДКП.»

Відповідно до ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, доводи позивача про те, що вчинення ним дисциплінарного проступку спростовується Вироком Мостиського районного суду Львівської області від 03 липня 2023 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року та постановою Касаційного кримінального суду у складі Верхового Суду від 06 серпня 2024 року у справі № 443/856/18, яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України та виправдано у зв`язку із тим, що він не керував транспортним засобом, - суд відхиляє на підставі ст.78 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку що відповідач при прийнятті спірних наказів діяв правомірно, з дотриманням вимог законодавства. Відтак, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів від 22.11.2018 № 2073к Про застосування дисциплінарного стягнення та від 17.12.2018 № 2272к Про застосування дисциплінарного стягнення, - слід відмовити.

Вимоги щодо поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено.

Згідно ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) судом повторено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У пункті 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1) Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд зазначає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72,77, 90, 94, 139, 241 -246, 295 КАС України , суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівської обласної прокуратури (правонаступник Прокуратури Львівської області, адреса: 79005, Львівська обл., м. Львів, пр. Шевченка, 17/19, ЄДРПОУ 02910031) про визнання протиправним і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.12.2024.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна